Рішення

від 26.11.2024 по справі 295/12765/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12765/23

Категорія 75

2/295/132/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді - Зосименка О.М.,

при секретарі - Стелюті М.С.,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

представники відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариство зобмеженою відповідальністю«Лев.Буд»,третя особа:Товариство зобмеженою відповідальністю«УНІ-ГРУП» про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

установив:

Позивач звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лев.Буд» в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати за період з 18.12.2019 р. по 30.09.2022 р., яка без врахування податків та зборів становить 46246,77 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 8330,80 грн. без урахування податків та зборів і просила стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку за весь час затримки по день звернення до суду охоплює період з 30.09. 2022 року по 20.09.2023 року, що без врахування податків та зборів становить 30836,40 грн.

В обґрунтування позову вказала, що 18.12. 2019 року була прийнята на посаду бухгалтера ТОВ «Лев.БУД» за сумісництвом. Посадовий оклад у момент прийняття на роботу становив 654 грн. та неодноразово змінювався. Починаючи з січня 2022 року розмір заробітної плати згідно даних відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування становив 4000,00 грн. з урахуванням податків та зборів. Всього за період з 18.12.2019р. по 30.09.2022 року роботодавцем було виплачено заробітної плати 7106,14 грн., загальна сума заборгованості по заробітній платі за цей період без врахування податків та зборів становить 46246,77 грн. 30.09.2022 року написала заяву на звільнення за згодою сторін, яка була погоджена роботодавцем.

У відзиві на позов, товариство заперечило щодо заявлених вимог, вказавши , що заробітна плата виплачена. Третя особа, ТОВ «Уні-Груп» зазначила у поясненнях, що вимоги безпідставні, зарплата виплачена, що підтверджується податковою звітністю.

16.07.2024 року подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 81060, 13 грн., з яких: 48718, 40 грн. сума невиплаченої заробітної плати з врахуванням вже сплачених податків; 7958,93 грн. сума компенсації за невикористану відпустку без врахування податків і зборів; 24382,80 грн. сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без врахування податків і зборів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Представники відповідача ТОВ «Лев.Буд» проти позовних вимог заперечили, вказали про відсутність заборгованості з виплати заробітної плати та вказали на пропущення позивачем 3-місячного звернення до суду з позовом, просили застосувати позовну давність. Третя особа в судове засідання не з`явилася, надала письмові пояснення.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, і не заперечувалося сторонами у справі, що 18.12.2019 року ОСОБА_4 була прийнята на посаду бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» за сумісництвом. Як вказує позивач, 30.09.2022 року, написала заяву на звільнення за згодою сторін, яка була погоджена роботодавцем.

Директор ТОВ «Лев.БУД» ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що підписав наказ про звільнення та не пам`ятає обставин ознайомлення позивача з наказом про її звільнення, одночасно вказав, що всі суми виплачені, заборгованість по заробітній платі відсутня, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що також надавала бухгалтерські послуги товариству, контролювала роботу позивача, та вказала, що заробітна плата виплачувалась позивачу в повному обсязі готівкою згідно касових ордерів, які втрачені. Суд не приймає доводи свідка щодо здійснення виплат за касовими ордерами, оскільки як вбачається з матеріалів справи, (т.1 а.с.36) заробітна плата позивачу перераховувалась на її картковий рахунок у банку.

Як вбачається з наказу №1 від 30.09.2022р. про припинення трудових відносин позивача звільнено 01.10.2022 року з посади бухгалтера на підставі ст.. 36 п. 1 КЗпП України та позивача не ознайомлено з даним наказом. Як вбачається з записки-розрахунку при припиненні (розірванні) трудового договору з працівником (звільнення) від 30.09.2022р. до виплати 1829 грн. 41 коп. З даним розрахунком позивач не ознайомлена та належних доказів про отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні директором ТОВ «Лев.БУД» суду не надано.

Відповідно до частини 1, 2статті 233 КЗпП України (в редакції чинній станом на день звільнення) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Встановивши, що позивач не тільки не одержала повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, а й не була ознайомлена як з наказом про звільнення, так і з запискою-розрахунком при припиненні (розірванні) трудового договору з працівником (звільнення) від 30.09.2022р., суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду про стягнення невиплачених сум при звільненні.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020року, КЗпП Українидоповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення», у якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та відповідно до постанови Кабінегу Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби«COVID-19», спричиненої корона вірусом відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року, а позов подано 20.09.2023р., тобто у встановлений тримісячний строк.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у постанові від 11 грудня 2023 року у справі №947/8885/21 дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначенихстаттею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України та статтею 24 Закону України « Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом ( в разі відсутності таких органівпредставниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як встановлено у судовому засіданні і не заперечувалося сторонами у справі, жодних записів до трудової книжки позивача директор ТОВ «Лев.БУД» ОСОБА_2 не здійснював, належно оформлену трудову книжку позивачу не видавав.

У частині 1 статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з виписки АТКБ «Приватбанк» від 27.09.2023 року на рахунок позивача ТОВ «Лев.БУД» були перераховані грошові кошти (заробітна плата) 21.05.2020р. 1000 грн., 05.03.2020р. 625 грн., 30.01.2020р. 506,14 грн. (т.1 а.с. 36).

Як вбачається з Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Лев.БУД» з 18.12.2019р, кінець періоду 1.10.2022р., та суми нарахованої їй товариством заробітної плати становлять за 2019р. 269,46 грн., за 2020р. 11924,27 грн., за 2021р. 21391,37 грн., за 2022р. 20014,02 грн. (т.1 а.с.37).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21.09.2023 року витребувано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Лев.Буд» належним чином завірену копію документів, які свідчать про розрахунок з ОСОБА_4 при звільненні.

На виконання ухвали суду відповідачем надано платіжну інструкцію №183 від 23.08.22р. на суму 5000 грн. (т.1 а.с.98) із призначенням платежу господарські потреби та надано податкову звітність, а саме відомості про суми нарахованого доходу,утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору, звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Дані податкової звітності свідчать про сплату податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідачем як податковим агентом позивача у відповідності до вимог Податкового кодексу України та мають оцінюватися разом з іншими доказами, які свідчать про виплату роботодавцем заробітної плати працівникові, зокрема виписками з банківського рахунку про транзакції щодо виплати або отримання грошових коштів або разом з касовими ордерами, якщо виплати працівникові здійснювалися готівкою.

В судовому засіданні директор ТОВ «Лев.БУД» ОСОБА_2 пояснив відсутність таких документів, зокрема і через влучення ракети у будівлю школи, та пошкодження сусіднього приміщення де частина документації була втрачена.

Таким чином, суд встановивши відсутність належних доказів із виплати позивачеві заробітної плати та недоведеність відповідачем належними доказами відсутності заборгованості із виплати заробітної плати, погоджуючись з наданим позивачем розрахунком заборгованості по заробітній платі, який відповідачем в судовому засіданні не спростовано, та беручі до уваги, що загальна сума заборгованості по заробітній платі за період з 18.12.2019 року по 01.10.2022 року становить 60 519,76 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів, та оскільки матеріали справи містять докази сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів податковим агентом позивача роботодавцем з заборгованості по заробітній платі, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» на користь ОСОБА_4 невиплаченої заробітної плати у сумі 48718 грн.40 коп. з врахуванням вже сплачених товариством податків на інших обов`язкових платежів.

В частині позовних вимог щодо стягнення за компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до п. 2 Розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.

Сума заробітної плати для розрахунку компенсації відпускних за період з жовтня 2021р. по вересень 2022р. становить 42765,62 грн. (вересень 2022 4220,20 грн., серпень 2022 4220,20 грн., липень 2022 4220,20 грн., червень 2022 4000 грн., травень 2022 4000 грн., квітень 2022 3775,59 грн., березень 2022 3775,59 грн., лютий 2022 3775,59 грн., січень 2022 3775,59 грн., грудень 2021р. 2475,39 грн., листопад 2021р. 22264 грн., жовтень 2021р. 2264,07 грн.,).

Середньоденна заробітна плата розраховується на основі ділення загальної суми заробітної плати на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за мінусом святкових, неробочих днів та днів, виключених з розрахункового періоду.

Середньоденна заробітна плата становить: 42765,62 / 360 = 118,79 грн.

Відпрацьований період для компенсації днів відпустки з 18.12.2019 по 01.10.2022 року.

При цьому, кількість відпрацьованих днів за розрахунковий період -1019 день.

Кількість святкових днів за розрахунковий період 26 днів.

Кількість календарних днів відпустки для компенсації: 24 х (1019 26) / (365 -11) = 67.

Кількість днів відпустки за період роботи з 18.12.2019 по 01.10.2022 на які працівник набув право 67 днів. Ця тривалість відпустки буде використана для розрахунку суми компенсації невикористаної відпустки. Сума компенсації відпускних розрахована на основі середньоденної заробітної плати та кількості календарних днів відпустки складає: 118,79 грн. X 67 к. дн. = 7958,93 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів використання позивачем відпустки та здійснення відповідних виплат, суд дійшов висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» на користь ОСОБА_4 компенсації за невикористану відпустку у сумі 7958,93 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

В частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Компенсація середнього заробітку розраховується за період з 02.10.2022 року по 03.04. 2023 року.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньоденна заробітна плата позивача за останні два повні місяці роботи перед звільненням складала 187,56 грн. (серпень 4220,20 грн., вересень - 4220,20 грн, кількість р.днів 23/22, 4220,20 грн. + 4220,20 грн. / (23 + 22) = 187,56 грн.).

Кількість робочих днів за час затримки виплати за період з 02.10.2022 по 01.04.2023 130 днів.І Таким чином, загальна сума компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, тобто за період з 02.10.2022 по 01.04.2023 року складає: 187,56 X 130 = 24382,80 грн. без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, щодо за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України « Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

Згідно зі статтею 10 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок введення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/10 зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили.

Вказане свідчить про те, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили ( форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання ( неналежне виконання) зобов`язань,- це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону України « Про торгово-промислові палати в Україні».

Водночас, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили ( форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема, висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо ( статті 82 ЦПК України).

Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням встановлених обставин справи та наявних доказів. Роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, які належать йому при звільненні, у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна силаце надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежно від її волевиявлення і контролю. Такі обставини є непереборними навіть за умови застосування усіх можливих та адекватних заходів, спрямованих на їх запобігання.

Оскільки позивач вказував про відсутність заборгованості із заробітної плати перед позивачем та не надав сертифікат ТПП та в судовому засіданні не посилався на неможливість здійснення виплат, а навпаки вказав що всі виплати було здійснено, проте належних доказів на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем із виплати заробітної плати не надав, суд дійшов висновку про задоволення позову і в частині вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24382,80 грн.

За правилами ч.1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористані дні відпустки, від сплати судового збору за які позивач звільнений при поданні позову на підставі пункту 1 частини 1статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вказані вимоги майнового характеру у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.259 ЦПК України,суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату у сумі 48718,40 грн з врахуванням вже сплачених товариством податків на інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» на користь ОСОБА_4 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 7 958,93 грн без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 24 382,80 грн без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лев.БУД» в дохід держави судовий збір в розмірі 1 073,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено 29.11.2024 року.

Суддя О.М. Зосименко