Постанова

від 28.11.2024 по справі 753/11463/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/14473/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/11463/20

28 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Суліми Сергія Леонідовича на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Гусак О. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами якої за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на:

- нежитлові приміщення з НОМЕР_8 по НОМЕР_9 та НОМЕР_10 по НОМЕР_11 (група приміщень НОМЕР_12) та група приміщень НОМЕР_13 (в літ. А), загальною площею: 956,2 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 ;

- групу приміщень НОМЕР_14 (в літ. А), загальною площею 229,30 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 ;

- автомобіль марки TOYOTA RAV4, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .

Визнано за відповідачем ОСОБА_2 право власності на:

- нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ;

- на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЖИМ» (код ЄДРПОУ 38418268), яка дорівнює 100 %;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0026, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0024, загальною площею 1,47 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0023, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:004:0107, загальною площею 0,5838га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська.

Провадження у цивільній справі № 753/11463/20 (провадження № 2/753/1233/21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя закрито.

У листопаді 2021 року з апеляційною скаргою на вказану ухвалу звернулася ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, однак вважала, що вказаною ухвалою порушено її права, як власника групи приміщень НОМЕР_14 (діт. А), загальною площею 229,30 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2018 року, укладеного між нею та ОСОБА_2 , вона є власником вказаного нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2021 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 8 листопада 2023 року клопотання представника позивача - адвоката Суліми С. Л. задоволено, заяву про затвердження мирової угоди залишено без розгляду.

Враховуючи наведене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила поділити спільне майна подружжя, визнавши за нею право власності на:

- нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ;

- нежитлові приміщення з № НОМЕР_3 по № НОМЕР_4 та НОМЕР_10 по НОМЕР_11 (група приміщень НОМЕР_12) та група приміщень НОМЕР_13 (в літ. А), загальною площею: 956,2 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 ;

- 1/2 групу приміщень НОМЕР_14 (в літ. А), загальною площею 259,6 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 ;

- на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЖИМ» (код ЄДРПОУ 38418268), яка дорівнює 100 %, статутний капітал 55 000 000 грн;

- автомобіль марки TOYOTA RAV4, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ;

За ОСОБА_2 визнати право власності на:

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0026, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0024, загальною площею 1,47 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0023, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:004:0107, загальною площею 0,5838га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 групу приміщень НОМЕР_15 (в літ. А), які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , загальна площа всього приміщення НОМЕР_14 (літ. А) становить 229,30 кв. м;

- автомобіль марки TOYOTA RAV4, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 ;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0026, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0024, загальною площею 1,4754 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:003:0023, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська;

- земельну ділянку кадастровий номер якої 3223185100:06:004:0107, загальною площею 0,5838га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- нежитлові приміщення з № НОМЕР_3 по НОМЕР_9 та з № НОМЕР_5 по НОМЕР_11 (група приміщень НОМЕР_12) та група приміщень НОМЕР_13 (в літ. А), загальною площею: 956,2 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , які згідно із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяжено податковою заставою, згідно рішення від 25 серпня 2021 року;

- нежитлове приміщення АДРЕСА_2 ;

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 515 200 грн компенсації вартості присудженого їй майна. У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що запропонований ОСОБА_1 варіант поділу майна є не допустимим, очевидно спрямований на зміну власника майна із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , з метою виведення майна із обтяження податкової застави. Суд поділив майно з урахуванням встановлених обставин та із максимальним дотриманням рівності часток у майні подружжя.

Що стосується поділу частки ТОВ «МЕГА ДЖИМ» у статутному капіталі, то суд виходив із того, що власником вказаного товариства є ОСОБА_2 , частка якого у статутному капіталі становить 100%. Якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства. ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на частку у статутному капіталі товариства, вимоги про виплату половини вартості частки у майні товариства не заявляла. Тому частка в статутному капіталі ТОВ не ділиться між подружжям, а залишається цілісною і недоторканою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 04 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Суліма С. Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 515 200 грн компенсації вартості присудженого їй майна, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 255 050 грн компенсації вартості присудженого йому майна. У решті рішення суду залишити без змін.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що судом при вирішенні питання щодо поділу майна, не дотримано принципу рівності часток подружжя. Так, у відповідності до рішення суду, вартість виділеного ОСОБА_1 майна з урахуванням висновків про оцінку майна становить 17 747 900 грн, а ОСОБА_2 - 17 232 700 грн. Разом із тим, такий розрахунок є неправильним, оскільки судом помилково взято до уваги вартість групи приміщень НОМЕР_14 (літ. А), які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , виходячи з об`єкта в цілому, вартість якого становить 5 066 900 грн, а не 1/2 його частини, на яку за позивачкою визнано право власності, вартість якої становить 2 533 450 грн, яку і необхідно було враховувати при розрахунку.

Також вказує, що для максимального дотримання рівності часток подружжя, за нею має бути визнано ще право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , оціночною вартістю 381 600 грн, стягнувши при цьому на її користь з ОСОБА_2 1 255 050 грн компенсації вартості присудженого їй майна.

Таким чином, за ОСОБА_1 буде визнано право власності на майно загальною вартістю 15 596 050 грн, та з урахуванням стягнутої з ОСОБА_2 суми компенсації 1 255 050 грн, її частка у майні подружжя буде становити 16 851 100 грн. Оціночна вартість нежитлових приміщень з НОМЕР_8 по НОМЕР_9 та НОМЕР_10 по НОМЕР_11 та група приміщень НОМЕР_13 (літ. А) загальною площею 956,2 кв. м, які в порядку поділу майна виділені ОСОБА_2 , становить 16 851 100 грн. Тобто при такому варіанті розподілу, частки майна подружжя будуть рівними та становитимуть по 16 851 100 грн.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону в оскаржуваній частині не відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що з 03 жовтня 1998 року сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №900.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21 серпня 2020 року шлюб, зареєстрований 3 жовтня 1998 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради м. Дніпропетровська, актовий запис №900, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано.

У період шлюбу сторонами було придбано наступне майно:

- нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , вартість якого згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 381 600 грн;

- нежитлові приміщення з НОМЕР_8 по НОМЕР_9 та НОМЕР_10 по НОМЕР_11 (група приміщень НОМЕР_12) та група приміщень НОМЕР_13 (в літ. А), загальною площею: 956,2 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , вартість яких згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 16 851 100 грн (том 2, а. с. 162-169);

- група приміщень НОМЕР_15 (в літ. А), загальною площею 259,6 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , вартість яких згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 5 066 900 грн (том 2, а. с. 154-161);

- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГА ДЖИМ» (код ЄДРПОУ 38418268), яка дорівнює 100 %, статутний капітал 55 000 000 грн;

- автомобіль марки TOYOTA RAV4, білого кольору, номер шасі НОМЕР_1 , 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , вартість якого згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 948 000 (том 2, а. с. 232-237);

- земельна ділянка кадастровий номер 3223185100:06:003:0026, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська, вартість якої згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 3 547 100 грн (том 2, а. с. 160-179);

- земельна ділянка кадастровий номер 3223185100:06:003:0024, загальною площею 1,47 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська, вартість якої згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 3 094 200 грн (том 2, а. с. 179-187);

- земельна ділянка кадастровий номер 3223185100:06:003:0023, загальною площею 1,5 га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська, вартість якої згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 3 547 100 грн (том 2, а. с. 188-196);

- земельна ділянка кадастровий номер 3223185100:06:004:0107, загальною площею 0,5838га, яка знаходиться Київська область, Обухівський район, сільська рада Красненська, вартість якої згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість становить 1 544 600 грн (том 2, а. с. 197-205).

Як встановлено в постанові Київського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року винесеній за результатами перегляду ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року про затвердження мирової угоди, право власності на частини групи приміщень НОМЕР_14 (в літ. А), загальною площею 229,30 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 . Запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44655880 від 17.12.2018 14:51:49, видавник приватний нотаріус Коптєлова О.Р., Київський міський нотаріальний округ, на підставі договору купівлі-продажу від 17.12.2018 року, серія та номер 1066, виданий 17.12.2018.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення з НОМЕР_8 по НОМЕР_9 та НОМЕР_10 по №86 (група приміщень НОМЕР_12) та група приміщень НОМЕР_13 (в літ. А), загальною площею: 956,2 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 перебувають під обтяженням: податкова застава, та на момент розгляду справи зареєстровані за ОСОБА_4 .

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частинами першою, другою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Відповідно до статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п`ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), у першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.

У пунктах 1-3 частини першої статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.

Правовідносини, в яких позивач просить припинити право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.

Отже, у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач, не вимагається обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 487/6195/16-ц, від 18 травня 2021 року у справі № 725/3818/19.

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду з позовом на підставі статті 364 ЦК України.

Таку саму позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), зазначивши у пункті 45, що вимога одного з подружжя (позивача) про стягнення з іншого подружжя (відповідача) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно не породжує обов`язку такого відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Тобто, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

При цьому, колегія суддів враховує, що як вказано у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, аналіз статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитись із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просила позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог.

З урахуванням конкретних обставин даного спору, колегія суддів вважає, що запропонований судом першої інстанції спосіб поділу майна не зовсім відповідає презумпції рівності часток кожного з подружжя, оскільки у результаті його поділу кожен із подружжя одержав у натурі таку кількість об`єктів рухомого й нерухомого майна, вартість яких не є максимально наближеною до розміру ідеальної частки у спільному майні.

Так, у відповідності до рішення суду, вартість виділеного ОСОБА_1 майна з урахуванням висновків про оцінку майна становить 17 747 900 грн, а ОСОБА_2 - 17 232 700 грн.

Разом із тим такий розрахунок є неправильним, оскільки визнаючи за позивачем право власності на 1/2 частини групи приміщень НОМЕР_14 (літ. А), які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , суд помилково взяв до уваги вартість такої частини майна, виходячи з вартості об`єкта в цілому, а не з вартості 1/2 його частини.

Так, згідно з консультаційним висновком оцінювача про ринкову вартість від 18 травня 2023 року вартість нерухомого майна: група приміщень НОМЕР_14 (літ. А), які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 259,6 кв. м складає 5 066 900 грн, при цьому вартість частки приміщень НОМЕР_14 складає 2 533 450 грн.

Тобто визнаючи за позивачем право власності на 1/2 частини групи приміщень НОМЕР_14 (літ. А), які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 суд мав виходити саме з вартості 1/2 частки приміщень НОМЕР_14, яка складає 2 533 450 грн, а не з вартості цілого об`єкту нерухомого майна 5 066 900 грн..

Так, за рішенням суду першої інстанції за ОСОБА_1 визнано право власності на майно, загальна вартість якого складає 15 214 450 грн, а за ОСОБА_2 визнано право власності на майно, загальна вартість якого складає 17 232 700,00 грн. Крім того, за рішенням суду ОСОБА_1 має сплатити ОСОБА_2 515 200 компенсації вартості присудженого їй майна. Таким чином, за ОСОБА_2 визнано право власності на майно загальною вартістю 17 232 700 грн, та з урахуванням суми компенсації 512 200 грн, його частка при поділі майна подружжя становить 17 747 900 грн, що на 2 533 450 грн більше ніж частка майна ОСОБА_1 .

Колегія суддів з таким поділом майна не погоджується та вважає, що для максимального наближення до розміру ідеальної частки у спільному майні, за позивачем слід також визнати право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , оціночною вартістю 381 600 грн, стягнувши при цьому на її користь з ОСОБА_2 1 255 050 грн компенсації вартості присудженого їй майна

При такому варіанті поділу за ОСОБА_1 буде визнано право власності на майно загальною вартістю 15 596 050 грн, та з урахуванням стягнутої з ОСОБА_2 суми компенсації 1 255 050 грн, її частка у майні подружжя буде становити 16 851 100 грн. Оціночна вартість нежитлових приміщень з НОМЕР_8 по НОМЕР_9 та НОМЕР_10 по НОМЕР_11 та група приміщень НОМЕР_13 (літ. А) загальною площею 956,2 кв. м, які в порядку поділу майна виділені ОСОБА_2 , становить 16 851 100 грн. Тобто частки майна подружжя будуть рівними та становитимуть по 16 851 100 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення № 313 р., загальною площею 19,3 кв. м, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_3 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 515 200 грн компенсації вартості присудженого їй майна скасуванню з ухваленням в цій частині нового судове рішення про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення № 313 р., загальною площею 19,3 кв. м, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_3 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 255 050 грн компенсації вартості присудженого йому майна.

У решті рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що не оскаржувалося та не переглядалося в апеляційному порядку.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

При подачі апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 9 084,00 грн. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, рішення суду в оскаржуваній частині було скасовано та ухвалене нове про задоволення зазначених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 9 084,00 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Суліми Сергія Леонідовича задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 травня 2024 року в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення № 313 р., загальною площею 19,3 кв. м, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_3 та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 515 200 грн компенсації вартості присудженого їй майна скасувати.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення № 313 р., загальною площею 19,3 кв. м, яке знаходиться у будинку АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 )1 255 050 грн компенсації вартості присудженого йому майна.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_7 )судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 9 084,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року

Головуючий: Судді: