Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/19641/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа № 910/19641/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Єфремов В.О.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a>

про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повне рішення складено 05.07.2024) (суддя Плотницька Н.Б.)

та апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повне рішення складено 05.07.2024) (суддя Плотницька Н.Б.)

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/19641/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго",

про стягнення 7 697 389,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", третя особа) та Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", позивач) залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 у справі № 910/19641/23 залишено без змін. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладено на скаржників.

22.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a> (далі - ТОВ "Ренджи Ізмаїл", відповідач) від 22.11.2024 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19641/23, в якому відповідач просить прийняти додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 88 966,00 грн. До клопотання додані докази понесення відповідних витрат.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 призначено розгляд вказаного клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" у судовому засіданні на 10.12.2024 об 11:15.

09.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові заперечення ДП "Гарантований покупець" на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в яких позивач просить суд, якщо останній дійде висновку про необхідність задоволення клопотання відповідача, обмежити розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, до 1 грн.

У судове засідання, призначене на 10.12.2024, з`явився представник позивача.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення у даній справі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

За таких обставин, суд вважає за можливе здійснити розгляд зазначеного клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" за відсутності в судовому засіданні представників відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечував і просив суд відмовити в його задоволенні.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Отже, за умовами ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Тобто стороні надано право подати відповідні докази як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 100 000,00 грн, та зробив заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, повідомивши, що відповідні докази будуть надані до суду разом із клопотанням про ухвалення додаткового рішення протягом 5 днів після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суд враховує, що клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення з доказами понесення відповідних витрат подане 22.11.2024 в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ "Ренджи Ізмаїл" до клопотання про ухвалення додаткового рішення додано:

- договір про надання правової допомоги від 26.12.2023;

- договір про залучення адвоката від 17.09.2024;

- акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2024;

- платіжну інструкцію № 517 від 22.11.2024 на суму 88 966,00 грн.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано:

- свідоцтво серії КС № 6128/10 про право на заняття адвокатською діяльністю, видане Кобцю Роману Юрійовичу (далі - Кобець Р.Ю.) 07.07.2017;

- ордер серії АІ № 1704478 на надання правничої допомоги ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на підставі договору від 17.09.2024 у Північному апеляційному господарському суді адвокатом Кобцем Р.Ю. 17.09.2024.

Відповідно до п. 1 Договору про надання правової допомоги від 26.12.2023, укладеного між ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Інпраксі" (далі - АО "Інпраксі", Виконавець) (далі - Договір про надання правової допомоги) Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги з будь-яких питань, що виникають у зв`язку із здійсненням Замовником господарської діяльності, у тому числі, але не виключено: представництво інтересів Замовника у судах всіх юрисдикцій та інстанції (надалі за текстом - послуги), на умовах, передбачених даним Договором. Детальна інформація щодо найменування та вартості послуг, які надаються за цим Договором, містяться в актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 13 Договору про надання правової допомоги загальна вартість надання послуг за цим Договором визначається на підставі загальної кількості годин, витрачених Виконавцем на надання послуг та вартості однієї години надання послуг, визначеної цим Договором. Для цілей даного положення Договору вартість однієї години надання послуг визначається залежно від вартості години конкретного співробітника Виконавця, що здійснює безпосереднє адання послуг Замовнику, та встановлюється диференційовано відповідно до посади працівника Виконавця наступним чином, якщо інше не буде окремо узгоджено сторонами (застосування дисконту тощо):

- юрист: гривневий еквівалент 80 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ;

- старший юрист: гривневий еквівалент 120 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ;

- радник: гривневий еквівалент 200 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ;

- партнер: гривневий еквівалент 250 доларів США згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день виставлення рахунку/одна година, без ПДВ.

Відповідно до п. 23 Договору про надання правової допомоги цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, що виникли під час дії цього Договору.

Згідно з п. 1.1, 1.2 договору про залучення адвоката від 17.09.2024, укладеного між АО "Інпраксі" (Адвокатське об`єднання) та адвокатом Кобцем Р.Ю. (Адвокат) (далі - Договір про залучення адвоката), Адвокатським об`єднанням укладено договір про надання правової допомоги від 26.12.2023 з ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (Клієнт). На виконання вказаного договору Адвокатське об`єднання залучає адвоката Кобця Р.Ю., а Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а Адвокатське об`єднання зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, на умовах та в порядку, що визначені даним Договором та додатками і доповненнями до нього. Інформація щодо обсягу, переліку, строків надання окремих юридичних послуг, а також інші відомості можуть визначатися в окремому замовленні (завданні), яке є додатком до Договору і невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 6.1 Договору про залучення адвоката строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент підписання цього Договору та закінчується 31.12.2025.

Між АО "Інпраксі" (Адвокатське об`єднання) та ТОВ "Ренджи Ізмаїл" (Клієнт) складено акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 20.11.2024, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням надано такі послуги та виконано безпосередньо пов`язані з ними роботи:

- підготовка відзиву на апеляційну скаргу по справі № 910/19641/23 за позовом ДП "Гарантований покупець" до ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про стягнення 7 697 389,74 грн, 10 год - 33 280,00 грн;

- підготовка додаткових пояснень по справі № 910/19641/23, 6 год - 19 968,00 грн;

- участь у судових засіданнях по справі № 910/19641/23 29.10.2024, 05.11.2024, 12.11.2024, 19.11.2024, 4 год - 29 062,00 грн;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення по справі № 910/19641/23, 2 год - 6 656,00 грн.

Загалом 22 год, 88 966,00 грн.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Такий висновок відповідає висновку, викладеному в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, від 02.11.2020 у справі № 922/3548/19, від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ст. 26 Закону).

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, в постанові від 16.02.2023 у справі № 916/1106/21.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд звертає увагу на те, що надані учасником справи документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному ним розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18 та постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 Європейським судом з прав людини також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 914/4/20.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 18.05.2021 у справі № 918/917/19.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/9243/20.

У запереченнях на заяву про стягнення витрат на правову допомогу позивач посилається на очевидно надмірний розмір витрат на правничу допомогу, що заявляються відповідачем до стягнення, неспіврозмірність розміру таких вимог категорії справи, очевидне завищення наведеної відповідачем у заяві кількості часу, витраченого адвокатом на правничу допомогу, складання документів, що не були необхідними для розгляду даної справи, невідповідність заявленої тривалості судових засідань та, як наслідок, необґрунтованість їх вартості. Крім того, позивач зазначає, що витрати відповідача на послугу з підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19641/23 не можуть бути покладені на позивача, оскільки заява про ухвалення додаткового рішення є фактичною заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (правова позиція, викладена в постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

При розгляді клопотання відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19641/23 колегія суддів апеляційної інстанції враховує правову позицію об`єднаної палати Верховного Суду, викладену в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, в якій Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі № 922/838/22, від 14.09.2023 у справі № 911/3076/21, від 06.09.2023 у справі № 914/131/22, від 30.08.2023 у справі № 911/3586/21, від 25.07.2023 у справі № 914/4092/21, від 07.02.2023 у справі № 922/4022/20, від 23.08.2022 у справі № 909/328/18, від 05.07.2022 у справі № 910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Разом із тим, вирішуючи, чи є розмір витрат ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів враховує, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції та апеляційного перегляду позиція відповідача по суті спору не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося одним і тим самим адвокатом (Кобцем Р.Ю.). При цьому, доводи ТОВ "Ренджи Ізмаїл", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, переважно ґрунтуються на аргументах, які наводились ним у процесі розгляду цієї справи в місцевому господарському суді.

Таким чином, дослідивши надані ТОВ "Ренджи Ізмаїл" докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, оскільки правова позиція відповідача вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ТОВ "Ренджи Ізмаїл" витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), а отже, розмір заявленого до стягнення з позивача (ДП "Гарантований покупець") у даній справі гонорару є завищеним.

З огляду на викладене, зважаючи на заперечення позивача, за висновком суду апеляційної інстанції, розумним та співмірним розміром витрат ТОВ "Ренджи Ізмаїл" на професійну правничу допомогу є 50 000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання ТОВ "Ренджи Ізмаїл" про ухвалення додаткового рішення у даній справі та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 50 000,00 грн.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19641/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a> (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 40/85, код ЄДРПОУ 37209971) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/19641/23 відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст додаткової постанови складено та підписано - 19.12.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська