Постанова

від 26.11.2024 по справі 752/25430/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/25430/20 Головуючий у суді І інстанції: Чередніченко Н.П.

провадження №22-ц/824/13440/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Крикунова Олександра Володимировича, який діє в інтересах особи, що не брала участі у справі, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віа-Авто» про визнання права власності на незавершене будівництво,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чернікову О.С. звернулась до суду із позовом до відповідача ТОВ «Віа-Авто», в якому просила визнати право власності на незавершене будівництво - однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,38 кв.м, вартістю 151 900,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про те, що 04.04.2013 року між ТОВ «Віа-Авто» та ОСОБА_1 було укладено договір № МЗК/01/127/04.04-13/36/3 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого позивач набула майнові права на об`єкт нерухомості, що розташований за будівельною адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,38 кв.м.. Позивачем повністю здійснено оплату вартості майнових прав у розмірі 151900,00 грн, про що відповідачем видано довідку про оплату вартості майнових прав за договором № МЗК/01/127/04.04-13/36/3. Позивач виконала взяті на себе зобов`язання, однак, відповідач свої зобов`язання не виконав, будівництво об`єкту нерухомості не закінчив та не ввів в експлуатацію, а тому позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на незавершене будівництво - однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 30,38 кв.м., вартістю 151900 грн, в тому числі ПДВ 20% в сумі 25316 грн 67 коп..

Стягнуто із ТОВ «Віа - Авто» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1519 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, адвокат Крикунов О.В., який діє в інтересах особи, що не брала участі у справі, - ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд», подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» є замовником будівництва житлових будинків по АДРЕСА_2 .

Апелянт відповідно до Договору оренди земельної ділянки укладеного 27.08.2008 року з Київською міською радою отримав земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,9794 га з цільовим призначенням для будівництва житлових будинків.

Між апелянтом та ТОВ «Віа-Авто» був укладений Договір про часткову участь у будівництві № 02-19/07/12 від 19.07.2012 року.

Апелянт вказував, що ТОВ «Віа-Авто» не виконало свої зобов`язання відповідно до укладеного договору та припинило будівництво з 2015 року. Крім того, відповідачем не виконано зобов`язань з проходження експертизи проекту і забезпечення будівництва дозвільною документацією, наслідок чого є визнання такого будівництва самочинним, а відтак - неможливість досягнення мети, на яку розраховував позивача при укладенні Договору про часткову участь у будівництві № 02-19/07/12 від 19.07.2012 року.

Тому апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції від 15.02.2021 року породжує правові наслідки для апелянта у зв`язку з тим, що апелянт є замовником будівництва та орендарем земельної ділянки на якій ведеться будівництво.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що ТОВ «Віа-Авто» не виконало свої зобов`язання за договором від 19.07.2012 року № 02-19/07-12, а потім делегувало функції замовника ТОВ «Секвоця Девелопмент», уклавши з ним договір про часткову пайову участь у будівництві і передачу функцій замовника від 17 вересня 2014 року № 18/09-14, чим порушило заборону не передавати отримані права та обов`язки третім особам без згоди ТОВ «Дніпробуд».

Вказував, що здійснюючи функції замовника, ТОВ «Віа-Авто» почали залучати кошти фізичних осіб у будівництво. Залучення коштів фізичних осіб відбулось шляхом укладання договорів купівлі-продажу майнових прав та попередніх договорів купівлі-продажу. Так, за договором купівлі-продажу майнових прав ТОВ «Віа-Авто» зобов`язались передати у власність фізичних осіб-покупців майнові права на квартири, а за попередніми договорами купівлі-продажу - укласти основні договори купівлі-продажу після прийняття будинків в експлуатацію.

При цьому, кошти фізичних осіб залучалися згідно простих договорів купівлі-продажу майнових прав або попередніх договорів купівлі-продажу. Таке залучення коштів, на переконання апелянта, суперечить вимогам ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомості».

Тому апелянт вважає, що договір, який надав позивач та який було укладено з відповідачем є фактично нікчемним правочином, який не може породити правові наслідки ні для відповідача ні для апелянта, як замовника будівництва та орендаря ділянки на якій ведеться будівництво, оскільки такий договір напряму укладений з порушеннями всіх до єдиної норми ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомості», які можливо передбачити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , до експлуатації в установленому порядку не прийнятий, тому статусу нерухомого майна як об`єкта цивільного права не отримав, а відтак відсутня можливість і визнання права власності на окремі його приміщення, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_3 .

Також апелянт вважає, що подані позивачем до суду першої інстанції документи, зокрема, договори купівлі-продажу майнових прав, довідки про оплату вартості майнових прав є підробленими, оплата по даних об`єктах від вказаних фізичних осіб на банківські рахунки ТОВ «Віа-Авто» не надходила.

08 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач повністю виконала зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав № № МЗК/01/127/04.04-13/36/3 від 04.04.2013 року, сплативши ТОВ «ВІА-АВТО» відповідні кошти за цим договором, проте, позивачу квартира у власність не передана.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» та ТОВ «Віа-Авто» був укладений договір про часткову участь у будівництві від 19.07.2012 року № 02-19/07-12.

Предметом даного договору є будівництво житлових будинків з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом на земельній ділянці комунальної власності за кадастровим номером 8000000000:82:083:0045, площею 0,9794 га, розташованої в м. Києві, Голосіївського району, вул. Стратегічне шосе, законним орендарем якої є ТОВ «Дніпробуд».

Відповідно до абз. 3 п. 2.1 вказаного договору ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» передає ТОВ «Віа-Авто» за актом приймання-передачі будівельний майданчик та всі належні їм функції замовника, за винятком права продажу майнових прав третім особам (фізичним/юридичним) на частину об`єкту, що належить ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» визначені у пункту 6.2 статті 6 даного договору та права обтяження ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» будь-якими зобов`язаннями перед третіми особами, а ТОВ «Віа-Авто» здійснює всі необхідні дії для Будівництва Об`єкту, продажу прав на частини об`єкту, що належить ТОВ «Віа-Авто» відповідно до пункту 6.2 статті 6 даного Договору третім особам (фізичним/юридичним), оформлення за сторонами та/або третіми особами прав власності на частини об`єкту відповідно до умов цього договору та законодавства, а також право здійснювати всі інші дії, які є необхідними для досягнення мети за даним договором.

Відповідно до п. 4.1.1 Договору ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» зобов`язана підписанням цього договору передати ТОВ «Віа-Авто» всі функції замовника в обсязі, необхідному, згідно з вимогами чинного законодавства України для реалізації цього Договору. Факт передачі ТОВ «Віа-Авто» функцій замовника підтверджується підписанням цього Договору. Також ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» у момент підписання цього Договору надає ТОВ «Віа-Авто» довіреності, форма яких викладена у Додатку № 2 до цього Договору. Вказані довіреності видаються строком до закінчення Будівництва Об`єкту і не можуть бути достроково відкликані без розірвання цього Договору.

Відповідно до п. 4.3.1 Договору ТОВ «Віа-Авто» зобов`язана підписанням цього Договору прийняти на себе делеговані ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» згідно з умовами цього Договору Функції замовника з метою забезпечення виконання цього Договору в обсязі, визначеному цим Договором та необхідному згідно з вимогами Законодавства для виконання цього Договору.

04.04.2013 року між ТОВ «ВІА-АВТО» та ОСОБА_1 було укладено договір № МЗК/01/127/04.04-13/36/3 купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого позивач набула майнові права на об`єкт нерухомості, що розташований за будівельною адресою: м. Київ, Стратегічне шосе, 53, загальною площею 30,38 кв.м..

Позивачем повністю здійснено оплату вартості майнових прав у розмірі 151900,00 грн, про що відповідачем видано довідку від 05.04.2013 року про оплату вартості майнових прав за договором № № МЗК/01/127/04.04-13/36/3 від 04.04.2013 року.

Також вказана вище обставина стверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 240 від 05.04.2013 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (стаття 527 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором (стаття 876 ЦК України).

За змістом статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Право власності на річ набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Згідно частини другої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.

Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість - об`єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент розгляду справи, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Інвестор, як особа за кошти якої й на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

В разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, з урахуванням повної та вчасної сплати за майнові права, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування (Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі359/5719/17 (провадження 14-8 цс 21)).

Верховний суд у своїй постанові від 21 грудня 2022 року у справі №569/5399/20 (провадження №61-7682св21) зазначив, що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Таким чином, особа, яка повністю оплатила пайові внески, у випадку, якщо його майнові права не визнаються або оспорюються, має право звернутися до суду із позовом про визнання майнових прав на об`єкт інвестування, однак лише у випадку відсутності факту введення будинку в експлуатацію.

Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в новозбудованому будинку, цивільне законодавство не містить.

Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі №48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18.

Практика визнання права власності на об`єкти нерухомості, розміщені у введених в експлуатацію будинках та спорудах, з огляду на відсутність у позивачів можливості оформити право власності в позасудовому порядку як ефективного способу захисту порушених прав підтримується й Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 27 лютого 2019 року у справі №761/32696/13-ц (провадження №14-606цс18), від 03 квітня 2019 року у справі №1609/6643/12 (провадження №14-107цс19), від 15 травня 2019 року у справі №522/102/13-ц (провадження №14-38цс19), від 29 травня 2019 року у справі №1609/6645/12 (провадження №14-220цс19), від 26 червня 2019 року у справі №761/3428/15-ц (провадження №14-268цс19).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності або спеціального майнового права на нього відповідно до закону.

Відповідно до статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Отже, у випадку оспорювання чи невизнання за інвестором, який виконав умови договору інвестування, первісного права власності на новостворений об`єкт інвестування, введений в експлуатацію, ефективним способом захисту такого права є визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України.

Враховуючи особливість перетворення права на майнові права у право на новостворений об`єкт нерухомого майна, саме інвестор є першим власником за договором купівлі-продажу майнових прав на певне нерухоме майно, яке фактично існує, однак набуває формальних ознак об`єкта цивільних прав лише після його державної реєстрації.

Вказане узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження №14-8цс21).

В постанові № 344/16879/15-ц (провадження № 14-31цс20) від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду висновує, що визнання права власності є ефективним і належним способом захисту прав сторони - покупця, який за договором купівлі-продажу майнових прав повністю сплатив узгоджену в договорі грошову суму, проте не може реалізувати свої права внаслідок недобросовісної поведінки продавця після введення будинку в експлуатацію, який не визнає права покупця на цю збудовану квартиру. Положення статті 392 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між особою, яка відчужила майнові права на квартиру в багатоквартирній новобудові (Сторона 1) та особою, яка такі права придбала (Сторона 2) у випадку, коли об`єкт будівництва (багатоквартирна новобудова) зданий в експлуатацію, проте Сторона 1 не виконує умови зазначеного договору з передачі Стороні 2 усіх необхідних документів для оформлення права власності на квартиру, вартість якої Сторона 2 сплатила в повному обсязі, та не визнає права Сторони 2 на цю збудовану квартиру.

Суд апеляційної інстанції зазначає те, що багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , до експлуатації в установленому порядку не прийнятий, тому статусу нерухомого майна як об'єкта цивільного права не отримав, а відтак відсутня можливість і визнання права власності на окремі його приміщення, в тому числі і на квартиру АДРЕСА_3 .

Встановлено, що орендарем земельної ділянки розміром 0,9794 га кадастровий номер 8000000000:82:083:0045, за адресою АДРЕСА_2 є ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд», що підтверджується договором оренди.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку задовольняючи позовні вимоги, оскільки станом на час звернення до суду з даним позовом, об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_2 , в якому розташована квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 30,38 кв.м. не завершено будівництво та не введений в експлуатацію.

Таким чином, зважаючи на те, що об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_2 , в якому розташована квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 30,38 кв.м., право власності на яке просить визнати позивач, не завершений будівництвом та не введений в експлуатацію станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у позивача не порушено право власності. Такі вимоги є передчасними, оскільки будинок не введений в експлуатацію.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до пункту 2.1 Договору про часткову участь у будівництві № 02-19/07-12 від 19.07.2012 року ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» передає ТОВ «Віа-Авто» за актом приймання-передачі будівельний майданчик та всі належні їм функції замовника, за винятком права продажу майнових прав третім особам (фізичним/юридичним) на частину об`єкту, що належить ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» визначені у пункту 6.2 статті 6 даного договору та права обтяження ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» будь-якими зобов`язаннями перед третіми особами, а ТОВ «Віа-Авто» здійснює всі необхідні дії для Будівництва Об`єкту, продажу прав на частини об`єкту, що належить ТОВ «Віа-Авто» відповідно до пункту 6.2 статті 6 даного Договору третім особам (фізичним/юридичним), оформлення за сторонами та/або третіми особами прав власності на частини об`єкту відповідно до умов цього договору та законодавства, а також право здійснювати всі інші дії, які є необхідними для досягнення мети за даним договором.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом, права ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Дніпробуд» порушені при ухваленні оскаржуваного рішення.

Тобто, при вирішенні даного спору суд першої інстанції мав керуватись положеннями ст. 331 ЦК України та правовими висновками Верховного Суду, які релевантні до спірних правовідносин та наведені у дані постанові апеляційного суду.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2278,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Крикунова Олександра Володимировича, який діє в інтересах особи, що не брала участі у справі, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віа-Авто» про визнання права власності на незавершене будівництво відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд» судовий збір у розмірі 2278 грн 50 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Реквізити сторін:

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Дніпробуд», код ЄДРПОУ: 33593728, адреса: 03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, буд. 53.

Повний текст постанови складено «28» листопада 2024 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

В.І. Олійник