Рішення

від 27.11.2024 по справі 177/1455/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1455/24

Провадження № 2/177/816/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2024 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю: секретаря судового засідання Кантилович К.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/1455/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради в особі органу опіки та піклування, орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У червні 2024 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 (далі позивач) та ОСОБА_3 (далі відповідач) проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_6 . 13 січня 2020 року по справі Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та гарантовано не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, у зв`язку з чим державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В 2023 році ОСОБА_6 вступив до Національного університету «Одеська юридична академія», освітні послуги за навчання оплачує батько дитини, позивач у справі. Крім того, між позивачем та ТОВ «Технологічний освітній центр» укладено договір про навчання ОСОБА_6 , навчання також оплачує позивач. За час навчання сина в Національному університеті «Одеська юридична академія», а також в ТОВ «Технологічний освітній центр» біологічна мати ОСОБА_3 не виявляла жодного інтересу до успіхів сина та не надавала матеріальної допомоги останньому, із викладачами не спілкувалася, батьківські збори ніколи не відвідувала. Крім того, з сином відповідач не бачиться, не виявляє материнської турботи, не приймає участь у його вихованні, не цікавиться його фізичним та духовним станом, не вітає дитину зі святами, не забезпечує необхідного медичного догляду та лікування сина. Жодної фінансової допомоги на утримання дитини відповідач не надає, позивач самостійно забезпечує сина ОСОБА_6 всім необхідним. Зазначені вище обставини свідчать про ухиляння відповідача від виконання своїх обов`язків із виховання дитини, що може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки наявні факти винної поведінки батька та свідомого нехтування своїми обов`язками по відношенню до дитини. В зв`язку з чим позивач просить суд на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути на його користь судові витрати, що складаються з витрат на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано строк для подання відзиву, а третій особі - письмових пояснень. Від служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області витребувано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6

19.07.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача в якому просила суд вислухати в судовому засіданні думку дитини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3

05.08.2024 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, в яких просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що викладені обставини про те, що відповідач не надає матеріальної допомоги сину та не цікавиться його життям є лише особистими припущеннями позивача. Відповідач ніколи не уникала спілкування з сином. Відповідач та позивач почали проживати окремо, коли дитині виповнилося 12 років, тому за спільною згодою батьків та з урахуванням бажання дитини, син залишився проживати з батьком. Обов`язку сплати аліментів відповідач не уникала, за період з 01.07.2020 по 31.10.2020 року з неї утримано аліменти у сумі 13 927,34 грн. Заборгованість виникла у зв`язку з перебуванням відповідача у декретній відпустці по догляду за дитиною, народженої нею 08.01.2021, після виходу на роботу вона продовжила сплачувати аліменти та скоротила заборгованість. Відповідач неодноразово намагалася спілкуватися з сином, однак не отримувала зустрічного бажання сина на спілкування. Ухилення від виховання дитини можливе за умови винної поведінки батьків і свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що не доведено позивачем, так само як і те, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері батьківських прав відносно її сина.

09.09.2024 від служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області судом отримано лист про неможливість надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та рекомендовано звернутися до органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району - за місцем проживання відповідача.

Ухвалою суду від 09.09.2024 за клопотанням представника позивача до матеріалів справи долучено DVD-диск, на якому міститься аудіо-фіксування телефонних розмов позивача з відповідачем та фото будинку.

Ухвалою суду від 09.09.2024 року до участі у справі залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області та службу у справах дітей виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, у органу опіки та піклування витребувано висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її неповнолітнього сина.

Ухвалою суду від 16.10.2024 у справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд.

Ухвалою суду від 30.10.2024 в судове засідання викликано неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для надання пояснень.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 на позовних вимогах наполягали, просили позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на доводи викладені в позовній заяві. Позивач пояснив, що з 2019 року не проживає з ОСОБА_3 , вона не спілкується з цього час з дитиною, він допомагав знайти спільну мову між сином та матір`ю. Дружина зраджувала йому, хоча він прикладав зусиль для збереження сім`ї. Аморальна поведінка матері стало причиною того, що син не бажає з нею спілкуватися. Пояснив, що надані ним суду відеозаписи доводять неналежне виконання батьківських обов`язків щодо належного утримання дитини.

Відповідач ОСОБА_3 в судовомузасідання просилавідмовити взадоволенні позову,пояснила щолюбить свогосина табажає спілкуватисяз ним,ніколи невідмовлялася відспілкування зним,надавала дозвілна виїзддитини закордон.З 2007по 2015року перебувалав цивільномушлюбі зпозивачем,після розірваннястосунків пропонуваласину житиз нею. Пояснила, що позивач не перешкоджав їй у спілкування з сином, до органу опіки та піклування вона також не зверталася для врегулювання питання спілкування з сином.

Представники відповідача ОСОБА_4 категорично заперечував проти задоволення позовних вимог, вважає, що позов обґрунтовано припущеннями позивача та обставини справи позивачем не доведено, позбавлення батьківських прав не відповідає інтересам дитини. Відсутнє умисне ухилення матері від спілкування з дитиною.

Представник третьої особи - виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради в особі органу опіки та піклування в судовому засіданні при ухваленні рішення покладалася на розсуд суду.

Представники третіх осіб - служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, органу опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, служби у справах дітей виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явились, про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Неповнолітній ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що з дитинства до 2015 року його виховувала бабуся, матір та батька він практично не бачив. Бабусю називав мамою, а матір тіткою. У нього були проблеми з травленням до 9 років. В 2015 році вони переїхали в новий будинок, батько та матір рідко бували вдома. Матір бачив з іншим чоловіком, в подальшому матір обіцяла бувати вдома, однак не приходила. Матір часто залишала його самого вдома або у чужих людей, часто бували без освітлення та їжі, вона викрадала гроші у нього та батька. Крім того, залишала записки, в яких просила прибирати вдома, мити посуд, працювати на городі, колоти дрова, в той час коли вона спала, взагалі вдома був безлад. Після 2019 року він вирішив жити з батьком. Намагався з спілкуватися з матір`ю, щоб вона надала дозвіл на виїзд за кордон, після звернення до суду із заявою про стягнення аліментів, вона почала приходити до школи, надсилала йому листівки у соціальних мережах. Пояснив, що саме він ініціював питання звернення до суду із заявою про стягнення аліментів. Вважає, що матері в його житті немає, хоче це закріпити юридично та хоче, щоб батько вивіз його за кордон. Хотів щоб матір позбавили батьківських прав ще з 2016 року.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи, неповнолітньої дитини, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеоматеріал, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2007 по 2015 роки.

ОСОБА_7 є матір`ю, а ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 22.01.2008 року.

З 18 серпня 2020 року ОСОБА_3 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 18.08.2020 року.

13 січня 2020 року по справі №216/7596/19 Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) боржника щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

02.04.2021 року державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гвоздецькою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65027159 па підставі вищевказаного судового наказу №216/7596/19.

14.02.2024 року державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гвоздецькою О.В., в рамках виконавчого провадження № 65027159, було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

03.08.2023 року між ОСОБА_1 , в інтересах сина ОСОБА_6 , та ректором Національного університету «Одеська юридична академія» було укладено договір № 11791346-2023 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахового молодшого бакалавра.

Відповідно до договору, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 93 100 (дев`яносто три тисячі сто) гривень.

Згідно квитанцій ПриватБанку від 25.07.2023 року та від 11.12.2023 року позивачем було сплачено за 1-й курс навчання сина на факультеті «Право 081» в Національному університеті «Одеська юридична академія» в загальній сумі 29 900,00 гривень (по 14 950,00 гривень за платіж).

Між ОСОБА_1 , в інтересах сина ОСОБА_10 , та ТОВ «Технологічний освітній центр», що представляє освітню торгову марку «Комп`ютерна академія ШАГ», в особі директора ОСОБА_11 , укладено договір № 391017738 від 25.02.2023 року, про навчання ОСОБА_6 .

Згідно квитанції від вересня 2023 року позивачем ОСОБА_12 було внесено оплату за навчання сина у розмірі 16 200,00 грн.

З довідки № 1341 від 04 червня 2024 року наданою Криворізьким юридичним фаховим коледжем Національного університету «Одеська юридична академія» вбачається, що студент 1 курсу ОСОБА_6 регулярно відвідує заняття, навчається добре, його батько ОСОБА_1 цікавиться навчанням сина, здійснює оплату навчання, матір ОСОБА_6 - ОСОБА_3 з викладачами коледжу не спілкується та успіхами сина не цікавиться.

На підтвердження матеріального стану, позивач надав довідку про доходи з місця роботи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» згідно якої ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата за грудень 2023 року - 23 671,58 грн., січень 2024 року - 34 134,80 грн., лютий 2024 року - 30 060,56 грн., березень 2024 року - 29 296,64 грн., квітень 2024 року - 50 006,00 грн., травень 2024 року 40 768,17 гри. Всього 207 937,75 грн.

Відповідно до підписаних декларацій № 0001-НА40-КРА0 та 0001-6PA7-7XA0 ОСОБА_1 та його сии ОСОБА_6 стоять на обліку та отримують медичну допомогу у сімейного лікаря КНП «ЦПМСД №5» КМР ОСОБА_13 .

Неповнолітній ОСОБА_6 , 2007 року народження з 11.03.2011 зареєстрований за адресою проживання батька ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , про що суду надано витяги з реєстру Криворізької територіальної громади.

Актом про фактичне проживання особи (осіб) в житловому приміщенні від 12 червня 2024 року підтверджено, що ОСОБА_1 та його син ОСОБА_6 дійсно мешкають за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 .

В свою чергу з поданих відповідачем доказів вбачається, що ОСОБА_3 працює у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01.07.2020 по теперішніх час з її заробітної плати утримуються аліменти у розмірі 25,00 % на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за виконавчим документом, за період з 01.07.2020 по 31.10.2020 утримано та перераховано аліменти у сумі 13 972,34 грн., що підтверджено довідкою з місця роботи.

Відповідач не заперечує того, що має заборгованість зі сплати аліментів та надала довідку-розрахунок про те, що станом на 11.01.2024 ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 66 415,32 грн.

З довідки з місця роботи вбачається, що ОСОБА_3 працює у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», з 01.07.2020 по теперішніх час з її заробітної плати утримуються аліменти у розмірі 50,00 % на утримання дитини в рамках виконавчого провадження 65027159, за період з 01.02.2024 по 30.06.2024 утримано та перераховано аліментів у сумі 38 424,86 грн., залишок заборгованості станом на 01.07.2024 становить 49 062,14 грн.

З 01.03.2021по 08.01.2024 ОСОБА_3 перебувала увідпустці подогляду задитиною довиповнення трьохрічноговіку,згідно табелюробочого часувона приступиладо роботи09.01.2024,що вбачаєтьсяз довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 народила дитину ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 16.01.2021 року.

Виробничою характеристикою підтверджено те, що ОСОБА_3 працює в конвертному цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 07.06.2018 по професії машиніст крана металургійного виробництва, за час роботи зарекомендувала себе сумлінним, виконавчим працівником. Отже за місцем роботи ОСОБА_3 характеризується позитивно.

За місцем проживання ОСОБА_3 також зарекомендувала себе позитивно, має хороші сімейні стосунки, доглядає за мамою яка має онкологічне захворювання, шкідливих звичок не має, про що надана характеристика Лозуватською сільською лади Криворізького району Дніпропетровської області.

На підтвердження наміру спілкуватися з сином, ОСОБА_3 надала суду скріншоти її повідомлень до месенджерів на телефон сина.

Відповідно висновку Органу опіки та піклування Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебуває у шлюбі з ОСОБА_8 та мають спільну доньку ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . За місця проживання зарекомендувала себе з позитивної сторони. ОСОБА_3 є головою батьківського комітету групи в дитячому садку, яку відвідує її дитина, відмінно займається вихованням дитини та приймає активну участь у житті садочка. Згідно виробничої характеристики з місця роботи зарекомендувала себе сумлінним, виконавчим працівником. Користується повагою серед товаришів по роботі. У своїй заяві ОСОБА_3 заперечує проти позбавлення її батьківських прав та заявляє, що бажає бачитися та спілкуватися з сином, періодично дзвонить та пише йому в месенджері, проте на дзвінки та смс-повідомлення дитина не відповідає. Від аліментів мати не відмовляється, та сплачує їх з 2020 року, має заборгованість, оскільки перебувала в декретній відпустці, але з січня 2024 року почала їх сплачувати. З 01.02.2024 року по 31.08.2024 року утримано і перераховано аліментів в сумі 55 068,72 грн. На засіданні Органу опіки та піклування не встановлено підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , тому Орган опіки та піклування Лозуватської сільської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Матері ОСОБА_15 рекомендовано погасити заборгованість по сплаті аліментів, встанови контакт з дитиною, налагодити стосунки та виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її. Батькові ОСОБА_1 поважати батьківські права матері, та не чинити перешкод у спілкуванні матері з дитиною.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує на те, що відповідач не виконує обов`язки матері щодо дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечення необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, а також не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не проявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти. Натомість весь час син проживає разом з позивачем, який одноосібно займається його утриманням та вихованням.

Посилання позивача на те, що свідчення сина є важливими для об`єктивного розгляду справи щодо позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки дитина підтверджує те, що про нього мати не піклувалася, не виховувала його, не брала участі у його житті, суд відхиляє, оскільки озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Формування відношення дитини до матері фактично відбувалося лише під впливом батька, з яким він тривалий час проживає.

Відтак, у даному конкретному випадку суд вважає що висловлена дитиною думка не відповідає її інтересам.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з ч. 2ст. 12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до ч. 1ст. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Положеннями ч. ч. 1, 2, 4ст. 83 ЦПК Україниунормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7ст. 81 ЦПК України).

При цьому, за приписами ч. 4 ст.12ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вищевказаних норм процесуального права позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини, вчинення насильства відповідачем по відношенню до дитини, або наявності інших обставин, які в силу приписів ч. 1 ст.164СК України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Надані позивачем суду докази свідчать лише про факт проживання дитини разом з позивачем та утримання позивачем сина, проте жодним чином не підтверджують наявність винної поведінки відповідача по ухиленню від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 або наявності інших обставин, які є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав. У зв`язку з цим вказані докази є неспороможними.

Крім того, оцінюючи відповідно до ст.89ЦПК України висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно її сина ОСОБА_6 . суд зазначає, що його складено з врахуванням всіх обставин справи, зокрема з`ясування дійсних причин, за яких відповідач не спілкується з дитиною. У висновку встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав не відповідає найкращим інтересам дитини.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач має негативний моральний облік, веде антисоціальний спосіб життя, цілеспрямовано вчиняє дії на шкоду інтересам свого сина, несе загрозу його життю та здоров`ю тощо.

Позивач при розгляді спору не довів яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини. Факт заперечення ОСОБА_3 проти позову про позбавлення її батьківських прав також може свідчити про її інтерес до дитини, позиція ОСОБА_3 при розгляді спору та прийняті нею заходи для пошуку можливостей для спілкування з дитиною переконливо свідчать про небайдужість та інтерес матері до дитини, бажання брати активну участь у її житті.

Отже, відповідач не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення його батьківських прав.

За таких обставин, врахувавши положення ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 164 СК України, виходячи з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання неповнолітньої дитини, а позбавлення відповідача батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позову, відповідно до ст.141ЦПК України витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна, до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, виконавчий комітет Довгинцівської районної в місті ради в особі органу опіки та піклування, орган опіки та піклування виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, служба у справах дітей виконавчого комітету Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 грудня 2024 року.

Суддя В.В. Лященко