Ухвала

від 27.11.2024 по справі 904/281/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

м. Київ

27.11.2024Справа № 904/281/24

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" бульвар Зоряний, 1А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107

до Держави - Російської Федерації

про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 25 433 800,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сяйво" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 15 433 800,32 грн., що складають суму майнової шкоди, та 10 000 000,00 грн. - збитків у вигляді упущеної вигоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на заподіяння майнової шкоди внаслідок пошкодження (затоплення) 06.06.2023 року у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації (підривом греблі Каховської ГЕС) складських будівель ПП "Барбет", розташованих за адресою: м. Херсон, Карантиний острів, 1, в яких перебувала на зберіганні за договором № 16/2022 від 08.02.2022 року сільськогосподарська продукція ТОВ "Сяйво" - пшениця органічна, врожаю 2021 року, в кількості 1 543,380 т на суму 15 433 800,32 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сяйво" зазначає про те, що його підприємством понесені збитки у вигляді упущеної вигоди у зв`язку з неможливістю реалізувати зазначену вище сільськогосподарську продукцію за вищими цінами на експорт, виплати заробітних плат співробітникам, виконання зобов`язань за контрактами та у зв`язку із зупиненням діяльності підприємства, порушенням умов за зовнішньоекономічними контрактами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 у справі №904/281/24 передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду Одеської області (65119, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 29) матеріали справи № 904/281/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" до держави - російської федерації про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 25 433 800,30 грн.

Зазначена ухвала господарського суду мотивована наявністю підстав для передачі матеріалів справи №904/281/24 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області, виходячи з обставин того, що місцем заподіяння шкоди майну позивача є м. Херсон.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сяйво" звернулося з апеляційною скаргою, за результатами розгляд якої постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року у справі № 904/281/24 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року у справі № 904/281/24 залишено без змін.

При цьому, ухвалюючи постанову від 23.09.2024 року колегія суддів апеляційної інстанції погодилась як з правильним з висновком Господарського суду Дніпропетровської області про те, що справа № 904/281/24 як за загальними правилами підсудності, що визначені ч. 1 ст. 27 ГПК України, так і за правилами підсудності за вибором позивача, що визначені ст. 29 ГПК України, з урахуванням розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22, підсудна Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024 року справу №904/281/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво" до держави - Російської Федерації про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 25 433 800,30 грн. за передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Як свідчать матеріали справи, на підставі ч. 6 ст. 29 ГПК України, згідно якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності, враховуючи підстави заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сяйво" позову та обставини знаходження як майна Російської Федерації, так і останнього зареєстрованого місцезнаходження посольства Російської Федерації, яке здійснювало представництво її інтересів в Україні, за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про недоведеність правових підстав для розгляду даного спору саме Господарським судом Одеської області та віднесення розгляду даного спору до територіальної юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Додатково судом у вказаній ухвалі від 07.10.2024 року зазначено, що у позивача на підставі наданих суду документів виникло право вимоги, яке жодним чином не повинно ототожнюватися з правом власності на майно, позаяк правові наслідки неможливості отримати дохід від підприємницької діяльності не є ідентичними правовим наслідкам завдання реальних збитків в результаті захоплення майна, що, в свою чергу, на переконання суду, свідчить про неправомірність в даному випадку застосування приписів ч. 8 ст. 29 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва зазначає, що згідно положень статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Згідно п. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 ГПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування невідоме, пред`являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем у справі визначено Російську Федерацію, працюючі представництва відповідача на території України наразі відсутні, оскільки з 24.02.2022 дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією розірвано у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої, а функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність дипломатичних установ Російської Федерації на території України зупинено.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано до Російської Федерації про відшкодування збитків, завданих майну позивача, а саме внаслідок затоплення належної ТОВ "Сяйво" пшениці органічної, яка перебувала на відповідальному зберіганні на складах ПП "Барбет", за адресою: м. Херсон, Карантинний острів, 1, а також упущеної вигоди (неодержаного доходу, компенсаційних витрат та збитків, пов`язаних з втратою агропродукції), у зв`язку з чим позивач при визначенні територіальної підсудності посилався саме на приписи ч. 8 ст. 29 ГПК України та можливість її обрання за вибором позивача, тобто за місцем зареєстрованого місцезнаходження позивача, оскільки, як зазначено в позовній заяві, нанесення збитків безпосередньо стосується позивача, який зареєстрований у Дніпропетровській області.

Судом враховано викладені в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 року у справі № 904/281/24 висновки, згідно яких у всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках, альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох), та окрім цього, права подання позову за місцезнаходженням позивача у справах про відшкодування шкоди ст. 29 ГПК України не містить, як помилково вважає апелянт.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку вибір підсудності справи між місцем заподіяння шкоди позивачу або місцем знаходження відповідача належав позивачу, адже позови про відшкодуванні шкоди, заподіяної майну відповідно до ч. 8 статті 29 ГПК України можуть бути пред`явлені як і за місцем заподіяння шкоди, так і відповідно до ч. 10 статті 29 ГПК України - за місцезнаходженням майна відповідача, в той час як ТОВ "Сяйво" в порушення правил визначення підсудності подано позов за місцезнаходженням позивача, суд зазначає, що вирішення цього спору відноситься до територіальної юрисдикції Господарського суду Херсонської області.

Разом з тим судом встановлено, що відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 року № 11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів справи № 904/281/24 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Одеської області.

У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви у справі № 904/281/24 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В свою чергу суд наголошує, що в даному випадку відсутні підстави для висновку щодо наявності спору між судами про підсудність даної справи, оскільки на час постановлення Господарським судом Одеської області 07.10.2024 року ухвали про передачу справи № 904/281/24 за підсудністю до Господарського суду міста Києва, питання підсудності спору у даній справі було остаточно вирішено шляхом ухвалення Центральним апеляційним господарським судом в межах і порядку, передбачених у Господарському процесуальному кодексі України, постанови від 23.09.2024 року, яка набрала законної сили з дня її прийняття та докази оскарження та/або скасування якої в касаційному порядку відсутні, що підтверджує правомірність висновків ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року у справі № 904/281/24 щодо підсудності справи та прийняття Господарським судом Одеської області ухвали від 07.10.2024 року, протилежної за змістом висновкам суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 29, 30, 31, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Матеріали справи № 904/281/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво", м. Дніпро до держави - російської федерації про відшкодування майнової шкоди та збитків у сумі 25 433 800,30 грн. передати за підсудністю до Господарського суду Одеської області (65119, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 29).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у строки та порядку, встановленому статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон