Рішення

від 28.11.2024 по справі 921/308/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

28 листопада 2024 рокуСправа № 921/308/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. №8268 від 29.10.2024) представника позивача адвоката Квятковського Богдана Михайловича про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/308/24

за позовом - Фізичної особи підприємця Миронюка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача - Приватного підприємства ПРОСПЕРО УНУМ (46007, Тернопільська область, м. Тернопіль, просп. Злуки, буд. 25, кв. 185)

про стягнення 67331,68 грн.

За участю від:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Суть справи.

У травні 2024 року Фізична особа підприємець Миронюк Володимир Олександрович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства ПРОСПЕРО УНУМ про стягнення 67331,68 грн заборгованості, з яких: 66240 грн основного боргу; 560,77 грн 3% річних; 530,91 грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві б/н від 10.05.2024 (вх. №342 від 15.05.2024) посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного у спрощений спосіб договору підряду, в частині оплати за виконані роботи.

У тексті позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який стосувався 3028 грн судового збору та 15000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/308/24 за правилами загального позовного провадження.

27.09.2024 через підсистему "Електронний суд" представником ФОП Миронюка В.О. адвокатом Квятковським Б.М. подано клопотання б/н від 27.09.2024 (вх. №7499), з проханням про стягнення з ПП ПРОСПЕРО УНУМ витрат на правову допомогу в сумі 17112 грн та 3028 грн судового збору, у якому наведено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а саме: а) зустріч, консультація клієнта, вивчення документів, узгодження правової позиції 1 год. 3028 грн; б) підготовка та подання заяви "Про стягнення заборгованості за договором надання послуг" до Господарського суду Тернопільської області 3 год. 9084 грн; в) участь у судових засіданнях 5000 грн (у розрахунку на 2 засідання).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.10.2024 у справі №921/308/24: позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства ПРОСПЕРО УНУМ на користь Фізичної особи підприємця Миронюка Володимира Олександровича 66240 грн боргу, 542,95 грн 3 % річних, 530,91 грн інфляційних нарахувань, 3027,20 грн - судового збору в повернення сплачених судових витрат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Після ухвалення рішення у даній справі, 29.10.2024 через підсистему "Електронний суд" представником ФОП Миронюка В.О. адвокатом Квятковським Б.М. подано нове клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. №8268), з проханням про стягнення з ПП ПРОСПЕРО УНУМ витрат на правову допомогу, однак вже в сумі 14612 грн та 3028 грн судового збору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 30.10.2024 подане представником позивача клопотання б/н від 29.10.2024 призначено до розгляду в судовому засіданні 11.11.2024 та запропоновано заявнику в строк до 04.11.2024 надати докази надіслання клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. №8268 від 29.10.2024) про стягнення судових витрат відповідачу, а відповідачу в строк до 11.11.2024 - (за наявності) письмові заперечення щодо клопотання про стягнення судових витрат у справі № 921/308/24.

У зв`язку із проходженням тижневої підготовки суддів 11-15 листопада 2024 року суддею Шумським І.П. та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 11.11.2024, ухвалою суду від 01.11.2024 розгляд клопотання про стягнення судових витрат у справі № 921/308/24 призначено на 28.11.2024.

На виконання ухвали суду від 30.10.2024, 04.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява б/н від 02.11.2024 (вх. №8383), якою ним долучено до матеріалів справи докази надіслання на юридичну адресу відповідача клопотання про стягнення судових витрат.

Позивач явку повноважного представника в судовому засіданні 28.11.2024 не забезпечив, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 28.11.2024 не з`явився.

За даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованих судом за запитами №286119936045, №364226129757, станом на 16.05.2024 та 08.07.2024, місцезнаходженням Приватного підприємства "ПРОСПЕРО УНУМ" є: 46007, Тернопільська область, м. Тернопіль, просп. Злуки, буд. 25, кв. 185.

Рекомендовані повідомлення, якими на зазначену вище адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, у т.ч. ухвали суду від 30.10.2024 та від 01.11.2024, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду клопотання, надання заяв по суті його розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду клопотання за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, клопотання представника ФОП Миронюка В.О. адвоката Квятковського Б.М. б/н від 29.10.2024 (вх. №8268 від 29.10.2024) про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Суд приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2024 між адвокатом Квятковським Богданом Михайловичем, з однієї сторони, та ФОП Миронюком В.О., з другої сторони, укладено договір №357 про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір).

За умовами п.1.1. договору адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта. Адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, КАС України, КПК України, КУпАП, ГПК та іншими законодавчими актами у зв`язку із наданням правової допомоги у справі "Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг" з ПП "Просперо Унум" та звернення з відповідним позовом до Господарського суду Тернопільської області.

Клієнт відповідно до цього договору має право давати адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі. Клієнт також доручає адвокату: складати, підписувати, подавати будь-які процесуальні документи (включно із відповідною позовною заявою та заявою про видачу судового наказу, відзивом на позовну заяву; давати пояснення в інтересах клієнта та здійснювати усі необхідні дії передбачені чинним законодавством в інтересах клієнта; вивчати та складати необхідні документи для звернення до суду та інших ПУО всіх форм власності; оскаржувати судові рішення (ухвали) до апеляційний та касаційних судових інстанцій; приймати участь в судових засіданнях (п.п. 1.3-1.4 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору адвокат має право: складати, підписувати та подавати позовні заяви, заяви, скарги, клопотання; за допомогою експерта (спеціаліста) визначати вартість майна; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази; запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ організацій, об`єднань, а від громадян за їх згодою; застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України; доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та отримувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді поданого клопотання і скарги на засіданні колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотання і скарг; виконувати інші дії, передбачені законодавством України; надсилати документи до підприємств установ організацій всіх форм власності.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, і діє до повного закінчення розгляду по справі (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 15000 грн. Оплата гонорару проводиться у готівковій формі, про що видається відповідна квитанція.

Матеріали містять копію квитанції до прибуткового касового ордера №1а від 10.05.2024, згідно з якою адвокатом Квятковським Б.М. прийнято від ФОП Миронюка В.О. кошти в сумі 15000 грн.

У клопотанні б/н від 29.10.2024 про стягнення судових витрат представником позивача наведено детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом:

а) зустріч, консультація клієнта, вивчення документів, узгодження правової позиції 1 год. 3028 грн;

б) підготовка та подання заяви "Про стягнення заборгованості за договором надання послуг" до Господарського суду Тернопільської області 3 год. 9084 грн;

в) участь у судових засіданнях 2500 грн (11.07.2024).

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону № 5076-VI).

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Аналізуючи у детальному описі робіт їх перелік, суд зазначає, що він підтверджений матеріалами справи.

Судом встановлено, що Квятковський Богдан Михайлович є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, адвокатом Квятковським Богданом Михайловичем, відповідно до умов договору №357 про надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2024, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії АС № 1090781 від 10.05.2024, від імені ФОП Миронюка В.О. здійснювалося представництво інтересів останнього у справі №921/308/24, а саме: підготовлено та подано до суду: позовну заяву з оформленими до неї додатками; заяву від 29.05.2024 (вх. №4449 від 04.06.2024) на участь в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів; клопотання б/н від 18.07.2024 (вх. №5720 від 18.07.2024) про долучення доказів, з додатками; клопотання б/н від 27.09.2024 (вх. №7499 від 27.09.2024) про стягнення судових витрат; заяву б/н від 30.09.2024 (вх. №7519 від 30.09.2024) про розгляд справи без його участі; заяву б/н від 28.10.2024 (вх. №8202 від 28.10.2024) про розгляд справи без його участі; клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. №8268 від 29.10.2024) про стягнення судових витрат; заяву б/н від 02.11.2024 (вх. №8383 від 04.11.2024) з додатком, на виконання ухвали від 01.11.2024; адвокат Квятковський Б.М. приймав участь у підготовчому засіданні 11.07.2024 у справі №921/308/24.

Отже, ФОП Миронюком В.О., через свого представника надано докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу у даній справі.

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 викладено правову позицію про те, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

З врахуванням наведеного, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Однак, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21, про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідачем не подано жодних заперечень на клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. № 8268 від 29.10.2024) про стягнення судових витрат.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 статті 129 ГПК України вказано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову.

У ст. 14 ГПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.2).

Враховуючи викладене, відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що сторонами договору № 357 від 10.05.2024 про надання адвокатських правничої допомоги не було погоджено вартість кожного етапу робіт, а погоджено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної оплати за отриманий ним товар, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, не заперечених відповідачем, беручи до уваги приписи п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, які вказують на те, що судові витрати пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а також те, що спір з майновими вимогами до відповідача виник внаслідок дій відповідача, зміст ч.9 ст. 129 ГПК України, суд зазначає, що позивачу за рахунок відповідача мала б підлягати до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 14996,03 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), однак з урахуванням передбаченого ст. 14 ГПК України права самостійно розпоряджатися своїми правами, у даному випадку шляхом формулювання вимог прохальної частини заяви про стягнення судових витрат, у якій заявлено до стягнення суму витрат на правову допомогу у меншому розмірі 14612 грн, суд приходить до висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 14612 грн.

Розподіл судового збору здійснено судом за наслідками ухвалення рішення від 28.10.2024 у даній справі, тому в цій частині клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. №8268 від 29.10.2024) про стягнення судових витрат не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 16, 20, 73-86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання б/н від 29.10.2024 (вх. №8268 від 29.10.2024) представника Фізичної особи підприємця Миронюка Володимира Олександровича - адвоката Квятковського Б.М. про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

1. Стягнути з Приватного підприємства ПРОСПЕРО УНУМ (46007, Тернопільська область, м. Тернопіль, просп. Злуки, буд. 25, кв. 185, ідентифікаційний код 38984895) на користь Фізичної особи підприємця Миронюка Володимира Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 14612 (чотирнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

2. В задоволенні решти клопотання відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 29.11.2024.

СуддяІ.П. Шумський