Постанова

від 26.11.2024 по справі 916/2115/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2115/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання В.М. Волковінська,

за участю представників сторін:

від позивача: Є.С. Майструк

від відповідача: О.О. Ушаков

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум»

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 (суддя С.П. Желєзна, м.Одеса, повний текст складено 12.09.2024)

у справі №916/2115/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум»

про стягнення 1653780,11 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1653780,11грн, яка складається з: суми попередньої оплати у розмірі 862028,04 грн, пені у розмірі 390156,23 грн, штрафу у розмірі 172406,60 грн, 3% річних у розмірі 49720,03 грн, збитків від інфляції у розмірі 179470,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №220126-01 від 26.01.2022, право вимоги за яким перейшло до позивача.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 провадження у справі №916/2115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» про стягнення 200000,00 грн закрито.

Позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» суму попередньої оплати у розмірі 662028,04 грн, пеню у розмірі 390156,23 грн, штраф у розмірі 172405,60 грн, 3% річних у розмірі 49720,03 грн, збитки від інфляції у розмірі 179470,21 грн, судовий збір у розмірі 21806,70 грн.

Повернуто з Державного бюджету через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» судовий збір у розмірі 3000,00 грн, сплачений згідно платіжної інструкції №16 від 28.05.2024.

Суд першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрив провадження у справі в частині вимог позивача про стягнення основного боргу у сумі 200000,00 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем заборгованості у вказаному розмірі під час розгляду справи судом.

Судове рішення в частині задоволення позовних вимог обґрунтоване доведеністю та правомірністю заявлених позивачем вимог, а також відсутністю підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт послався на те, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та без врахування усіх обставин, що мають значення для справи.

Так, скаржник зазначив, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із відсутності форс-мажорних обставин, однак судом не було враховано, що адресою поставки товару за договором було визначено м. Курахове Донецької області, територія якого з перших днів повномасштабного вторгнення і дотепер відноситься до зони активних бойових дій, у зв`язку з чим поставити товар у відповідне місто було неможливим, а тому відповідач направив на адресу покупця за договором лист вих. №220310-1 від 10.03.2022 з метою уточнення адреси доставки або урегулювання виконання зобов`язань за договором іншим чином. Також відповідачем було направлено ще одне повідомлення 25.03.2022 за вих. 220325-2 кур`єрською службою, що підтверджується накладною кур`єрської служби, та засобами телефонного зв`язку було погоджено відтермінування поставки до зміни ситуації з повномасштабним вторгненням. У вересні 2022 року було попередньо погоджено укладення додаткової угоди про зміну умов поставки. При цьому, як вказував відповідач, погодження укладення додаткової угоди відбувалося засобами електронного зв`язку (через месенджери), але з незалежних від відповідача причин укладення додаткової угоди не було завершено.

Також скаржник звернув увагу на те, що сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3100-24-1324 від 10.07.2024 підтверджено, що за договором поставки №220126-01 від 26.01.2022 наявні форс-мажорні обставини, які унеможливлюють виконання взятих сторонами на себе зобов`язань та тривають вже більше двох років. Крім того, скаржник зазначив про те, що договір поставки №220126-01 від 26.01.2022 розірвано з 25.07.2024, а отже, зобов`язання сторін за ним відповідно до приписів частини другої та четвертої статті 653 Цивільного кодексу України припинилися.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційну скаргу зареєстровано судом 02.10.2024 за вх.№3717/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 07.10.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2115/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

11.10.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/2115/24. Встановлено позивачу строк до 31.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України та не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» на рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/2115/24 призначено на 26.11.2024 о 10:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулось за клопотанням позивача 26.11.2024 в режимі відеоконференції, представники сторін надали усні пояснення. Апелянт підтримав свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити. Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

26.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» (покупцем) укладено договір поставки №220126-01, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставляти обладнання та матеріали для водопідготовки, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору. Асортимент товару, його кількість, ціна, умови та термін поставки, погоджуються сторонами і визначаються в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно із пунктом 2.3. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 оплата товару здійснюється в наступному порядку: 50% - передоплата, 50% - по готовності до відвантаження протягом 5 (п`яти) днів з моменту відправлення листа на електронну пошту.

Відповідно до пункту 3.2. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 при передачі продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; документ, що підтверджує якість товару; технічну документацію (за вимогою покупця).

Пунктом 4.1. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 передбачено, що за порушення термінів поставки, визначених у специфікації, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, у відношенні якого відбулось порушення, за кожен день прострочки виконання зобов`язань.

За порушення термінів поставки, визначених в специфікації до даного договору, більш ніж на 10 календарних днів, постачальник, крім пені, визначеної пунктом 4.1. договору, одноразово сплачує покупцю штраф в розмірі 10% від вартості товару, у відношенні якого відбулось порушення (пункт 4.2. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022).

Умовами пунктів 5.1., 5.2. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 врегульовано, що жодна із сторін не буде нести відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, якщо це являється наслідком форс - мажорних обставин, таких, як стихійне лихо, епідемія, військові дії, державні перевороти, які знаходяться поза розумним контролем сторін, і підтверджені відповідними документами Торгово-промислової палати України. Якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього договору є тимчасово неможливим і така ситуація, за якої є неможливим виконання, наявна протягом 60 календарних днів, то цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв`язку письмової заяви про це іншій стороні.

Відповідно до пункту 6.1. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022. В разі, якщо за місяць до закінчення чергового строку дії договору жодна із сторін не повідомила про розірвання цього договору, він вважається пролонгованим на один рік на тих же умовах.

У специфікації №1 до договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 сторонами було визначено умови поставки, зокрема, найменування товару, його кількість та загальну ціну (1724056,07 грн).

Також умовами специфікації №1 передбачено, що товар має бути поставлений за адресою: м. Курахове, промзона, буд. 70; строк поставки товару - 60 (шістдесят) днів з моменту надходження попередньої оплати на рахунок постачальника. У разі нездійснення поставки, строк повернення передоплати складає 10 днів.

27.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» в рахунок оплати товару за договором №220126-01 від 26.01.2022 перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» грошові кошти у розмірі 862028,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15 від 27.01.2022.

10.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» з листом №220310-1, згідно якого відповідач, посилаючись на військову агресію РФ, повідомляв про об`єктивну неможливість поставки товару в м. Курахове Донецької області, у зв`язку з чим просив уточнити адресу доставки або відтермінувати строки поставки до закінчення воєнного стану або припинення активних бойових дій.

Листом №220325-2 від 25.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» про неможливість поставки товару в м. Курахове Донецької області у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

На підтвердження направлення листа №220325-2 від 25.03.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ», відповідачем надано накладну кур`єрської служби доставки, згідно із якою відправлення прийнято до пересилання 25.03.2022.

01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» (новим кредитором) укладено договір про відступлення права вимоги №02-01-03/24, згідно із пунктом 1.1. якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) право вимоги первісного кредитора за договором №220126-01 від 26.01.2022, за яким боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум», на суму 862028,04 грн.

Відповідно до пункту 1.2. договору про відступлення права вимоги №02-01-03/24 від 01.03.2024 моментом переходу прав вимоги первісного кредитора за договором до нового кредитора вважається дата укладання сторонами цього договору. До нового кредитора переходять права вимоги в повному обсязі, в тому числі (але не виключно), право вимагати сплати штрафів, пені та супутніх витрат.

Новий кредитор зобов`язаний сплатити вартість відступлених прав шляхом перерахування суми, зазначеної в пункті 2.1. цього договору, у гривнях шляхом безготівкового розрахунку на вказаний первісним кредитором рахунок у строк до 31.12.2024 (пункт 2.2. договору про відступлення права вимоги № 02-01-03/24 від 01.03.2024).

Пунктом 3.3. договору про відступлення права вимоги №02-01-03/24 від 01.03.2024 передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору передати новому кредитору за актом приймання - передачі оригінали документів, що підтверджують зобов`язання боржника перед ним.

Акт приймання-передачі документів є додатком до договору про відступлення права вимоги №02-01-03/24 від 01.03.2024. Так, згідно вказаного акту Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» договір поставки №220126-01 від 26.01.2022 з додатками до нього.

Листом №22100/2 від 10.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум» про укладення договору про відступлення права вимоги №02-01-03/24 від 01.03.2024 та у зв`язку з цим зміну реквізитів для погашення заборгованості в сумі 862028,04 грн.

Вказаний лист, а також копія договору №02-01-03/24 від 01.03.2024 та акту до нього були 01.05.2024 направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» листом з описом вкладення.

26.06.2024, тобто вже під час розгляду справи в суді першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» грошові кошти у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №245 з призначенням платежу: повернення коштів по договору №220126-01 від 26.01.2022.

10.07.2024 Торгово-промисловою палатою України видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Акварум» сертифікат №3100-24-1324 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), згідно якого військова агресія Російської Федерації проти України, бойові дії на території Курахівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області унеможливлюють виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» зобов`язань за договором поставки №220126-01 від 26.01.2022, період дій форс-мажорних обставин: дата настання 24.02.2022, дата закінчення тривають станом на 10.07.2024.

23.07.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» грошові кошти у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №352 з призначенням платежу: повернення коштів по договору №220126-01 від 26.01.2022.

Листом №2507-1 від 25.07.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум» повідомило позивача про розірвання договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 в односторонньому порядку.

Позиція суду апеляційної інстанції

У статті 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із статтею 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів вбачає, що за своєю правовою природою договір №220126-01 від 26.01.2022 є договором поставки.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 689 Цивільного кодексу України врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і, водночас, набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Зі змісту частини першої статті 693 Цивільного кодексу України слідує, що договором може бути встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати або передання оплаченого товару.

Приписи частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містять в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України наведено у постановах Верховного Суду від 05.08.2018 у справі №904/8972/17, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22.

Як вже зазначалось, у специфікації №1 до договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 сторонами було визначено умови поставки, зокрема, найменування товару, його кількість, загальну ціну (1724056,07 грн), а також передбачено, що товар має бути поставлений за адресою: м. Курахове, промзона, буд. 70; строк поставки товару - 60 (шістдесят) днів з моменту надходження попередньої оплати на рахунок постачальника. У разі нездійснення поставки, строк повернення передоплати складає 10 днів.

Наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №15 від 27.01.2022 підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» своє зобов`язання за договором поставки №220126-01 від 26.01.2022 та специфікації №1 до нього виконало належним чином та перерахувало відповідачу суму попередньої оплати у розмірі 50 % за поставку товару вартістю 1724056,07 грн, що становить 862028,04 грн.

Отже, у відповідача виник обов`язок у строк до 28.03.2022 (включно) поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» відповідний товар, або, у разі нездійснення поставки, повернути суму попередньої оплати протягом 10 днів.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб (частини перша та друга статті 510 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею першою та другою статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3)виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Акварум» не виконало свої зобов`язання з поставки товару, як і не повернуло суму попередньої оплати у встановлений у договорі термін, з огляду на що у спірних правовідносинах порушило умови укладеного між сторонами договору та положення вищенаведеного законодавства.

З урахуванням наведеного та враховуючи заміну кредитора на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» (первісним кредитором) та Товариством з обмеженою «Медіа продакт» (новим кредитором) договору про відступлення права вимоги №02-01-03/24 від 01.03.2024, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» за договором поставки №220126-01 від 26.01.2022 на суму 862028,04 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» заявило правомірну вимогу про повернення сплаченої суми попередньої оплати за товар у розмірі 862028,04 грн.

За таких обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» наявний обов`язок повернути суму попередньої оплати у розмірі 862028,04 грн Товариству з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт».

Водночас під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем були переховані згідно платіжних інструкцій №245 від 26.06.2024 та №352 від 23.07.2024 на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 200000,00 грн, у зв`язку з чим господарський суд закрив провадження у справі в частині стягнення 200000,00 грн на підставі частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, що не оскаржується сторонами.

Таким чином, сума попередньої оплати, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 662028,04 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що нездійснення відповідачем поставки товару та неповернення відповідачем суми попередньої оплати за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи неможливість здійснення поставки у встановлені в договорі строки, відповідач посилався на існування для нього обставин форс-мажору, спричинених військовою агресією РФ та про об`єктивну неможливість у зв`язку з цим поставки товару в м. Курахове Донецької області, які суд першої інстанції не прийняв до уваги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

За змістом частини першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 Цивільного кодексу України).

У зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується, і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання (постанова КГС ВС від 11.10.2018 по справі № 910/20767/17).

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Норми статей 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами статті 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі коли інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно із частиною першою статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

У статті 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), передбачено, що Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Відповідно до статті 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Отже, Торгово-промислова палата України та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили, є компетентними органами засвідчення форс-мажорних обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Президент України видав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який наразі є продовженим.

Установлюючи існування у спірних правовідносинах форс-мажорних обставин для Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум», місцевим господарським судом було досліджено та надано оцінку листам відповідача про неможливість виконання зобов`язань за договором.

Так, в матеріалах справи наявний лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» №220310-1 від 10.03.2022, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ», згідно якого відповідач, посилаючись на військову агресію РФ, повідомляв про об`єктивну неможливість поставки товару в м. Курахове Донецької області, у зв`язку з чим просив уточнити адресу доставки або відтермінувати строки поставки до закінчення воєнного стану або припинення активних бойових дій.

Проте докази направлення вказаного листа в матеріалах справи відсутні.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» також було надано лист №220325-2 від 25.03.2022, в якому відповідач повідомляв Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» про неможливість поставки товару в м.Курахове Донецької області у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

На підтвердження направлення листа №220325-2 від 25.03.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» відповідачем було надано суду накладну кур`єрської служби доставки, згідно якого відправлення прийняте в доставку 25.03.2022.

Суд першої інстанції, пославшись на статтю 13 Закону України «Про поштовий зв`язок», врахувавши відсутність в матеріалах справи розрахункового документа про прийняття плати за пересилання поштового відправлення, неможливість встановлення назви оператора, яким було прийнято до пересилання лист відповідача, дійшов висновку про недоведеність Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» обставин направлення на адресу покупця будь-яких листів про неможливість виконання зобов`язань за договором.

Колегія суддів зауважує, що про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63. постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).

У розділі 5 договору поставки сторони врегулювали правовідносини між ними у зв`язку із дією форс-мажорних обставин.

Так, умовами пунктів 5.1., 5.2. договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 врегульовано, що жодна із сторін не буде нести відповідальності за невиконання зобов`язань по договору, якщо це являється наслідком форс - мажорних обставин, таких, як стихійне лихо, епідемія, військові дії, державні перевороти, які знаходяться поза розумним контролем сторін, і підтверджені відповідними документами Торгово-промислової палати України. Якщо у зв`язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками виконання цього договору є тимчасово неможливим і така ситуація, за якої є неможливим виконання, наявна протягом 60 календарних днів, то цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку будь-якою стороною шляхом направлення за допомогою поштового зв`язку письмової заяви про це іншій стороні.

Відтак, положення укладеного сторонами договору не передбачають юридичні наслідки неповідомлення постачальником замовника в строки, визначені договором, про факт настання форс-мажорних обставин у вигляді позбавлення сторони права посилатися на будь-яку визначену у пункті 5.1. договору обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, а тому з`ясування обставин направлення на адресу покупця листів постачальника про неможливість виконання зобов`язань за договором у даному випадку не має вирішального значення при вирішенні цього спору.

Водночас зі змісту пункту 5.1. договору поставки вбачається, що для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажору), відповідна сторона повинна підтвердити їх існування відповідними документами Торгово-промислової палати України.

З аналізу наведених вище норм законодавства та положень договору слідує, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися. На особу, яка не має можливості належним чином виконувати свої обов`язки за договором, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні обов`язково потрібно довести, як саме обставини форс-мажору вплинули на виконання конкретного зобов`язання. Загальне (абстрактне) посилання на існування форс-мажору є недостатнім.

У цій справі існування форс-мажорних обставин відповідач підтверджує сертифікатом №3100-24-1324 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим 10.07.2024 Торгово-промисловою палатою України та яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, бойові дії на території Курахівської міської територіальної громади Покровського району Донецької області унеможливлюють виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» зобов`язань з поставки обладнання та матеріалів для водопідготовки за адресою: м. Курахове, промзона, буд. 70, в асортименті, кількості, в терміни та на умовах, визначених у специфікації №1 до договору поставки №220126-01 від 26.01.2022, період дії форс-мажорних обставин: дата настання 24.02.2022, дата закінчення тривають станом на 10.07.2024.

Також колегією суддів установлено, що Курахівська міська територіальна громада згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, є територією можливих бойових дій з 24.02.2022.

З огляду на викладене та враховуючи, що адресою поставки товару за специфікацією №1 до договору поставки №220126-01 від 26.01.2022 є м. Курахове Донецької області, вбачається, що відповідний договір не міг бути виконаний відповідачем у зв`язку з військовою агресією.

За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до приписів статей 76 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач довів існування для нього форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання обов`язків з поставки частково оплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «УКР МЕТ» товару за договором поставки №220126-01 від 26.01.2022.

Висновки суду першої інстанції про те, що сертифікат №3100-24-1324 від 10.07.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) був виданий відповідачу вже після пред`явлення позивачем даного позову, а отже, такий сертифікат не може звільняти відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, яке мало місце до дати його видачі, колегія суддів вважає помилковими, оскільки потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату (пункти 3.3., 6.2. Регламенту), яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у cправі №910/15264/21).

У цій справі позивачем було заявлено до стягнення пеню у розмірі 390156,23 грн, яка була нарахована на всю ціну непоставленого товару протягом періоду з 01.05.2022 до 01.11.2022, та штраф у розмірі 172406,60 грн (1724056,07 грн * 10%), тобто під час дії форс-мажорних обставин для відповідача.

З огляду на встановлену апеляційним господарським судом обставину наявності форс-мажору у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає про те, що відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання з поставки товару за договором №220126-01 від 26.01.2022, з огляду на що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 390156,23 грн та штрафу розмірі 172406,60 грн.

При цьому слід зазначити, що обов`язок щодо повернення постачальником покупцю попередньої оплати у зв`язку із неможливістю передати товар не є відповідальністю за невиконання договору та не може бути скасований у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Отже, проценти та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями.

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме, від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 Цивільного кодексу України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22.

За таких обставин, перевіривши наведені позивачем розрахунки 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати за період з 01.05.2022 до 01.04.2024, та інфляційних втрат, нарахованих на суму попередньої оплати з урахуванням показників інфляції за травень 2022 року - лютий 2024 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 49720,03 грн та збитків від інфляції у розмірі 179470,21 грн.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. З огляду на викладене, направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Акварум» повідомлення про розірвання договору поставки в односторонньому порядку жодним чином не впливає на висновки суду про задоволення вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції, оскільки їх нарахування здійснено протягом періоду невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов`язання, тобто під час дії договору.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум», скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені та штрафу з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та неправильного застосування норм матеріального права, та ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову в цій частині.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у даній справі слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням часткового задоволення позову та апеляційної скарги, судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 у справі №916/2115/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 390156,23грн пені та 172405,60 грн штрафу. У задоволенні позову в цій частині відмовити, в частині розподілу судових витрат рішення змінити, в решті рішення залишити без змін, виклавши пункти 2 і 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« 2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» /65059, м.Одеса, Адміральський проспект, 33а, офіс 111; ідентифікаційний код 39596679/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» /01033, місто Київ, вул. Тарасівська, буд. 4-А, каб. 13; ідентифікаційний код 42508980/ суму попередньої оплати у розмірі 662028,04 грн /шістсот шістдесят дві тисячі двадцять вісім грн 04 коп/, 3% річних у розмірі 49720,03 грн /сорок дев`ять тисяч сімсот двадцять грн 03 коп/, збитки від інфляції у розмірі 179470,21 грн /сто сімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят грн 21 коп/, судовий збір у розмірі 13302,08 грн /тринадцять тисяч триста дві грн 08 коп/. В решті позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа продакт» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акварум» витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в сумі 12756,92 грн /дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість грн 92 коп).

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.12.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

Суддя К.В. Богатир

СуддяС.В. Таран