Ухвала

від 28.11.2024 по справі 677/1105/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 677/1105/23

провадження № 61-13263ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у справі за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Воскресенського храму міста Красилів Хмельницького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України)» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням храму,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Релігійна організація «Релігійна громада Свято-Воскресенського храму міста Красилів Хмельницького району Хмельницької Єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України)» (далі - Релігійна громада) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням храму.

Позов мотивований тим, що Релігійній громаді на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості загальною площею 675,1 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1330685168227), складовими частинами якого є: храм «А», загальною площею 496,9 кв. м; житловий будинок «АІ», загальною площею 48,7 кв. м, житловою площею 22,6 кв. м; недільна шкода «Б», загальною площею 32,9 кв.м; гараж «В», загальною площею 32,9 кв.м (далі - приміщення храму).

10 квітня 2023 року членами Релігійної громади (1 747 осіб) прийнято рішення № 1 про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях шляхом її переходу під канонічне підпорядкування Православної Церкви України з відповідним внесенням змін до статуту релігійної організації та зміни її найменування. Ці зміни зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, новим керівником організації обрано ОСОБА_2 .

Заперечуючи достовірність і чинність цих документів, 23 червня 2023 року настоятель Свято-Воскресенського храму Української православної церкви ОСОБА_1 не надав членам контрольно-ревізійної комісії, парафіяльної ради та представникам Релігійної громади доступ до храму для проведення інвентаризації церковного майна, зачинив храм і не передав ключі.

Наразі ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав займає приміщення храму, не звільняє це приміщення, перешкоджає Релігійній громаді користуватися та розпоряджатися майном.

За таких обставин Релігійна громада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні нею приміщенням храму, звільнити це приміщення та надати вільний доступ до нього.

Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні Релігійною громадою приміщенням храму, звільнити це приміщення та надати вільний доступ до нього. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

Релігійна громада є власником приміщення храму, а ОСОБА_1 чинить перешкоди членам Релігійної громади у користуванні приміщенням храму та вільному доступі до нього.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні, в тому числі правомочностей користування майном;

підставою для подання такого позову є вчинення іншою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування, володіння і розпоряджання майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Релігійні організації можуть набувати у власність будівлі, предмети культу, об`єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Право власності релігійних організацій підлягає захисту в загальному порядку;

апеляційний суд зазначив, що зібрані докази, зокрема показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та матеріали проведених органами національної поліції перевірок достовірно вказують на те, що починаючи червня 2023 року попередній керівник релігійної організації - настоятель Свято-Воскресенського храму Української православної церкви ОСОБА_1 зачинив двері приміщення храму на замок і не допускає до нього членів Релігійної громади. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач чинить перешкоди Релігійній громаді у користуванні належним їй нерухомим майном і вільному доступі до нього, внаслідок чого порушене право позивача має бути усунуто. Суд першої інстанції правомірно поклав на ОСОБА_1 обов`язок звільнити приміщення храму та надати Релігійній громаді вільний доступ до нього.

ОСОБА_1 30 вересня 2024 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.

Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року подано матеріали на усунення недоліків, а саме: уточнену касаційну скаргу, у яких ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судового рішення указує пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Обґрунтовуючи указану підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що незважаючи на те, що суди не вказали норми закону, на підставі яких вони прийшли до висновку, що збори територіальної громади можуть заміняти збори релігійної громади, не урахувавши, що з даного питання відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суди поклали в основу своїх рішень саме рішення зборів територіальної громади, які неправомочні були вирішувати питання, віднесені до компетенції релігійної громади.

Окрім цього, ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі посилається на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України та зазначає про те, що ніхто з дійсних членів Релігійної громади не залучався судами до участі у справі.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. ОСОБА_1 не обґрунтовує передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Формальна вказівка на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. ОСОБА_1 не зазначено щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, не обґрунтовано неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у цій частині.

Окрім цього, аналіз уточненої касаційної скарги свідчить, що у ній відсутнє обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі). Саме по собі зазначення в касаційній скарзі про те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки дійсних членів Релігійної громади, не свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків осіб, що не були залучені до участі у справі. Оскільки питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Окрім цього, ОСОБА_1 не зазначає конкретних осіб, про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких суд прийняв рішення.

Тому ОСОБА_1 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат