Постанова

від 27.11.2024 по справі 904/2439/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2439/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (колегія суддів: Дармін М. О., Кощеєв І. М., Чус О. В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 (суддя Бондарєв Е. М.) у справі

за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до відповідачів: 1) Дніпровської міської ради, 2) Комунального підприємства "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення від 21.09.2022 № 67/27, припинення права постійного користування на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представника позивача - Підлужного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" (далі - ГО "Платформа Громадський Контроль") звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради та Комунального підприємства "Дніпровський спортивно-видовищний центр" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр") про (з урахуванням уточненої позовної заяви):

1) визнання незаконним та скасування пункту 2 рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2022 № 67/27 "Про передачу земельної ділянки по пр. Слобожанському в районі буд. 118 (Індустріальний район) у постійне користування КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" для будівництва багатофункціонального спорткомплексу;

2) припинення права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр";

3) скасування державної реєстрації за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га (номер запису про право постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 48381596);

4) зобов`язання КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" повернути земельну ділянку площею 5,6044 га з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою орган місцевого самоврядування повинен був відмовити у його наданні через невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, а тому подальше затвердження проекту землеустрою є незаконним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. В місті Дніпро по просп. Слобожанському у районі будинку № 118 розташований Парк Дружби Народів. На території цього парку розташована земельна ділянка площею 5,6044 га, кадастровий номер 1210100000:04:233:0090, яка перебуває у комунальній власності Дніпровської міської територіальної громади в особі Дніпровської міської ради та передана у постійне користування КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.

4. Цільове призначення земельної ділянки: Землі рекреаційного призначення.

5. Відповідно до Генерального плану міста Дніпра територія, на якій знаходиться земельна ділянка, є зоною зелених насаджень загального користування.

6. Відповідно до схеми зонування територія, на якій розміщена земельна ділянка, є ландшафтно-рекреаційною зоною (Р), (Р-3-2 - зони розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків).

7. Земельна ділянка віднесена до ключових територій екомережі міста Дніпра Слабожанська екомережа. Так, рішенням Обласної Дніпропетровської обласної ради № 176-8/VIІ від 24.03.2017 затверджено проект схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської області. Відповідно до цього проекту, а саме схеми "Ключові території регіональної екомережі Дніпропетровської області. Місто Дніпро", земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є складовою Слобожанської екомережі.

8. 22.12.2021 рішенням Дніпровської міської ради № 419/14 надано Комунальному підприємству "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському в районі будинку № 118. На підставі цього рішення Приватним підприємством "Айлант" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва багатофункціонального спорткомплексу.

9. 24.11.2021 рішенням Дніпровської міської ради № 94/12 "Про припинення процедури ліквідації Комунального підприємства "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради, зміну його найменування та затвердження Статуту у новій редакції" назву юридичної особи КП "Міська комунальна центральна аварійно-диспетчерська служба" Дніпровської міської ради змінено на КП "Дніпровський спортивно видовищний центр" Дніпровської міської ради.

10. 21.09.2022 рішенням Дніпровської міської ради № 67/27 за результатами розгляду вищезазначеного проекту землеустрою:

1) зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 5,6044 га, кадастровий номер 1210100000:04:233:0090, за Дніпровською міською територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради;

2) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ПП "Айлант", та умови передачі земельної ділянки, визначені під час його погодження, і передано КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр", код ЄДРПОУ 25518364, земельну ділянку площею 5,6044 га, кадастровий номер 1210100000:04:233:0090, у постійне користування для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському в районі будинку № 118 за рахунок земель, не наданих у власність або користування, код виду цільового призначення земель (КВЦПЗ) 07.02 (для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту);

3) віднесено земельну ділянку площею 5,6044 га, кадастровий номер 1210100000:04:233:0090, за основним цільовим призначенням до категорії "Землі рекреаційного призначення".

11. 03.11.2022 на підставі вказаного рішення від 21.09.2022 № 67/27 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 5,6044 гa з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 для будівництва багатофункціонального спорткомплексу по проспекту Слобожанському у районі буд. 118.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024, позов задоволено частково:

- визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2022 № 67/27;

- припинено право постійного користування на земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090, площею 5,6044 га за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр";

- зобов`язано КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" повернути земельну ділянку площею 5,6044 га з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

13. Приймаючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне рішення Дніпровської міської ради від 21.09.2022 № 67/27 стосується навколишнього природного середовища, а тому громадські організації, враховуючи приписи Орхуської конвенції, мають право на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

14. Оскільки передання на підставі рішення від 21.09.2022 № 67/27 у постійне користування КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" земельної ділянки для будівництва багатофункціонального комплексу передбачає ряд заходів, що мають вплив на навколишнє середовище, а саме збільшення дефіциту зелених насаджень, суди дійшли до висновку, що Дніпровська міська рада повинна була відмовити відповідачу-2 у наданні дозволу на будівництво.

15. Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації за КП "Дніпровський спортивно-видовищний центр" права постійного користування на земельну ділянку, то суди з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" дійшли до висновку, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Короткий зміст касаційних скарг

16. У касаційній скарзі Дніпровська міська рада просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

17. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні апеляційним судом постанови без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених:

- у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 щодо обрання належного та ефективного способу захисту;

- у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18 стосовно того, що захисту підлягає виключно наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів;

- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 стосовно того, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові;

- у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 815/219/17, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, від 11.06.2020 у справі № 804/577/18 стосовно особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів;

- у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 826/37/17, від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19, згідно з якими відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

18. Узагальнено доводи скаржника зводяться до того, що позивачем жодним чином не доведено право на звернення до суду в інтересах своїх членів за захистом їх екологічних прав або прав (інтересів) інших осіб. Зокрема, позивач при зверненні з позовом до суду не зазначив, хто з членів громадської організації потребує судового захисту, яким чином вони звертались до громадської організації позивача та чи взагалі звертались, не вказав того, за захистом яких саме прав та інтересів член (члени) організації звернулись, не долучено належних доказів таких звернень та порушення прав заявників. Неведене, на переконання скаржника, свідчить про відсутність у позивача права на звернення до суду та є самостійною і достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

19. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо застосування статей 50, 51, 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 15 Закону України "Про екологічну мережу України" стосовно того, що територіальні громади, маючи у власності земельні ділянки, які не мають жодного відношення до паркової зони, не можуть передати їх для використання відповідно до їх категорії та цільового призначення.

20. При цьому відповідач зазначає, що: спірна земельна ділянка не відноситься до території парку Дружби Народів; наразі відсутня сформована та затверджена схема екологічної мережі на території міста Дніпро; спірна земельна ділянка належить до землі рекреаційного призначення, що передбачає можливість спорудження на ній об`єктів фізичної культури і спорту (статті 50 - 52 ЗК України).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

21. У відзиві на касаційну скаргу ГО "Платформа Громадський Контроль" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами норм матеріального та процесуального права, оскільки їх висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду.

22. Позивач також звертає увагу на те, що наведені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду зроблені у справах, які не є подібними до справи, що переглядається. Позивач також стверджує, що підстави для надання висновку стосовно застосування статей 50, 51, 79-1 ЗК України, статті 15 Закону України "Про екологічну мережу України" у даній справі відсутні, адже скаржником не доведено, у чому полягало їх неправильне застосування при винесенні судами оскаржуваних рішення та постанови.

Позиція Верховного Суду

Щодо права позивача на позов

23. Відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

24. Згідно з частинами 1, 3 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

25. Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

26. Відповідно до статті 1 Закону України "Про громадські організації" громадська організація є добровільним об`єднанням осіб для здійснення і захисту прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших суспільних інтересів.

27. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України "Про громадські організації" громадські організації мають право в порядку, визначеному законодавством України, представляти і захищати права та законні інтереси осіб.

28. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (пункт 2.6 Рішення).

29. Особливості правового статусу громадських організацій, що звертаються до суду в інтересах своїх членів, аналізувалися Верховним Судом у справі № 815/219/17. У постанові від 14.03.2018 Верховний Суд дійшов такого висновку: "Громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.

Отже, вирішуючи питання щодо права громадських організацій на звернення до суду в інтересах інших осіб, суди повинні з`ясувати: (1) статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову; (2) мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову; (3) інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту; (4) чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації; (5) добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду."

30. Суд звертає увагу, що позови в інтересах неконкретизованих осіб (в інтересах суспільства, народу) можуть розглядатися як виняток у випадках, прямо передбачених законодавством. Зокрема, на захист екологічних інтересів суспільства відповідно до Орхуської конвенції та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

31. В контексті наведеного колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18):

"18. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Екологічні інтереси населення можуть підлягати судовому захисту на підставі частини сьомої статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Основного Закону, відповідно до якої ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

19. Міжнародним документом, який закріпив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Орхуська конвенція.

20. Орхуську конвенцію ратифіковано Законом України № 832-ХІУ від 06 липня 1999 року, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

21. Для забезпечення належної реалізації, зокрема, зокрема, екологічних прав Орхуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до судового й адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь у процесі прийняття рішень з питань, що стосуються довкілля.

22. Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

23. При цьому відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні (згідно з Керівництвом із провадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік), далі - Керівництво). Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

46. Так, згідно з Керівництвом здатність громадськості надавати допомогу в забезпеченні дотримання екологічного законодавства є важливою підмогою в роботі урядових органів.

47. Орхуська конвенція встановлює, що забезпечення дотримання екологічного законодавства - це не лише обов`язок природоохоронних органів, але й громадськості, яка також покликана відігравати цілком визначену роль. Згідно з Орхуською конвенцією сторони повинні гарантувати, щоб представники громадськості могли безпосередньо забезпечити дотримання закону в разі дій або бездіяльності як з боку приватних осіб, так і з боку державних органів. Крім того, представники громадськості можуть оскаржувати дії або бездіяльність державних органів, які порушують національне природоохоронне законодавство. Під бездіяльністю в цьому випадку розуміється нездатність здійснити чи забезпечити дотримання природоохоронного законодавства іншими державними органами або приватними суб`єктами діяльності.

48 Відповідно до Керівних принципів щодо забезпечення доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі ухвалення рішень в галузі охорони навколишнього середовища (Софія, 23- 25 жовтня 1995 року) (Софійські принципи) громадськість повинна мати доступ у міру необхідності до адміністративних і судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища."

32. Судами встановлено, що пунктом 2.1. Статуту ГО "Платформа Громадський Контроль" (далі - Статут) визначено, що метою організації є сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобіганню та припиненню корупційних правопорушень, поновленню та захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, усуненню причин і наслідків вчинення корупційних діянь: слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, вимог чинного законодавства; виявлення причин та наслідків проявів порушення вимог чинного законодавства та інформування про такі факти правоохоронних органів та органів контролю; захист соціальних, економічних, екологічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших прав та інтересів членів організації, споживачів товарів і послуг та інших осіб в органах державної влади, місцевого самоврядування, у національних і міжнародних судах.

33. Для реалізації мети та завдань, відповідно до Статуту, ГО "Платформа Громадський Контроль" згідно з пунктом 2.4 Статуту, в тому числі, має право представляти і захищати права та законні інтереси своїх членів та інших осіб у державних органах, органах місцевого самоврядування, національних і міжнародних судах, у той час звертатися з позовами до суду з метою їх захисту.

34. Судами також встановлено, що рішенням Голови правління ГО "Платформа Громадський контроль" від 01.05.2023 № 3105/23 вирішено створити внутрішнє структурно-координаційне утворення - Платформу Асоційованих членів "Захист прав у сфері екології".

35. Відповідно до протоколу від 11.05.2022 № 4/05/23 засідання правління ГО "Платформа Громадський контроль" прийнято рішення про звернення до суду з метою захисту та відновлення порушених прав та законних інтересів Платформи Асоційованих членів "Захист прав у сфері екології" за напрямом діяльності Організації у сфері захисту, збереження, відновлення довкілля та природних ресурсів, отриманні компенсації за шкоду завдану навколишньому природному середовищу, життю та здоров`ю громадян, збереження ключових території екологічної мережі Дніпропетровської області та раціонального, невиснажливого використання екомережі.

36. Отже, позивач вправі звертатися до суду для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Щодо вирішення по суті

37. Аргументуючи підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 50, 51, 79-1 ЗК України, статті 15 Закону України "Про екологічну мережу України" в контексті того, що будівництво багатофункціонального спорткомплексу передбачене положеннями чинного законодавства на земельній ділянці з категорією: землі рекреаційного призначення; вид використання: для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, а також з урахуванням того, що така земельна ділянка не відноситься до паркової зони або до екомережі міста.

38. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

39. Зі змісту цієї норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

40. Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

41. Статтею 18 ЗК України встановлено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

42. Положеннями статті 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення.

43. Відповідно до статті 50 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

44. Статтею 51 ЗК України наведений вичерпний перелік земельних об`єктів, що входять до складу земель рекреаційного призначення. Так, зокрема, до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

45. Відповідно до частини третьої статті 52 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. На таких землях (крім земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельних ділянок, зайнятих об`єктами фізичної культури і спорту, інших аналогічних об`єктів) допускається будівництво відповідно до чинної містобудівної документації об`єктів житлового та громадського призначення, що не порушують режим використання земель рекреаційного призначення.

46. Таким чином частиною третьою статті 52 ЗК України встановлено певні обмеження щодо здійснення будівництва в зонах зелених насаджень.

47. Згідно з Генеральним планом м. Дніпро, затвердженим рішенням Дніпропетровської міської ради від 25.07.2007 за № 2/17 земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:233:0090 є рекреаційною зоною зелених насаджень загального користування. Відповідно до схеми зонування територія, на якій розміщена земельна ділянка, є ландшафтно-рекреаційною зоною Р-3-2 (зона розміщення лугопарків, лісопарків, гідропарків).

48. Отже, на спірній земельній ділянці, віднесеної до територій зелених насаджень загального користування (земельної ділянки зелених зон і зелених насаджень міст), будівництво будівель та споруд, що призначені не для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства, без зміни її цільового призначення суперечить приписам ЗК України.

49. Проте, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі ухвалення рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування для будівництва не обов`язково тягне порушення природоохоронного законодавства. Належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення не виключає можливість будівництва, зокрема, об`єктів фізичної культури і спорту, якщо це не порушує режим використання земель рекреаційного призначення (частина третя статті 52 ЗК України). Встановлення чи невстановлення речового права на земельну ділянку (зокрема, права постійного користування) також саме по собі не тягне порушення природоохоронного законодавства.

50. Дотримання природоохоронного законодавства спрямоване на задоволення інтересу суспільства в цілому і належить до публічно-правової сфери відносин (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 (провадження № 12-186гс18, пункти 45, 54- 56)). Контроль дотримання природоохоронного законодавства відбувається, зокрема, шляхом встановлення містобудівних умов та обмежень, які включають, серед іншого, вимоги до проектування і будівництва щодо благоустрою та озеленення земельної ділянки (пункт 8 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), проведення експертизи проектів будівництва (стаття 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

51. Водночас у справі, що переглядається, позивач не звертався з вимогами публічно-правового характеру, а заявлені ним вимоги фактично носять цивільно-правовий характер. Вимоги, заявлені позивачем, фактично спрямовані на захист цивільних прав територіальної громади як власника земельної ділянки, оскільки вони в разі їх задоволення матимуть наслідком, за встановлених судами обставин будівництва багатофункціонального спорткомплексу втручання у виключні повноваження органу місцевого самоврядування стосовно розпорядження землею, та позбавлення відповідача-2 володіння земельною ділянкою на праві постійного користування та повернення земельної ділянки територіальній громаді (в особі Дніпровської міської ради).

52. З огляду на зазначене, колегія суддів доходить до висновку про те, що ГО "Європейський закон і порядок" не довела, що у даному випадку має місце звернення до суду в інтересах суспільства та/або членів громадської організації, в той час як позивач не вправі звертатись до суду з позовом на захист цивільних прав територіальної громади як власника земельної ділянки.

53. Звернення до суду з цивільно-правовим спором (про припинення права постійного користування на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку) через призму реалізації мети статутної діяльності громадської організації не узгоджується із завданням господарського судочинства, положеннями Орхуської конвенції і не може слугувати підставою позову про захист екологічних прав громадян. Крім того, звернення до суду з позовом під приводом захисту порушених прав та інтересів інших осіб у сфері дотримання екологічного законодавства за відсутності публічно-правового спору і безвідносно до порушення безпосередньо чиїхось прав чи інтересів, зокрема громадської організації, у цьому спорі, виключає і право на захист.

54. З огляду на наведене заявлені у цій справі позовні вимоги задоволенню не підлягають .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

56. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

57. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

58. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2023 у справі № 904/2439/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" (код ЄДРПОУ 39689459) на користь Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 26510514) 16 104,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач