Ухвала

від 29.11.2024 по справі 910/3636/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3636/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Зеленіної Н. І.

від 05.08.2024 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С. В., Демидова А. М., Ходаківська І. П.

від 22.10.2024

за позовом Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації"

про стягнення 122 990,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором № 352/12 на виконання проєктно-вишукувальних робіт з проведення топогеодезичної зйомки в складі об`єкту капітального ремонту: "Капітальний ремонт з влаштуванням дорожньо-стежкової мережі скверу ім. Миколайчука у Дніпровському районі" від 08.12.2020 у розмірі 122 990,96 грн, яка складається з основної заборгованості у розмірі 99 462,57 грн та пені у сумі 23 528,39 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2024 у справі № 910/3636/24 у задоволенні позову відмовлено.

23 липня 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" просило стягнути з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/3636/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Постановою від 22.10.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 у справі № 910/3636/24.

12 листопада 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/3636/24.

Перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове судове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Отже додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акту та є його невід`ємною складовою.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справи, на які поширюється дія пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.

Отже відповідно до пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 910/3636/24 є малозначною, оскільки ціна позову в ній не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на день подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З тексту касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" вбачається, що підставою касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 у справі № 910/3636/24 є наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано підпункти 1, 2 частини 2, частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, частина 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" й порушені норми процесуального права щодо диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник також зауважує, що судами не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19; висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19; висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 11.12.2023 у справі № 925/200/22, від 27.06.2024 та додатковій постанові від 01.08.2024 у справі № 910/12024/23.

Однак якщо суди першої та/або апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку - то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України відповідно.

Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у малозначних справах. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Водночас в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" не зазначено про наявність випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на відсутність вказівки щодо наявності та будь-якого обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/3636/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 234, 235, 244, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі у справі № 910/3636/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектні новації" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

І. Д. Кондратова