Рішення

від 20.11.2024 по справі 191/2948/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/2948/22

Провадження № 2/191/503/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Окладнікової О.І.,

за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Лисенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 86310,34 грн. за кредитним договором №68-2008 від 31.03.2008 року.

Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані наступним.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 31.03.2008 року уклали кредитний договір № 68-2008. Згідно умов договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 50034,00 грн. на термін до 24.09.2010 р., а ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі 50034,00 грн.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки.

26.10.2012 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2012 року було задоволено позовні вимоги та стягнуто заборгованість.

Таким чином, винесення рішення Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 27.11.2012 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до Повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

На даний час рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2012 року не виконано боржником.

Сума заборгованості за тілом кредиту становить 37148,86 грн., та згідно якої нараховуються інфляційне збільшення та 3% річних.

Оскільки, з відповідачів було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.11.2012 року, тобто за період з 31.03.2008 року пo 26.10.2012 року, то за період після подання позовної заяви від 26.10.2012 року, з 10.06.2013 року по 01.02.2022 року відповідач має заборгованість у розмірі - 86310,34 грн.

У забезпечення виконання зобов`язання за Договором № 68-2008 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачами було укладено договір поруки, укладений з поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором.

Заочним рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» було задоволено, та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №68-2008 від 31.03.2008 року в сумі 86310,34 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2481,00 грн., а всього 88791,34 грн.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.03.2024 року за заявою представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Лисенка В.В. було скасовано заочне рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.02.2023 року у цивільній справі №191/2948/22 за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

05.04.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Лисенка В.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якій представник зазначав, що позовна заява подана позивачем 20.10.2022 року, а позовні вимоги у виді відповідних сум 3 % річних та інфляційних втрат, як те зазначено у цій позовній заяві та доданому до неї розрахунку розраховані за період з 10.06.2013 року по 01.02.2022 року, що в свою чергу значно перевищує три річний строк позовної давності, встановлений законодавством. Таким чином, з врахуванням дати подання позовної заяви, а саме 20.10.2022 року, то граничною датою трирічного строку позовної давності у даному випадку є 21.10.2019 р. У зв`язку з чим, відповідач просить суд застосувати трирічний строку позовної давності до вказаних позовних вимог, що обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, тобто належною датою початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат у даному випадку є 21.10.2019 року. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з неї солідарно з іншим відповідачем 3% річних та втрат від інфляції за період з 10.06.2013 р. по 01.02.2022, сума яких згідно розрахунку позивача становить: 76670,97 грн інфляційне збільшення та 9639,37 грн 3% річних (штрафних санкцій), всього 86310,34 грн. ОСОБА_3 вважає, що позивач має право на стягнення 3% річних та втрат від інфляції в межах останніх трьох років, що передували подачі позовної заяви, а саме в конкретному випадку з врахуванням зазначеної позивачем кінцевої дати нарахування 3% річних та втрат від інфляції, то такий період починається з 21.10.2019 р., та закінчується 01.02.2022 року (як те зазначено позивачем). Підсумовуючи вищезазначене, з врахуванням заявлених позивачем його позовних вимог та доказів, що обґрунтовують цю позовну заяву, відповідач вважає, що належними до стягнення солідарно з відповідачів є сума: 6275,19 грн. (інфляційне збільшення) + 2 546,48 грн (3 % річних) = 8821,67 грн., що розраховані за період з 21.10.2019 р. до 01.02.2022 року Представник просив задовольнити заяву ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, що зазначена у відзиві, а також позовні вимоги позивача задовольнити частково, ухваливши судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у сумі 8821,67 грн, яка складається з 6275,19 грн інфляційне збільшення та 2 546,48 грн - 3 % річних, в іншій частині позовних вимог відмовити.

22.04.2024 року від представника позивача ОСОБА_4 надійшла відповідь на відзив, у якій вона зазначала, що оскільки кредитний договір на даний час чинний та продовжує свою дію, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Крім того, представник зазначила, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, 02.10.2024 року від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій просили зменшити розмір позовних вимог та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за Договором №68-2008 від 31.03.2008 р. в розмірі 11469,58 грн. ( 8123,13 грн. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 3346,45 грн. - 3 % річних від простроченої суми), а також понесені позивачем судові витрати.

19.11.2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Лисенка В.В. надійшли додаткові письмові пояснення по справі, у яких він просив задовольнити заяву ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності, що зазначена у раніше поданому відзиві на позовну заяву, а також позовні вимоги задовольнити частково, ухваливши судове рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість у сумі 9583,63 грн, яка складається з 6969,98 грн - інфляційне збільшення та 2613,65 грн - 3 % річних, в іншій частині позовних вимог відмовити. Судові витрати по справі покласти на позивача.

У сьогоднішньому судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні суму заборгованості визнав, але просив стягнути інфляційні нарахування та 3% річних від простроченої суми заборгованості в межах строку позовної давності, зазначивши, що у додаткових поясненнях зазначив не той період.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, раніше надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 31.03.2008 уклали кредитний договір № 68-2008, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 50034,00 грн. на термін до 24.09.2010 року та зобов`язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов`язання за Договором № 68-2008 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачами було укладено договір поруки, укладений з поручителем ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договором.

Відповідач не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією відповідно до умов договору, тобто взяті на себе зобов`язання не виконав. 26.10.2012 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося з позовом до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором і рішенням суду від 27.11.2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 118202,04 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання нею грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та індекс інфляції, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, це є гарантією для кредитора у вигляді настання певних негативних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним узятих за договором зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та індексу інфляції не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

На підставі вищезазначеного, АТ КБ «ПриватБанк» має право на стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачами грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідачі порушили строки оплати грошових коштів, а тому існують обґрунтовані підстави для стягнення на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми боргу.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (частина 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

З приводу заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами, в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічного висновку дійшов також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08.06.2022р. у справі № № 688/2332/20 (провадження № 61-6400св21), постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц зазначено, що «згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором №68-2008 від 31.03.2008, яка складається з інфляційних нарахувань та 3% річних від простроченої суми, підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягає заборгованість за період з 30.10.2019 року по 23.02.2022 року у сумі 9556,16 грн., яка складається з інфляційних нарахувань у сумі 6969,98 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2586,18 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення на їх користь витрат по сплаті судового збору суд зазначає, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, на підставіст.141 ЦПК України, задоволенню підлягає вимога про стягнення судових витрат по сплаті судового збору солідарно з відповідачів пропорційно розмірузадоволених позовнихвимог в сумі 2067,17 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.15, 16, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 509, 526, 610, 611, 626, 629, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.2, 4, 81, 89, 258-259, 263, 264, 268, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р № НОМЕР_3 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №68-2008 від 31.03.2008 року за період з 30.10.2019 року по 23.02.2022 року в сумі 9556,16 грн., яка складається з інфляційних нарахувань у сумі 6969,98 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2586,18 грн., а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2067,17 грн., а всього 11623 (одинадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 33 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 25.11.2024 року.

Суддя О.І. Окладнікова