Ухвала від 26.11.2024 по справі 703/1859/24

Справа № 703/1859/24

1-кп/703/380/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Черкаси, одруженого, на утриманні дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

встановив:

В провадженні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор звернулась з клопотанням про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні Смілянського міськрайонного суду на розгляді перебуває кримінальне провадження, згідно обвинувального акту , під час дії правового режиму воєнного стану введеного в Україні на підставі Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022, який неодноразово продовжувався, у тому числі Указом Президента України від 08.11.2023 № 3430 -IX строком на 90 діб, ОСОБА_4 , 05.12.2023, близько 13 год. 35 хв. усвідомлюючи, що в Україні діє правовий режим воєнного стану, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , скориставшись тимчасовою відсутністю водія автомобіля ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, з корисливих мотивів, в умовах військового стану, повторно, шляхом вільного доступу, таємно, через незамкнені передні дверцята зправа, потрапив до салону автомобіля марки «Мерседес Бенс» д.н.з. НОМЕР_1 , звідки вчинив крадіжку чоловічої сумки («барсетки»), вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи від 09.02.2024 № СЕ-19/124-24/1680-ТВ становить 129 грн. 67 коп., в якій знаходились грошові кошти в сумі 1800 грн, мобільний телефон марки Redmi 9А, 2/32 GB вартістю 1 480 грн, із чохлом до мобільного телефону марки Redmi 9А, 2/32 GB вартістю 77 грн 87 коп., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зник, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальних збитків на загальну суму 3 487 грн. 54 коп.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24.06.2024 відносно ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.08.2024.

Однак, відповідно до ухвали Смілянського міськрайонного суду від 19.08.2024 вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2024 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09.07.2024 вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2024 залишено без змін.

Відтак, ОСОБА_4 на той час був таким, що відбував покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2024 у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Тому, на той час ризики, вказані прокурором втратили свою актуальність.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-1Х (надалі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності з 09.08.2024, серед іншого викладено у новій редакції статтю 51 КУпАП, частинами 1 та 2 якої визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 та 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно.

Вивченням вироку Смілянського міськрайонного суду від 18.04.2024 встановлено, що ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України де сума викраденого становила 593,54 грн., 412 грн., 474 грн.

В зв`язку з чим, останнім подано на підставі ч.2 ст.74 КК України згідно якої особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку.

А тому на даний час знову виникли ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й тримання під вартою, згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У відповідності до положень ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, з урахуванням наявності ризиків, а отже й законних підстав в розрізі вимог глави 18 КПК України, з метою запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні та вчинити інші кримінальні правопорушення, застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є надмірним чи таким, що принижує її гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, та беручи до уваги те, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, може переховуватися від суду;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не давали суду показань;

- продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, оскільки має не зняту та непогашену судимість за аналогічні злочини проти власності, органом досудового розслідування встановлено систематичність вчинення майнових злочинів, а тому можна стверджувати, що вчинення таких злочинів є його єдиним джерелом доходу, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Також слід врахувати те, що наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи, проте ОСОБА_4 не працює; репутацію обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів; майновий стан обвинуваченого, який ніде не працює, а на життя заробляє тимчасовими підробітками.

Враховуючи вищевикладене, а також те що зазначені ризики на даний не зменшились, просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

В судовому засіданні прокурор наполягала на задоволенні клопотання з підстав, зазначених у ньому.

В судовому засіданні Захисник ОСОБА_5 вважав, що достатнім буде застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав свого захисника.

Суд, врахувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як встановлено під час судового засідання, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 червня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22.08.2024.

Відповідно до ухвали Смілянського міськрайонного суду від 19.08.2024 встановлено, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2024 ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 09.07.2024 вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2024 залишено без змін. Відтак, ОСОБА_4 на той час був таким, що відбував покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.04.2024 у вигляді 5 років 3 місяців позбавлення волі. Тому, на той час ризики, вказані прокурором втратили свою актуальність.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-1Х (надалі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності з 09.08.2024, серед іншого викладено у новій редакції статтю 51 КУпАП, частинами 1 та 2 якої визначено, що дрібним викраденням чужого майна шляхом крадіжки є викрадення майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 та 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно.

Вивченням вироку Смілянського міськрайонного суду від 18.04.2024 встановлено, що ОСОБА_4 було засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України де сума викраденого становила 593,54 грн., 412 грн., 474 грн.

В зв`язку з чим, як встановлено в судовому засіданні, останнім подано клопотання на підставі ч.2 ст.74 КК України згідно якої особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку.

Відтак, суд приходить до висновку, що на даний час знову виникли ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, та беручи до уваги те, що встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, може переховуватися від суду;

- незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не давали суду показань;

- продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, оскільки має незняту та непогашену судимість за аналогічні злочини проти власності, органом досудового розслідування встановлено систематичність вчинення майнових злочинів, а тому можна стверджувати, що вчинення таких злочинів є його єдиним джерелом доходу, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Також слід врахувати те, що наявні обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, а саме позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи, проте ОСОБА_4 не працює; репутацію обвинуваченого, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів; майновий стан обвинуваченого, який ніде не працює, а на життя заробляє тимчасовими підробітками.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про доцільність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку, у зв`язку з чим клопотання прокурора слід задовольнити.

При цьому, доводи захисника, які викладені ним як підстава для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, судом не приймаються до уваги, оскільки відсутність можливого впливу на свідків не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу та не виключає можливість настання інших ризиків зазначених в ухвалі суду.

Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 181, 183, 194, 372, 376 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою рахувати з 26 листопада 2024 року по 24 січня 2025 року включно.

Визначити розмір застави - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти, якщо у уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_4 для виконання ухвали слідчого судді, підлягає направленню до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору.

Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Повний текст ухвали проголошено о 15 годині 30 хвилин 26 листопада 2024 року.

Суддя: ОСОБА_1