Постанова

від 27.11.2024 по справі 910/13310/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/13310/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024

(головуючий - Андрієнко В.В., судді Шапран В.В., Буравльов С.І.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2024

(суддя - Шкурдова Л.М.)

у справі №910/13310/23

за первісним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест»

про визнання недійсної додаткової угоди

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані»

до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест»

про стягнення 1500 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1. Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» (далі - АТ«Ево Інвест», позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані» (далі - ТОВ «Таун Ленд Компані», відповідач -1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профінвест» (далі - ТОВ «Профінвест», Відповідач -2) про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 30.12.2022 до інвестиційного договору №3-ІД/Д2 від 11.03.2020.

2. В обґрунтування первісного позову, позивач посилається на порушення під час укладення додаткової угоди вимог ст. 241 ЦК України, Закону України «Про інститути спільного інвестування», а також вимог Статуту та регламенту АТ «Ево Інвест» під час його укладання, з огляду на те, що наглядовою радою позивача не було попередньо погоджено укладення директором ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест» додаткової угоди №3 від 30.12.2022, наглядовою радою не було затверджено таку додаткову угоду №3, всупереч статуту та регламенту, директор ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест», підписавши додаткову угоду №3 від 30.12.2022, діяв недобросовісно і нерозумно, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача, покладаючи на нього додаткові необґрунтовані грошові зобов`язання на суму 125 283 400,00 грн та обмежений строк для їх виконання.

3. ТОВ «Таун Ленд Компані» подало до суду зустрічну позовну заяву до АТ «Ево Інвест», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення 1 500 000, 00 грн.

4. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що у разі встановлення судом обставини того, що керівник ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест», який діяв від імені АТ «Ево Інвест», укладаючи додаткову угоду №3 від 30.12.2022 діяв з перевищенням повноважень і за рішенням суду у даній справі оспорювана додаткова угода буде визнана недійсною, з моменту набрання законної сили рішенням суду, то вказані обставини породжують право зустрічно вимагати збитки та моральну шкоду, у зв`язку з укладенням оспорюваного правочину. ТОВ «Таун Ленд Компані» вважає, що укладення правочину, який не відповідає закону завдає йому збитки.

5. Позивачем за первісним позовом було подано до місцевого господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення первісного позову у якому він просив суд:

- накласти арешт на грошові АТ «Ево Інвест», що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках;

- заборонити ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест» здійснювати платежі, або передавати майно, що належить АТ «Ево Інвест».

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, заяву АТ «Ево Інвест» про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково; до набрання рішенням у даній справі законної сили накладено арешт на грошові кошти АТ «Ево Інвест», що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках в межах суми 125 283 400,00 грн.

7. Ухвала мотивована тим, що накладення арешту на грошові АТ «Ево Інвест», що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, є адекватним заходом до забезпечення позову та відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. З огляду на предмет первісного позову у даній справі, вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти АТ «Ево Інвест», що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках в межах 125 283 400,00 грн, є співрозмірним та адекватним щодо вимоги первісного позову про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 30.12.2022 до інвестиційного договору №3-ІД/Д2 від 11.03.2020.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «Таун Ленд Компані» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі ухвалу про часткове забезпечення первісного позову та постанову апеляційного суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення первісного позову.

9. Скаржник вказує, що суди частково задовольняючи заяву про забезпечення первісного позову, порушили положення ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, що є помилковими висновки судів попередніх інстанцій, що обраний первісним позивачем захід забезпечення позову є адекватним та співрозмірним з предметом спору. Крім того, судами було накладено арешт на грошові кошти позивача, а не відповідача, що є порушенням п.1 ч. 1 ст. 137 ГПК України. Суди розглядаючи заяву позивача не врахували правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 29.08.2022 у справі № 916/399/21, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, від 29.08.2022 у справі №916/3919/21, від 08.11.2021 у справі № 916/1533/21, від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 оскільки не встановили наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Позиція Верховного Суду

10. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

11. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

12. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

13. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

14. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

15. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

16. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

17. Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду, зокрема заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та/або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами та/або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

18. Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

19. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

21. Колегія суддів звертається до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у пунктах 46-48 якої зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

22. Отже, колегія суддів виходить з того, що статті 138, 136 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

23. Втім, під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

24. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

25. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

26. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

27. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

28. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

29. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

30. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами ГПК України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

31. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

32. Таким чином, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом спору за первісним позовом є вимога про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 30.12.2022 до інвестиційного договору №3-ІД/Д2 від 11.03.2020.

34. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач за первісним позовом стверджував, що ТОВ «КУА «Профінвест», всупереч вимогам Закону України «Про інститути спільного інвестування» та умовам договору №11092019-КУА, укладеного між АТ «Ево Інвест» та ТОВ «КУА «Профінвест», діючи проти інтересів Фонду, здійснило та продовжує дії направлені на порушення прав Фонду, які виразились, в тому числі, в підписанні без будь-яких законних, логічних та економічних підстав, угод, за якими необґрунтовано збільшуються зобов`язання Фонду, а також вчинило дії, направлені на обмеження права Фонду на захист своїх прав та інтересів. Заявник вказував, що відповідач-2 може вчинити дії щодо перерахування грошових коштів між рахунками та відкрити нові рахунки у банківських установах та перевести на них грошові кошти.

35. Так, частково задовольняючи заяву, судами встановлено, що 11.03.2020 між ТОВ «Таун Ленд Компані» та АТ «Ево Інвест» було укладено Інвестиційний договір № 3-ІД/Д2, предметом якого є інвестиційна участь Інвестора у будівництві об`єкта нерухомості, яким є будівництво житлового комплексу на вул. Дегтярівській, 25-А у Шевченківському районі м. Києві, з метою отримання Інвестором у власність приміщень (частка Інвестора в Об`єкті) після завершення будівництва та прийняття Об`єкту в експлуатацію. Від імені, в інтересах та за рахунок АТ «Ево Інвест» на підставі договору № 11092019-КУА від 11.09.2019 та відповідно до Регламенту Фонду, рішень Наглядової ради фонду, чинного законодавства України та Статуту Фонду діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест».

36. До Інвестиційного договору № 3-ІД/Д2 укладено, зокрема, оспорювану додаткову угоду №3, в преамбулі якої вказано, що директор ТОВ «КУА «Профінвест» діє на підставі договору № 11092019-КУА від 11.09.2019. Додатковою угодою № 3 розмір загальної інвестиційної участі АТ «Ево Інвест» в будівництві об`єкта, та відповідно, грошове зобов`язання перед ТОВ «Таун Ленд Компані» було збільшено на 125 283 400,00 грн порівняно з умовами додаткової угоди № 2 від 20.09.2022 та установлено його строк оплати до 15.03.2023.

37. Наразі договірні правовідносини між сторонами тривають і управління активами корпоративного фонду на підставі відповідного договору здійснює ТОВ «КУА «Профінвест».

38. Відтак, суди зазначили, ТОВ «КУА «Профінвест» може перерахувати грошові кошти з рахунків Фонду стороннім особам що, в подальшому, унеможливить діяльність Фонду та виконання судового рішення, оскільки у разі задоволення вимоги первісного позову про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 30.12.2022 до інвестиційного договору №3-ІД/Д2 буде відсутня підстава для інвестування ТОВ «Таун Ленд Компані» 125 283 400,00 грн. Водночас, суди вказали, що заявляючи захід забезпечення позову шляхом зборони здійснювати платежі або передавати майно, позивачем за первісним позовом не вказано переліку ані платежів, ані майна, на яке спрямований такий захід.

39. З урахуванням зазначеного суди частково задовольнили заяву про забезпечення позову та наклали арешт на грошові кошти АТ «Ево Інвест», що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках в межах суми 125 283 400,00 грн. А в частині заборони ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест» здійснювати платежі або передавати майно, що належить АТ «Ево Інвест» відмовили, у зв`язку з неналежним обґрунтуванням.

40. Перевіривши судові рішення у справі, з урахуванням доводів та вимог заяви про забезпечення первісного позову, касаційний суд вважає, що судові рішення прийняті за результатами розгляду заяви про забезпечення первісного позову є необґрунтованими, виходячи з такого.

41. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

42. Ураховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов?язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

43. Отже, проаналізувавши положення, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, можно зробити висновок, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

44. Водночас, Суд зазначає, що у разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

45. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

46. Вказаного не було враховано судами, оскільки, суди не звернули належної уваги, що заява про забезпечення первісного позову фактично обґрунтована доводами позивача за первісним позовом, викладеними ним у первісному позові щодо порушення відповідачем законодавства під час укладення оспорюваної угоди, що суперечить положенням процесуального законодавства, саме ст. ст. 136, 137 ГПК України, оскільки заявником належним чином необґрунтовано необхідності застосування заходів забезпечення позову. Крім того, таке обґрунтування позивачем заяви про забезпечення первісного позову, з огляду на презумпцію правомірності правочину, визначену статтею 204 ЦК України, суперечить положенням вказаної статті, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

47. До того ж, як неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах, у вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності товариства.

48. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

49. Згідно із статтею 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

50. Суди розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, не навели належного обґрунтування на підтвердження своїх висновків про адекватність і співмірність вжитих заходів із предметом заявлених позовних вимог, зокрема в частині їх відповідності та взаємозв`язку, а також співвідношення наслідків вжитих заходів з правами та обов`язками інших осіб. Не здійснили аналізу яким чином невжиття заявлених позивачем заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, ураховуючи заявлені первісні позовні вимоги. До того ж, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

51. У касаційній скарзі скаржник вказував на те, що суди розглядаючи заяву про забезпечення первісного позову взагалі не встановили обставин, які свідчили б, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди у виконанні судового рішення у справі, враховуючи предмет первісного позову.

52. Крім того, у касаційній скарзі скаржником вірно зазначено, що суди розглядаючи заяву про забезпечення первісного позову припустились суперечливих висновків, оскільки зазначивши про те, що між сторонами тривають правовідносини, суди вказали на ускладнення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову.

53. Також, суд касаційної інстанції погоджується з доводами скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій про часткове забезпечення позову ґрунтуються на формальних припущеннях, відносно того, що ТОВ «Компанія з управління активами «Профінвест» може перерахувати грошові кошти з рахунків позивача стороннім особам.

54. З урахуванням зазначеного, касаційний суд констатує, що суди, всупереч положень статей 76-79 ГПК України, не встановили доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухилення відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість.

55. У зв?язку з чим, колегія суддів вважає, що прийняті судові рішення у справі за результатами розгляду заяви позивача за первісним позовом про застосування заходів до забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють питання застосування заходів забезпечення позову, зокрема щодо дотримання вимог розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог немайнового характеру, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

56. Відтак, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень у справі, подана позивачем заява про забезпечення первісного позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би встановити обставини щодо наявності підстав для висновку про обґрунтованість, доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений позивачем спосіб, а тому у задоволенні заяви позивача за первісним позовом про забезпечення позову необхідно відмовити.

57. Ураховуючи вищенаведене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, у контексті доводів заяви про забезпечення первісного позову, суті позовних вимог та мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, колегія суддів, вважає, що судами здійснено неправильне застосування статей 136, 137 ГПК України.

58. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, отримали своє підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим, наявні підстави для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень у справі з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви позивача за первісним позовом про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 та частин 1, 2 статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

60.Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» про вжиття заходів забезпечення позову.

61. З огляду на те, що Верховний Суд касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані» задовольняє та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» про забезпечення позову, то судові витрати скаржника зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (3028,00 грн) та апеляційної скарги (3028,00 грн), підлягають стягненню з Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані».

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані» задовольнити.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2024 у справі №910/13310/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» про забезпечення позову відмовити.

4.Стягнути з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ево Інвест» ( 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, поверх 8, ЄДРПОУ 43222969) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таун Ленд Компані» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 25-А, ЄДРПОУ 41050152) 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп за подання касаційної скарги.

5.Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді О.М. Баранець

О.О. Мамалуй