Ухвала

від 28.11.2024 по справі 207/6048/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3075/24 Справа № 207/6048/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника потерпілої ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимівідеоконференції кримінальне провадження № 12023040000000215 від 13.03.2023 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_9 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , та представника потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 на вирок Баглійського районного суду м.Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року, яким:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Балівка Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

визнано винним та засуджено за ч.2 ст.286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.

Цивільну позовну заяву ОСОБА_10 задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 1224 гривні 56 копійок матеріальної шкоди та 250000 гривень 00 копійок моральної шкоди.

Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішено відповідно до положень ст.ст.100, 124 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК),-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_8 , перебуваючи з 05 вересня 2022 року на посаді водія автотранспортних засобів ТОВ «ДНЕПР БУС», юридична адреса: м. Дніпро, вулиця Тверська, 2, та наказом №04-П від 16 грудня 2022 року директора TOB «ДНЕПР БУС» ОСОБА_12 , закріплений за автомобілем «MERCEDES BENZ 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_13 та відповідно до договору позички №15122022/1 від 15 грудня 2022 року перебуває у користуванні ТОВ «ДНЕПР БУС».

13 березня 2023 року близько 10 годин 00 хвилин, ОСОБА_8 перед експлуатацією зазначеного автомобіля «MERCEDES BENZ 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 в порушення вимог п.п.3.1., 3.2. Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008р. №974, належним чином не перевірив його технічний стан, маючи об`єктивну можливість шляхом технічного огляду перед виїздом виявити несправність гальмівної системи, а саме наявність ділянки металевого трубопроводу приводу робочої гальмової системи, який мав ознаки тривалого окислу металу зі стоншеними стінками та незначним витоком гальмової рідини, виїхав з території свого домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та продовжив експлуатацію зазначеного технічно несправного транспортного засобу.

Цього ж дня, тобто 13 березня 2023 року, близько 20 годин 21 хвилин, водій ОСОБА_8 перевозячи близько 10 пасажирів у салоні, керуючи автобусом «MERCEDES BENZ 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по АДРЕСА_2 , зі швидкістю приблизно 45 км/год.

Під час руху по вищевказаній ділянці дороги в крайній правій смузі проїзної частини, яка має по дві смуги для руху у кожному напрямку, водій ОСОБА_8 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, в зазначений час, а саме 13 березня 2023 року приблизно о 20 годині 21 хвилин, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішоходів ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , які переходили проїзну частину проспекту Ювілейного зліва направо відносно його руху, застосував гальмування, автобус «MERCEDES BENZ 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , подолавши деяку відстань в загальмованому стані, втратив ефективність гальмування з причин руйнації металевого трубопроводу одного із гальмових контурів, внаслідок чого продовжив рух в заданому напрямку та передньою частиною керованого транспортного засобу допустив наїзд на праву бічну частину тіла пішохода ОСОБА_14 .

Своїми діями ОСОБА_8 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5, 2.3«а», 31.4.1«в» Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п.1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;

п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: «а» «перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу»;

п.31.4 Забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідностей таким вимогам: п.31.4.1 Гальмові системи: в) порушено герметичність гідравлічного гальмового приводу; та вимоги пунктів 3.1., 3.2. Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 № 974, відповідно до яких: п.3.1. Щозміни оглядом і випробуваннями КТЗ відповідно до цього розділу перевіряють згідно з вимогами експлуатаційної документації виробника. Перевірку виконує водій на початку робочої зміни, а у тривалих рейсах без повернення на місце базування - один раз на добу чи в разі змінення водіїв на маршруті. Технічний стан водій перевіряє, зокрема, органами відчуття, засобами сигналізації (індикації), умонтованими у КТЗ.

3.2. Перевірка гальмових систем:

3.2.1. У КТЗ з гідравлічним (гідропневматичним) приводом гальмових механізмів перевіряють відповідність рівня гальмової рідини в резервуарах гальмових циліндрів, гідропневмопідсилювачів приводів, а також виявляють можливе підтікання гальмової рідини. ОСОБА_15 система КТЗ з пневматичним приводом повинна функціювати без відчутного (на слух) витоку повітря як у разі повністю натисненої педалі привода гальмових механізмів, так і у вільному її положенні.

3.2.3. Після вмикання електромережі перевіряють справність сигналізації бортових засобів контролю гальмових систем, сигналізації про граничний знос гальмових накладок, сигналізації антиблокувальної (далі - АБС), протибуксувальної та інших активних систем убезпечення КТЗ і руху, якими передбачено контролювати справність сигналізації. Після пуску двигуна перевіряють справність манометрів пневматичного і пневмогідравлічного гальмових приводів. Улаштовані системи сигналізації повинні сигналізувати про справний технічний стан складових частин гальмової системи.

3.2.4. Одноразовим (шарпким) натисканням на педаль до упору і повної зупинки КТЗ перевіряють робочу гальмову систему в режимі екстреного гальмування на сухій горизонтальній ділянці з твердим дорожнім покриттям. Початкова швидкість гальмування - 20...40 км/год. Рух КТЗ у процесі гальмування повинен бути без надмірного занесення, з усталеним сповільненням. Сліди взаємодії кожного колеса з дорогою до гальмування і в процесі гальмування (наприклад, у разі блокування гальмових механізмів) повинні бути прямолінійні (допуск відхилення 5 см на довжині 1 м) і однакової довжини (допуск відхилення 10 см). Під час випробувань розблоковують диференціальні механізми трансмісії, а безпосередньо перед початком гальмування відключають від неї двигун. Траєкторію руху КТЗ у процесі гальмування не коригують (утримують кермове колесо від повороту, якщо це не викликає небезпечних обставин). Якщо таке коригування було виконано, випробування повторюють. Якщо КТЗ оснащено АБС, на опорній поверхні не повинно бути слідів від взаємодії із заблокованими колесами, відхилення КТЗ від прямолінійної траєкторії руху (допуск відхилення 5 см на довжині 1 м).

3.2.5. Перевіряють робочу гальмову систему в режимі службового (спокійного) гальмування. Дія робочої гальмової системи повинна бути регульованою: з плавним збільшенням/зменшенням зусилля натискання на педаль привода гальмової системи інтенсивність сповільнення КТЗ повинна відповідно плавно збільшуватися/зменшуватися.

3.2.8. Перевіряють гальмову систему причіпних КТЗ. Рознімні з`єднини гідропневмоелектровиводів повинні бути надійно зафіксовані. Гідропневмоз`єднини повинні бути надійно ущільнені. Рознімання пневмоз`єднин повинно приводити до самозагальмовування причепа/напівпричепа. Гальмові системи з гідроприводом повинні включати гальмові механізми синхронно чи з нормованим випередженням уключення в роботу гальмових механізмів тягача. Причепи, гальмові механізми яких починають діяти пізніше тягача, не допускаються до експлуатування як небезпечні для руху.

3.2.9. Перевіряють випробуванням дію клапанів випуску конденсату, а також наявність робочої рідини протиобмерзних пристроїв, наявність ресурсу вологопоглиначів з абсорбентами, засміченість фільтрів відділювачів вологи в осінньо-зимовий період експлуатації.

Порушення пунктів 2.3 «а» та 31.4.1 «в» Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_8 знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пішоходу ОСОБА_14 спричинено тілесні ушкодження у вигляді сполученої тупої травми тіла (відкрита черепно-мозкова травма з садною та поверхневими ранами в лобній області справа, крововиливами в м`які тканини голови в лобній області справа та в лівій тім`яній області, перелом склепіння черепу зліва, крововиливи під м`які мозкові оболонки та у шлуночки мозку; тупа травма грудної клітки з переломами ребер справа 1,2,3,4,5,6,7,8-го по середнє-пахвинній лінії, зліва 1,2,3,4,5,67,8-го по переднє-пахвинній лінії, розрив хребта між 6-м та 7-м грудними хребцями; закриті переломи велико та малогомілкових кісток обох гомілок, закритий перелом правих променевої та ліктьової кістки в середній треті), яка призвела до її смерті.

Смерть ОСОБА_14 настала 13 березня 2023 року приблизно о 20 годині 21 хвилин на місці пригоди внаслідок сполученої тупої травми тіла, яка призвела до розвитку шоку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст. 286 КК, як порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 порушує питання про скасування вироку у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Посилається на те, що судом першої інстанції не були з`ясовані та досліджені обставини, за яких відбулася подія ДТП, не було надано належної оцінки цим обставинам, а саме:

- потерпілі порушили вимоги п.4.4., п. 4.7, п. 4.8.Правил дорожнього руху, оскільки потерпіла ОСОБА_10 , грубо порушуючи правила дорожнього руху, легковажно ставлячись до можливих наслідків такого порушення, наражаючи на смертельну небезпеку як себе, так і свою матір (потерпілу ОСОБА_14 ), а також і інших учасників дорожнього руху, в темну пору доби, в забороненому місці, без використання світлоповертальних елементів на одязі або/та ліхтарика, переходила разом з матір`ю проїзну частину, де автомобілі рухаються в дві полоси в двох напрямках;

- водій ОСОБА_8 , який має 40 річний досвід керування транспортними засобами, керував автомобілем, не порушивши жодного правила дорожнього руху - рухався в своїй полосі, не змінюючи напрямку руху, не перевищуючи швидкісного режиму, з ввімкненими фарами (зазначене підтверджується показами як самого обвинуваченого ОСОБА_8 , так і свідків, допитаних в судовому засіданні, а також іншими матеріалами справи); помітивши пішохода, якого явно не очікував побачити на даній ділянці проїзної частини, зробив все від нього залежне, аби уникнути наїзду на пішохода, а саме застосував екстрене гальмування. Однак уникнути наїзду не вдалося, оскільки після застосування екстреного гальмування водій опинився в аварійній дорожньо-транспортній обстановці, ефективність робочої гальмівної системи автомобіля була втрачена, подальше не залежало від його волі та у нього була відсутня можливість ефективно впливати на процес розгортання небезпеки з метою не допустити наїзд на пішохода.

Поза увагою суду залишилась поведінка обвинуваченого, який одразу після ДТП викликав поліцію і швидку допомогу, заявлявся до правоохоронних органів і давав правдиві свідчення; раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно працевлаштований, на обліку і спеціальних медичних закладах не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Крім того, відповідно до досудової доповіді Південного районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області від 13.02.2024 року, ймовірність вчинення ОСОБА_8 повторного кримінального правопорушення є низькою, виправлення його без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства;

- водій ОСОБА_8 є досвідченим водієм, але не є спеціалістом - механіком. Під час допиту в судовому засіданні, обвинувачений зазначив, що кожного разу, виїзджаючи на маршрут, візуально перевіряє гальма, чи немає підтікань гальмової рідини, рівень мастила та інше, перевіряє гальмову систему відповідно до вимог п.п. 3.1., 3.2. Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 05.08.2008 р. № 974. При цьому, автомобіль пройшов черговий технічний огляд спеціалістами - механіками, за результатами якого був виданий відповідний сертифікат про придатність автомобілю до експлуатації (проходження технічної теревірки відбулось менше ніж за місяць до події ДТП).

Отже, стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом той факт, що водій ОСОБА_8 «не пересвідчився і не перевірив», і взагалі допустив (свідомо чи недбало) виїзд на маршрут автомобіля з несправною гальмовою системою. Крім того, 13.03.2023 до моменту події ДТП, водій ОСОБА_8 проїхав по маршруту близько 80 км, і не було жодного натяку на несправність гальмової системи;

- надаючи оцінку висновку експерта № СЕ-19/104-23/11047-ГТ від 05.05.2024, суд не звернув увагу, що огляд автомобіля експертом проводився 27.04.2023 р., тобто більше ніж через місяць після події ДТП. Автомобіль оглядався і досліджувався експертом на території Кам`янського РУ ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Кам`янське, вул. Медична, 15. Місце знаходження транспортного засобу знаходиться приблизно в 5 км від місця ДТП, при цьому після ДТП водій ОСОБА_8 до місця розташування доїхав на автомобілі власним ходом. При цьому експерт в п. 1.2. Дослідження зазначає, що ходові випробування провести не надалося можливим з причин відсутності опору на важелі гальма та відсутності гальмової рідини в ємності живлення головного гальмового циліндру. Отже, на момент експертного огляду робоча гальмова система перебувала в непрацездатному стані. Експерт не зазначає також тривалість в часі (тиждень, місяць, півроку, рік) поступової втрати ефективності гальмування, і наскільки тривалим був процес окислу металу на ділянці металевого трубопроводу приводу робочої гальмової системи.

Захисник зазначає, що для встановлення наявності в діях ОСОБА_8 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК, необхідно встановити факт порушення ним правил дорожнього руху та причинний зв`язок між такими порушеннями та наслідками.

Однак суд залишив поза увагою і не надав належної оцінки показанням обвинуваченого, висновкам експертів, не перевірив доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення, не навів у вироку мотивів, з яких відхилено доводи сторони захисту, обмежившись висновком про те, що у такий спосіб обвинувачений намагається уникнути відповідальності за вчинення злочину, який йому інкримінується.

Також адвокат вказує, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_8 порушив вимоги пунктів 1.3, 1.5., 2.3. «а», 31.4.1. «в» Правил дорожнього руху України та вимоги пунктів 3.1., 3.2. Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, однак під час судового розгляду справи стороною обвинувачення не наведено жодного доказу того, що ОСОБА_8 допустив порушення вимог ПДР, закріплених у вказаних пунктах, і, відповідно, не доведено наявності причинного зв`язку між порушенням вимог цих пунктів і наслідками у вигляді дорожньо-транспортної пригоди.

На думку захисту, суспільно небезпечний наслідок у вигляді спричинення смерті пішохода не був породжений конкретними діями обвинуваченого ОСОБА_8 , який не порушив ПДР, а, навпаки, дотримуючись ПДР, при виявленні пішохода негайно застосував екстрене гальмування - єдине, що він міг зробити в даній ситуації. І зазначене свідчить про відсутність однієї з обов`язкових ознак об`єктивної сторони складу злочину - причинного зв`язку між порушенням ПДР і зазначеними наслідками.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що провину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не доведено за критерієм "поза розумним сумнівом", тому просить вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.08.2024 скасувати та закрити кримінального провадження.

Представник потерпілої ОСОБА_10 -адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі, не оскаржуючи доведеність вини ОСОБА_8 , вважає вирок суду від 01.08.2024 підлягає зміні з підстав невідповідності призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Вказує, що судом безпідставно не було взято до уваги та не визнано обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , що злочином було завдано тяжких наслідків, а також те, що кримінальне правопорушення було вчинено щодо особи похилого віку.

Також судом не було враховано, що у результаті вчинення злочину було спричинено смерть людини; даних про особу обвинуваченого, який моральну шкоду потерпілій не відшкодував, у вчиненні кримінального правопорушення не розкаюється, не виправився, об`єктивно не оцінив своїх дій; думку потерпілої та її представника, які просили максимальний термін покарання; а також те, що потерпіла є інвалідом 2 группи дитинства.

За таких обставин, апелянт вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_8 в частині призначеного йому покарання слід скасувати за м`якістю, оскільки його виправлення можливе при максимальному терміну покарання передбаченного ч.2 ст.286 КК, а саме - 8 років позбавлення волі.

Крім того представник потерпілої зазначає, що судом прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_10 моральну шкоду, завдану неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_8 , в розмірі 250000 гривень 00 копійок.

На думку адвоката, даний розподіл матеріальної та моральної шкоди є порушенням норм матеріального права та інституту страхування в цілому, оскільки шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить робототавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 на підставі наказу 03-к 05.09.2022 був прийнятий на посаду водія ТОВ «ДНЕПР БУС», тобто: виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, тобто обов`язок відшкодував матеріальної та моральної шкоди відноситься до ТОВ «ДНІПРО БУС».

ТОВ «ДНІПРО БУС» порушив спільний наказ МОЗ та МВС України від 31.01.2013 №65/80, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 за № 308/22840 «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів», Закон України «Про автомобільний транспорт» (ст.21,22), Закон України «Про дорожній рух», Наказ Міністерства інфраструктури України №550 про затвердження «Правил експлуатації колісних транспортних засобів», Наказ Мінтрансу України від 30.03.98 № 102 про затвердження «Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», Постанову КМУ від 30 січня 2012 року № 137 «Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу» при наданні послуг перевезення пасажирів, що привело до загибелі особи, були підвергнути ризику загибелі ОСОБА_10 та 10 пасажирів транспортного засобу.

Апелянта вважає, що необхідним засобом усуненням порушеннь та не допущенню в подальшому є винесення окремої ухвали до Державної служби Укртрансбезпеки.

На підставі наведеного представник потерпілої просить вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01.08.2024 змінити та призначити ОСОБА_8 покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Задовольнити цивільний позов та стягнути з ТОВ «ДНЕПР БУС» матеріальну шкоду в розмірі 1234,56 грн., з яких 1224,56 грн. матеріальна шкода та 100 грн. за отримання банківської виписки, а також моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

До виконання рішення арешт на майно ТОВ «ДНЕПР БУС», накладений ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 01.02.2024 на суму 251224,56 грн. - не скасовувати.

Винести окрему ухвалу про порушення вимог перевізника ТОВ «ДНЕПР БУС».

В судове засідання апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши:

- обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника адвоката ОСОБА_9 , які у повному обсязі підтримали доводи своєї ними апеляційної скарги, просили вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за недоведеністю наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК. Апеляційну скаргу представника потерпілої просили залишити без задоволення;

- представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 , який підтримав доводи та апеляційні вимоги своєї апеляційної скарги, наполягав на їх повному задоволенні, але заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту;

- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг як сторони захисту, так і потерпілої, просив залишити вирок суду без змін;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Як вбачається зі змісту вироку та матеріалів провадження, судом першої інстанції не дотриманні в повному обсязі вимоги кримінального процесуального закону щодо аналізу та оцінки доказів у провадженні виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За змістом вироку, суд, дійшовши висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, всупереч вимогам ст.94 КПК, належним чином не мотивував своє рішення, не проаналізував і не дав відповідної оцінки доказам обвинувачення та доказам захисту у їх сукупності, не навів у вироку переконливих мотивів, за яких він, за наявності суперечливих доказів, взяв до уваги одні і відкинув інші докази, обмежившись лише перерахуванням наявним у матеріалах провадження доказів, не зазначаючи, які обставини ними підтверджуються або спростовуються.

Апеляційний суд бере до уваги, що встановлення фактичних обставин, за яких мала місце дорожньо-транспортна пригода, оцінка дій її учасників щодо відповідності Правил дорожнього руху, причинний зв`язок між їх діями та наслідками, що настали, потребують спеціальних знань, а саме висновків відповідних експертів.

Так, суд поклавши в основу обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 висновок судової експертизи технічного стану транспортних засобів № СЕ-19/104-23/11047-ІТ від 05.05.2023, зазначив, що на момент експертного огляду робоча гальмова система автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в не працездатному стані. На момент експертного огляду рульове керування автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває в працездатному стані. Несправність робочої гальмової системи автобуса у виді окислу металевої гальмової магістралі внаслідок чого, під час гальмування транспортного засобу, виникла наявна наскрізна руйнація магістралі та втрата ефективності гальмування відбувалася тривалий час при повсякденній експлуатації транспортного засобу під дією умов зовнішнього середовища (вологи, хімічних сполук під час оброблення проїзних частин у зимній період та т.і.). Вище вказану несправність, наявність ділянки металевого трубопроводу приводу робочої гальмової системи який мав ознаки тривалого окислу металу зі стоншеними стінками та незначним витоком гальмової рідини, можливо було виявити під час щоденного огляду транспортного засобу перед виїздом на лінію, оскільки розташування трубопроводу в місці пошкодження, знаходиться в зоні візуального доступу, тобто технологічно розташований під днищем автобуса паралельно поздовжньої осі та не закритий будь-якими елементами (т.1 а.с.59-65).

Також судом було враховано висновок судової експертизи дослідження механізму та обставин ДТП №СЕ-19/104-23/20713-ІТ від 19.06.2023, згідно висновків якого у даній дорожній обстановці водій автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI» ОСОБА_8 повинен був діяти згідно вимог п.п. 2.3 (а), 12.3 та 31.4.1 (в) Правил дорожнього руху. В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_8 для уникнення наїзду на пішохода, згідно вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, застосував гальмування. Автобус «MERCEDES BENZ 313 CDI», подолавши деяку відстань в загальмованому стані, втратив ефективність гальмування з причин руйнації металевого трубопроводу одного із гальмових контурів, внаслідок чого продовжив рух в заданому напрямку та здійснив наїзд на пішохода який перетинав проїзну частину дороги. Водій ОСОБА_8 з моменту руху автобуса в загальмованому стані після втрати ефективності робочої гальмової системи потрапив в таку ситуацію, при якій процес розгортання виниклої небезпеки визначався вже закономірностями (закономірностями фізики, механіки руху й т.і.), які не залежали від волі водія транспортного засобу та у нього була відсутня можливість, ефективно впливати на процес розгортання небезпеки з метою не допустити наїзд на пішохода, іншими словами водій автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI» ОСОБА_8 перебував в аварійній дорожньо-транспортній обстановці. В умовах аварійної обстановки дії водіїв не можуть оцінюватися з погляду Правил безпеки руху, оскільки ці правила розраховані на звичайні прийоми керування транспортним засобом. Вирішити питання про те, чи мав (не мав) водій ОСОБА_8 технічну можливість уникнути наїзду на пішохода в даному випадку можуть тільки органи розслідування (суду), оскільки це пов`язане з оцінкою суб`єктивних якостей водія, що не вимагає спеціальних автотехнічних знань. Місце наїзду на пішохода, яке розташоване на відстані 5.4 м від лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР, що розділяє проїзні частини протилежних напрямків з технічної точки зору не спроможне та не може бути прийняте до подальшого дослідження. Місце наїзду на пішохода яке розташоване на відстані 4.0 м від лінії дорожньої розмітки 1.3 ПДР, що розділяє проїзні частини протилежних напрямків, не позбавлене технічного сенсу, що могло бути в умовах місця пригоди та що було прийнято до подальшого дослідження. Вирішити питання про те, чи відповідали (не відповідали) дії водія ОСОБА_8 вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, і в тому випадку якщо не відповідали, чи перебували (не перебували) вони в причинному зв`язку з настанням події дорожньо-транспортної пригоди в цьому випадку можуть тільки органи розслідування (суду), оскільки це пов`язане з оцінкою суб`єктивних якостей водія, що не вимагає спеціальних автотехнічних знань. У даній дорожній обстановці дії водія автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI» ОСОБА_8 як оператора не відповідали вимогам п.п. 2.3 (а) та 31.4.1 (в) Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП (т.1 а.с.155-162).

Між тим, згідно матеріалів провадження, сторона захисту під час розгляду справи місцевим судом посилалась на те, що кожного разу перед виїздом на маршрут, зокрема і 13.03.2023, обвинувачений ОСОБА_8 візуально перевіряв гальмівну систему та рівень мастила транспортного засобу, відповідно до вимог п.п.3.1, 3.2 Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками. Під час дорожньо-транспортної пригоди, помітивши пішохода, відповідно до вимог Правил дорожнього руху, зробив усе від нього залежне, щоб уникнути наїзду на нього, застосувавши екстрене гальмування, однак уникнути наїзду не вдалося, оскільки ефективність робочої гальмівної системи автомобіля була втрачена, подальше не залежало від волі водія та у нього була відсутня можливість ефективно впливати на процес розгортання ДТП з метою недопущення наїзду на пішохода. При цьому зверталась увага на те, що відповідно до протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 15.02.2023, після огляду автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI» спеціалістами- механіками, жодних порушень в гальмівній системі транспортного засобу виявлено не було та зазначено, що Транспортний засіб після технічного контролю визнано технічно справним (т.1 а.с. 130).

Крім того, сторона захисту звертала увагу суду першої інстанції на те, що відповідно до висновку експерта № СЕ-19/104-23/11047-ІТ від 05.05.2023, огляд транспортного засобу було проведено експертом 27.04.2023 на території Кам`янського РУ ГУНП в Дніпропетровській області, яке знаходиться приблизно за 5 км від місця ДТП, куди обвинувачений ОСОБА_8 доїхав на автобусі «MERCEDES BENZ 313 CDI». При цьому експерт в п. 1.2 експертного дослідження зазначив, що ходові випробування провести не видалось можливим з причин відсутності опору на важелі гальма та відсутності гальмівної рідини в ємності живлення головного гальмівного циліндру. На момент експертного огляду робоча ОСОБА_16 система перебуває в непрацездатному стані. При цьому експертом не зазначено про тривалість в часі (тиждень, місяць, рік) поступової втрати ефективності гальмування і наскільки на цей процес могли вплинути факт застосування водієм екстреного гальмування транспортного засобу.

Апеляційний суд зазначає, що згідно ст.91 КПК, у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно вимог, передбачених п.2 ч.3 ст.374 КПК, мотивувальна частина обвинувального вироку, серед іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням доказів на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.п.16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» №5 від 29 червня 1990 року, при обґрунтуванні висновків суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.

За змістом цих норм закону суд має викласти у мотивувальній частині обвинувального вироку результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, зазначити джерело доказу, фактичні данні, що стосуються доказуваної обставини, а також зазначити, які обставини даними доказами спростовуються або підтверджуються. Остаточну оцінку доказам суд дає з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК, а висновки суду щодо оцінки доказів повинні викладені в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви в їх достовірності.

Натомість наведених вище вимог закону судом першої інстанції не виконано, не надано детальної оцінки усім наявним доказам по справі, не перевірено наведені вище доводи сторони захисту на спростування вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Всупереч зазначеним вимогам закону суд у мотивувальній частині вироку лише навів покази обвинуваченого, потерпілої, свідків, перерахував письмові докази, зібрані досудовим слідством, однак їхній зміст не розкрив, не зазначив які обставини ними підтверджуються або спростовуються, а також не надав належної оцінки, у тому числі з точки зору їх достатності для прийняття процесуального рішення по суті, зазначивши лише, що доводи сторони захисту про недопустимість доказів та не доведення складу кримінального правопорушення є лінією захисту, пославшись на висновок експерта № СЕ-19/104-23/11047-ІТ від 05.05.2023, відповідно до якого вказану несправність транспортного засобу можливо було виявити під час його щоденного огляду перед виїздом на лінію, оскільки розташування трубопроводу в місці пошкодження знаходиться в зоні візуального доступу.

Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 наполягав, що він кожного дня і у день подій зранку він оглядав технічний стан автобуса «MERCEDES BENZ 313 CDI», зокрема, і його гальмівну систему, вона працювала і будь-яких сумнівів щодо надійності в її роботі у нього не виникало. Погодився із своїм захисником, що несправність робочої гальмової системи автобуса у виді окислу металевої гальмової магістралі, про що зазначено у висновках експерта, могла статися під дією умов зовнішнього середовища (вологи та т.і.), поки автобус з 13 березня 2023 року перебував на відкритій території Кам`янського РУ ГУНП в Дніпропетровській області до його огляду експертом 27.04.2023.

При цьому вказував на недотримання ПДР потерпілою ОСОБА_10 та її загиблою матір`ю ОСОБА_14 ), які в темну пору доби, в забороненому місці, без використання світлоповертальних елементів на одязі або/та ліхтарика, переходили проїзну частину, де автомобілі рухаються в дві смуги в двох напрямках, чому суд не дав жодної належної оцінки та не з`ясував, чи не створили вони своїми діями умови для виникнення ДТП.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п.п.29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. the Netherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (Kuznetsov and Others v. Russia).

Ігнорування судом першої інстанції доречних аргументів сторін, в тому числі і сторони захисту, є грубим порушенням ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р., практики Верховного Суду України і ЄСПЛ, внаслідок чого можна зробити висновок про те, що необґрунтованість і невмотивованість судового рішення є підставою для його скасування у зв`язку з порушенням норм кримінального процесуального права незалежно від доводів апеляційної скарги, оскільки процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ, а у випадках, коли положення законодавства не регулюють або неоднозначно регулюють питання судового провадження, то застосовуються основні засади (принципи) судочинства України, передбачені у ст.129 Конституції України, розділі I Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших нормативно-правових актах (ст.ст.7-29, п.2 ч.1 ст.372 КПК).

Таким чином, вирок повинен бути вмотивованим та переконувати сторони і громадськість у відсутності в суду першої інстанції сумнівів щодо його ухвалення, а також у правильності (справедливості) засудження особи.

ЄСПЛ у багатьох аспектах удосконалив право на справедливий судовий розгляд, встановивши як непрямі вимоги щодо «справедливого розгляду» ряд гарантій або умов, що прямо не зазначені в Конвенції. Однією з таких вимог є вимога судів обґрунтовувати свої рішення. Суди повинні «вказати з достатньою ясністю підстави, на яких базується їхнє рішення» (рішення від 16.12.1992 у справі «Хаджіанастасіу проти Греції» (Hadjianastassion v. Greece).

Аргументація у обвинувальному вироку має стосуватися усіх елементів складу злочину, тому обвинувальний вирок, у якому наведено лише перелік доказів, без «прив`язки» їх до конкретних елементів складу злочину, не є вмотивованим. У справі «Болдя проти Румунії» (Boldea v. Romania) ЄСПЛ наголосив, що суд першої інстанції не здійснив розгляд всіх складових елементів правопорушення і зовсім не аналізував докази, надані заявником, що надало б йому можливість у разі необхідності ухвалити вмотивоване рішення, чого йому в справі не вдалося зробити. Мотивування полягає й у тому, що суд повинен вказати у вироку, чому він відкидає одні докази й приймає інші. Особливо ретельно суд повинен поставитися до викладення у вироку результатів аналізу доказів, що свідчать на користь обвинуваченого.

На переконання колегії суддів, обмежившись перерахунком досліджених у судовому засіданні доказів, не оцінивши їх у відповідності до положень ст.94 КПК, суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, оскільки право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції та національним законодавством України.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, тягнуть за собою повторне дослідження усіх доказів, що не є завданням апеляційного провадження, тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати вирок із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.409 КПК, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог ст.410 КПК, неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:

1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з`ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;

2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.1 ст.412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на вказані вище обставини, колегія суддів, відповідно до п.п.1,3 ч.1 ст.409 та ст.415 КПК вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції у зв`язку з неповнотою судового розгляду та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Зважаючи, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений, суд при новому розгляді справи має належним чином проаналізувати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, надавши оцінку при цьому кожному суттєвому доводу сторін кримінального провадження, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване рішення.

Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга представника потерпілої ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 підлягає частковому задоволенню, а вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 01 серпня 2024 року підлягає скасуванню, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 залишити беззадоволення, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2024 року щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 - не обирати.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4