Рішення

від 19.11.2024 по справі 191/684/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/684/22

Провадження № 2/191/234/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Порошиної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Резніченко К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» про розірвання трудового договору та стягнення невиплаченої заробітної плати, відпускних,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» про розірвання трудового договору та стягнення невиплаченої заробітної плати, відпускних.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02.03.2005 року, згідно наказу 15к, позивач була прийнята на посаду бухгалтера касира до Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» (далі - СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства»), що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1 від 17.07.1980. Факт перебування у трудових відносинах також підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу від 10.01.2022. Згідно рішення Синельниківської міської ради від 10.09.2020 року № 1100-52/VII, яке знаходиться у загальному доступі на офіційному сайті Синельниківської міської ради за посиланням: http://sinrada.gov.ua/entrv/rishennia-52-sesiii-miskoii-radi-vid-10-09-2020. було створено комунальне підприємство «Благоустрій» Синельниківської міської ради, за юридичною адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, 7 та уповноважено ОСОБА_2 провести державну реєстрацію Комунального підприємства «Благоустрій» Синельниківської міської ради в органах державної реєстрації з наданням права підпису всіх необхідних документів. Згідно рішення Синельниківської міської ради від 12.11.2020 року № 1127-53/VII, яке знаходиться у загальному доступі на офіційному сайті Синельниківської міської ради за посиланням: http://sinrada. gov.ua/entrv/rishennia-53-sesii i-miskoji-radi. Майно підприємства знято з балансу Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» та передано в господарське відання з постановкою на баланс комунальному підприємству «Благоустрій» Синельниківської міської ради майно, згідно з додатком. Відповідно до вищевказаних документів у період з листопада 2020 на СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» почалася процедура інвентаризації та передачі майна на користь комунального підприємства «Благоустрій» Синельниківської міської ради.

29.12.2020 року ОСОБА_2 став керівником Комунального підприємства «Благоустрій» Синельниківської міської ради, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У зв`язку з передачею майна та масовому звільненню або переведенню працівників у СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» виникла заборгованість, що стало підставою для відкриття численних виконавчих проваджень у період лютий-квітень 2021 року. Дані обставини підтверджуються інформацією з автоматизованого реєстру виконавчих проваджень.

Станом на березень 2021 року керівник СМКП «Виробниче об`єднання житлово - комунального господарства» Вісіч Володимир Васильович фактично припинив управління юридичною особою, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано також виконувати функції керівника СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства».

Згідно розпорядження від 19.03.2021 року Позивача призначено начальником СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства», проте, у зв`язку з відсутністю коштів для оплати адміністративного збору, реєстрацію змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань проведено не було.

Оскільки відомості про позивача, як про керівника СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» не були внесені до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вона не могла повноцінно здійснювати управління юридичною особою. Згідно записів у трудовій книжці, перед призначенням позивача на посаду начальника СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» за контрактом №74 від 19.03.2021 р. (Розпорядження №79-о від 19.03.2021), запис про звільнення з посади бухгалтера касира відсутній, також у графі № запису, одразу після прийняття на посаду бухгалтера касира - № запису 5, йде № запису 6 - призначення на посаду начальника. Також, згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків у графі дата звільнення з роботи з СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» запис відсутній.

Позивач продовжувала виконувати функції бухгалтера касира СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства», та з метою уникнення подальших штрафних санкцій щодо юридичної особи, готувала за І та II квартали 2021 року податкову звітність, зазначаючи про мінімально можливу, згідно нормами законодавства нараховану заробітну плату та проводила відповідні податкові платежі, поки на рахунки юридичної особи не було накладено арешт за відкритими виконавчими провадженнями.

У серпні2021року позивач,вбачаючи недоцільністьподальшої роботина СМКП«Виробниче об`єднанняжитлово-комунальногогосподарства» подалана ім`яміського головиСинельниківської міськоїради заявупро припиненнядії контракту.З 20.08.2021року позивачфактично припинилавиконання трудовоїфункції бухгалтера-касираСМКП «Виробничеоб`єднання житлово-комунальногогосподарства».12.10.2021року позивачабуло звільненоз посадиначальника СМКП«Виробниче об`єднанняжитлово-комунальногогосподарства»,що підтверджуєтьсякопією трудовоїкниги.Оскільки згідноданих ЄДРкерівником СМКП«Виробниче об`єднанняжитлово -комунального господарства»був ОСОБА_2 ,який фактичноне здійснювавдіяльність керівникаСМКП «Виробничеоб`єднанняжитлово -комунального господарства»у позивачавиникли складнощіщодо звільненняїї зпосади бухгалтера-касираСМКП «Виробничеоб`єднання житлово-комунальногогосподарства».25.10.2021року,з метоювирішення питаннящодо звільнення,позивач звернуласьдо Синельниківськоїміської ради.Листом від19.11.2021року позивачуповідомлено,що станомна 19.11.2021року керівникомСМКП «Виробничеоб`єднання-житлово-комунальногогосподарства» є ОСОБА_3 .Позивачка намагаласьпередати заявупро своєзвільнення,проте, ОСОБА_3 фактичноза адресоюреєстрації підприємстване знаходився,секретаріат чибудь-якіінші особиуповноважені наотримання заявна ім`якерівника СМКП«Виробниче об`єднанняжитлово-комунальногогосподарства» заадресою:Дніпропетровська область,м.Синельникове,вулиця Богми,будинок 26,відсутні.03.02.2022року позивачкоюнаправлено наадресу: АДРЕСА_1 ,заяву прозвільнення,на підставіабзацу 3статті 38КЗпП України,у якійпозивачка повідомилапро розірваннятрудового договоруз 03.02.2022року тазвільнення їїз посадибухгалтера касира,у зв`язкуз невиплатоюзаробітної платита порушеннямправа нащорічну оплачуванувідпустку.Також,позивачка просилавнести відповіднізаписи дотрудової книжкита провестиостаточний розрахунокпри звільненні.19.03.2022року відповідачемотримано листпозивача,яким буланаправлена заявапро звільненнявід 03.02.2022року.Станом начас поданняданого позову,відповідачем жоднихдій щодоналежного оформленнярозірвання трудовогодоговору тазвільнення позивачкине вчинено,повний розрахунокпри звільненніне проведено.Позивач зазначаєщо їїпосадовий окладна посадібухгалтера касираСМКП «Виробничеоб`єднанняжитлово-комунальногогосподарства» становив9400грн.,що підтверджуєтьсявідповідними нарахуваннямизаробітної платина аналогічнуабо більшусуму (зурахуванням доплатта премій)у травні-грудні 2020року.Також,Позивач зазначає,що трудовівідносини міжпозивачем тавідповідачем регулюютьсяколективним договором,зареєстрованим рішеннямвиконавчого комітетуміської радивід 26липня 2012р за№ 158.Згідно п.4.10.2Колективного договору,формування місячнихпосадових окладівкерівних працівників,професіоналів,фахівців,технічних службовцівпроводити згідноз додатком№ 6до Галузевоїугоди Па2011-2012рік (реєстровийномер №1від 26.11.2010року),згідно зкоефіцієнтами співвідношеньдо тарифноїставки робітникаосновного виробництва1розряду визначенимидля підприємствп`ятої групи,згідно додатку№ 9Галузевої угодина 2011-2012рік.Згідно п.4.6.Колективного договору,встановлено мінімальнийгарантований розміртарифної ставкиробітника 1розряду ненижче 120%мінімальної заробітноїплати встановленоїЗаконом завиконану повнумісячну нормупраці (обсягробіт).Позивач зазначає,що їйне повністювиплачена заробітнаплата заперіод їїроботи з01.01.2021року по20.08.2021року тазаборгованість складає40151,57грн.на підтвердженняякої надаласвій розрахунок,а такожневиплачені відпускніза періодз 03.02.2022року по22.03.2022року усумі 14 807 (чотирнадцять тисяч вісімсот сім) грн. 68 коп., а також середній заробіток за весь час затримки з 03.02.2022 р. по день фактичного розрахунку, з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 488 грн. 94. коп.

Просить суд з урахуванням заяви про зміну предмету позову розірвати трудовий договір, укладений між бухгалтером касиром ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , та Синельниківським міським комунальним підприємством «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32050733), на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України з 03.02.2022 року. Стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства», ідентифікаційний код юридичної особи - 32050733, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , невиплачену заробітну плату у сумі 40 151 (сорок тисяч сто п`ятдесят одна) грн. 57 коп., невиплачені відпускні за період-з 03.02.2022 по 22.03.2022 року у сумі 14 807 (чотирнадцять тисяч вісімсот сім) грн. 68 коп. середній заробіток за весь час затримки з 03.02.2022 р. по день фактичного розрахунку, з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 488 грн. 94. коп. Стягнути з «Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства», ідентифікаційний код юридичної особи - 32050733, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , судові витрати.

16.11.2024 р. від Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово - комунального господарства» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач не згоден з вимогами позивача виходячи з наступного. Середній заробіток за час затримки за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (частина перша статті 233 КЗпП України). Позивачу під час перебування на посаді начальника Сипельпиківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» жодними нормами законодавства не було заборонено видати наказ про звільнення себе з посади бухгалтера-касира. З невідомих причин ОСОБА_1 вказаних дій не вчинила, продовжувала перебувати одночасно на двох посадах, нарахування заробітної плати за період перебування на посаді начальника з 19.03.2021 р. по 12.10.2021 р. здійснювала в сумі 6500,00 грн., то відповідає посадовому окладу, визначеному в контракті від 19.03.2021 № 74. В своїх поясненнях до акту від 10.09.2021 р. голові комісії робочої групи з питань інвентаризації фінансово-господарської діяльності, згідно розпорядження міського голови від 10.09.2021 ОСОБА_1 підтвердила, що вона приступила до виконання обов`язків начальника СМКП «ВО ЖКГ» з дати підписання контракту, тобто з 19.03.2021. Право першого підпису, право доступу до будь-якої Інформації, право організації фінансово - господарської діяльності підприємства настало з 19.03.2021 р. Тобто позивач, не скористалась своїм законним правом звільнити себе з посади бухгалтера-касира перебуваючи па посаді начальника підприємства. Яку мету позивач переслідувала - невідомо. Твердження представника про те, що оскільки відомості про позивача, як керівника СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» не були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вона не могла повноцінно здійснювати управління юридичною особою не знаходять законодавчого обґрунтування. Твердження представника щодо продовження виконання функцій бухгалтера-касира ОСОБА_1 та підготовки за 1 та 2 квартали 2021 року податкової звітності не відповідають дійсності, оскільки позивач в своїх поясненнях до акту від 10.09.2021 р. зазначила, що вона приступила до виконання обов`язків директора СМИК «ВО ЖКГ» з дати підписання контракту, тобто з 19.03.2021 та з тієї ж дати настало право першого підпису. Таким чином, звітність за 1 та 2 квартали 2021 року подавалася позивачем, як начальником підприємства. Окрім того, за період перебування на посаді начальника ОСОБА_1 на підприємстві зник архів справ за 2021 рік. Розпорядженням міського голови від 12.10.2021 № 248-0 «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1 » позивача було звільнено з займаної посади. На підставі розпорядження міського голови від 13.10.2021 № 249-0 «Про призначення па посаду начальника Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» Ткача О.І.» було призначено ОСОБА_3 на посаду начальника. 19.11.2021 р. до виконавчого комітету міської ради звернулась ОСОБА_1 з питань, викладених в заяві. 26.11.2021 р. з метою з`ясування питань викладених в заяві гр. ОСОБА_1 від 19.11.2021 р. було проведено виїзд на підприємство за участю посадових осіб органу місцевого самоврядування та начальника підприємства ОСОБА_3 26.11.2021 р. листом начальник Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» ОСОБА_3 повідомив про відсутність документації щодо господарської діяльності підприємства за 10 місяців 2021 року (період з 01.01.2021 по 12.10.2021), а саме кадрових наказів, табелів робочого часу, штатного розпису, відомостей щодо нарахування заробітної плати, документації щодо вхідної та вихідної кореспонденції, відсутності рахунків платіжних відомостей, інформації про рух коштів. Отримавши викладену вище інформацію виконавчий комітет міської ради дійшов висновку, що колишнім начальником Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово - комунального господарства» ОСОБА_1 здійснювалось недбале господарювання на підприємстві, яке полягало в тому числі у можливому викрадені та приховуванні документації підприємства за період перебування на посаді, а саме: табелі обліку робочого часу, штатний розпис, документація щодо підтвердження сум витрат на оплату праці, розрахунково-платіжні відомості за відповідний період. На підставі викладеного виконавчий комітет міської ради звернувся до Синельпиківської окружної прокуратури з відповідним листом від 09.12.2021 № 01-60-2851/0/2-21 з проханням здійснити заходи у відношенні колишнього начальника ОСОБА_1 та у разі виявлення порушень законодавства притягнути до відповідальності. Як вбачається з повідомлення про початок досудового розслідування від 10.12.2021 р. Синельниківською окружною прокуратурою внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042140000040 за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 357 КК України. Крім того, 09.12.2021 прокуратурою внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042140000041, про те, що колишній директор Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» Василенко Л.Г, після її звільнення 12.10.2021, умисно не подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Станом на сьогодні, в результаті проведеної нею - начальником СМКП «ВО ЖКГ» Туренко Світланою, інвентаризації номенклатури справ, кадрових та інших документів, встановлено відсутність на підприємстві будь-якої документації стосовно ОСОБА_1 . Твердження представника, що у серпні 2021 року вбачаючи недоцільність подальшої роботи на СМКП «ВО ЖКГ» позивач подала на ім`я міського голови заяву про припинення контракту також не відповідає дійсності, оскільки позивача було звільнено на підставі розпорядження міського голови від 12.10.2021 № 248-0 «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1 » у зв`язку з порушенням начальником Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово - комунального господарства» ОСОБА_1 вимог пункту 24 контракту № 74 від 19.03.2021. В позовній заяві зазначено, що позивач з 20.08.2021 фактично припинила виконання трудової функції бухгалтера-касира СМКІІ «БО ЖКГ», але, як вже зазначалося вище позивач навмисно не скористалася своїм правом та не видала наказ про звільнення себе з посади бухгалтера- касира, такими діями спричинила собі перешкоди при реалізації в подальшому права на пенсійне забезпечення.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача Туренко С. в судове засідання не з`явилася, але надавала заяву про розгляд справи без її участі, у задоволенні позову просила відмовити.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно наказу 15к від 02.03.2005 ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера-касира до Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово - комунального господарства», як вбачається з копії трудової книжки. (а.с.15).

19.03.2021 р. розпорядженням Синельниківського міського голови № 79-о «Про призначення на посаду начальника Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» ОСОБА_1 » на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.03.2021 р. було призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» з укладенням контракту з 19 березня 2021 року по 10 січня 2022 року.

Згідно з контрактом № 74 з начальником Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» ОСОБА_1 - керівник зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством (п.1). Керівник, який уклав цей контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативними документами (п.3). Керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську діяльність, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом (п.6). Керівник має право в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх підрозділів та працівників підприємства (п. 13).

Відповідно до Статуту Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» вирішення питань щодо прийняття, звільнення, заохочення працівників підприємства відноситься до компетенції керівника підприємства.

Розпорядженням міського голови від 12.10.2021 р. № 248-0 «Про припинення дії контракту з ОСОБА_1 » на підставі п.8 ст.36 КЗпП України, припинено дію контракту з ОСОБА_1 начальником Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» та звільнено з займаної посади з 12.10.2021 року, у зв`язку з порушенням начальником Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» ОСОБА_1 вимог пункту 24 Контракту №74 від 19.03.2021 р.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з 20.08.2021 року фактично припинила виконувати трудові функції бухгалтера-касира СМКП «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства».

Як вбачається з копії заяви від 25.10.2021 року, ОСОБА_1 звернулася до голови Синельниківської міської ради ОСОБА_5 із заявою про звільнення її з посади бухгалтера СМКП «ВОЖКГ» та виплатити їй заборгованість по заробітній платі у розмірі 29365,25 грн.

Згідно наданої міським головою ОСОБА_6 відповіді на заяву ОСОБА_1 . Листом від 19.11.2021 року вбачається, що станом на 19.11.2021 року керівником СМКП «Виробниче об`єднання -житлово-комунального господарства» є ОСОБА_3 . Відповідно до Статуту Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» вирішення питань щодо прийняття, звільнення, заохочення працівників підприємства відноситься до компетенції керівника підприємства. Для вирішення вказаних у заяві питань запропоновано звернутися до керівника Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства». (а.с.28).

03.02.2022 року ОСОБА_1 поштовим відправленням направлено на ім`я начальника Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства», заяву про звільнення, на підставі абзацу 3 статті 38 КЗпП України, у якій повідомила про розірвання трудового договору з 03.02.2022 року та звільнення її з посади бухгалтера касира, у зв`язку з невиплатою заробітної плати та порушенням права на щорічну оплачувану відпустку. Також, Позивачка просила внести відповідні записи до трудової книжки та провести остаточний розрахунок при звільненні. Вказану заяву відповідачем отримано 19.03.2022 р.

Відповідно до частини першої ст.21КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 141КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Згідно до частиною третьою статті 64ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Так, частиною 3 статті 38КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

З системного аналізу вищенаведеної норми права вбачається, що відмова працівника від продовження роботи, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю (ч.3 ст. 38) - є самостійною правою підставою для розірвання трудового договору.

При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених ч. 3ст. 38 КЗпП, він може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Обов`язковою умовою для звільнення за власним бажанням згідно ч. 3ст. 38 КЗпП України, є порушення роботодавцем трудового законодавства або умов трудового договору. Водночас для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року № 6-34цс13 та у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 161/10759/16-ц та від 1 лютого 2018 року у справі № 757/25503/15-ц.

Оскільки відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача ОСОБА_1 щодо порушення трудового законодавства, а подана нею заява від 03 лютого 2022 року, яка містила чітку підставу для звільнення - ч. 3 ст. 38 КЗпП України, відповідачем так розглянута і не була, тому враховуючи, що позивача безпідставно роботодавцем не було звільнено з посади бухгалтера касира Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання -житлово-комунального господарства», суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині розірвання трудового договору позивача з відповідачем на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 03.02.2022 року.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, відпускні за період з 03.02.2022 року по 22.03.2022 року, середнього заробітку за весь час затримки з 03.02.2022 року суд дійшов наступних висновків.

Статтею 43Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 21Закону України«Про оплатупраці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 94КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст.19 Закону України «Про оплату праці»сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну платуза фактично виконану роботу.

Згідно статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.10Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Як вбачається з наданої представником відповідача, копії повідомлення про початок досудового розслідування від 10.12.2021 року, прокурором Синельниківської окружної прокуратури Панкеєвим А. повідомлено голову Синельниківської міської ради Зражевського Д.І., що 09 грудня 2021 року Симельниківською окружною прокуратурою внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021042140000040, про те, що посадовими особами виконавчого комітету Сииельииківської міської ради встановлено факт викрадення офіційних документів Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» шляхом зловживання службовими особами вказаного підприємства своїм службовим становищем, попередня кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 357 КК України.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог не надано доказів ані на підтвердження посадових обов`язків, які вона мала виконувати за сумісництвом як бухгалтер касир (за період з червня 2021 р. по 20.08.2021 р.), ані доказів на підтвердження графіку роботи, тривалості робочого дня, крім того відповідач також позбавлений можливості надати суду відомості щодо роботи на підприємстві ОСОБА_1 , оскільки у підприємства відсутня документація щодо господарської діяльності підприємства за 10 місяців 2021 року( з 01.01.2021 по 12.10.2021 року), про зникнення якої були внесені відомості до ЄДРДР, зважаючи на що у суду відсутня можливість перевірити правильність розрахунку позивача по заборгованості заробітної плати та здійснити розрахунок заробітної плати за вказаний період. А тому у задоволенні вимог позивач про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 40151,57 грн. та невиплачені відпускні за період з 03.02.2022 року по 22.03.2022 року у сумі 14807,68 грн., середній заробіток за весь час затримки з 03.02.2022 р. по день фактичного розрахунку, з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 488 грн. 94. коп., слід відмовити.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні КонституційногоСуду Українивід 30вересня 2009року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст.15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач зазначає у позовній заяві, що очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Як убачається з письмових матеріалів справи, між адвокатом Циб С.В. та позивачем був укладений Договір про надання правничої (правової) допомоги 01/01-14 від 14 січня 2022 року.

Відповідно до договору вбачається, що вартість послуг за цим договором визначається у додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до квитанції від 15.02.2022 року убачається, що позивач сплатив витрати на правову допомогу 2500,00 грн.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу фактично понесених позивачем, в розмірі 2500,00 грн., інших доказів фактичного понесення витрат на правничу допомогу у більшому розмірі позивачем не надано.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 992,40 грн.

На підставі Конституції України, Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.2,10,49,76,77-81,89,209,210,223,247,265,274,279,354,430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Розірвати трудовий договір, укладений між бухгалтером касиром ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 та Синельниківським міським комунальним підприємством «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства (ідентифікаційний код юридичної особи 32050733) на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з 03.02.2022 року.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 доСинельниківського міськогокомунального підприємства«Виробниче об`єднанняжитлово-комунальногогосподарства» пророзірвання трудовогодоговору тастягнення невиплаченоїзаробітної плати,відпускних- відмовити.

Стягнути з Синельниківського міського комунального підприємства «Виробниче об`єднання житлово-комунального господарства» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду може бути подано апеляційну скаргу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Порошина