Постанова

від 26.11.2024 по справі 523/8733/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1357/24

Справа № 523/8733/18

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,

учасники справи:

позивач КС «Кредитінвест»

представник позивача ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року

у цивільній справі за позовом КС «Кредитінвест» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

КС «Кредитінвест» звернулася з уточненим позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0600000166 від 05.01.2017 року у розмірі 201 084 гривень 93 копійок.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 04 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0600000166 від 05.01.2017 року, згідно якого КС «Кредитінвест» надав йому кредит в сумі 132 550 гривень строком на 8 місяців по процентній ставці 36,00 % річних з щомісячним погашенням суми кредиту та відсотків за користування кредитними ресурсами згідно встановленого графіку погашення. Згідно Договору поруки по кредитному договору № 0600000166 від 05.01.2017 року, ОСОБА_3 виступила поручителем за даним кредитним договором, при цьому договір поруки передбачає солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором. В результаті невиконання умов кредитного договору, згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 19.10.2018 року заборгованість складає 201 084 гривень 93 копійок, яку позивач вимагає стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року позовні вимоги КС «Кредитінвест» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Кредитінвест» заборгованість за кредитним договором № 0600000166 від 05.01.2017 року у розмірі 201 084 гривень 93 копійок . Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КС «Кредитінвест» судові витрати у розмірі по 1 508,14 гривень з кожного.

В обґрунтування оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначав, що 05.01.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0600000166 від 05.01.2017 року, згідно якого КС «Кредитінвест» надав йому кредит в сумі 132 550 гривень строком на 8 місяців по процентній ставці 36,00 % річних з щомісячним погашенням суми кредиту та відсотків за користування кредитними ресурсами згідно встановленого графіку погашення (а.с.8-13). Згідно Договору поруки по кредитному договору № 0600000166 від 05.01.2017 року, ОСОБА_3 виступила поручителем за даним кредитним договором, при цьому договір поруки передбачає солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором (а.с.15-16). Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 19.10.2018 року загальна заборгованість відповідачів перед КС «Кредитінвест» становить у розмірі у розмірі 201 084 гривень 93 копійок: заборгованість по кредиту 144 817 гривень 32 копійок; заборгованість по відсоткам 28 995 гривень 20 копійок; штраф за прострочення сплати грошових коштів 27 272 гривень 41 копійок. Таким чином, суд першої інстанції вирішив, що відповідачі порушили умови договору.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погоджуючисьіз вказанимрішенням суду ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, відповідно до якої просила скасувати оскаржуване заочне рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. В результаті цього суд прийшов до хибних висновків щодо суми заборгованості, а також існування права вимоги позивача до відповідачів.

Зазначала, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості від 04.06.2018 за кредитним договором від 14.11.2017 №0600000116 (додаток 10 до позовної заяви) нараховані відсотки складають 25 885,37 грн. за період з 14.11.2017 по 17.05.2018. 22.10.2018 позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. За новим розрахунком ціни позову нараховані відсотки вже становили 36 605,58 грн., а період нарахування - з 14.11.2017 по 31.08.2018 р. При цьому позовна заява була подана позивачем до Суворівського районного суду м. Одеси 21.06.2018. Однак, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Отже, нарахування відсотків Позивачем мало припинитись 21.06.2018, тобто з дати подання позову до суду.

Також зазначала про відсутність у справі доказів сплати за кредитним договором , що відповідно до наданих Позивачем розрахунків (додатки 10 та 11 до позовної заяви) ОСОБА_2 здійснив такі платежі в погашення заборгованості за кредитним договором від 14.11.2017 №06000116: 1) 12.12.2017 - на суму 2 091,74 грн.; 2) 16.01.2018 - на суму 4 052,76 грн.; 3) 31.03.2018 - на суму 7 713,32 грн.; 4) 31.03.2018 - на суму 18 935,71 грн. Однак після смерті Відповідача 1 Відповідач 2 знайшла в його документах такі прибуткові касові ордери КС «Кредитінвест»:1) 16.11.2017 - на суму 6 150,00 грн.; 2) 05.03.2018 - на суму 24 000,00 грн.; 25.06.2018 - на суму 5 220,00 грн.; 4) 16.10.2019 - на суму 50 000,00 грн.; 5) 17.10.2019 - на суму 50 000,00 грн.; 6) 18.10.2019 - на суму 25 000,00 грн. Завірені копії вказаних доказів додані до заяви про перегляд заочного рішення . Відомості щодо даних сплат не були надані позивачем суду та не були враховані в розрахунку заборгованості. Отже, Позивачем надано неналежний розрахунок заборгованості за Кредитним договором від 14.11.2017 №0600000166.

Щодо припинення поруки зазначала, що при вивченні матеріалів судової справи № 523/8733/18 апелянт знайшла копію Додаткового договору від 14.11.2017 № 2 до Кредитного договору від 14.11.2017 № 0600000166. Відповідно до умов цього Додаткового договору змінились зобов?язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника і поручителя. Згідно із ч.1 ст.559 ЦК України в редакції на 14.11.2017, тобто на дату укладення Кредитного договору від 14.11.2017 № 0600000166 та Договору поруки від 14.11.2017: «Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов?язання, а також у разі зміни зобов?язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.» ОСОБА_3 не знала про таку зміну, викладену в Додатковому договорі від 14.11.2017 №2, та ніколи не надавала згоду на таку зміну зобов?язання. Також, Позивачем не надано докази такої згоди поручителя - апелянта. Отже, порука, встановлена Договором поруки від 14.11.2017, припинена ще 14.11.2017.

Зазначала, що відповідачі у справі не були повідомлені належним чином, про розгляд даної справи в суді першої інстанції, не отримували ні процесуальних рішень, не повідомлялись про судові засідання, а тому вважали, що такі дії суду першої інстанції порушили право відповідача на доступ до правосуддя.

Щодо збільшення розміру позовних вимог зазначала, що заява про збільшення розміру позовних вимог була подана до суду вже після закінчення підготовчого засідання та закриття підготовчого провадження, незважаючи на це, суд задовільнив цю заяву, чим порушив вимоги п.2 ч.1 ст.49 ЦПК України.

Також приділила увагу, що до описки в заочному рішенні суду від 22.11.2018 у справі №523/8733/18 а саме, що в рішенні суду вказано, що кредитний договір N?0600000166 та договір поруки було укладено 05.01.2017. Однак датою такого укладення є 14.11.2017.

Зазначала, що у справі є нові обставини та докази у справі, а саме :

- смерть ОСОБА_2 (колишній чоловік Відповідача 2) - героїчно загинув 03.09.2022, захищаючи Україну в лавах ЗСУ від збройної агресії російської федерації (копія свідоцтва про смерть додана до заяви про перегляд заочного рішення).

- нові докази щодо сплати за кредитним договором від 14.11.2017 N?0600000116, а саме прибуткові касові ордери КС «Кредитінвест»: 1) 16.11.2017 - на суму 6 150,00 грн.; 2) 05.03.2018 - на суму 24 000,00 грн.; 3) 25.06.2018 - на суму 5 220,00 грн.; 4) 16.10.2019 - на суму 50 000,00 грн.; 5) 17.10.2019 - на суму 50 000,00 грн.; 6) 18.10.2019 - на суму 25 000,00 грн. Відомості щодо даних сплат не були надані позивачем суду та не були враховані в розрахунку заборгованості.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Не погодившись з вимогами та доводами апеляційної скарги позивач звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування зазначали, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов?язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». В свою чергу Розділ 9 Кредитного договору від 14.11.2017 як раз передбачає додаткову відповідальність у розмірі: 20% від суми простроченого зобов?язання; Пеню у вигляді подвійної ставки НБУ: 5% штрафу від суми кредиту. Які й були присуджені позивачу за оскаржуваним рішенням

Вважали, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 22.11.2018 року, а апелянт посилається в тому числі на оплати, що мали місце після ухвалення оскарженого рішення, зокрема: 16.10.2019 17.10.2019 18.10.2019. Таким чином зазначені вище платежі жодним чином не можуть впливати на оскаржуване рішення суду. Інша ж частина платежів дійсно була здійснена боржником, проте з урахуванням їх розміру - є недостатньою для покриття заборгованості боржника, та може бути лише підставою для зменшення обсягу суми, що підлягає стягненню, а не відмови у позові.

Зазначали, що закон пов?язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов?язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору. Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі за N? 6-1539с17.

Щодо інших доводів апеляційної скарги позивач зазначав, що смерть одного з відповідачів, що відбулась через 4 роки після проголошення відповідного рішення жодним чином не є новою обставиною, що може впливати на рішення. Боргові майнові зобов?язання передбачають правонаступництво відтак після смерті Відповідача 1, його місце має зайняти спадкоємець, що має належним чином виконати зобов`язання. Так відповідно до ст. 1282 ЦК України: Спадкоємці зобов?язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов?язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов?язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Явка в судове засідання

Сторони та їх представники повідомлені належним чином, про час місце та дату судового засідання, про те в судове засідання не з`явились, що не заважає розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колегією встановлено, наступне.

05.01.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0600000166 від 05.01.2017 року, згідно якого КС «Кредитінвест» надав йому кредит в сумі 132 550 гривень строком на 8 місяців по процентній ставці 36,00 % річних з щомісячним погашенням суми кредиту та відсотків за користування кредитними ресурсами згідно встановленого графіку погашення (а.с.8-13);

Згідно Договору поруки по кредитному договору № 0600000166 від 05.01.2017 року, ОСОБА_3 виступила поручителем за даним кредитним договором, при цьому договір поруки передбачає солідарну відповідальність поручителя і боржника перед кредитором (а.с.15-16);

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 19.10.2018 року загальна заборгованість відповідачів перед КС «Кредитінвест» становить у розмірі у розмірі 201 084 гривень 93 копійок: заборгованість по кредиту 144 817 гривень 32 копійок; заборгованість по відсоткам 28 995 гривень 20 копійок; штраф за прострочення сплати грошових коштів 27 272 гривень 41 копійок.

Таким чином, відповідачі порушили умови договору.

У статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України договір кредиту складений в простій письмовій формі, у відповідності із законом.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного Кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання Боржником свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржником.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 554 Цивільного Кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено Договором поруки.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції прийшов висновку про задоволення позовних вимог, з яким судова колегія погоджується та не вбачає підстав для скасування, щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає наступне.

Доводи апеляційної скарги щодо посилання скаржником на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов?язання, і такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України». В свою чергу Розділ 9 Кредитного договору від 14.11.2017 як раз передбачає додаткову відповідальність у розмірі: 20% від суми простроченого зобов?язання; Пеню у вигляді подвійної ставки НБУ: 5% штрафу від суми кредиту. Які й були присуджені позивачу за оскаржуваним рішенням, а тому такі доводи апеляційної скарги не є слушними та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно платежів які було внесено після прийнятого судом першої інстанції рішення 22.11.2018 року, жодним чином не можуть впливати на оскаржуване рішення суду. Інша ж частина платежів дійсно була здійснена боржником, проте з урахуванням їх розміру - є недостатньою для покриття заборгованості боржника, та може бути лише підставою для зменшення обсягу суми, що підлягає стягненню, а не відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги стосовно припинення договору поруки судова колегія також вважає не слушними з підстав того, що закон пов?язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов?язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору. Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі за N? 6-1539с17.

Щодо інших доводів апеляційної скарги судова колегія вважає їх необгрунтованими та таким, що суперечить діючому закону, а саме те, що смерть одного з відповідачів, що відбулась через 4 роки після проголошення відповідного рішення жодним чином не є новою обставиною, що може впливати на рішення. Боргові майнові зобов?язання передбачають правонаступництво відтак після смерті ОСОБА_2 , його місце має зайняти спадкоємець, що має належним чином виконати зобов`язання. Так відповідно до ст. 1282 ЦК України: Спадкоємці зобов?язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов?язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов?язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими належним чином, тому не заслуговують на їх задоволення, при тому що судом першої інстанції надано належної правової оцінки суті даного спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною позивача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають .

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко