Ухвала

від 28.11.2024 по справі 569/11533/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Рівне

Справа № 569/11533/24

Провадження № 11-сс/4815/343/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного - ОСОБА_6

захисника - адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні № 42024180000000016 від 28.02.2024 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання органу досудового розслідування і накладено арешт на майно, вилучене 20.06.2024 року в ході обшуку службового кабінету ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , - грошові кошти в розмірі 5000 та 1100 доларів США, мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Iphone 11 Pro Max» з карткою оператора мобільного зв`язку та мобільний телефон ОСОБА_8 марки «Xiaomi Redmi 9» з карткою оператора мобільного зв`язку, шляхом позбавленням права розпорядження та користування вказаним майном.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 доводить, що обшук проведено з порушенням вимог КПК України, що письмово відображено захистом у процесуальних документах, які стосуються обшуку, а розгляд клопотання щодо накладення арешту на майно - без врахування всіх доказів, що мають істотне значення, що призвело до ухвалення незаконного рішення, в якому відсутнє належне обґрунтування.

Просить ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2024 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_6 на підтримання апеляційних вимог, доводи прокурора щодо законності оскаржуваного рішення слідчого судді, яке просить залишити без зміни, перевіривши матеріали клопотання й обговоривши викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст.170 цього Кодексу встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з вимогами ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Положеннями ст.ст.94, 132, 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При апеляційному розгляді встановлено, що органом досудового розслідування здійснюється розслідування кримінального провадження № 42024180000000016, внесеного в ЄРДР 28.02.2024 року за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у якому ОСОБА_6 оголошено підозру.

З клопотання слідчого слідує, що з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно, зокрема, грошові кошти в розмірі 5000 доларів США та 1100 доларів США; мобільний телефон ОСОБА_6 марки «Iphone 11 Pro Max» з карткою оператора мобільного зв`язку; мобільний телефон ОСОБА_8 марки «Xiaomi Redmi 9» з карткою оператора мобільного зв`язку.

Постановою слідчого тимчасово вилучене майно під час обшуків визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 4202418000000001.

При розгляді клопотання про арешт майна слідчий суддя дослідив наявні в матеріалах судового провадження дані та врахував правові підстави для арешту майна, зокрема, існування розумних підозр вважати, що тимчасово вилучене майно, відносно якого існує сукупність підстав застосування спеціальної конфіскації та/або конфіскації майна, як виду покарання, відповідно санкції статті Кримінального кодексу України, передбаченої ч. 3 ст. 369-2 КК України, може бути предметом вчинення вказаного кримінального правопорушення та використано, як доказ у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене, з метою не відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню за ознаками ч. 3 ст. 369-2 КК України, арештованого майна, що являється речовим доказом, на момент розслідування кримінального провадження слідчий суддя прийняв правомірне рішення, яке не позбавляє власників арештованого майна чи їх представників права звернення до слідчого судді місцевого суду в порядку ст. 174 КПК України з клопотанням щодо скасування такого арешту.

Вказаною ухвалою накладено арешт і на майно, яке належить ОСОБА_8 , який будь-яких вимог щодо скасування ухвали в даному судовому провадженні не подавав.

Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №42024180000000016 від 28.02.2024 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2