Рішення

від 27.11.2024 по справі 500/1213/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1213/24

27 листопада 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., позивачки - Демах А.П., представника позивача - Оринник Н.С., представника відповідача - Тиханської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотопотіцької селищної ради про визнання протиправними дій, скасування розпорядження про звільнення з роботи, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Золотопотіцької селищної ради про визнання дій протиправними, скасування наказу та поновлення на посаді.

Позивач, зокрема, просить:

- визнати протиправними дії Золотопотіцької селищної ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про відпустки" як матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років на 10 календарних днів з 03.08.2023 по 11.08.2023 відповідно до поданої заяви від 01.08.2023;

- визнати протиправними дії Золотопотіцької селищної ради щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про відпустки" як матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років на 2 календарні дні з 21.08.2023 по 22.08.2023 відповідно до поданої заяви від 17.08.2023;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Золотопотіцької селищної ради №179-К від 22.08.2023 "Про звільнення з роботи за прогул ОСОБА_1 " на підставі п.4 ст.40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради з 22.08.2023;

- стягнути з Золотопотіцької селищної ради в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.08.2023 по дату винесення рішення суду.

Позиції сторін:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що протягом липня - серпня 2023 року неодноразово зверталась до керівництва Золотопотіцької селищної ради із заявами про надання різного роду відпусток, проте, т.в.о. голови селищної ради безпричинно відмовляла в їх наданні. Позивач вважає, що фактично своїми діями т.в.о. голови селищної ради створила умови для її звільнення, змусила позивачку з причин особливої потреби не вийти два дні підряд на роботу, після чого знаючи про ці особливі обставини, які були вказані в заявах про відпустки, на відібрала у неї пояснення, чим створила уявлення законності прийнятого рішення.

Позивач вважає, що її непоява на роботі 21.08.2023 та 22.08.2023 була зумовлена незаконністю дій роботодавця щодо ненадання відпустки, що в свою чергу свідчить про поважність причин відсутності на роботі. Зазначає, що не вихід на роботу був зумовлений також тим, що вона була змушена супроводжувати своїх дітей при виїзді закордон до батька дітей, який проживає окремо та працює вахтовим методом в Республіці Нідерладнди, а протягом серпня 2023 року був у відпустці та міг зустрітися з дітьми в Польщі.

Також позивач зазначила, що в будь-який інший період часу (після серпня 2023) вона не змогла б супроводити дітей до батька, оскільки з 01.09.2023 розпочався навчальний рік, а ому діти повинні йти до школи, а ОСОБА_1 також за сумісництвом працює вчителем у школі. Дані обставини в свою чергу також унеможливлювали побачення дітей з батьком у вересні 2023 року.

Відповідач у відзиві на позов, який надійшов не адресу суду 20.03.2024, заперечує проти позовних вимог. Просить суд врахувати те, що при відмові в наданні відпусток т.в.о Запотіцького селищного голови керувалася положеннями ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно якої у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури. При цьому, представник відповідача зіслалась на п. 15 ст. 14 Закону України «Про критичну інфраструктуру», якою передбачено, що до кола суб`єктів національної системи захисту критичної інфраструктури відносяться органи самоврядування.

Крім того, представник відповідача зазначила, що ненадання відпустки ОСОБА_1 , було зумовлено необхідністю підготовки в серпні 2023 року навчальних закладів Золотопотіцької територіальної громади до навчального року, а позивач як керівник профільного відділу освіти, молоді і спорту, в силу своїх функціональних обов`язків зобов`язана була брати безпосередню участь у заходах, пов`язаних з підготовкою навчальних закладів до нового навчального року.

Також представник відповідача у відзиві звертає увагу не та, що права, обов`язки, підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органу місцевого самоврядування регламентовані Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", який є спеціальним по відношенню до КЗпП України.

Представник відповідача зазначає, що виїзд позивачки за межі країни для зустрічі дітей з батьком, не може бути визнаний нагальним і таким, що викликаний об`єктивними непереборними обставинами, а відповідно не може свідчити про поважність причин неявки на роботі.

Інших заяв по суті від сторін не надходило.

Рух справи:

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання на 01.04.2024.

Ухвалою суду від 01.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.05.2024 позовну заяву залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2024 ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду від 15.05.2024 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Справа надійшла до суду першої інстанції 25.07.2024.

Ухвалою суду від 29.07.2024 прийнято справу до провадження та продовжено розгляд справи зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 18.09.2024.

Ухвалою суду від 18.09.2024 розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою учасників справи.

Протокольною ухвалою суду від 21.10.2024 відкладено розгляд справи за клопотанням представника позивачки, та задоволено клопотання представника відповідача про виклик та допит свідка та продовжено процесуальний строк підготовчого провадження до 10.11.2024 та оголошено перерву до 07.11.2024.

Ухвалою суд від 07.11.2024 задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів та закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду на 21.11.2024.

Ухвалою суду від 21.11.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 27.11.2024.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги повністю з мотивів викладених в адміністративному позові.

У виступі в судових дебатах, які в письмовому вигляді долучені до матеріалів справи, представник позивача зробила посилання на судову практику Великої палати Верховного суду та надала обґрунтування позовних вимог, про які не було зазначено ні в адміністративному позові ні будь-яких заявах по суті. Зокрема, представник позивача просила суд врахувати при розгляді цієї справи правові позиції Великої палати Верховного Суду викладені в постанові від 08.06.2021 у справі №487/8206/18, а також навела спростування позицій представника відповідача щодо застосування до позивачки положень ч.2 ст.12 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" та з приводу колегіального прийняття рішення відповідачем при звільненні позивачки.

Такі дії представника позивача не узгоджуються з вимогами ч.1 та ч.2 ст.159 КАС України, оскільки при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

А відповідно до ч.1 ст.225 КАС України у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в судовому засіданні.

Поряд з цим, суд керуючись повноваженнями, визначеними ч.5 ст.159 КАС України та враховуючи позицію представника відповідача, вирішив врахувати доводи та міркування викладені представником позивача в промові у судових дебетах та надати їм оцінку в мотивувальній частині рішення суду.

Представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву.

Обставини справи:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі розпорядженням селищного голови Золопотіцької селищної ради від 31 січня 2018 року № 28-к призначена на посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради, як така, що пройшла конкурс.

Згідно даних особової справи, за попереднім місцем роботи ОСОБА_1 був присвоєний 13 ранг 6 категорії посадової особи місцевого самоврядування та 03.10.2016 року прийняла Присягу посадової особи органу місцевого самоврядування.

Протягом липня-серпня 2023 року позивач неодноразово зверталась до т.в.о. Золотопотіцького селищного голови ОСОБА_2 із заявами про надання відпусток, зокрема:

-27.07.2023 з проханням надати щорічну основну відпустку на 14 календарних днів з 29.07.2023 по 11.08.2023;

-31.07.2023 з проханням надати додаткову соціальну відпустку як матері, яка виховує трьох дітей на 10 календарних днів з 01.08.2023 по 10.08.2023;

- 01.08.2023 з проханням надати відпустку без збереження заробітної плати, як матері, яка виховує трьох дітей на 9 календарних днів з 03.08.2023 по 11.08.2023;

-14.08.2023 з проханням надати частину щорічну основної відпустку на 14 календарних днів з 15.08.2023 по 28.08.2023;

- 14.08.2023 з проханням надати додаткову соціальну відпустку як матері, яка виховує трьох дітей на 2 календарні дні з 16.08.2023 по 25.08.2023;

- 17.08.2023 з проханням надати відпустку без збереження заробітної плати, як матері, яка виховує трьох дітей на 10 календарних днів з 21.08.2023 по 22.08.2023.

Жодна із поданих заяв не була погоджена. На частині заяв, а саме: від 27.07.2023, 31.07.2023, 01.08.2023 міститься резолюція "Заперечую" та підпис, а на іншій частині заяв (від 14.08.2023, 17.08.2023) містяться резолюції: "заперечую. відпустку перенесено на 15 вересня 2023 року" та підпис.

Крім того, 01.08.2023 позивач зверталась до т.в.о. селищного голови із заявою про надання роз`яснень з приводу відмов у наданні відпусток. Згідно пояснень позивачки, наданих в судовому засіданні, відповіді на свою заяву вона так і не отримала.

Згідно акту від 21.08.2023 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 21.08.2023 в період з 08:00 год до 13:00 год.

Згідно акту від 22.08.2023 зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 22.08.2023 в період з 08:00 год до 17:15 год.

Розпорядженням т.в.о. Золотопотіцького селищного голови №179-к від 22 серпня 2023 року ОСОБА_1 - начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради, звільнено з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України та закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" через відсутність на роботі без поважних причин протягом 2 календарних днів, а саме 21.08.2023 та 22.08.2023.

Не погоджуючись із даним розпорядженням та діями т.в.о. Золотопотіцького селищного голови щодо ненадання відпусток без збереження заробітної плати згідно заяв від 01.08.2023 та 17.08.2023, позивач звернулась із цим позовом до суду.

Спірні правовідносин регулюються наступними нормами права.

Права та обов`язки посадових осіб органу місцевого самоврядування регламентовані чинним Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року № 2493-III. Закон 2023 року, ні на час виникнення спірних правовідносин, ні на даний час не набрав чинності, а тому суд одразу відхиляє покликання представника відповідача у відзиві на положення Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 2 травня 2023 року № 3077-IX.

Вищезазначеним законом не визначено підстав для звільнення службової особи органу місцевого самоврядування за прогул та процедуру притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності за таке порушення. Таке питання на даний час врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Так, згідно, п.4 ч.1 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 149 КЗпП встановлено порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Згідно вищезазначеної норми, встановлені наступні умови:

- до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення;

- за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення;

- при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника;

- стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Питання надання відпусток службовим особам органу місцевого самоврядування регламентовано також КЗпП та Законом України "Про відпустки".

Так, відповідно до ст.84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Про відпустки» відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов`язковому порядку: матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, який відповідними Указами Президента України продовжено досі.

Введення воєнного стану в Україні створює особливі умови праці і перш за все потребує від державних службовців ще більш суворіши дотримуватися виконання своїх функціональних обов`язків належним чином.

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX.

Суд застосовує норми даного закону в редакції станом між 01.08.2023 (подання першої заяви про відпустку) та 22.08.2023 (час винесення оскаржуваного розпорядження про звільненя позивачки)

Цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст.3 цього Закону у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 12 цього Закону регулює надання відпусток на час воєнного стану.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Норми частини сьомої статті 79, частини п`ятої статті 80 Кодексу законів про працю України та частини п`ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного стану не застосовуються.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв`язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 цього Закону).

Відповідно до ч. 3 ст.12 цього Закону протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки".

Мотиви з яких виходить суд при вирішенні даного спору, аналіз зібраних у справі доказів та врахування чи відхилення доводів сторін (мотивувальна частина).

Дослідження обставин у справі та аналіз зібраних доказів суд поділяє на дві частини спірних правовідносин, зокрема:

1. Щодо правомірності дій т.в.о. Золотопотіцького селищного голови щодо ненадання відпусток без збереження заробітної плати згідно заяв від 01.08.2023 та 17.08.2023.

2. Щодо правомірності звільнення позивачки за прогул.

Щодо ненадання відпусток без збереження заробітної плати згідно заяв від 01.08.2023 та 17.08.2023, суд враховує наступне.

Дійсно, в мирний час, законодавець передбачив особливу поведінку роботодавця по відношенню до працівниці, яка є матір`ю двох та більше дітей віком до 15 років, де дискреційні повноваження роботодавця не діють, оскільки діють імперативні норми Закону України «Про відпустки», які вказують на обов`язок, а не право надати відпустку такій матері у зручний для неї час, в тому числі і відпустку без збереження заробітної плати.

Проте, як зазначено вище, з 24.02.2022 по даний час на території України діє воєнний час, а в період дії воєнного стану, згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку встановленого ч. 1 ст. 26 Закону України від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР «Про відпустки».

Тобто, законодавством передбачається, що в період дії воєнного стану, надання відпустки без збереження заробітної плати та без обмеження строку є правом роботодавця, але ніяк не його обов`язком.

З наведеного, суд висновує, що т.в.о. Золотопотіцького селищного голови під час воєнного стану має право надавати відпустки без збереження заробітної плати в тому числі і матерям які виховують троє і більше дітей віком до 15 років.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії т.в.о. голови Золотопотіцької селищної ради щодо ненадання відпусток без збереження заробітної плати ОСОБА_1 , суд вважає, що ненадання відпустки по заяві від 01.08.2023 було зовсім необґрунтованим.

При цьому суд враховує наступні доводи.

Відповідач не зазначив причин з яких така відпустка не була надана по заяві від 01.08.2023 ні в резолюції на самій заяві, не надав відповіді на заяву позивачки від 01.08.2023 (щодо пояснення причин ненадання відпустки).

Не заслуговують на увагу, як на причину ненадання відпустки показання свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що ненадання відпустки було зумовлено необхідністю підготовки навчальних закладів до нового навчального року, а також посилання на розпорядження №78-од від 14.08.2023 "Про створення комісії для здійснення обстеження закладів освіти на предмет готовності безпечних умов перебування у закладах освіти здобувачів освіти і працівників", на наказ №80-од від 04.08.2023 "Про проведення огляду готовності загальноосвітніх навчальних закладів дошкільної освіти до нового 2023-2024 навчального року та до роботи в осінньо-зимовий період".

Суд не приймає вищенаведені доводи відповідача, оскільки на час подання заяви позивачки від 01.08.2023 та на період можливого перебування позивачки у відпустці вищезазначені заходи, ще не проводились.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» щодо права ненадавати відпустку працівнику який залучений до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури, оскільки позивач не належить до такої категорії осіб.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, незважаючи на його право, не обґрунтовано та безпідставно, відмовив у наданні ОСОБА_1 у наданні відпустки без збереження заробітної плати згідно заяви від 01.08.2023 на 09 календарних днів з 03.08.2023 по 11.08.2023.

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають до завдолення.

Щодо дій щодо ненадання відпустки по заяві від 17.08.2023.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивач подавши заяву на відпуску від 17.08.2023, не дочекавшись результату її вирішення, 18.08.2023 виїхала за межі України.

В даному випадку, суд враховує, що дії відповідача були обґрунтовані, оскільки ОСОБА_2 на заяві позивачки поставила резолюцію, зі змісту якої випливає, що вона заперечує, щодо надання відпустки саме в період 21.08 - 22.08.2023, проте, не заперечує, щодо надання такої відпустки після 15.09.2023.

Позивач не заперечила тієї обставини, що її було повідомлено 17.08.2023 шляхом надіслання на "Вайбер" фотокопії її заяви з резолюцією т.в.о. селищного голови. Дана обставина також підтверджується показаннями ОСОБА_2 та письмовими поясненнями провідного спеціаліста сектору з питань персоналу та юридичного забезпечення Золотопотіцької селищної ради Головецької Зої, котра і повідомляла позивачку.

В даній частині спірних правовідносин, суд також враховує ту обставину, що позивач як начальник відділу освіти, молоді та спору в силу свої функціональних обов`язків зобов`язана вживати заходів для належної організації навчальних закладів Золотопотіцької селищної громади перед навчальним роком.

Тобто, в даному випадку суд вважає, що т.в.о. голови селищної ради, користуючись своїм правом надавати чи не надавати відпустку позивачці, діяла обґрунтовано, а тому позовні вимоги, щодо визнання протиправними дій щодо ненадання відпустки позивачці згідно заяви від 17.08.2023 на 2 календарні дні з 21.08.2023 по 22.08.2023, до задоволенні не підлягають.

Щодо правомірності звільнення позивачки за прогул.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом).

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази із числа передбачених відповідними процесуальними кодексами, у даному випадку КАС України.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об' єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які виключають вину працівника.

Разом із цим, відповідно до сталої судової практики у такій категорії спорів, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази (постанови Верховного Суду від 22 грудня 2023 року у справі № 756/8875/21, від 27 листопада 2023 року у справі № 486/78/23, від 05 жовтня 2023 року у справі № 671/2022/22, від 20 вересня 2023 року у справі № 309/399/22.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. При цьому власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 683/1745/22.

Позивач поважність причин відсутності на робочому місці 21.08.2023 та 22.08.2023, обґрунтовує протиправністю дій т.в.о. голови селищної ради, щодо ненадання відпустки.

Суд вважає, що така причина не свідчить про поважність причин відстуності на роботі, оскільки суд встановив, що дії керівника Золотопотіцької селищної ради щодо ненадання відпустки по заяві позивачки від 17.08.2023 були правомірними та обґрунтованими, відповідно не набувши права на відпустку дії ОСОБА_1 повністю підпадають під прогул. оскільки вона і не заперечує факту відсутності на робочому місці 22.08 та 23.08.20223 року.

Щодо посилання представника позивача в судових дебатах на правові позиції Великої палати Верховного Суду викладені в постанові від 08.06.2021 у справі №487/8206/18, то суд зазначає, що вони не є релевантними до даних правовідносин з кількох причин:

- у даній справі мова йде про надання відпустки без збереження заробітної плати, а у справі №487/8206/18 про надання відпустки матері по догляду за дитиною до досягення трирічного віку;

- у даній справі спірними є правовідносини, з приводу проходження публічної служи (служби в органах місцевого самоврядування), у справі №487/8206/18 - цивільно-правові відносини між роботодавцем та найманим працівником;

- найголовніше: у справі №487/8206/18 здійснювалось застосування Закону України "Про відпустки" в мирний час без урахування вимог Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що є правозастосовним до розгляду даної справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.ч. 1 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача визнати щодо визнання протиправним та скасування розпорядження Золотопотіцької селищної ради №179-К від 22.08.2023 "Про звільнення з роботи за прогул ОСОБА_1 " на підставі п.4 ст.40 КЗпП України задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Золотопотіцької селищної ради з 22.08.2023 та стягнення з Золотопотіцької селищної ради в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22.08.2023 по дату винесення рішення суду є похідними від вимоги про скасування розпорядження Золотопотіцької селищної ради №179-К від 22.08.2023, то вони також не підлягають до задоволення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії тимчасово виконуючої обов`язки Золотопотіцького селищного голови щодо відмови в наданні ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати відповідно до пункту 1 абзацу 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про відпустки" як матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років на 10 календарних днів з 03.08.2023 по 11.08.2023 відповідно до поданої заяви від 01.08.2023.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Золотопотіцької селищної ради в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 листопада 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Золотопотіцька селищна рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Данила Галицького, 124,смт. Золотий Потік,Чортківський район, Тернопільська область,48451 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

Головуючий суддяОсташ А.В.