Справа №345/4020/24
Провадження № 2/345/1014/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.11.2024 р. м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Гапоненка Р.В.,
за участю секретаря судового засідання Баран В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд
в с т а н о в и в:
що позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вн з відповідачкою є батьками їхньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі з відповідачкою він не був. Дитина увесь час з моменту народження проживає з матір`ю, він не оспорював місце проживання дитини. Однак відповідачка не надає можливості бачитись з дитиною. Встановлений органом опіки та піклування графік побачень з дитиною жодного разу відповідачкою не був виконаний. Вона відмовляється забезпечити зустріч йому з донькою і відмовляється навіть забезпечити безперешкодне спілкування з дитиною за допомогою відео- та телефонного зв`язку. Просить ухвалити рішення, яким усунути йому перешкоди у спілкуванні та вихованні з донькою та встановити спосіб його участі у вихованні доньки перший і третій четвер місяця з 15 по 16 год в приміщенні Калуського міського центру соціальних служб, в присутності практичного психолога цього центру та матері дитини.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Відповідачка подала суду відзив, в якому заперечила позовні вимоги. У відзиві зазначає, що з часу народження дочки і до лютого 2023 року позивач взагалі дочкою не цікавився, не бачився з дитиною, не спілкувався з нею та ухилявся від сплати аліментів на утримання дочки. Внаслідок цього дитина взагалі не знає позивача і називає батьком її чоловіка, який якраз і дбає про неї та утримує її. Дана обставина підтверджується висновком психолога Служби у справах дітей Калуської міської ради від 2023року. До грудня 2021 року позивач взагалі не сплачував на дитину аліменти, хоч йому добре було відомо, що існує рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дочки. Він став частково платити аліменти лише в грудні 2021 року, після того як вона звернулася в правоохоронні органи. Рішення № 199 від 25.07.2023 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 » їй фактично не надавалося, так як на той момент як воно було готове (відповідно письмово оформлене), а вона разом з дітьми перебувала вже за межами України. З серпня 2023року вона разом з дітьми знаходиться тимчасово в Республіці Польща, де вони взяті на облік. В зв`язку з війною в Україні, вона разом з дітьми тимчасово перебуваю закордоном, так як отримала там статус біженця. Дана обставина підтверджується відповідним посвідченням на її ім`я РА0419216 та Повідомленням про присвоєння номера ОСОБА_4 . Тобто вона не чинить і не може чинити позивачу жодних перешкод у спілкуванні з їхньою дочкою, так як чинення перешкод передбачає умисел з її боку, а це не так. У задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02.10.2024 закрито підготовче провадження, справу призначеного до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідачки адвокат Крикун Т.О. у судове засідання не з`явилась, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності, у задоволенні позову просить відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, пояснень щодо позову не надав.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що сторони є батьками дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 .
Дитина проживає з матір`ю, що сторонами не заперечується.
Рішенням виконавчого комітету Калуської міської ради від 25.07.2023 № 199 «Про визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 » визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме перший і третій четвер місяця з 15 год до 16 год у приміщенні Калуського міського центру соціальних служб в присутності практичного психолога центру соціальних служб та матері дитини.
Листом від 01.09.2023 № К-294 Служби у справах дітей Калуської міської ради позивача повідомлено, що через мобільний за стосунок «Вайбер» матір дитини повідомила службу, що вона перебуває за межами України, і що позивач може бачити і спілкуватись з дитиною через цей мобільний застосунок.
Листом від 20.02.2024 № К-56 Служби у справах дітей Калуської міської ради позивача повідомлено, що в телефонному режимі матір дитини повідомила, що з метою забезпечення безпеки дитини, на період воєнного стану вона виїхала до Республіки Польща.
Як видно із повідомлення про присвоєння PESEL від 29.08.2023 № EL/PW/1 у Республіці Польща ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присвоєно персональний номер в Універсальній Системі Електронного Реєстру Населення.
Характеристикою дитини для Психолого-Педагогічного Консультаційного-Центру, складеною 29.12.2023 Початковою Школою № 5 ім. Владислава Бронєвського в м. Білосток, Республіка Польща, підтверджується, що ОСОБА_6 з 1 вересня 2023 року відвідує групу підготовки до школи.
У заяві від 31.07.2024 Службі у справах дітей Калуської міської ради ОСОБА_2 повідомила, що не заперечує, щоб позивач бачився з дитиною.
Згідно протоколу зустрічі від 01.08.2024 встановлено, що 01.08.2024 мати з дитиною перебували у Калуському міському центрі соціальних служб з 15 по 16 годину, але ОСОБА_1 не прийшов. Матір дитини йому телефонувала та писала повідомлення, протее батько дитини не відповідав. ОСОБА_2 погодилась зустрітись в інший день.
З листа від 08.08.2024 № 75039 Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області вбачається, що на виконанні у цьому віділі перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 88 100 грн. пені за прострочення сплати аліментів.
З розрахунку із сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , які стягуються з ОСОБА_1 згідно виконавчого листа від 05.07.2023 № 345/1984/22, вбачається, що станом на 01.09.2024 заборгованість становить 53,60 грн.
Також, сторонами надано суду переписку з мобільних застосунків.
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справа № 916/3027/21, провадження № 12-8гс23).
Однак із наданих скриншотів неможливо встановити авторів повідомлень, у зв`язку з чим такі до уваги судом не беруться.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна, або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «М. С. проти України» суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04).
Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.
Отже, спір між батьками щодо участі батька у вихованні дитини може бути вирішений лише після повернення дитини до держави постійного місця проживання, що узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові 07 грудня 2022 року у справі № 759/96/18, провадження № 61-4906св22.
Вимог щодо повернення ОСОБА_3 на територію України за місцем його реєстрації позивач не заявляв, а згідно із ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. висновок у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц).
За таких обставин суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 7, 157, 159 СК України, ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Калуської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повне рішення складено 29.11.2024
Головуючий:
Суд | Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 21.11.2024 |
Оприлюднено | 03.12.2024 |
Номер документу | 123387951 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них |
Цивільне
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Гапоненко Р. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні