Ухвала

від 29.11.2024 по справі 935/1697/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №935/1697/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 68 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

29 листопада 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,

розглянувши заяву адвоката Ленського Ігоря Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Шевчук А.М., Коломієць О.С., Талько О.Б.,

у цивільній справі №935/1697/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна колишнього подружжя

за апеляційнимискаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2024 року

та на додатковерішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2024 року

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2024 року та на додатковерішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 20 вересня 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 жовтня 2024 року визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Шевчук А.М., судді Талько О.Б., Коломієць О.С.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року справа призначена до розгляду на 29 січня 2025 року.

27 листопада 2024 року електронною поштою від адвоката Заболотного Михайла Григоровича - ОСОБА_3 надійшла заява про відвід колегії суддів у складі: Шевчук А.М., Коломієць О.С., Талько О.Б. Заява обґрунтована тим, що цим складом суду розглядалася справа №935/1698/22 між цими ж сторонами за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог було відмовлено, залишено без змін. У справі про оспорення батьківства суд сформував необ`єктивний висновок, для якого спотворив фактичні обставини справи, якими мотивував своє рішення. Такі дії апеляційного суду викликають сумніви в його неупередженості та об`єктивності в справі про оспорення батьківства. Іншою обставиною для відводу є той факт, що в цій справі №935/1697/22 інша колегія суддів Житомирського апеляційного суду самовідвелася з тих підстав, що цими суддями раніше вже ухвалювалося рішення між тими ж сторонами з аналогічним предметом позову, яке оскаржувалося в касаційному порядку, хоча у відкритті касаційного провадження було відмовлено. Вказане, на думку представника позивача, викликає сумнів у неупередженості або об`єктивності суддів та є підставою для відводу відповідно до п.5 частини першої ст.36 ЦПК України.

Пунктом 5 частини першої ст.36 ЦПК Українивизначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з підпунктами 1,2 частини сьомої ст.56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Європейського Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенції), за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов`язаних зі спірною поведінкою судді.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що суд далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 ст.6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року №1, роз`яснено, що відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

Як визначено частиною третьою ст.39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим, обставини, вказані в пунктах 1-5 ст.36 цього Кодексу, мають бути доведеними та встановленими.

Разом із тим, в частині четвертій ст.36ЦПК України прописано, що незгода сторониз процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не можебути підставою для відводу.

Зі змісту заяви адвоката Ленського І.О. про відвід вбачається, що заявник не погоджується з прийнятим колегією суддів рішенням за результатами апеляційного перегляду цивільної справи №935/1698/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, що відповідно до положень чинного законодавства не може бути підставою для відводу.

Самовідвід іншої колегії суддів від розгляду цієї справи також не може бути підставою для задоволення заяви про відвід, враховуючи, що колегія суддів у складі: Шевчук А.М., Коломієць О.С., Талько О.Б. не висловлювала позицію щодо поділу спільного сумісного майна подружжя.

Отже, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу колегії суду у складі: Шевчук А.М., Коломієць О.С., Талько О.Б.

Відповідно до частини третьої ст.40 ЦПК України, якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою ст.33 цього Кодексу.

Керуючись ст.40 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заявлений адвокатом ЛенськимІгорем Олексійовичемв інтересах ОСОБА_1 відвідколегії суддіву складі:Шевчук А.М.,Коломієць О.С.,Талько О.Б. визнати необґрунтованим.

Передати вирішення питання про відвід на розгляд судді, визначеному в порядку частини першої ст.33 ЦПК України.

Головуюча Судді