Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/19641/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2024 р. Справа № 910/19641/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Франюк А.В.

від відповідача: Кобець Р.Ю.

від третьої особи: Шатарська Т.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повне рішення складено 05.07.2024) (суддя Плотницька Н.Б.)

та апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повне рішення складено 05.07.2024) (суддя Плотницька Н.Б.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/19641/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

про стягнення 7 697 389,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", Гарантований покупець, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a> (далі - ТОВ "Ренджи Ізмаїл", відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 7 697 389,74 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на порушення відповідачем умов договору № 13387/07 від 28.04.2017 (далі - Договір), яке полягає у неповерненні надлишково сплачених коштів по переплаті за куплену позивачем у квітні, травні та І декаді червня 2023 року електричну енергію, що становить 7 697 389,74 грн.

За доводами позивача, він на виконання умов Договору, з урахуванням наданих адміністратором комерційного обліку (далі - АКО) сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року, здійснював перерахування коштів ТОВ "Ренджи Ізмаїл" за електричну енергію, в тому числі по об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L). Водночас відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку АКО за червень 2023 року (по версії MMS 1), у вищевказані розрахункові місяці об`єкт генерації відповідача - ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0"). Відтак, оскільки обсяг фактично відпущеної відповідачем електричної енергії зменшився, розмір грошових зобов`язань позивача перед відповідачем змінився. Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії MMS 2), а також сертифіковані дані комерційного обліку за червень 2023 року (по версії MMS 1) по об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) завантажені до системи управління ринком (СУР, MMS), крім того, зазначена інформація підтверджується листом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", третя особа) від 20.11.2023 № 20-11. З урахуванням оновлених даних та з огляду на відсутність протягом спірного періоду фізичного відпуску відповідачем електричної енергії, позивач на виконання вимог Порядку купівлі Гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 26.04.2019 за № 641 (далі - Порядок № 641), надіслав на електронну адресу відповідача акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року від 11.07.2023 та акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року від 18.08.2023, від підписання яких відповідач відмовився. При складанні акта купівлі-продажу електроенергії за червень 2023 року, з огляду на відсутність здійснення відповідачем виробництва електричної енергії на об`єкті генерації ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) протягом зазначеного періоду, позивачем вказаний об`єкт не включався до цього акта. Зважаючи на попередньо сплачені позивачем платежі та отримання оновлених (скоригованих) сертифікованих даних комерційного обліку щодо фактичного відпуску електричної енергії об`єкта генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл" ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) у квітні, травні та червні 2023 року, у позивача виникла переплата за Договором за куплену електричну енергію в розмірі 7 697 389,74 грн.

З посиланням на п. 3.4 Договору позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повернути вказану переплату, однак останній відмовився повертати надлишково сплачені позивачем кошти.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/19641/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив із того, що згідно з підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії відповідач фактично відпустив товар за квітень-травень 2023 року на загальну суму 53 064 380,06 грн, відповідач отримав за відповідні періоди 21 535 561,57 грн.

Щодо коригувань обсягів у зв`язку з роботою об`єктів відповідача в несинхронному режимі та на тимчасово окупованих територіях, місцевий господарський суд дійшов висновку, що проведені коригування є такими, що вчинені без належних правових підстав та не оформлені жодним належним документом, а саме рішенням адміністратора комерційного обліку (НЕК "Укренерго"), а тому не підтверджуються жодним належним, допустимим та достатнім доказом.

Короткий зміст і підстави клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу

ТОВ "Ренджи Ізмаїл" 03.06.2024 звернулося до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/19641/23, в якому просило стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 123 120,00 грн.

Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ "Ренджи Ізмаїл" понесло витрати на оплату послуг адвокатів у зв`язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції в розмірі 123 120,00 грн.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23 клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.

При ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції виходив із того, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат - 123 120,00 грн є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) і розумності їх розміру, та є явно завищеним; обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги НЕК "Укренерго" та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/19641/23, НЕК "Укренерго" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ДП "Гарантований покупець" задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, третя особа вказує, зокрема, на те, що вона не погоджується з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та встановлення обставин щодо дій НЕК "Укренерго" як адміністратора комерційного обліку, оскільки судом не з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права.

За доводами НЕК "Укренерго", судом першої інстанції:

- порушені норми процесуального права (ст. 73-74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) щодо встановлення обставин (виробітку та відпуску в мережу електричної енергії) за відсутності доказів у матеріалах справи;

- не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме, що електрична енергія надходила до мереж Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі - АТ "Херсонобленерго") через точки комерційного обліку ТОВ "Ренджи Ізмаїл";

- застосовані норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, а саме: додаток 10 до Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку);

- не застосовані положення Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККО), Кодексу системи розподілу, Порядку № 641, постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332;

- встановлений юридичний факт, що в системі управління ринком знаходяться валідовані та сертифіковані дані комерційного обліку по ТОВ "Ренджи Ізмаїл" за другою версією за спірний період, що є виходом за межі спірних правовідносин;

- не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме, не досліджений Порядок № 641, постанова НКРЕКП від 12.03.2024 № 522, протокол НКРЕКП від 03.07.2023 № 48, відповідне листування між сторонами та умови Договору.

Третя особа вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 підлягає скасуванню, оскільки зачіпає права та обов`язки НЕК "Укренерго" як адміністратора комерційного обліку, який керується положеннями, зокрема, але не виключно, підпункту 6 пункту 9.2.1 глави 9.2, пункту 9.9.4 глави 9.9, пункту 9.13.1 глави 9.13 та пунктів 9.14.1 та 9.14.3 глави 9.14 розділу IX ККОЕЕ щодо можливості визначення даних у системі управління ринком за другою версією на рівні 0 кВт*год у разі неможливості реалізації оператором мережі свого права доступу до вузлів обліку та засобів комерційного обліку електричної енергії (далі - ЗКО) електроустановок на тимчасово окупованих російською федерацією територіях відповідно до переліку, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, та які працюють (працювали) несинхронно (асинхронно) з об`єднаною енергетичною системою України (далі - ОЕС України), для проведення періодичного та позачергового контрольного огляду, технічної перевірки вузлів обліку та ЗКО, схем їх підключення та зчитування інформації, відповідно до підпункту 3 пункту 2.5.2 глави 2.5 розділу II ККОЕЕ.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" та узагальнення її доводів

ДП "Гарантований покупець", не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23, також звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/19641/23 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про стягнення про стягнення судових витрат у повному обсязі (п. 3 прохальної частини апеляційної скарги).

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, зокрема, що:

- судом першої інстанції при ухваленні рішення та додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права;

- відмовляючи в позові, суд першої інстанції надав оцінку обставинам, які виходять за межі предмета спору та не входять до кола доказування у цій справі, зокрема, щодо дотримання процедури врегулювання, визначеної розділом Х ККОЕЕ та додатку 10 додатку до Правил ринку;

- незрозуміло, якими саме мотивами (непроцесуальними) керувався суд першої інстанції, коли вказував про нібито недотримання процедури, визначеної розділом Х ККОЕЕ, що і було покладено в основу рішення про відмову в задоволенні позову;

- суд першої інстанції вирішив спір із неправильним застосуванням норм матеріального права, застосувавши закон (розділ Х ККОЕЕ), який не підлягав застосуванню;

- суд першої інстанції застосував положення додатку 10 до Правил ринку, хоча відповідні норми не регулюють спірні правовідносини та не підлягали застосуванню;

- з оскаржуваного рішення суду першої інстанції незрозуміло, з яких міркувань судом не було враховано оновлені дані комерційного обліку (далі - ДКО) за версією MMS 2 (квітень, травень, червень 2023 року) по об`єкту генерації ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L);

- розрахунки між учасниками ринку електричної енергії (у тому числі між позивачем та відповідачем) здійснюються на підставі ДКО, наданих виключно АКО (НЕК "Укренерго"). Використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж ДКО АКО ані чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, ані умовами Договору не передбачено;

- ДКО по ТОВ "Ренджи Ізмаїл" є чинними, дійсними та актуальними, АКО не скориговані та не змінені у встановленому законом порядку ніким (у тому числі відповідачем) не оскаржені, із системи MMS не виключені, що за будь-яких умов унеможливлює відмову в задоволенні спірних вимог;

- у матеріалах справи немає жодного доказу (зокрема, договорів Гарантованого покупця з покупцями електроенергії, актів купівлі-продажу електроенергії, інших первинних документів тощо), який би свідчив про те, що придбана у відповідача електрична енергія за спірний період була надалі реалізована Гарантованим покупцем на ринку електричної енергії іншим покупцям, відповідно, такі твердження суду першої інстанції є припущенням.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 08.10.2024 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 20.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі № 910/19641/23; призначено спільний розгляд зазначеної апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23, 08.10.2024 о 10:00; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.09.2024.

Судове засідання, призначене на 08.10.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням головуючого судді Демидової А.М. на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 розгляд апеляційних скарг НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець" призначено на 29.10.2024 об 11:00.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 задоволено заяву ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 910/19641/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2024 об 11:30.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 продовжено строк розгляду апеляційних скарг НЕК "Укренерго" та ДП "Гарантований покупець", оголошено перерву в судовому засіданні до 12.11.2024 об 11:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 19.11.2024 о 09:50.

Позиції учасників справи

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" заперечує і просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

НЕК "Укренерго" подала до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив у справі № 910/19641/23.

ДП "Гарантований покупець" подало до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі, в яких просить вважати вірним пункт 3 прохальної частини апеляційної скарги в такій редакції: "3. Скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат в повному обсязі.".

ТОВ "Ренджи Ізмаїл" також подало до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у даній справі.

Клопотання учасників справи

27.09.2024 НЕК "Укренерго" подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - НКРЕКП, АТ "Херсонобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські технологічні продукти" (далі - ТОВ "Українські технологічні продукти").

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що рішення господарського суду, ухвалене за результатами розгляду даної справи, впливає на права та обов`язки вищенаведених осіб.

У судовому засіданні 29.10.2024 розглянуто вказане клопотання НЕК "Укренерго".

Розглянувши клопотання НЕК "Укренерго" про залучення до участі у справі третіх осіб, заслухавши представників учасників справи, присутніх у судовому засіданні, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

НЕК "Укренерго" не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки НКРЕКП, АТ "Херсонобленерго" та ТОВ "Українські технологічні продукти" щодо однієї із сторін, а відтак підстави для залучення зазначених осіб до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача відсутні.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 19.11.2024 з`явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні представники позивача та третьої особи вимоги своїх апеляційних скарг підтримали і просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти апеляційних скарг заперечував і просив суд залишити їх без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.04.2017 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" укладено договір № 13387/07 (Договір).

До Договору укладені додаткові угоди № 410/01 від 05.07.2019, № 1625/01 від 27.12.2019, № 385/01/20 від 12.03.2020, № 843/01/21 від 26.02.2021та № 1172/07/23 від 18.05.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 324 "Про утворення державних підприємств "Гарантований покупець" та "Оператор ринку" утворено державне підприємство "Гарантований покупець" на базі філії "Гарантований покупець" державного підприємства "Енергоринок" шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 № 455 затверджено статут державного підприємства "Гарантований покупець", відповідно до п. 5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим "зеленим" тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

Функції і повноваження Гарантованого покупця регламентуються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (Порядок № 641).

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро- міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом кандидат у виробники за "зеленим" тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом (п. 2.1 розд. 2 Порядку № 641 тут і надалі в редакції, яка діяла до 26.01.2024).

Так, додатковою угодою № 410/01 від 05.07.2019 до Договору, укладеною між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл", в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінено на слова "державне підприємство "Гарантований покупець" та замінено статті 1-10 Договору статтями 1-8 в новій редакції.

У додатковій угоді № 385/01/20 від 12.03.2020 до Договору ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (продавець за "зеленим" тарифом) дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник" за "зеленим" тарифом" замінити словами "продавець за "зеленим" тарифом", а також статті 1-7 Договору викласти в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Відповідно до п. 2.5 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Згідно з п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 385/01/20 від 12.03.2020).

Додатковою угодою № 843/01/21 від 26.02.2021 до Договору ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" виклали, зокрема, п. 3.2, 3.3 Договору в новій редакції.

Так, за умовами п. 3.3 Договору в редакції додаткової угоди № 843/01/21 від 26.02.2021 оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Згідно з п. 3.4 Договору в редакції додаткової угоди № 843/01/21 від 26.02.2021 у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за "зеленим" тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період.

На виконання умов Договору ДП "Гарантований покупець", з урахуванням наданих АКО сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо фактичного відпуску та споживання електричної енергії за квітень і травень 2023 року та оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 днів червня 2023 року здійснило перерахування на користь ТОВ "Ренджи Ізмаїл" грошових коштів у загальній сумі 21 535 531,58 грн за електричну енергію, в тому числі по об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L), що підтверджується платіжними інструкціями від 14.04.2023 № 287 978 на суму 1 861 966,50 грн, від 17.04.2023 № 288 853 на суму 1 170 465,38 грн, від 25.04.2023 № 289 830 на суму 1 735 383,30 грн, від 26.04.2023 № 290 698 на суму 871 445,65 грн, від 28.04.2023 № 291 702 на суму 458 376,49 грн, від 15.05.2023 № 293 015 на суму 2 461 480,67 грн, від 18.05.2023 № 293 970 на суму 1 092 645,28 грн, від 25.05.2023 № 294 876 на суму 2 773 246,63 грн, від 31.05.2023 № 296 050 на суму 1 605 054,40 грн, від 31.05.2023 № 296 864 на суму 914 353,64 грн, від 15.06.2023 № 299 489 на суму 3 238 531,79 грн, від 26.06.2023 № 300 529 на суму 1 785 924,39 грн та від 30.06.2023 № 301 490 на суму 1 566 657,46 грн.

Також, у матеріалах справи містяться підписані позивачем та відповідачем акти купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2023 на суму 14 616 509,66 грн, від 31.05.2023 на суму 23 908 827,47 грн та від 30.06.2023 на суму 14 539 042,93 грн.

При складанні акта купівлі-продажу електроенергії за червень 2023 року об`єкт генерації ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не включений до цього акта.

У листі від 05.06.2023 вих. № 01/27376, адресованому ДП "Гарантований покупець", НЕК "Укренерго" як АКО повідомило про надходження листів від АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 № 01-001280 та Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") від 30.05.2023 № 007-63/3069 щодо надання переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України.

Так, у листі від 01.06.2023 № 01-001280 АТ "Херсонобленерго" зазначило, що всі об`єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, а також об`єкти електроенергетики, як розташовані на частинах тимчасово окупованих Запорізької та Миколаївської областей, працюють несинхронно з ОЕС України, починаючи з 00:00 12.11.2022. У переліку об`єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частини Херсонської області, вказано електростанцію, що належить учаснику ринку ТОВ "Ренджи Ізмаїл", ЕІС код Х-типу 62Х071055938420Е, ЕІС код ТКО ZV-типу 62ZV18579G472478.

У листі ПАТ "Запоріжжяобленерго" від 30.05.2023 № 007-63/3069 наведено перелік виробників, розташованих на тимчасово непідконтрольній території, що приєднані до електричної мережі та працюють несинхронно з ОЕС України. Зокрема, в цьому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об`єкта генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл", ЕІС-код підприємства 62Х071055938420Е, ЕІС код W 62W803196486758L, ЕІС код ZV 62ZV18579G472478.

Листом від 13.06.2023 вих. № 01/28760 НЕК "Укренерго", в доповнення до листа від 05.06.2023 № 01/27376, надало ДП "Гарантований покупець" лист Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 07.06.2023 № ЕЕЦ-15/475 щодо надання переліку об`єктів виробників, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України, та оновлений перелік ресурсних об`єктів генерації, які не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України. Зокрема, у цьому переліку вказано про несинхронну роботу з 12.11.2022 об`єкта генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл", ЕІС Х 62Х071055938420Е, ЕІС W 62W803196486758L, ZV код 62ZV18579G472478.

У листі від 05.07.2023 вих. № 01/32699, адресованому ДП "Гарантований покупець", НЕК "Укренерго" повідомило, що відповідно до рішення наради під головуванням НКРЕКП щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України (п. 1 протоколу від 03.07.2023 № 48-п), АКО сертифікує та передає дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі. На виконання протоколу від 03.07.2023 № 48-п, АКО 05.07.2023 на електронну адресу dzdre@gpee.com.ua надано сертифіковані дані комерційного обліку щодо відпуску/споживання генеруючих одиниць, що входять в балансуючу групу гарантованого покупця за квітень та червень 2023 року з КЕП уповноваженого представника.

У листі від 16.08.2023 вих. № 01/40086 НЕК "Укренерго" у відповідь на листи ТОВ "Ренджи Ізмаїл" від 20.06.2023 № 2751, від 30.06.2023 № 2762 та від 24.07.2023 № 2777 повідомило, що значення сертифікованих ДКО в MMS кожної ТКО об`єктів генерації, що не здійснюють синхронну роботу з ОЕС України за квітень-травень 2023 року (версія 2), з 01 по 14 червня 2023 року (версія 1) визначені АКО на рівні 0 кВт.год. З 14.06.2023 ДКО, які завантажуються до ПК Датахаб за об`єктами електроенергетики, що не працюють синхронно з ОЕС України, не передаватимуться в систему MMS до моменту надання ОС інформації щодо відновлення синхронної роботи об`єктами генерації.

Відповідно до оновлених сертифікованих даних комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії ММS 2) та сертифікованих даних комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММS 1), у вищевказані розрахункові місяці об`єкт генерації відповідача - ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) не здійснював фактичний відпуск електричної енергії (відповідні показники встановлені на рівні "0").

Скориговані (оновлені) сертифіковані дані комерційного обліку за квітень і травень 2023 року (по версії ММS 2), а також сертифіковані дані комерційного обліку за червень 2023 року (по версії ММS 1) по об`єкту генерації ТОВ "Ренджи Ізмаїл" ФЕС "Рубанівка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L) завантажені до системи управління ринком (СУР, ММS).

11.07.2023 та 22.08.2023 позивач надіслав на електронну адресу відповідача, зазначену в додатковій угоді від 26.02.2021 № 843/01/21 як реквізит останнього, акт коригування від 11.07.2023 до акта купівлі-продажу електроенергії за квітень 2023 року та акт коригування від 18.08.2023 до акта купівлі-продажу електроенергії за травень 2023 року.

Відповідач вказаних актів не підписав, оскільки не погодився з коригуванням АКО даних комерційного обліку за спірний період.

Листами від 13.07.2023 № 41/2322, від 20.07.2023 № 41/2435, від 14.08.2023 № 41/2936, від 15.08.2023 № 41/2975 та від 01.09.2023 № 41/3304 ДП "Гарантований покупець" зверталося до ТОВ "Ренджи Ізмаїл" з вимогою про повернення переплат відповідно до п. 3.4 Договору. Проте, відповідач не погодився з коригуванням показників виробітку електричної енергії, про що зазначив у листі від 14.09.2023 № 2834.

20.11.2023 представник позивача звернувся до НЕК "Укренерго" з адвокатським запитом вих. № 20-11 щодо надання актуальних сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії щодо погодинних обсягів відпуску, споживання електричної енергії генеруючими одиницями продавців, зокрема, ТОВ "Ренджи Ізмаїл", за період квітень, травень та червень 2023 року.

Листом від 22.11.2023 № 01/63189 НЕК "Укренерго" надала відповідь на вищезазначений адвокатський запит, у додаток до якої долучила актуальні сертифіковані дані комерційного обліку, надані до ДП "Гарантований покупець" за квітень-червень 2023 року.

У зв`язку з неповерненням відповідачем надлишково сплачених коштів за куплену позивачем у квітні, травні та червні 2023 року електричну енергію, останнім заявлена позовна вимога про стягнення з ТОВ "Ренджи Ізмаїл" заборгованості в розмірі 7 697 389,74 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 10.1 Порядку № 641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з п. 10.2 Порядку № 641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.

Відповідно до п. 10.3 Порядку № 641 після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.

Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.

У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.

За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

При цьому, п. 10.4 Порядку № 641 встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Отже, Порядок № 641 передбачає певну етапність оплати електричної енергії за договором, що включає сплату 2 авансових та 1 остаточного (фактичного) платежів.

Згідно із ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" в редакції, чинній до 27.07.2023, гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Порядок обліку електричної енергії, купленої-проданої у продавців, унормовано гл. 7 Порядку № 641, де зазначено, що адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців гарантованому покупцю, у яких гарантований покупець купує електричну енергію (п. 7.1). Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг споживання генеруючими одиницями продавців у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавців, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку (п. 7.2).

Згідно з п. 1.2.1 гл. 1.2 розд. І ККОЕЕ сертифікація даних комерційного обліку (сертифікація даних) - процедура перевірки валідованих даних комерційного обліку, що виконується АКО. Сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.

За приписами п. 9.14.1 гл. 9.14 розд. IX ККОЕЕ АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.

Учасники ринку та АР використовують для розрахунків та інших комерційних цілей виключно сертифіковані дані щодо обсягів виробленої, відпущеної, переданої, розподіленої, спожитої, імпортованої та експортованої електричної енергії, що отримані від АКО та зберігаються у нього для кожної ТКО (п. 9.14.3 гл. 9.14 розд. IX ККОЕЕ).

З урахуванням викладеного, оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за "зеленим" тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО.

При цьому, використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини, не передбачено та з умов Договору не випливає.

Отже, гарантований покупець зобов`язаний здійснювати розрахунки із суб`єктами ВДЕ (відновлювальні джерела енергії) лише на підставі сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, що включені до балансуючої групи гарантованого покупця, наданих АКО.

Пунктом 3.4 Договору, на який послався позивач в обґрунтування позовних вимог, врегульоване питання щодо повернення вартості переплати за понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії, в той же час, як правильно зауважив суд першої інстанції, у спірному випадку позивач не переплатив, а оплатив фактичні обсяги проданої (виробленої) електричної енергії, що підтверджується матеріалами справи, а тому посилання на відповідний пункт Договору є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Щодо проведення коригувань обсягів відпуску електричної енергії в мережі, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1.1.2 Правил ринку в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, відпуск - електрична енергія, що надійшла в систему передачі або в систему розподілу через точку комерційного обліку учасника ринку та/або учасника роздрібного ринку, та/або обсяг номінованої потужності на відповідний розрахунковий період з метою імпорту та обсяг електричної енергії на відповідний розрахунковий період з метою отримання аварійної допомоги в енергосистему України, узгоджений з ОСП суміжної країни.

Тобто, як правильно зазначив місцевий господарський суд, відпущеною електричною енергією є електрична енергія, що надійшла в мережі або оператора систем розподілу, яким на території Херсонської області є АТ "Херсонобленерго", або оператора систем передач, яким є НЕК "Укренерго".

Матеріалами справи підтверджено, що електрична енергія надходила до мереж АТ "Херсонобленерго" через точки комерційного обліку відповідача, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу, і відповідна обставина не спростована жодним доказом, а тому, відповідно, електрична енергія, що була вироблена на об`єктах, що належать відповідачу, є такою, що відпущена в електричну мережу, а отже, є отриманою позивачем.

Щодо підстав для проведення коригувань обсягів у зв`язку із роботою об`єкта відповідача в несинхронному режимі та на тимчасово окупованій території, то відповідні обставини обґрунтовуються листами НЕК "Укренерго" та АТ "Херсонобленерго".

Разом із тим, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що лист АТ "Херсонобленерго" від 01.06.2023 № 01-001280, яким НЕК "Укренерго" аргументує зміни фактично переданих даних, є лише інформацією оператора системи розподілу про те, що об`єкти генерації ВДЕ (за наданим переліком) знаходяться на тимчасово окупованій території, та про втрату електричного зв`язку мереж, що перебувають в зоні відповідальності ОСР, з неокупованою територією Херсонської області та суміжними областями на неокупованих територіях, які межують з тимчасово окупованими територіями. Разом із тим, в листі АТ "Херсонобленерго" мова не йде про стан електричних мереж оператора системи передачі (ОСП), які знаходиться в зоні відповідальності НЕК "Укренерго", та втрати нею електричного зв`язку с ОЕС України, оскільки електричні мережі оператора системи передачі не знаходяться в зоні відповідальності АТ "Херсонобленерго". Тому посилання в листі АТ "Херсонобленерго" на втрату такого зв`язку не є підтвердженням того, що підприємства (за переліком) несинхронно працюють з ОЕС України. Відпуск електричної енергії відповідачем в електричні мережі системи розподілу оператора системи розподілу фізично відбувається, ресурсний об`єкт ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (62W803196486758L) та його ТКО не зупиняли своєї роботи у спірний період.

За Законом України "Про ринок електричної енергії" об`єднана енергетична система (ОЕС) - сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, на сьогодні відсутні рішення Регулятора, інших уповноважених осіб у сфері енергетики, НЕК "Укренерго", які б визначали перелік територій/зон/систем, які працюють несинхронно з ОЕС України.

Так, відповідно до підп. 15 п. 2.2.2 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (ККО), який (підпункт) був чинний до 31.07.2024, АКО (НЕК "Укренерго") виконує функцію зведення балансу електричної енергії в областях обліку та торгових зонах ринку електричної енергії України.

Згідно з п. 1.1.2 Правил ринку торгова зона (зона) - відокремлена зона, визначена оператором системи передачі за погодженням з Регулятором, у якій здійснюється синхронна робота електроустановок.

Згідно з постановою НКРЕКП від 27.06.2019 № 1307 визначено дві відокремлені торгові зони на території України - торгову зону "Острів Бурштинської ТЕС" та торгову зону "ОЕС України", а також одну торгову зону "ОЕС України" із включенням до її складу торгової зони "Острів Бурштинської ТЕС" для ізольованого (острівного) режиму роботи.

Тому на сьогоднішній день, відповідно до актів НКРЕКП, на території Херсонської області діє виключно одна торгова зона, а саме "ОЕС України", а тому, в розумінні законодавства, як лівобережна, так і правобережна частини Херсонщини працюють синхронно в об`єднаній енергетичній системі України, відтак доводи позивача та третьої особи про несинхронність роботи та відсутність підстав для проведення розрахунків є такими, що не узгоджуються з вищенаведеними нормативно-правовими актами.

Також, слід зазначити, що ККО передбачає чітку процедуру зміни даних комерційного обліку.

Так, відповідно до п. 9.1.15 ККО конфліктні питання, пов`язані з даними, на отримання яких кожен учасник ринку має право, та/або процеси, пов`язані з обміном даними, вирішуються відповідно до процедур врегулювання суперечок.

Будь-яка суперечка між двома або більше сторонами, яка виникає у зв`язку з виконанням цього Кодексу та нормативних документів, що розроблені АКО, повинна бути розглянута керівництвом або уповноваженими представниками сторін після отримання письмової вимоги будь-якої зі сторін (п. 10.1.1 ККО).

У разі недосягнення сторонами згоди вирішення зазначених суперечок проводиться АКО, Регулятором або в судовому порядку (п. 10.1.4 ККО).

Суперечки щодо сертифікованих даних комерційного обліку та/або процедур, що використовувалися при формуванні цих даних, повинні вирішуватися АКО протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного звернення (п. 10.2.23 ККО).

У результаті проведеного аналізу і перевірок АКО повинен вирішити, що значення сертифікованих даних є правильними і не повинні бути змінені або що звернення обґрунтовано і значення даних мають бути змінені (п. 10.2.24 ККО).

У разі відхилення звернення АКО повинен протягом двох робочих днів з дня отримання надати учаснику ринку, який подав це звернення, чіткі роз`яснення щодо причин відхилення цього звернення (п. 10.2.25 ККО).

Якщо вирішення суперечки передбачає зміну даних, АКО повинен провести нове формування сертифікованих даних для відповідних учасників ринку та передати ці дані АР та учасникам ринку для здійснення перерахунку платежів (п. 10.2.26 ККО).

Отже, зміна АКО сертифікованих даних можлива виключно відповідно до процедури врегулювання суперечок, а не АКО самостійно.

ККО не передбачає інших процедур зміни сертифікованих даних комерційного обліку.

При цьому, якщо сторону суперечки не влаштовує прийняте АКО рішення, вона має право звернутися з цього питання до Регулятора у порядку, встановленому законодавством (п. 10.3.1 ККО).

Сторони мають право оскаржити рішення Регулятора в судовому порядку (п. 10.3.3 ККО).

Таким чином, у разі неналежного дотримання процедури зміни даних комерційного обліку заінтересовані особи можуть оскаржити рішення АКО до НКРЕКП та рішення Регулятора до суду.

Також, відповідно до п. 1.1 додатку 10 "Правила врегулювання" до Правил ринку (далі - Додаток 10) в редакції, чинній до 28.06.2024, якщо АКО надасть оновлені дані комерційного обліку по учасниках ринку, то будь-які розбіжності, виявлені після цього, урегульовуються між ОСП та СВБ, до якої входять такі учасники ринку, відповідно до цих Правил врегулювання.

Згідно з п. 1.2 Додатку 10 в редакції, чинній до 28.06.2024, розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього місяця здійснюється кожного місяця або частіше в разі прийняття АР відповідного обґрунтованого рішення. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього кварталу здійснюється у другому місяці поточного кварталу. Розрахунок врегулювання щодо розрахункових періодів попереднього року здійснюється у другому місяці поточного року.

У матеріалах справи міститься лист НКРЕКП від 15.05.2023 № 5098/17.3.1/7-23, адресований НЕК "Укренерго", ТОВ "Ренджи Ізмаїл" та АТ "Херсонобленерго", в якому НКРЕКП у відповідь на звернення ТОВ "Ренджи Ізмаїл" від 01.05.2022 № 2707 щодо врегулювання суперечки стосовно даних комерційного обліку за квітень 2023 року повідомила про направлення зазначеного звернення НЕК "Укренерго" для його розгляду як суперечки стосовно перегляду або виправлення будь-якого результату та значення даних комерційного обліку електричної енергії, проведення повторних обчислень і, за умови виявлення помилок, проведення заміни відповідних даних комерційного обліку електричної енергії та ініціювати проведення перевірки результатів вимірювання відповідно до порядку, передбаченого положеннями глави 10.2 ККО.

Утім, як вказує позивач, він не отримував жодних рішень від НЕК "Укренерго" про вирішення даної суперечки.

Доказів прийняття АКО відповідного рішення матеріали справи не містять.

Тому проведені коригування є такими, що вчинені без належних на те правових підстав.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що НЕК "Укренерго" здійснила анулювання даних комерційного обліку не за процедурою врегулювання суперечок, чим порушила положення ККО.

Щодо протоколу наради НКРЕКП № 48-п від 03.07.2023 як підстави анулювання даних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що він не містить жодних вказівок щодо анулювання даних попередніх періодів, за які здійснено підписання актів та відповідні розрахунки.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що оновлення даних комерційного обліку не спростовує факту відпуску відповідачем електричної енергії, оскільки оплата позивачем здійснювалась за фактично відпущену електричну енергію генеруючими одиницями продавця (ТОВ "Ренджи Ізмаїл"), про що свідчать акти купівлі-продажу електроенергії за квітень-травень 2023 року. Крім того, оплата здійснювалась на підставі даних комерційного обліку електричної енергії від АКО, які і були підставою для оплати з боку позивача за спірний період.

Обнулення АКО показників у спірний період (встановлення показників на рівні "0" МВт*год) не може свідчити про спростування факту відпуску відповідачем електричної енергії, оскільки на момент оплати (квітень-травень 2023 року) АКО було підтверджено факт відпуску відповідачем електричної енергії.

Стосовно спірного періоду - перша декада червня 2023 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи містять платіжні інструкції за червень 2023 року, які надані позивачем. При цьому з наданих платіжних інструкцій не вбачається, яка саме сума коштів була перерахована позивачем відповідачу за електричну енергію по спірному об`єкту генерації відповідача - ФЕС "Рубанківка" (W-код генеруючої одиниці 62W803196486758L).

Разом із тим, у матеріалах справи міститься лист ДП "Гарантований покупець" від 28.06.2023 № 22/2093, адресований ТОВ "Ренджи Ізмаїл", в якому позивач підтвердив, що ним було отримано дані комерційного обліку електричної енергії за перші 20 днів червня 2023 року за підписом начальника департаменту адміністрування комерційного обліку Чепурної О.Б. з погодинними даними відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею продавців, у яких Гарантований покупець купує електричну енергію. Відповідно до зазначених даних обсяги відпуску та споживання електричної енергії станцією 62W803196486758L склали 998 448 кВт (т. 1, а.с. 84-85).

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (частина третя статті 13 ГПК України).

При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

З огляду на викладене, оцінивши у сукупності надані сторонами докази, з урахуванням визначеного умовами Договору обов`язку ДП "Гарантований покупець" з оплати відпущеної ТОВ "Ренджи Ізмаїл" електричної енергії у повному обсязі, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку із чим правомірно відмовив у їх задоволенні.

Щодо додаткового рішення місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ "Ренджи Ізмаїл" надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/19641/23 (подане через систему "Електронний суд" 03.06.2024), в якому заявник просив суд ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 120,00 грн. До клопотання додано докази понесення відповідних витрат.

19.06.2024 до Господарського суду міста Києва від ДП "Гарантований покупець" надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу у справі № 910/19641/23, в яких позивач зазначив про неспівмірність заявленої суми гонорару із складністю справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено орієнтовні судові витрати, які він планує понести, що включають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 200 000,00 грн. Також, відповідач зазначив, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат буде подана у строки, встановлені ГПК України.

Суд враховує, що клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесення відповідних витрат подане 03.06.2024 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 123 120,00 грн ТОВ "Ренджи Ізмаїл" надано копії договору про надання правової допомоги від 26.12.2023, укладеного між ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (замовник) та Адвокатським об`єднанням "ІНПРАКСІ" (далі - АО "ІНПРАКСІ") (виконавець), акта № 1 приймання-передачі послуг від 31.05.2024, складеного АО "ІНПРАКСІ" та ТОВ "Ренджи Ізмаїл", рахунка-фактури № 1 від 31.05.2024 на суму 123 120,00 грн, платіжної інструкції від 03.06.2024 № 251 на суму 123 120,00 грн та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6128/10, виданого Кобцю Роману Юрійовичу 07.07.2017.

Відповідно до п. 1 договору про надання правової допомоги від 26.12.2023 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги з будь-яких питань, що виникають у зв`язку із здійсненням замовником господарської діяльності, у тому числі, але не виключено: представництво інтересів замовника у судах всіх юрисдикцій та інстанцій, на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 13 договору про надання правової допомоги від 26.12.2023 загальна вартість надання послуг за цим Договором визначається на підставі загальної кількості годин, витрачених виконавцем на надання послуг, та вартості однієї години надання послуг, визначеної цим Договором. Для цілей даного положення Договору вартість однієї години надання послуг визначається залежно від вартості години конкретного співробітника виконавця, що здійснює безпосереднє надання послуг замовнику, та встановлюється диференційовано відповідно до посади працівника виконавця наступним чином, якщо інше не буде окремо узгоджено сторонами (застосування дисконту тощо): юрист: гривневий еквівалент 80 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку /одна година, без ПДВ; старший юрист: гривневий еквівалент 120 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ; радник: гривневий еквівалент 200 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ; партнер: гривневий еквівалент 250 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ.

Відповідно до акта № 1 приймання-передачі послуг від 31.05.2024 АО "ІНПРАКСІ" надано такі послуги та виконано безпосередньо пов`язані з ними роботи (вартість години - 3 240,00 грн без ПДВ): підготовка відзиву на позовну заяву по справі № 910/19641/23 (10 год, 32 400,00 грн); підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі № 910/19641/23 (8 год, 25 920 грн); підготовка клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по справі № 910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про зупинення провадження у справі № 910/19641/23 (2,5 год, 8 100,00 грн); підготовка клопотання про долучення доказів у справі № 910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про залучення третіх осіб у справі № 910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про надання доступу до електронної справи № 910/19641/23 (0,5 год, 1 620,00 грн); підготовка клопотання про витребування доказів у справі № 910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка клопотання про долучення доказів у справі № 910/19641/23 (1,5 год, 4 860,00 грн); підготовка додаткових пояснень у справі № 910/19641/23 (4 год, 12 960,00 грн); підготовка адвокатських запитів (2 год, 6 480,00 грн); участь у судових засіданнях у справі № 910/19641/23 (1,5 год, 3 240,00 грн); підготовка клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19641/23 (2 год, 6 480,00 грн); загалом 38 год, 123 120,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 ЄСПЛ також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з урахування заперечень позивача щодо розміру цих витрат, з огляду на результати розгляду цієї справи, незмінність позиції учасників справи за час розгляду справи щодо захисту прав та інтересів, зважаючи на обсяг та обґрунтованість поданих до суду процесуальних документів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що заявлений відповідачем до відшкодування розмір судових витрат - 123 120,00 грн є необґрунтованим, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності) і розумності їх розміру та є явно завищеним.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн.

Відтак суд першої інстанції правомірно задовольнив частково клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 70 000,00 грн та відмовивши в іншій частині клопотання.

Слід зазначити, що апеляційна скарга позивача не містить доводів у частині вищезазначених висновків суду першої інстанції щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвалених у даній справі рішення та додаткового рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23 відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для їх скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг судові витрати за їх розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 25.11.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська