Постанова

від 14.08.2024 по справі 279/7833/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №279/7833/23 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А.

Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №279/7833/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Коростенської міської ради, про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішенняКоростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2024 року, яке ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м.Коростені,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив: звільнити його від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2013 року, в розмірі частини всіх видів його доходу, щомісячно; стягувати з ОСОБА_2 на його користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходів (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2013 року в справі №279/5199/13 з нього ( ОСОБА_1 ) на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини заробітку, щомісячно, починаючи з 06 серпня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття. З 10 листопада 2023 року його неповнолітня дочка ОСОБА_4 проживає разом із ним ( ОСОБА_1 ) та перебуває на його утриманні, що підтверджується актом від 16 листопада 2023 року. Припинення стягнення аліментів на користь відповідача буде сприяти забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.181 СК України право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2024 року позов задоволений. Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначених рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з дня набрання рішенням законної сили. Відкликано з Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) виконавчий лист №279/5199/13-ц, виданий 19 листопада 2013 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходу (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 листопада 2023 року і до повноліття дитини. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на поспішність ухвалення рішення без повного та всебічного дослідження і з`ясування всіх обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить таке рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що рішення суду першої інстанції побудоване лише на одному акті органу опіки та піклування Коростенської міської ради від 16 листопада 2023 року про те, що у даний час дитина проживає із батьком. Інших належних, достатніх, допустимих доказів на підтвердження факту саме постійного проживання дитини з батьком не надано. Наполягає на тому, що дитина на постійній основі проживає разом із нею, тобто матір`ю. У листопаді місяці 2023 року донька ОСОБА_4 вирішила пожити трохи часу з батьком, на що вона (відповідач) не заперечила, оскільки жодним чином не перешкоджає дитині спілкуватися з батьком та проводити з ним час. У них гарні відносини, і як батько, позивач має право на участь у вихованні дитини. Донька ОСОБА_4 проживала з батьком лише тижня півтора, а потім повернулася додому за місцем свого постійного проживання: АДРЕСА_1 . Повертаючись від батька додому, донька була дуже не задоволена умовами спільного проживання з батьком. У період проживання дитини з батьком органом опіки і піклування Коростенської міської ради 16 листопада 2023 року був складений акт про те, що дитина проживає разом із батьком та позивач подав цей позов до суду. Жодних письмовим розписок, повідомлень від дитини, що вона на постійній основі проживає з батьком у органу опіки і піклування Коростенської міської ради та в матеріалах справи не має. Донька станом на день складення акта органом опіки та піклування Коростенської міської ради та розгляду справи в суді першої інстанції досягла віку 16 років. Вважає, що суд першої інстанції з метою всебічного та повноцінного розгляду справи мав викликати доньку ОСОБА_4 до суду, оскільки спір сімейний і стосується утримання та інтересів саме дитини, для достеменного та чіткого з`ясування питання, з ким із батьків вона на постійній основі проживає. Розглянувши спір у такий спосіб, суд першої інстанції позбавив матір дитини та дитину можливості реалізувати свої права, визначені ЦПК України та СК України. Крім того, аліменти є власністю дитини, а тому справа про припинення стягнення аліментів не є малозначною, бо стосується питання утримання дитини. Переконана у тому, що у даному випадку суд першої інстанції формально підійшов до розгляду спору та поспішно ухвалив рішення у справі. Той факт, що донька ОСОБА_4 постійно проживає із нею, тобто своєю матір`ю, підтверджується актом органу опіки і піклування Коростенської міської ради про обстеження умов проживання від 27 березня 2024 року та актом від 21 березня 2024 року, який підписали її сусіди. Той факт, що вона сама виховує дитину підтверджується також довідкою Коростенського міського ліцею від 26 березня 2024 року. ОСОБА_5 проживає постійно із нею, батько дитини наразі не несе жодного обов`язку по утриманню дитини та ще на його користь вона має сплачувати аліменти. Таке рішення суду першої інстанції суперечить принципу справедливості в цивільному судочинстві, нормам моралі та інтересам дитини, оскільки уражає, перш за все, інтереси самої дитини.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 та представник органу опіки та піклування у судове засідання не з`явилися. Відповідачу судова повістка вручена 17 липня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення (а.с.77). Органу опіки та піклування судова повістка вручена 16 липня 2024 року (а.с.72). Представник органу опіки та піклування Коростенської міської ради спрямував до суду заяву про розгляд справи без його присутності (а.с.69-70). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.

Згідно з ст.141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 150 цього Кодексу визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров`я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя.

За положеннями ст.51 Конституції України, ст.ст.180,182 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

За частиною третьою ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти наутримання дитини(аліменти)присуджуються участці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

Аналіз частини другої ст.181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а обов`язок сплачувати аліменти на дитину покладається на того із батьків дитини, який проживає окремо від дитини.

Таке тлумачення цієї норми міститься в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Згідно з частиною другою ст.188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Також за положеннями частини другої ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повність або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За змістом ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст.ст.77,79,80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, ключовим моментом у цій справі є дослідження обставини із ким із батьків, які проживають окремо, на постійній основі проживає донька ОСОБА_4 , яка досягла віку чотирнадцяти років та положеннями частини третьої ст.160 СК України наділена правом самостійно визначати своє місце проживання із одним із батьків.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 жовтня 2013 року в справі №279/5199/13-ц було вирішено щомісячно стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 серпня 2013 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.8).

За положеннями частини четвертої ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Наразі, батько дитини ОСОБА_1 фактично проживає у квартирі АДРЕСА_2 , а мати дитини ОСОБА_2 проживає у квартирі АДРЕСА_3 .

Із акта обстеження умов проживання від 16 листопада 2023 року, складеного заступником начальника завідувачем сектору з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей, ОСОБА_7 та головним спеціалістом сектору з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей ОСОБА_8 , затвердженого начальником служби у справах дітей, вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та цивільною дружиною ОСОБА_9 у орендованій двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 (а.с.10). Акт складений за зверненням батька дитини щодо підтвердження проживання з його сім`єю доньки ОСОБА_3 . Під час обстеження встановлено, що дівчинка проживає з батьком із 10 листопада 2023 року та планує проживати в майбутньому.

Із урахуванням приписів частини третьої ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стоються факту постійного місця проживання дитини, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, що передбачено положеннями частини другої ст.367 ЦПК України.

Так, частиною третьою ст.367 ЦПК України унормовано, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивна не залежали від нього.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. В ухвалі про відкриття провадження у справі суд першої інстанції встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали для подання відзиву на позов. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана ОСОБА_2 , що доводить недодержання судом першої інстанції процесуальних прав відповідача на подання відзиву, а тому докази, які додані до апеляційної скарги, приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки встановлена винятковість випадку.

Актом обстеження умов проживання від 27 березня 2024 року, складеним головним спеціалістом сектору з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей, ОСОБА_8 та головним спеціалістом сектору з профілактики злочинності, запобігання бездоглядності дітей ОСОБА_10 , який затверджений начальником служби у справах дітей, тобто складений тим же органом опіки та піклування, встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 у двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 (а.с.49). Ця квартира належить батькам дівчинки. Акт складений за зверненням ОСОБА_2 про підтвердження місця проживання ОСОБА_3 за даною адресою.

Окрім того, актом від 21 березня 2024 року, який підписаний сусідами відповідача по будинку АДРЕСА_4 : сусідом із квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_11 та сусідкою із квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_12 , також підтверджується, що неповнолітня ОСОБА_3 фактично постійно проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 (а.с.50). Одночасно у акті зазначено, що дитину фактично утримує мати, тобто відповідач у справі.

Також Коростенським міським ліцеєм №7 відповідачу видана довідка від 26 березня 2024 року №413 про те, що вона сама виховує доньку (а.с.51).

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просив звільнити його від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , які призначені рішенням суду, у зв`язку з тим, що донька проживає разом із ним, а не з матір`ю.

Як вже зазначалося вище, відповідно до частини третьої ст.160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. ОСОБА_4 на момент складання обох актів досягла віку, прописаного у частині третій ст.160 СК України, а тому вона самостійно вправі визначати, з ким із батьків бажає проживати.

Отже, тимчасове короткочасне проживання доньки з батьком за місцем його проживання не спростовує факту постійного проживання доньки з матір`ю, а тому не звільняє позивача від сплати аліментів за рішенням суду, як помилково вважав суд першої інстанції.

Також суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст.267-271,273 СК України, які регулюють обов`язок по утриманню інших членів сім`ї та родичів.

Окрім того, як вже зазначалося вище, суд першої інстанції розглянув справу, де однією з вимог є звільнення від сплати аліментів, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду в справі №682/2454/22-ц виснувано, що частина четверта ст.274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження. Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя (п.1 частини четвертої ст.274 ЦПК України).

Отже, вимога про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, призначених рішенням суду, не могла розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що справа виникла у спорі, що виник із сімейних відносин та вимога про звільнення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, призначених рішенням суду, не віднесена законодавцем до переліку спорів, який може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження, то за таких обставин суд першої інстанції помилково розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

За положеннями п.7 частини третьої ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Із огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі, оскільки підстави для звільнення батька дитини від сплати аліментів, які призначені рішенням суду, відсутні, при встановленні обставини постійного проживання неповнолітньої дитини із матір`ю, що є волевиявленням доньки, яка перетнула вік 14 років. Викладеним вище повністю виключаються підстави призначати батьку дівчинки аліменти на утримання останньої, враховуючи, що аліменти слід отримувати тому із батьків, із ким постійно проживає дитина.

У відповідності до положень частини тринадцятої ст.141 ЦПК України колегія суддів стягує з ОСОБА_1 на користь держави 1610,40 грн судового збору за подання ОСОБА_2 апеляційної скарги, приймаючи до уваги, що спір виник із вини батька дитини.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

РішенняКоростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1610 грн 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: