Постанова

від 21.11.2024 по справі 922/2033/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/2033/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Гетьман Р.А.

при секретарі судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2356 Х/2) позивача - Селянського (фермерського) господарства Прогрес-92 на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2033/24 (повний текст рішення складено та підписано 19.09.2024 суддею Жиляєвим Є.М. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Селянського (фермерського) господарства Прогрес-92, Харківська обл., с.Полкова Микитівка,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стратег-Агро, Харківська обл., с.Українське,

про стягнення 496263,82 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство "Прогрес-92" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратег-Агро", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН у розмірі 209395,24 грн, пеню у розмірі 198351,93 грн, 3% річних у розмірі 15413,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 73103,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано здійсненням позивачем на виконання умов договору від 17.11.2021 № 17/11-21СОН поставки відповідачу насіння соняшника на загальну суму 1495680,30 грн, проведення відповідачем попередньої оплати в розмірі 86% вартості товару на суму 1286285,06 грн та невиконання останнім обов`язку з оплати решти вартості товару на суму 209395,93 грн у визначений п.4.1 Договору строк, за прострочення виконання якого на підставі п. 6.2. Договору позивачем нараховано пеню у розмірі 198351,93 грн, а також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України -інфляційні втрати у розмірі 73103,07 грн та 3 % річних у розмірі 15413,58 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2033/24 у позові відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд послався на відсутність правових підстав для стягнення спірної суми вартості поставленого товару (насіння соняшника), з огляду на доведеність сукупністю наявних у матеріалах справи доказів його невідповідності встановленим Договором якісним показникам, звернення у зв`язку з цим відповідачем до позивача у відповідності до пункту 2.2. Договору з пропозицією здійснення відповідного зменшення ціни товару із наданням на узгодження відповідної додаткової угоди до Договору та безпідставне непогодження останнього з таким зменшенням ціни товару.

Позивач із рішенням Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2033/24 не погодився та подав на нього до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається, зокрема, на ненадання судом першої інстанції жодної оцінки доводам позивача щодо того, що сторони в п. 1.4. Договору визначили, що інші показники товару визначаються відповідно до ДСТУ 7011:2009, п. 6.1 якого передбачено, що при розбіжності в оцінці якості насіння, що заготовляється, між господарством і заготівельним підприємством проводиться повторне визначення якісних показників насіння у присутності здавача, в той час як відповідач не вчинив визначені цим пунктом дії щодо повторного визначення якості насіння із викликом позивача та місце лабораторного аналізу у ФГСтрогого О.Ф. з постачальником не узгоджував.

При цьому скаржник стверджує, що суд першої інстанції в основу оскаржуваного рішення поклав реєстр накладних № 1 від 17.11.2021 на прийняте зерно, складений лабораторією ФГ Строгого О.Ф., який не є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст.ст. 76-78 Господарськогот процесуального кодексу України через порушення порядку його приймання, встановленого п. 6.1. ДСТУ 7011:2009.

Крім цього, скаржник зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що положення ч.ч. 5, 6 статті 268 Господарського кодексу України наділяють покупця в разі поставки товару більш низької якості ніж вимагається лише повноваженнями щодо відмови від його прийняття і оплати, або повернення сплаченої суми, а якщо недоліки товару можуть бути усунені без повернення товару постачальнику-вимагати від останнього їх усунення за місцезнаходженням товару або усунути їх власними засобами за рахунок постачальника.

Також скаржник зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам позивача щодо відображення відповідачем господарської операції з поставки товару за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН у податковому та бухгалтерському обліку позивача та відповідача на загальну суму 1495680,30 грн, зокрема складення позивачем на відповідну суму поставки та реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної 17.11.2021, надсилання її відповідачу 29.11.2021 отримання її останнім вказаною датою, ненадання відповідачем доказів щодо подання ним уточню вальних декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за вказаною податковою накладною в завищеній сумі.

Разом з цим, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що він наполягає на тій позиції, що ціна в Договорі поставки не може бути змінена в односторонньому порядку , а якщо одна із сторін вважає, що ціна з підстав, визначених Договором або законом має бути змінена, а друга сторона не погоджується на це, то сторона, яка наполягає на зміні ціни, визначеної Договором, зобов`язана звернутися до суду для вирішення суперечки в судовому порядку, інакше Договір в частині визначенн ціни є обов`язковим для сторін і підлягає виконанню в редакції, підписаній сторонами.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2024 для здійснення розгляду справи №922/2033/24 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді доповідача Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Здоровко Л.М.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства Прогрес-92 на рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2033/24 та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 21.11.2024 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104.

13.11.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу( вих. № 14583),згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 у зв`язку зі відпусткою судді Білоусової Я.О.для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 у зв`язку зі відпусткою судді Здоровко Л.М.для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., судя Гетьман Р.А., суддя Крестьянінов О.О.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Позивач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності його представника(вх. № 14890), у зв`язку з чим, враховуючи положення ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності позивача.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

17.11.2021 між Селянським (фермерським) господарством Прогрес-92 (СФГ Прогрес-92, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стратег-Агро (покупець) було укладено договір поставки №17/11-21СОН (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати товар у власність покупцеві в кількості та асортименті, визначеному цим Договором, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов пункту 1.2 Договору товар, який підлягає поставці за цим Договором, є соняшник врожаю 2021 року.

Умови поставки - склад Покупця, доставка за рахунок Покупця (п. 1.3 Договору). Відповідно до п. 1.4. Договору якість товару повинна відповідати наступним вимогам: Вологість - не більше 8%,

Сміттєва домішка - не більше 3,

Масова частка олії у перерахунку на суху речовину - не менше 46%.

Інші показники якості Товару - відповідно до ДСТУ 7011:2009.

Відповідно до пункту 2.2 договору у разі невідповідності товару якісним показникам зазначеним у п. 1.4. Договору, ціна на кожну партію Товару (середньо добова) зменшується на:

- 150 грн/тн з ПДВ за кожний 1% масової частки олії у перерахунку на суху речовину відносно бази 46%,

- 120 грн/тн з ПДВ за кожний 1% вологості відносно бази 8%,

- 17,40 грн/тн з ПДВ за кожний 1% сміттєвої домішки відносно бази 3%, та визначається у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору вартість одиниці товару (однієї метричної тони) встановлюється в гривнях і складає 19000,00грн. за 1 т. (з ПДВ). Загальна вартість товару з ПДВ (80тн+/-10%) - 1520000,30грн.

Відповідно до пункту 3.3 Договору право власності на всю кількість товару переходить від продавця до покупця в день оформлення на ім`я Покупця згідно довіреності наступних документів: товарно-транспортна накладна; видаткова накладна; податкова накладна; рахунок-фактура.

Згідно з пунктом 4.1 Договору покупець провадить оплату товару у два етапи:

- 86% вартості товару сплачується покупцем протягом 2-х робочих днів з моменту завантаження товару у транспортні засоби,

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 2-х робочих днів після отримання покупцем документів, що визначені у п. 3.3 (якщо їх не було надано раніше).

Із обставин справи слідує, що позивач на виконання умов Договору 17.11.2021 здійснив відвантаження товару на загальну суму 1495680,30 грн, про що позивачем разом з позовом були надані відповідні належним чином засвідчені копії: ТТН №167480 від 17.11.2021 на поставку соняшнику масою нетто 27,100 т; ТТН №167479 від 17.11.2021 на поставку соняшнику масою нетто 25,100 т: ТТН №167478 від 17.11.2021на поставку соняшнику масою нетто 26,520 т.

Відповідачем на виконання пункту 4.1. Договору 17.11.2021 було здійснено оплату товару завантаженого у транспортні засоби в розмірі 86% від повної вартості товару, що склало 1286285,06 грн відповідно до платіжного доручення №890. Також відповідачу було надіслано: Накладну №21 від 17.11.2021 на загальну суму 1495680,30 грн з ПДВ; Рахунок-фактуру №19 від 17.11.2021.

29.11.2001 СФГ Прогрес-92 надіслало відповідачу податкову накладну №3 від 17.11.2021 з використанням програми M.E.Doc, яку 29.112021 відповідач отримав відповідну накладну, про що свідчить квитанція про доставку.

Податкова накладна №3 від 17.11.2021 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.12.2021, про що свідчить Рішення про реєстрацію №3516248/21223804.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що у строк, починаючи з 17.12.2021, у відповідача виник обов`язок провести остаточний розрахунок з продавцем, втім у строк, визначений п.4.1 Договору, остаточного розрахунку з покупцем проведено не було.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що після отримання товару відповідач повідомив позивача про те, що соняшник не відповідає вимогам якості зазначеним в договорі, тому відповідачем в односторонньому порядку було знижено ціну на даний соняшник на 801,90 грн/т та було надіслано позивачу через меседжер "Viber" Додаткову угоду 1 до договору поставки №17/11-21 СОН.

Позивач, своїм листом за вих. №35 від 20.12.2021 направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості, в якій вказав, що згідно накладної №21 від 17.11.2021 соняшник відпускався по показниках відповідно до аналізу проведеного лабораторією Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва.

Позивачем у позові зазначено про те, що відповідно до Довідки лабораторії Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва від 04.11.2021 за результатами аналізу олії зразка соняшнику наданого СФГ Прогрес-92, вологість без очищення становить - 9,98%; вологість очищеного насіння - 10,09%; вміст олії без очищення на суху речовину 46,14%, вміст олії очищеного насіння на суху речовину 46,51%.

Також позивачем у вищезазначеному листі за вих. №35 від 20.12.2021 було зазначено, що в той самий період ту саму партію соняшника, вирощену на одному полі СФГ Прогрес-92 поставило ТОВ Кернел-Трейд відповідно до Додаткової угоди №ЗП22-64855 від 13.12.2021, з якої вбачається, що лабораторний аналіз ТОВ Кернел-Трейд встановив олійність партії за вмістом олії 49,32%. Також продавець в листі вказав, що проведення аналізу без присутності представника продавця і зниження показників вмісту олії є не правильним та попросив здійснити розрахунок за Договором за вмістом олії 46,51%.

ТОВ Стратег-Агро у відповідь надало лист вих. №220 від 23.12.2021, відповідно до якого повідомило, що при надходженні соняшника на елеватор ФГ Строгого О.Ф. та перевірки його по показникам якості, аналіз лабораторії показав, що даний соняшник не відповідає вимогам якості по ДСТУ 7011:2009. Тобто, було відвантажено соняшник з вологістю 12,07% та з масовою часткою олії у перерахунку на суху речовину 43,91%. Ціну на даний соняшник було знижено на 801,90 грн/т та було надано на узгодження Додаткова угода 1 до договору поставки №17/11-22СОН від 17.11.2021. А в зв`язку з тим, що вказана угода не була узгоджена продавцем, в листі було запропоновано повернути оплату в розмірі 1286285,06 гривень. При цьому після повернення коштів, ТОВ Стратег-Агро зобов`язалось повернути соняшник з масовою часткою олії 43,91% в кількості 75,210 т так як даний соняшник було доведено до вологості 8%.

21.01.2022 позивач направив другу претензію відповідачу, в якій висловив свою незгоду та заперечення проти пониженого вмісту олії, зазначивши, що відповідно до аналізу проведеного Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр`єва та відповідно до аналізу проведеного ТОВ Кернел-Трейд олійність партії за вмістом олії на суху речовину становила більше 46% як то було закріплено в п.1.4 Договору поставки. Відповідно Позивач пропонував зійтись на зменшені вартості товару за договором поставки на 488,4 грн з кожної тони та виставив претензію на сплату залишку суми.

Відповідачем вдруге було надано відповідь за вих. №65 від 14.02.2022, в якій пропонував повернути оплату за Договором.

Відповідно до п. 1.4. Договору сторони визначили, що інші показники якості Товару - відповідно до ДСТУ 7011:2009. ДСТУ 7011:2009 встановлено в п. 6 Правила Приймання 6.1 Правила приймання - згідно з ГОСТ 10852.

Позивачем у позові зазначено, що згідно з п. 9 ГОСТ 10852 при розбіжності в оцінці якості насіння, що заготовлюється, між господарством і заготівельним підприємством проводять повторне визначення в присутності здавача. У разі незгоди з результатами повторного визначення середню пробу у добовий строк направляють для контрольного аналізу до Державної хлібної інспекції або передають державному хлібному інспектору, якщо він перебуває на підприємстві. При розбіжності в оцінці якості насіння, що поставляється, між постачальником і споживачем середню пробу протягом доби направляють для контрольного аналізу до Державної хлібної інспекції або передають державному хлібному інспектору, якщо він знаходиться на підприємстві.

Проте відповідач дії з прийняття товару за якістю відповідно до ГОСТ 10852 не вчинив та жодна норма законодавства не наділяє покупця правом самостійно в односторонньому порядку зменшувати ціну поставленого товару, тим більш, коли таке зменшення відбувається за невстановленими чинним законодавством критеріями.

Отже, позивачем зазначено, що в позасудовому порядку сторони з приводу оплати Товару поставленого за Договором поставки №17/11-22СОН від 17.11.2021 згоди так не дійшли та враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач змушений звернувся до господарського суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 209395,24 грн заборгованості за отриманий товар, 198351,93 грн. пені, 15413,58 грн. 3% річних, 73103,07 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив повністю, на обґрунтування своїх заперечень у відзиві на позовну заяву зазначав, зокрема про те, що відповідачем було проведено лабораторний аналіз придбаного соняшнику, що підтверджується реєстром від 17.11.2021 №1 накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком в лабораторії ФГ Строгого О.Ф. Аналіз лабораторії показав, що соняшник не відповідає вимогам якості по ДСТУ 7011:2009. Було відвантажено соняшник з вологістю 12,60%, 11,80%, 11,80% та з масовою часткою олії у перерахунку на суху речовину 43,73%, 43,90%, 44,11%, тобто з показниками, які не відповідають умовам договору. При цьому, відповідачем зазначено про те, що вказана лабораторія ФГ Строгого О.Ф., яка розташована за адресою: 63433, Харківська обл., Зміївський р-н., с. Занки вул. Станційна, 9, відповідає вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 Системи керування вимірюванням. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання, про що свідчить свідоцтво про відповідність системи вимірювань серія А 236634 №01-0078/2020 від 31.07.2020 видане ДП Харківстандартметрологія. У розпорядженні лабораторії наявні:

- приміщення, що використовуються для проведення вимірювань, зберігання ЗВТ та обладнання, оформлення та зберігання документів за результатами метрологічних робіт;

- нормативні, організаційні та методичні документи, необхідні для виконання заявлених метрологічних робіт а також система їхньої актуалізації;

- вимірювальне обладнання, у тому числі: засоби вимірювальної техніки (ЗВТ), випробувальне (ВО) та допоміжне обладнання (ДО), достатні для проведення вимірювань у заявленій Сфері;

- система якості, яка розроблена відповідно до настанов ДСТУ КО 10013:2003 з урахуванням рекомендацій основних положень Української системи добровільного оцінювання стану вимірювань.

Отже, відповідачем у відзиві наголошено про те, що на вищевказаному підприємстві існує лабораторія, що адміністративно та технічно відповідає за визначення та запровадження системи керування вимірюваннями. Система керування вимірюваннями створена та задокументована керівником лабораторії, опис системи керування вимірюваннями наведено у Настанові з якості лабораторії. В лабораторії затверджені процеси вимірювання, на які поширюються положення стандарту ДСТУ 10012:2005. Метрологічні вимоги, задоволення яких забезпечує система керування вимірюваннями, визначені за результатами оцінювання. Процеси вимірювання, вимірювальне обладнання та система керування вимірюваннями забезпечують встановлені метрологічні вимоги. Для системи керування вимірюваннями встановлено вимірні цілі у сфері якості. Відповідальність персоналу лабораторії, залученого до системи керування вимірюваннями, визначена та задокументована керівництвом лабораторії у посадових інструкціях. Персонал, залучений до системи керування вимірюванням, оцінений на компетентність, пройшов підготування та продемонстрував свою спроможність виконувати визначені для нього завдання. Персонал обізнаний зі ступенем своєї відповідальності та підпорядкованості, а також із впливом його діяльності на результативність системи керування вимірюванням та якість продукції. Вимірювальне обладнання, необхідне для здійснення встановлених метрологічних вимог, в наявності та ідентифіковане на статус метрологічного підтвердження (статус калібрування, повірки, атестації з кінцевою датою на бирці). Методики технічного характеру затверджені, обліковані та ідентифіковані для використання у системі керування вимірюваннями. В приміщеннях лабораторії задокументовані умови довкілля, які сприяють результативному функціонуванню процесів вимірювань. Моніторинг та реєстрація умов довкілля, які впливають на функціонування процесів вимірювань, проводиться персоналом лабораторії при проведенні вимірювань. Тобто, вказана лабораторія повністю відповідає вимогам законодавства і здатна перевіряти якість будь-яких сільськогосподарських культур. Так, відповідачем зазначено про те, що після проведення аналізу, позивачу листом від було повідомлено, що соняшник не відповідає умовам договору, запропоновано зменшити ціну відповідно до умов договору та було надано позивачу на узгодження додаткову угоду до договору поставки та реєстр №1 від 17.11.2021 накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком. Позивач листом від 20.12.2021 №35 направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості. Також у наведеній претензії продавець вказав, що згідно накладної №21 від 17.11.2021 соняшник відпускався по показниках відповідно до аналізу проведеного лабораторією Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва. Відповідно до Довідки лабораторії Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва від 04.11.2021 за результатами аналізу олії зразка соняшнику наданого СФГ Прогрес-92 Вологість без очищення становить - 9,98%; Вологість очищеного насіння - 10,09%; Вміст олії без очищення на суху речовину 46,14%, Вміст олії очищеного насіння на суху речовину 46,51%. Також, позивачем було зазначено, що в той самий період ту саму партію соняшника вирощену на одному полі СФГ Прогрес-92 поставило ТОВ Кернел-Трейд відповідно до Додаткової угоди №ЗП22-64855 від 13.12.2021 з якої вбачається, що лабораторний аналіз ТОВ Кернел-Трейд встановив олійність партії за вмістом олії 49,32%. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечив проти тверджень позивача про те, що ту ж саму партію соняшника було поставлено ТОВ Кернел-Трейд, а у вказаного підприємства не було претензій щодо якості соняшника та відповідачем зазначено про те, що вказані господарські операції між позивачем та ТОВ Кернел-Трейд ніяким чином не стосуються даного спору, а позивачем в свою чергу не надано будь-яких належних доказів щодо якості соняшника, який поставлений відповідачу, отже позивач, на переконання відповідача, не має правових підстав вимагати від ТОВ Стратег-Агро грошові кошти за неякісну продукцію.

У матеріалах справи також міститься накладна від 17.11.2021 № 21 на поставку позивачем відповідачу соняшнику в кількості 78,720 т. вартістю 1495680,30 грн з ПДВ , яка підписана лише з боку представника позивача.

Відповідач в додаткових поясненнях від 23.07.2024 (вх. № 18553) підтверджує отримання вказаної накладної разом з ТТН на перевезення товару, а її непідписання зі свого боку пояснив незгодою із зазначеною в ній вартістю поставленого товару з урахуванням встановленого при його прийняття аналізу в лабораторії ФГ Строгого О.Ф. невідповідності визначеним Договором якісним показникам.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та повну, з наступних підстав.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов`язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов`язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 673 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Стаття 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Номери та індекси стандартів, технічних умов (у разі наявності) або іншої документації про якість товарів зазначаються в договорі. Якщо вказану документацію не опубліковано у загальнодоступних виданнях, її копії повинні додаватися постачальником до примірника договору покупця на його вимогу.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Відповідно до статті 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частино першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 188 Гоподарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).

За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, суду необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Статтею 678 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки передання товару неналежної якості.

Відповідно до частини 1 цієї статті, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідно до чатсини 5 статті 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Зазначеною нормою статті 678 Цивільного кодексу України передбачено альтернативні зобов`язання продавця в разі передання покупцеві товару неналежної якості, що полягає в обов`язку боржника-продавця вчинити на користь кредитора покупця одну з кількох дій, передбачених цією нормою закону із наділення кредитора правом вибору предмету виконання, зі здійсненням якого відповідне зобов`язання стає визначеним.

Право пропорційного зменшення ціни товару неналежної якості дає змогу покупцеві вимагати її зниження до відповідності якості товару, ступінь зниження якої з урахуванням принципу свободи договору може визначатися за згодою сторін.

Як зазначено вище, в пункті 2.2 Договору сторони дійшли згоди, що у разі невідповідності товару якісним показникам зазначеним у п. 1.4. Договору, ціна на кожну партію Товару (середньо добова) зменшується на:

- 150 грн/тн з ПДВ за кожний 1% масової частки олії у перерахунку на суху речовину відносно бази 46%,

- 120 грн/тн з ПДВ за кожний 1% вологості відносно бази 8%,

- 17,40 грн/тн з ПДВ за кожний 1% сміттєвої домішки відносно бази 3%, та визначається у Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом цього пункту Договору сторонами під час його укладення вже було досягнуто згоди щодо тих обставин(юридичних фактів), настання яких є підставою для відповідного обов`язкового зменшення ціни товару пропорційно зниженню певних якісних показників, тобто зміни умов договору в частині ціни товару, із оформленням такої зміни додатковою угодою сторін.

Разом з цим, як зазначено вище, оскільки позивач не узгодив відповідну угоду, відповідач скористався наданим йому п. 1 ч. 2 статі 678 Цивільного кодексу України та ч. 5 статті 268 Господарського кодексу України правом на односторонню відмову від договору з вимогою повернення сплаченої за товар грошової суми із зобов`язанням повернути товар після повернення грошових коштів, про що зазначив у листі від 23.12.2021 № 220 у відповідь на претензію від 20.12.2021 № 35 .

У даному випадку підставою для односторонньої відмови від спірного договору за нормами п. 1 ч. 2 статті 678 Цивільного кодексу України та ч. 5 статті 268 Господарського кодексу України із вимогою повернення сплачених за товар грошових коштів, є факт поставки позивачем відповідачу за договором неякісного товару, що підтверджується матеріалами справи.

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Разом з цим, частиною 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, в той час як частиною 4 цієї статті встановлено заборону суду збирати докази , що стосуються предмету спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процессу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), зазначено, що суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Зазначена правова позиція щодо стандарту доказування викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17, від 18.04.2023 у справі № 909/952/21.

В даному випадку сукупністю наявних у матеріалах справи належних, допустимих достовірних та вірогідних доказів підтверджується здійснення позивачем поставки відповідачу товару, який не відповідає певним узгодженим сторонами в Договорі показникам якості та вчинення відповідачем правочину щодо реалізації передбаченого п. 2 ч. 1 статті 678 Цивільного кодексу України та ч. 5 статті 268 Господарського кодексу України права на односторонню відмову від договору та повернення сплачених за товар грошових коштів.

Господарський суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів правильно зазначив, те, що матеріалами справи установлено, що відповідачем у день відвантаження товару за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН 17.11.2021 за місцем його доставки на елеватор ФГ Строгого О.Ф. за адресою:Харківська область, Зміївський район, с Званки вул. Станційна, 9, проведено лабораторний аналіз щодо якості товару в лабораторії ФГ Строгого О.Ф., що підтверджується наявним у матеріалах справи реєстром № 1 від 17.11.2021 накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком, в якому зазначено відомості про прийняття саме того насіння соняшника, яке надійшло за вищенаведеними товарно-транспортними накладними, за якими позивач здійснив доставку насіння соняшника відповідачу на виконання спірного Договору

У Реєстрі зазначено якісні показники насіння соняшника, які не відповідають ДСТУ 7011:2009, зокрема, соняшник було відвантажено з вологістю 12,60%, 11,80%, 11,80% та з масовою часткою олії у перерахунку на суху речовину 43,73%, 43,90%, 44,11%,.

При цьому, суд обґрунтовано визнав слушними доводи відповідача про те, що лабораторія ФГ Строгого О.Ф., яка розташована за адресою: 63433, Харківська обл., Зміївський р-н., с. Занки вул. Станційна, 9, відповідає вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 «Системи керування вимірюванням».

Також наявне у матеріалах справи свідоцтво про відповідність системи вимірювань серія А 236634 №01-0078/2020 від 31.07.2020, видане ДП Харківстандартметрологія, свідчить про те, що вимоги повністю відповідають до процесів вимірювання та вимірювального обладнання.

Після проведення аналізу відповідачем було повідомлено відповідача про те, що соняшник не відповідає умовам договору та було запропоновано зменшити ціну відповідно до умов п. 2.2. Договору із наданням на узгодження відповідної додаткової угоди до договору поставки та реєстр №1 від 17.11.2021 накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком.

Після неузгодження позивачем відповідної Додаткової угоди відповідач відповідно до до п. 1 ч. 2 статті 678 ЦК України та ч. 5 статті 268 ГК України скористався своїм правом на односторонню відмову від Договору із поверненням сплачених за товар грошових коштів за наявності передбаченої для цього підстави-поставки неякісного товару.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неналежності та недопустимості як доказу зазначеного реєстру № 1 від 17.11.2021 накладних на прийняте зерно з визначенням показників якості за середньодобовим зразком, в обґрунтування яких він послався на те, що що сторони в п. 1.4. Договору визначили що інші показники товару визначаються відповідно до ДСТУ 7011:2009, п. 6.1 якого передбачено, що при розбіжності в оцінці якості насіння, що заготовляється, між господарством і заготівельним підприємством проводиться повторне визначення якості товару у присутності здавача, в той час як відповідач не вчинив визначені цим пунктом дії щодо повторного визначення якості насіння із викликом позивача та не узгоджував з ним місце лабораторного аналізу, оскільки законодавство не містить обмежень щодо підтвердження якісних показників насіння соняшнику проведеною сторонами договору поставки повторною перевіркою товару за якістю в порядку п. 6.1. ДСТУ 7011:2009, в той час як стаття 73 ГПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, а серед засобів встановлення таких даних визначено письмові докази- документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 91 ГПК України).

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується позивачем, що відповідач після проведення аналізу поставленого за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН товару в сертифікованій лабораторії СФГ Строгого О.Ф. негайно, як зазначає cам позивач, через месенджер Viber повідомив позивача про виявлення невідповідності товару узгодженим у Договорі якісним показникам із надсиланням для узгодження додаткової угоди та пізніше зазначив про це про це у відповіді на претензію позивача листом від 23.12.2021 № 220, але позивач не вчинив жодних дій щодо ініціювання проведення на підтвердження своїх заперечень повторної перевірки якості товару, в тому числі за участю його представника в іншій лабораторії або експертній установі та не надав жодних доказів, які б підтверджували належні якісні показники саме того товару, який поставлено за спірним Договором, й відповідно були б більш вірогідними ніж ті, що надані позивачем на підтвердження якості відповідного товару.

Як було зазначено вище, позивач листом від 20.12.2021 №35 направив на адресу відповідача претензію з вимогою про сплату заборгованості та висловив свої заперечення на доводи відповідача щодо поставки товару, який не відповідає визначеним договором якісним показникам по ДСТУ 7011:2009, зазначивши про те, що в той самий період ту саму партію соняшника вирощену на одному полі СФГ Прогрес-92 поставило ТОВ Кернел-Трейд відповідно до Додаткової угоди №ЗП22-64855 від 13.12.2021, з якої вбачається, що лабораторний аналіз ТОВ Кернел-Трейд встановив олійність партії за вмістом олії 49,32%.

ТОВ Стратег-Агро у відповідь надало лист вих. №220 від 23.12.2021 відповідно до якого повідомило, що при надходженні соняшника на елеватор ФГ Строгого О.Ф. та перевірки його по показникам якості, аналіз лабораторії показав, що даний соняшник не відповідає вимогам якості по ДСТУ 7011:2009. Тобто, було відвантажено соняшник з вологістю 12,07% та з масовою часткою олії у перерахунку на суху речовину 43,91%. Ціну на даний соняшник було знижено на 801,90 грн/т та було надано на узгодження Додаткова угода 1 до договору поставки №17/11-22СОН від 17.11.2021 Ціну на даний соняшник було знижено на 801,90 грн/т та було надано на узгодження Додаткова угода 1 до договору поставки №17/11-22СОН від 17.11.2021. А в зв`язку з тим, що вказана угода не була узгоджена продавцем, в листі було запропоновано повернути оплату в розмірі 1286285,06 гривень. При цьому після повернення коштів, ТОВ Стратег-Агро зобов`язалось повернути соняшник з масовою часткою олії 43,91% в кількості 75,210 т так як даний соняшник було доведено до вологості 8%.

21.01.2022 позивач направив другу претензію відповідачу, в якій висловив свою незгоду та заперечення проти пониженого вмісту олії адже відповідно до аналізу проведеного Інститутом рослинництва ім. В.Я. Юр`єва та відповідно до аналізу проведеного ТОВ Кернел-Трейд олійність партії за вмістом олії на суху речовину становила більше 46% як то було закріплено в п.1.4 Договору поставки. Відповідно Позивач пропонував зійтись на зменшені вартості товару за договором поставки на 488,4 грн. з кожної тони та виставив претензію на сплату залишку суми.

У наданій позивачем до позовної заяви довідці лабораторії Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва від 04.11.2021 зазначено відомості про те, що за результатами аналізу олії зразка соняшнику наданого СФГ Прогрес-92 вологість без очищення становить - 9,98%; вологість очищеного насіння - 10,09%; вміст олії без очищення на суху речовину 46,14%, Вміст олії очищеного насіння на суху речовину 46,51%.

Також позивачем до позовної заяви додано Додаткову угоду №ЗП22-64855 від 13.12.2021 до Договору поставки від 08.12.2021, укладену між СФГ «Прогрес», постачальником та ТОВ «Кернел Трейд», покупцем, відповідно до якої сторони цієї Угоди погодили остаточну ціну насіння соняшнику в кількості 22,860 т та зазначили фактичні якісні показники цієї партії товару, серед яких олійність за вмістом олії 49,32%.

Проте, зазначені документи не відповідають встановленій статтею 76 Господарського процесуального кодексу України вимозі належності доказів, яка передбачає спроможність відповідних фактичних даних містити відомості стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Так, з довідки лабораторії Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр`єва від 04.11.2021 не вбачається відомостей, що зазначене в ній насіння соняшника, щодо якого проведено аналіз, є насінням, яке було поставлене за спірним договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН, або має бути аналогічним за якісними показниками вказаному товару, зокрема щодо року вирощення соняшнику та полів, з яких надавався соняшник на перевірку щодо його якості.

Додаткова угода №ЗП22-64855 від 13.12.2021 до Договору поставки від 08.12.2021 стосується правовідносин позивача щодо постачання насіння соняшника за іншим ніж спірний договором, який укладено позивачем з іншим ніж відповідач суб`єктом господарювання та з неї також не вбачається відомостей, які б давали підстави вважати, що зазначений в ній предмет поставки має бути аналогічним за якісними показниками товару, поставленому за спірним договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо неврахування судом обставин щодо відображення відповідачем господарської операції з поставки товару за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН у податковому та бухгалтерському обліку позивача та відповідача на загальну суму 1495680,30 грн, зокрема складення позивачем на відповідну суму поставки та реєстрація у Єдиному реєстрі податкової накладної 17.11.2021, надсилання її відповідачу 29.11.2021 отримання її останнім вказаною датою, ненадання відповідачем доказів щодо подання ним уточнювальних декларацій щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюванню накладною на завищену суму.

Обставини щодо реєстрації податкової накладної щодо господарської операції з поставки товару за спірним договором на суму вартості, встановленої для якісного товару, без уточнюючих податкових декларацій на зменшену вартість, встановлену для товару неналежної якості стосуються достовірності податкового обліку та правомірності віднесення задекларованих сум ПДВ, обчисленого з відповідної бази оподаткування до податкового кредиту та не є підтвердженням поставки товару належної якості, враховуючи при цьому, що податкова декларація за своєю суттю не є документом, що складається на підтвердження якості товару, в той час як зазначено вище, відповідачем до матеріалів справи надано документ, який складений сертифікованою лабораторією ФГ Строгого О.Ф. за результатами аналізу поставленого позивачем за спірним договором товару - реєстр № 1 від 17.11.2021 накладних на прийняте насіння соняшника з визначенням показників якості за середньодобовим зразком.

До того ж, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач скористався податковим кредитом на суму ПДВ, нарахованого на вартість поставки за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН у сумі 1495680,30 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні пояснив, що у зв`язку з непідтвердженням первинними документами господарської операції з поставки товару за договором поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН в сумі 1495680,30 грн через непідписання ним наданої йому позивачем накладної від 17.11.2021 № 21 з причин непогодження із зазначеною в ній вартістю товару, ні позивач як продавець, ні відповідач як покупець не мають право відображати таку операцію у бухгалтерському та податковому обліках, а враховуючи те, що відповідно до пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу, відповідач як сумлінний платник податків не відобразив податковий кредит за вказаною непідтвердженою первинними документами господарською операцією в податковій декларації, оскільки при проведенні податковим органом перевірки такий кредит буде знято та нараховані зобов`язання разом із штрафними санкціями.

Частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Наслідком розірвання договору відповідно до ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України є припинення зобов`язання сторін.

Отже, з урахуванням доведеності факту поставки позивачем відповідачу някісного товару та вчиненням відповідачем у зв`язку з цим відповідно до чинного законодавства одностороннього правочину щодо відмови від договору поставки від 17.11.2021 № 17/11-21СОН із вимогою повернення сплачених за товар грошових коштів, такий договір є припиненим, у зв`язку з чим у відповідача відсутній обов`язок з оплати поставленого товару, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення основної заборгованості з оплати товару та похідних вимог щодо нарахованих на такий основний борг сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалене при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати скаржника зі сплати судового збору за її подання відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за останнім.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Прогрес-92 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 у справі №922/2033/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.11.2024

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Р.А. Гетьман