Постанова

від 29.11.2024 по справі 420/220/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/220/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року, прийняте у складі суду судді Танцюри К.О. в місті Одеса, по справі за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання протиправною відмови, викладеної у листі Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 10.04.2023 №800, що підписаний Степанівським сільським головою Наталією Бараненко; визнання протиправними дій Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області щодо не пересилання у встановлений законом термін за належністю до виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області його заяви про призначення соціальної допомоги від 31 березня 2023 року, зобов`язання Степанівську сільську раду Роздільнянського району Одеської області переслати за належністю до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області заяву ОСОБА_1 про призначення соціальної допомоги від 31 березня 2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

08 липня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій позивача просив суд стягнути з Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10204,00 грн. (витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та поштові витрати, пов`язані із розглядом справи у розмірі 204,00 грн.)

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року стягнуто з Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області на користь ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.(дві тисячі гривень) та понесені витрати у розмірі 204,00 грн (двісті чотири гривні).

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну та резолютивну частину оскаржуваного додаткового рішення в частині відмови у стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що розмір гонорару адвокат був встановлений у фіксованому розмірі, понесення витрат доведене належними та допустимими доказами, а відповідач з приводу витрат не заперечував, тому у суду були відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спірне питання та доходячи висновку про наявність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу 2000,00 грн. є пропорційним до предмета спору.

Вирішуючи спірне питання в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно положень ч.ч. 2-5 ст.134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат позивач надав до суду: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.12.2023; акт надання -приймання послуг від 02.07.2024; довідку АБ «СМІРНОВ ТА ПАРТНЕРИ» від 02.07.2023 про підтвердження сплати 10000,00 грн. Також в підтвердження поштових витрат, пов`язаних із розглядом справи у розмірі 204 грн позивачем надано фіскальні чеки АТ «УКРПОШТА» від 29.12.2023; від 13.04.2024 та від 02.07.2023 на загальну суму понесених витрат на пересилання у розмірі 204,00 грн.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає, що включені до Акту наданих послуг послуги щодо представництва інтересів клієнта в Одеському окружному адміністративному суді, яку було оцінено у 10000,00 грн не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, оскільки дана справа є справою незначної складності та розглядалась в порядку письмового провадження.

Щодо посилань апелянта на те, що розмір гонорару адвоката був встановлений у фіксованому розмірі, колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, згідно яких не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що враховуючи категорію справи, предмету спору і ціну позову, складність даної справи та об`єм виконаних робіт, розмір витрат на професійну правничу допомогу 2000,00 грн. є пропорційним до предмета спору, а відтак наявні підстави для компенсації позивачу частини понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено додаткове судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору виконавчий комітет Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко