Постанова

від 19.11.2024 по справі 925/641/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 925/641/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

за участю представників:

позивачки - Лисак С. В.,

відповідачів - Грекової Л. В., Кібця Р.Р.,

третьої особи - Кібця Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" та Публічного акціонерного товариства "Фідобанк",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу чужих майнових прав,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень

1.1. У липні 2022 року фізична особа-підприємець Лисак Світлана Василівна (далі - ФОП Лисак С. В.) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал Джірінг" (далі - ТОВ "ФК "Капітал Джірінг", фінансова компанія) і Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк", банк) про визнання недійсним договору № GL22N019274/11 купівлі-продажу майнових прав від 04.03.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В., зареєстрованого в реєстрі за № 35, укладеного між відповідачами у справі (далі - договір купівлі-продажу майнових прав від 04.03.2021).

1.2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.11.2022 (суддя Скиба Г. М.) позов задоволено.

1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) рішення Господарського суду Черкаської області від 17.11.2022 залишено без змін.

1.4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 (судді: Ткаченко Б. О. - головуючий, Сулім В. В., Гаврилюк О. М.) заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено. Стягнуто в рівних частинах з ПАТ "Фідобанк" і ТОВ "ФК "Капітал Джірінг" на користь ФОП Лисак С. В. 22 780,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, по 11 390,00 грн з кожного.

1.5. Суд апеляційної інстанції, розподіляючи витрати, понесені ФОП Лисак С. В. у суді апеляційної інстанції, дійшов висновку про відповідність заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у сумі 22 780,00 грн вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності заявленим позовним вимогам.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. ПАТ "Фідобанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024, в якій просить скасувати цю постанову та відмовити у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення у справі.

2.2. Банк вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм процесуального права, а також без урахування висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду, стосовно критеріїв для визначення відшкодування адвокатських витрат. Зокрема, за доводами скаржника, не усі надані адвокатом послуги є послугами з надання правової допомоги в розумінні положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; банк перебуває в процедурі ліквідації, його коштів та майна недостатньо для розрахунків із кредиторами, що свідчить про неможливість покладення на ПАТ "Фідобанк" додаткових фінансових навантажень.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши в межах заявлених вимог наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення касаційної скарги немає з огляду на таке.

3.2. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

3.3. Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

3.4. У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3.5. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

3.6. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

3.7. Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

3.8. Згідно з положеннями частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

3.9. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

3.10. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

3.11. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

3.12. Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

3.13. У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

3.14. За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

3.15. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

3.16. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

3.17. Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).

3.18. Отже, розмір таких витрат має бути розумним, обґрунтованим, підтвердженим належними доказами, тобто відповідати вказаним критеріям.

3.19. У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

3.20. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3.21. Як установив суд апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, ФОП Лисак С. В. на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до частини 8 статті 129 господарського процесуального кодексу України надала до відзиву на апеляційні скарги відповідачів договір про надання правничої допомоги, акт виконаних робіт з калькуляцією понесених витрат в суді апеляційної інстанції, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію до приходного касового ордера, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю. При цьому сума заявлених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 22 780,00 грн.

3.22. Дослідивши заяву позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, зважаючи на положення норм процесуального законодавства, критерії пропорційності, обґрунтованості та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, беручи до уваги конкретні фактичні обставини справи, доводи, викладені у заяві про відшкодування адвокатських витрат і запереченнях відповідача щодо такої заяви, а також докази, надані позивачкою на підтвердження таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність покладення на обох відповідачів витрат позивачки в заявленій нею сумі (тобто по 11 390,00 грн з кожного) як доведених та обґрунтованих. Суд апеляційної інстанції надав правову оцінку поданим фінансовою компанію запереченням та відхилив як необґрунтовані доводи відповідача, викладені в них, зазначивши, що такі доводи ґрунтуються на припущеннях. Разом із тим суд апеляційної інстанції визнав безпідставними та такими, що не узгоджуються з вимогами процесуального закону, посилання позивачки на необхідність стягнення усіх витрат саме з фінансової компанії через те, що банк перебуває в стадії ліквідації.

3.23. У касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права стосовно критеріїв для визначення відшкодування адвокатських витрат, проте слід зазначити, що у вказаних скаржником справах суди за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, оцінки поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу, вирішували питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймали судові рішення, ніж у справі, яка розглядається. Крім того, як свідчить зміст оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції під час вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховував такі ж критерії, якими керувався Верховний Суд у наведених скаржником постановах. Аргументи відповідача по суті зводяться до необхідності повної відмови у відшкодуванні позивачці витрат на правничу допомогу, понесених нею під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, що однак не свідчить про неправильно здійснений судом апеляційної інстанції розподіл цих витрат.

3.24. При цьому, колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

3.25. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

3.26. Щодо посилань банку на неможливість покладення на нього додаткових фінансових навантажень через те, що він перебуває в процедурі ліквідації, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки витрати на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами в господарському процесі за результатами розгляду справи, не можуть розглядатись як додаткові зобов`язання банку, в тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) у розумінні положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позаяк обов`язок відшкодування таких витрат, понесених у господарській справі іншою стороною, виникає в банку лише на підставі відповідного рішення суду, а не з договорів чи інших правочинів банку, укладених до моменту відкликання банківської ліцензії, чи з обов`язку сплати податків і зборів, встановленого законом. Крім того, можливість стягнення професійних правничих витрат з банку, який перебуває в процедурі ліквідації, підтверджується також практикою Верховного Суду, зокрема, додатковими постановами від 06.10.2021 у справі № 904/5139/20, від 30.07.2020 у справі № 910/14838/18, постановою від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 24.06.2021 у справі № 761/14537/15-ц.

4. Висновки Верховного Суду та розподіл судових витрат

4.1. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.2. З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної додаткової постанови апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткова постанова апеляційного господарського суду - без змін.

4.3. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" залишити без задоволення.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 у справі № 925/641/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак