Ухвала

від 21.11.2024 по справі 363/1904/23

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"21" листопада 2024 р. Справа № 363/1904/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Нагаєць В.О.

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бойчука В.П.,

відповідача ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Вишгороді клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову та заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання ухвали суду про забезпечення позову у цивільній справі №363/1904/23 заяву ОСОБА_1 та його представника адвоката Бойчука Володимира Петровича про відвід головуючому судді,

ВСТАНОВИВ:

у провадженні Вишгородського районного суду Київської області, на стадії судового розгляду, перебуває цивільна справа №363/1904/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Після повернення матеріалів справи з Житомирського апеляційного суду 14.11.2024, розгляд вказаної справи було призначено на 19.12.2024. Водночас, з урахуванням положень частини другої статті 158 ЦПК України, на 21.11.2024 на 09:40 було призначено розгляд заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.04.2024, яка надійшла до суду 07.10.2024, тобто у період перебування матеріалів справи №363/1904/23 у Житомирському апеляційному суді. Крім цього, 25.10.2024 до суду подано заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання ухвали суду від 12.04.2024.

У судове засідання 21.11.2024 прибули позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойчук В.П., у режимі відеоконференції брала участь відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_2 .

Після оголошення складу суду, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 та його представником адвокатом Бойчуком В.П., заявлено відвід головуючому судді Лукач О.П. від розгляду справи, в обґрунтування якого зазначили про недовіру судді, посилаючись на наявність, на їх думку, нових обставини, а саме: результати розслідування щодо причин відсутності частини відеозапису судового засідання у справі, яке відбулося 23.08.2024 у період з 17:46:33 до 17:48:43, внаслідок чого припускають про втручання в телекомунікаційні системи відеозапису судового засідання, що є підставою для самовідводу головуючого, який не було заявлено; негайне призначення до розгляду звернення ОСОБА_2 щодо скасування заходів забезпечення позову, приймаючи сторону ОСОБА_2 у справі; наявність у позивача сумнівів у безсторонності, справедливості та неупередженості головуючого судді, знову ж таки, посилаючись на підставі, які неодноразово були предметом розгляду попередніх заяв позивача та його представника про відвід головуючому у справі незгода з процесуальними рішеннями, в тому числі, які були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, стверджуючи про відмову суду у задоволенні усіх клопотаннях позивача та вчинення суддею діє на шкоду дитини, в угоду відповідача; перекручування головуючим суддею термінів протокол та відеозапис судового засідання. Представником позивача надано у судовому засіданні письмову відповідь Вишгородського районного суду Київської області від 25.09.2024 на його звернення від 10.09.2024.

Відповідач заперечувала проти заяви про відвід судді, вказуючи на можливі технічні збої під час відефіксації судового засідання та видуманість підстав для відводу.

Заслухавши присутніх учасників провадження, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 про відвід головуючому судді від розгляду справи, з таких підстав.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтею 36 та 37 ЦПК України.

Зокрема, відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частиною третьою статті 39 ЦПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суд зазначає, що представником позивача за первісним позовом ОСОБА_1 адвокатом Бойчуком В.П. тричі подавалися заяви про відвід головуючому судді Лукач О.П. від розгляду справи №363/1904/23, а саме 10.04.2024 та 28.06.2024. За результатом розгляду вказаних заяв, судом постановлено ухвали про відмову у їх задоволенні, а за результатом розгляду заяви №3 від 28.06.2024 її залишено без розгляду та попереджено сторону позивача про необхідність добросовісно користуватися процесуальними правами, якими наділені учасники судового процесу, та недопущення зловживання процесуальними правами, попереджено про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, визначені приписами статті 148 ЦПК України.

06.09.2024, особисто позивач за первісним позовом ОСОБА_1 подав заяву про відвід головуючому судді, яку ухвалою суду визнано необґрунтованою та передано для розгляду іншому судді в порядку, передбаченому статтями 33,40 ЦПК України, який ухвалою суду відмовив у задоволення заяви.

ЦПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, проте визначає, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Так, позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бойчук В.П., заявляючи 21.11.2024 відвід головуючому судді стверджують про незгоду з процесуальними діями головуючого судді, які приймалися раніше під час розгляду справи, та які були предметом розгляду усіх інших попередніх заяв про відвід, а також про надумані та безпідставні підозри щодо втручання головуючого судді у телекомунікаційні системи відеозапису судового засідання від 23.08.2024.

Як убачається із відповіді Вишгородського районного суду Київської області від 25.09.2024, адресованої адвокатові Бойчуку В.П., у протоколі судового засідання №3260489 по справі №363/1904/23, збій з`єднання з медіа-сервером ВКЗ 23.08.2024, або примусове включення/відключення секретарем судових засідань камери/мікрофону у вікні конференції, не зафіксовано.

Пунктом 4 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено право учасника провадження ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти, а відповідно до статті 249 ЦПК України мають право протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису.

Вирішуючи питання щодо відводу, суддя виходить із визначення упередженості судді у результаті розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені. Будь-яких обґрунтованих доказів на підтвердження власних доводів позивачем ОСОБА_1 та його представником адвокатом Бойчуком В.П. не подано та вони ґрунтуються на їх припущеннях.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав та свобод людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Незалежність та недоторканність суддів гарантують статті 126 і 129 Конституції України, а Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов`язків суддів та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів.

Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь-якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.

Частина п`ята статті 47 Закону зобов`язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також фізичних і юридичних осіб та їх об`єднання поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

Відвід судді у дані справі заявлений не вперше. Підстави, зазначені у ньому, а також бажання змінити головуючого суддю для розгляду цієї справи, не є передбачені законом, не впливають на неупереджений та безсторонній розгляд справи, є вигаданими та не підтвердженими доказами з підстав надуманих звинувачень судді.

Дії позивача ОСОБА_1 та його представника із зловживанням права на відвід з непередбачених законом підстав, суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, зумовлює затягування строку розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до пункту 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Розумність строків розгляду справи судом віднесено до основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Положеннями частин першої-третьої статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

ЦПК України зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

У своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу 2 Рекомендацій № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам, коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, зокрема позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути у змозі стягнути судові витрати з адвоката.

Ураховуючи викладене, зважаючи на підстави вкотре заявленого відводу, надаючи оцінку діям позивача ОСОБА_1 та його представника щодо реалізації свого права на відвід, суд дійшов висновку про наявність ознак зловживання позивачем за первісним позовом та його представником своїми процесуальними правами вчиняючи дії, щодо заявлення завідомо безпідставного відводу, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду.

Суд роз`яснює, що зловживання процесуальними правами є неприпустимим, з метою припинення таких дій суд може застосувати заходи процесуального примусу, зокрема, штраф, що передбачено пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України.

Керуючись статтями 36, 37, 40, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заяву ОСОБА_1 та його представника адвоката Бойчука Володимира Петровича про відвід головуючому судді залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 та його представнику про необхідність добросовісно користуватися процесуальними правами, якими наділені учасники судового процесу, та недопущення зловживання процесуальними правами.

Попередити, що з метою спонукання до добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства суд може застосувати заходи процесуального примусу, визначені приписами статті 148 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, та, відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України у частині залишення заяви без розгляду, може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 25.11.2024.

Суддя О.П. Лукач