Постанова

від 28.11.2024 по справі 623/4334/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 623/4334/21

Номер провадження 22-ц/818/3371/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Овен Плюс» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2024 року в складі судді Теслікової І.І. у справі № 623/4334/21 за позовом Приватного підприємства «Овен Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватна промислово-комерційна фірма "Промавтоматика" про витребування майна у добросовісного набувача,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Приватне підприємство «Овен Плюс» (далі ПП «Овен Плюс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватна промислово-комерційна фірма «Промавтоматика» (далі ППКФ «Промавтоматика») про витребування майна у добросовісного набувача.

Позов мотивовано тим, що на підставі Договору купівлі-продажу № 51 від 21 листопада 2003 року, укладеним з ППКФ «Промавтоматика», підприємство є власником будівлі корпусу № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв. м. за адресою: 64304, Харківська область, м. Ізюм, вул. Пролетарська.

Вказана будівля була набута ППКФ «Промавтоматика» за договором міни № 5/11 від 06 листопада 2003 року, відповідно до якого певна частина майна ДП «ІОМЗ-Холдинг», в тому числі і будівля «Заводоуправління» за адресою: Харківська обл., м. Ізюм, вулиця Пролетарська, будинок №1, перейшли від Боржника - ДП «ІОМЗ-Холдинг» у власність Інвестора - ППКФ «Промавтоматика».

У серпні 2004 року ДП «ІОМЗ-Холдинг» на підставі недійсних документів продало будівлю «Заводоуправління» як свою власність ТОВ «Енергосоюз». В подальшому вказане майно неодноразово відчужувалось та останніми його власниками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року по справі № 45/203-10 визнано право власності за підприємством на майно набуте згідно Договору купівлі-продажу № 51 від 21 листопада 2003 року, у тому числі і на будівлю «Заводоуправління».

Проте, з жовтня місяця 2018 року по теперішний час відповідачі протиправно займають належну позивачу будівлю, у зв`язку з чим на підставі ст. 387, 388, 400 ЦК України ПП «Овен плюс» просило витребувати будівлю, корпус № 8 (заводоуправління) інв. № 77008 загальною площею 1661 кв. м., розташовану за адресую: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом виселення з неї відповідачів та зобов`язання їх звільнити зазначене приміщення.

23 листопада 2023 року та 08 травня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на позовну заяву, в якому просили позовні вимоги залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відзив мотивовано тим, що належна йому та ОСОБА_3 нежитлова будівля «Заводоуправління» А-ЗН загальною площею 2637,2 кв.м не є тотожною майну, право власності на яке було визнано за ПП «Овен Плюс» рішенням Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року, у зв`язку з чим підстави для її витребування відсутні.

Предмет спору належав з кінця 2012 року до 30 жовтня 2018 року не позивачу а іншій юридичній особі - ТОВ «ХАРІМПЕКС», у спірній будівлі велась господарська діяльність, працювали працівники підприємства. У 2010 році ПП «Овен Плюс» звертався до Господарського суду з позовом про визнання права власності на інші об`єкти нерухомості, що знаходилися чи знаходяться у безпосередній близькості до предмету спору.

Також, 30 жовтня 2018 року при укладанні договору купівлі - продажу приватним нотаріусом було зроблено всі підготовчі дії, встановлено повноваження осіб, та перевірено право власності продавця на нерухоме майно, у зв`язку з чим право власності на нежитлові будівлі зареєстровано правомірно.

У листопаді 2017 року та 13 травня 2024 року ППКФ «Промавтоматика» подано відзив на позовну заяву, в якому підтримала позовні вимоги.

Відзив мотивовано тим, що у 2003 році ППКФ «Промавтоматика» проведено санацію ДП «ІОМЗ-Холдинг». Станом на 01 листопада 2003 року план санації божника, затверджений Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2003 року по справі № Б-24/27-02», виконано, було поновлене виробництво продукції на підприємстві. За це, 06 листопада 2003 року за Договором міні № 5/11 вся кредиторська заборгованість ДП «ІОМЗ - Холдинг» переведена на ППКФ Промавтоматика», внаслідок чого у власність останнього перейшло певне майно, у тому числі і нежитлова будівля: корпус № 8 (заводоуправління) інв. № 77008, будівля Заводоуправління», яка розташована за адресую: 64304, Харківська обл., м. Ізюм, вулиця Пролетарьска, будинок № 1.

21 листопада 2003 року ППКФ «Промавтоматика» продала ПП «Овен Плюс» будівлю «Заводоуправління» за адресою: 64304, Харківська обл., м. Ізюм, вулиця Пролетарська, будинок №1. В цей же день вищезазначене майно передано позивачу, про що був складений і підписаний акт прийому передачі.

ПП «Овен Плюс» набуло право власності на будівлю «Заводоуправління» правомірно, є законним власником майна, у зв`язку з чим наявні підстави для захисту прав підприємства.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2024 року позов ПП «Овен Плюс» залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що належна підприємству будівля корпусу № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв. м. за адресою: 64304, Харківська область, м. Ізюм, вул. Пролетарська, 1 та нежитлова будівля «Заводоуправління», літ. А-3Н, загальною площею 2637,2 кв.м., що знаходиться за адресою» Харківська область, м. Ізюм, вул. Пролетарська, 1, є одним і тим же об`єктом нерухомості. Також, позивачем не доведено, що спірне майно у серпні 2004 року було відчужено на підставі недійсних документів первісним власником ТОВ «Енергосоюз» та набуто відповідачами неправомірно, у зв`язку з чим підстави для його витребування відсутні.

05 серпня 2024 року ПП «Овен Плюс» на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на час укладання договору купівлі-продажу від 26 грудня 2012 року ДП «ІОМЗ-Холдинг» вже не було власником спірного майна, а тому не мала права укладати правочини щодо будівлі.

На підставі недійсних документів ДП «ІОМЗ-Холдинг» продало фізично неіснуючу будівлю під схожою назвою: «Нежитлова будівля «Заводоуправління», А-ЗН, загальною площею 2637,2 кв. м.» ТОВ «Енергосоюз», яке в подальшому відчужено, в тому числі й відповідачам.

В жовтні 2018 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 протиправно захопили будівлю підприємства корпус № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв.м., до якої вони не мають відношення, а тому згідно з ст. 400 ЦК України, повинні її звільнити.

Право власності на спірне майно підприємством набуте (підтверджене) по рішенню суду, а тому нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу № 51 від 21 листопада 2003 року не було потрібним. Державна реєстрація цього права не впливала на момент виникнення самого права власності, а тому підприємство є законним власником приміщень ще з 2003 року.

30 вересня 2024 року ППКФ «Промавтоматика» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просила задовольнити апеляційну скаргу та позов ПП «Овен Плюс».

Відзив мотивовано тим, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 і яку на теперішній час займають відповідачі на підставі Договору купівлі-продажу № 2895 від 30 жовтня 2018 року збудована у 1986 році і є колишнім заводоуправлінням Державного підприємства «ІОМЗ- Холдинг» м. Ізюм, яке є її першим власником. Іншої будівлі заводоуправління за цією адресою не існує і ніколи не існувало.

Будівля, яку на теперішній час займають ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - будівля, корпус № 8 (заводоуправління) інв. № 77008 і нежитлова будівля «Заводоуправління», яку вони придбали по Договору купівлі-продажу № 2895 від 30 жовтня 2018 року, це різні будівлі. Відповідачі по справі не мають відношення до спірної будівлі, про що самі указують у відзиві на позов. Тому вони є недобросовісними володільцями цієї будівлі і повинні негайно її звільнити.

У судове засідання апеляційного суду сторони-учасники судового розгляду не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 28 листопада 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

Приватне підприємство "Овен Плюс" отримано 15 жовтняи2024 року (т. 2, а.с.239);

ОСОБА_3 отримано 05 жовтня 2024 року (т. 2, а.с.233);

ОСОБА_2 отримано 05 жовтня 2024 року (т. 2, а.с.236);

Приватною промислово-комерційною фірмою "Промавтоматика" м. Горлівка отримано 08 жовтня 2024 року (т. 2, а.с.234).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374ЦПК України).

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом встановлено, що Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2003 року затверджено план санації боржника ДП «ІОМЗ Холдінг» (том 1, а. с. 69-70).

06 листопада 2003 року між ДП «ІОМЗ-Холдинг» та ППКФ «Промавтоматика» укладено договір міни, за яким останнє здійснює обмін майнових цінностей та грошових коштів на загальну суму 969 052,14 грн на нерухоме майно: будівлі їдальні літ. "А-4" інв. № 00022 площею 1173,9 кв. м.; будівлі корпусу № 12 цех № 02 літ. "А-6" інв. № 00012 площею 7661,5 кв. м.; будівлі корпусу № 02 цех № 12 інв. № 00002,; цех № 14 інв. № 60002; будівлю корпусу № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв. м.; будівлі корпусу № 48 (учбова частина) літ. "Б-2" інв. № 60048 площею 814,8 кв. м.; будинки і спорудження бази відпочинка «Відпочинок» (том 1, а.с. 72-74)

21 листопада 2003 року між ППКФ «Промавтоматика» та ПП «Овен Плюс» укладено у простій письмовій формі договір купівлі продажу № 51, за яким останньому передано у власність будівлі їдальні літ. "А-4" інв. № 00022 площею 1173,9 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; будівлі корпусу № 12 цех № 02 літ. "А-6" інв. № 00012 площею 7661,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі корпусу № 02 цех № 12 інв. № 00002, цех № 14 інв. № 60002 літ "А3Н" загальною площею 1952,5 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлі корпусу № 48 (учбова частина) літ. "Б-2" інв. № 60048 площею 814,8 кв. м. за адресою: 64304, Харківська область, м. Ізюм, вул. Пролетарська, 4; будівлю корпусу № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 7-9).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 вересня 2010 року по справі № 45/203-10, за ПП "Овен плюс" визнано право власності на будівлю їдальні літ. "А-4" інв. № 00022 площею 1173,9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; будівлю корпусу № 12 цех № 02 літ. "А-6" інв. № 00012 площею 7661,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю корпусу № 02 цех № 12 інв. № 00002, цех № 14 інв. № 60002 літ "А3Н" загальною площею 1952,5 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю корпусу № 48 (учбова частина) літ. "Б-2" інв. № 60048 площею 814,8 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; будівлю корпусу № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 11-14).

30 жовтня 2018 року між ТОВ «ХАРІМПЕКС» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, предметом якого є нежитлова будівля «Заводоуправління», А-3Н, загальною площею 2637,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_4 (том 1, а.с.43-44).

Вказане майно належало ТОВ «ХАРІМПЕКС» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради Харківської обл. 26 грудня 2012 року на підставі Рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради №1059 від 26 грудня 2012 року, право власності було зареєстровано у Ізюмському міському бюро технічної інвентаризації 26 грудня 2012 року за реєстровим № 238, книга № 3 (том 2, а.с. 111-112).

30 жовтня 2021 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності нежитлові будівлю «Заводоуправління», А-3Н, загальною площею 2637,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частини за кожним (том 1, а. с. 45-48).

Як вбачається з архівної інвентаризаційної справи на нежитлову будівлю «Заводоуправління» за адресою АДРЕСА_4 , 17 серпня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 11 серпня 2004 року № 0688 Управлянням житлово-комунального господарства Ізюмського міськвиконкому видано ДП «ІОМЗ-Холдінг» свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю «Заводоуправління», яке складається з однією будівлі під літерою А-3Н загальною площею 2637,2 кв.м (аркуш архівної справи 22).

19 серпня 2004 року право власності на вказане майно за ДП «ІОМЗ-Холдінг» зареєстровано в Ізюмському БТІ (аркуш архівної справи 23, 31).

30 вересня 2004 року між ТОВ «Енергосоюз» та ДП «ІОМЗ-Холдінг» укладено договір міни, відповідно до якого між сторонами здійснюється обмін майновими цінностями на суму 87240 грн на нежитлову будівлю «Заводоуправління», А-3Н, загальною площею 2637,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_4 (аркуш архівної справи 34-36).

На підставі вказаного правочину право власності на нежитлову будівлю «Заводоуправління за адресою АДРЕСА_4 зареєстровано за ТОВ «Енергосоюз» ( аркуш архівної справи 39,47).

01 грудні 2004 року на підстав договору купівлі- продажу ТОВ «Енергосоюз» відчужило вищезазначене нерухоме майно АТ «БІЗНЕС-СЕРВІС» (аркуші архівної справи 50-55, 62).

27 грудня 2006 року між АТ «БІЗНЕС-СЕРВІС» та АТ «ХАРІМПЕКС укладено договір купівлі продажу, на підставі якого останнє набуло у власність нежитлову будівлю «Заводоуправління», А-3Н, загальною площею 2637,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 (аркуші архівної справи 78 - 80).

26 грудня 2012 року Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради було видано ТОВ «Харімпекс» Свідоцтво про право власності на нерухоме майно замість договору купівлі - продажу на нежитлову будівлю «Заводоуправління», А-3Н, загальною площею 2637,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , яке було зареєстровано 27 грудня 2012 року КП «Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації» (аркуш архівної справи 93, 94).

20 жовтня 2010 року ПП «Овен плюс» подано заяву про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі Договору купівлі- продажу № 51 від 21 листопада 2003 року та рішення Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року (аркуші архівної справи 82).

09 жовтня реєстратором КП «Ізюмське МБТІ» за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення про зупинення розгляду вказаної заяви, у зв`язку з тим, що в поданих документах, а саме в рішенні Господарського суду Харківської області від 25 серпня 2010 року відомості про об`єкт нерухомого майна різняться з матеріалами інвентаризаційної справи №14988(аркуші архівної справи 83).

Також, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні господарського суду перебувала справа за позовом ПП «Овен плюс» про витребування майна.

Ухвалою господарського суду від 13 березня 2017 приєднано справу № 922/1552/16 за позовом ПП "Овен плюс" до ПП "Еквіта-С", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ППКФ "Промавтоматика", ДП "ІОМЗ - Холдинг", ТОВ "Енергосоюз" та АТ "Бізнес-Сервіс" про витребування майна, за виключною підсудністю для подальшого розгляду в межах справи про банкрутство Державного підприємства "ІОМЗ - Холдинг" №Б-24/27-02.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11 травня 2017 року у справі № Б-24/27-02 (суддя Міньковський С.В.) в задоволенні заяви ПП "Овен Плюс" про витребування майна з володіння ПП "Еквіта-С" відмовлено повністю.

Вказана ухвала суду була оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 18 березня 2018 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2017 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 11 травня 2017 року у справі № Б-24/27-02 залишено без змін (https://reyestr.court.gov. ua/Review/73261248).

Як вбачається з вказаної постанови:

«Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19 лютого 2003 року у справі № Б-24/27-02 запроваджено процедуру санації ДП "ІОМЗ Холдинг" і встановлено термін її проведення до 19 лютого 2004 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 липня 2003 року у справі № Б-24/27-02 затверджено запропонований керуючим санацією план санації боржника, схвалений рішенням комітету кредиторів.

Главою 10 плану санації було передбачено, зокрема, порядок участі інвестора (ППКФ Промавтоматика) в процедурі санації та його зобов`язання.

Згідно глави 11 плану санації інвестор, за умови виконання своїх обов`язків, отримує право власності на майно вартістю 2630 тис. грн. (без ПДВ).

За матеріалами справи, між ППКФ Промавтоматика (інвестор) та ДП ІОМЗ-Холдинг (боржник) на виконання затвердженого ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2003 року плану санації та відповідно статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» укладено договір міни № 5/11 від 06 листопада 2003 року (том 1 матеріалів позовного провадження а.с. 23-25, 140-142), відповідно до умов якого інвестор здійснює обмін майнових цінностей і грошових коштів на загальну суму 969052,14 грн, переданих боржнику і перерахованих на рахунок боржника у вигляді інвестицій, на нерухоме майно, а саме, будівлі: їдальня інв. № 00022; корпус №12 цех № 02 інв. № 00012; корпус № 02 цех №12 інв. № 00002, цех № 14 інв. № 60002; корпус № 8 (заводоуправління) інв. № 77008; корпус № 48 (учбова частина) інв. № 60048; будинки і спорудження бази Відпочинок, оціночною (ринковою) вартістю 179500,00 грн, без ПДВ, перелік у додатку № 1. Загальна вартість будівель 769200,00 грн без ПДВ, 923040,00 грн з ПДВ, а також обладнання на загальну вартість 38343,45 грн перелік у додатку № 2, власником якого є боржник. Додатки №№ 1, 2 є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно пункту 4 договору міни № 5/11 від 06 листопада 2003 року сторони підтвердили, що на момент складання цього договору інвестором здійснені всі заходи щодо внесення інвестицій у вигляді перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок боржника та передачі майнових цінностей на загальну суму 969052,14 грн, тобто інвестором виконані зобов`язання по передачі предмету обміну згідно цього договору. Предмет обміну нерухоме і рухоме майно, передається інвестору за місцем знаходження майна протягом трьох днів з моменту укладення даного договору за актом здачі-приймання. На підставі договору доручення від 25 серпня 2003 року № 7/8 право власності на предмети обміну виникає у ПП Ізюмський оптико-механічний завод", який виступає як покупець, з моменту приймання вищезазначеного майна, що оформлюється актами здачі-приймання, підписаними повноважними представниками сторін. ….

…..Судами було встановлено, що вимоги ПВКФ „Промавтоматика про виконання ДП „ІОМЗ Холдінг договору міни № 5/11 від 6 листопада 2003 року на підставі статті 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) не є обґрунтовані, оскільки договір міни був укладений не на підставі статті 241 (договір міни) Цивільного кодексу України, а на підставі пункту 3 статті 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, який є спеціальним законодавчим актом з питань банкрутства в порівнянні із Цивільним кодексом України, та є пріоритетним у застосуванні. Крім того, зазначений договір міни № 5/11 укладався також на підставі гл. 10-11 плану санації ДП „ІОМЗ Холдінг в редакції від 28 липня 2003 року, укладеного і затвердженого на виконання положень тієї ж статті 18 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Проте, саме дії ПВКФ „Промавтоматика призвели до того, що в план санації були внесені зміни, відповідно до яких згідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом новий інвестор за умови виконання зобов`язань, передбачених планом санації, може набувати право власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації, тобто після виконання ним санаційних заходів, в даному випадку, шляхом укладання договору міни майна боржника в обмін на інвестиції боржнику.

Судами зазначено, що ПВКФ „Промавтоматика, як колишній інвестор ДП „ІОМЗ Холдінг, що не виконав належним чином своїх інвестиційних зобов`язань, втратив право задовольнити вимоги за рахунок майна боржника й одержувати право вимагати від нового інвестора компенсації внесених інвестицій. Дана компенсація була здійснена новим інвестором у відповідності із змінами до плану санації.

Також, судами було встановлено, що на виробничі споруди за договором міни № 5/11 ППКФ Промавтоматика не було виготовлено технічні документи, ніяких бухгалтерських операції з приводу об`єктів зазначених в договорі міни не проводилося сторонами. У листопаді грудні 2003 року було здійснено замовлення на виготовлення технічної документації по базі відпочинку «Відпочинок», але у зв`язку з відсутністю необхідних коштів у повному обсязі, ці роботи виконувались повільно. ….

…..Ухвалами Господарського суду Харківської області від 05 травня 2004 року та 22 березня 2005 року у справі № Б-24/27-02, залишеними без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду, встановлені обставини фактичної не передачі від ДП ІОМЗ-Холдинг до ППКФ Промавтоматика будинків і споруджень бази Відпочинок, а також неналежного виконання ППКФ Промавтоматика своїх інвестиційних зобов`язань за планом санації, що відповідно свідчить про відсутність підстав для набуття права власності ППКФ Промавтоматика на спірне майно.

Згідно пункту 4 договору міни № 5/11 від 06 листопада 2003 року (в обох редакціях) при передачі майна сторона, що виступає як продавець, зобов`язана передати іншій стороні, що виступає як покупець, усі документи на предмет обміну, про що робиться відповідна позначка та перелік у акті здачі-приймання. Проте матеріали справи не свідчать, що на виконання вказаних вимог договору продавцем була передана вся документація на предмет обміну, що також підтверджує обставини того, що ППКФ Промавтоматика не набуло право власності на спірні об`єкти.

ППКФ Промавтоматика зобов`язано було здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно, що було предметом договору міни від 06 листопада 2003 року р.№5/11. Проте, матеріали справи не свідчать, що у відповідності до приписів пункту 1.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ППКФ Промавтоматика. ….

….. суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що договір міни № 5/11 від 06 листопада 2003 року, який укладено між ППКФ "Промавтоматика" та ДП "ІОМЗ - Холдинг", не був виконаний сторонами, а ППКФ "Промавтоматика" не набуло право власності на спірну нерухомість. Відтак, не набувши права власності, ППКФ "Промавтоматика" на мало право відчужувати спірне майно.»

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Вибуття майна з володіння власника на підставі правочину, який визнаний надалі недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19).

Для застосування приписів статті 388 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з незаконного володіння, як у добросовісного так і у недобросовісного набувача, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, а тому, встановивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів належності йому майна, яке він просить витребувати у відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без задоволення.

Доводи ПП «Овен плюс» про те, що відповідачі у відзиві погоджувались з тим, що вони не мають відношення до корпусу № 8 (заводоуправління) літ "А-2" інв. № 77008 площею 1661 кв. м. не свідчать про обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідно до архівної інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_4 розташований об`єкт з іншою площею, ніж зазначено позивачем. Право власності на вказане майно за ПП «Овен плюс» зареєстровано не було, розгляд заяви підприємства зупинено, а тому підстави вважати, що сторони одночасно є власниками одного й того ж об`єкту відсутні.

Також, судова колегія враховує висновки Верховного Суду, відповідно до яких договір міни № 5/11 від 06 листопада 2003 року, який укладено між ППКФ "Промавтоматика" та ДП "ІОМЗ - Холдинг", не був виконаний сторонами, а ППКФ "Промавтоматика" не набуло право власності на спірну нерухомість, отже, останнє в подальшому не могло відчужувати його на користь ПП «Овен плюс».

Доводи ПП «Овен плюс» про вчинення шахрайських дій щодо майна та набуття відповідачами права власності на нежитлові приміщення на підставі підроблених документів є необґрунтованим та не підтверджені належними доказами.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Овен Плюс» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 02 грудня 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук