Постанова

від 26.11.2024 по справі 910/5625/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2024 р. Справа№ 910/5625/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Станіка С.Р.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 26.11.2024 у справі №910/5625/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024, повний текст якого складений 13.08.2024,

у справі № 910/5625/24 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 158 394,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 035 215,80 грн. за виконані за договором №1/2023/11-123-01-23-08176 на надання послуг з капітального ремонту стопорних клапанів САРЗ енергоблоків № 1, 2 від 26.04.2023, але неоплачені роботи, 3 % річних в сумі 49 644,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 73 534,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами договору №1/2023/11-123-01-23-08176 на надання послуг з капітального ремонту стопорних клапанів САРЗ енергоблоків № 1, 2 від 26.04.2023 в частині оплати за виконані позивачем роботи.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат заперечив, зазначивши про те, що на сьогоднішній день в нього бухгалтерському обліку відображена кредиторська заборгованість за спірним договором у розмірі 3 035 215,80 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), однак вказав, що:

- дана заборгованість виникла в зв`язку зі значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства «Гарантований Покупець» перед відповідачем;

- на сьогоднішній день АТ «НАЕК «Енергоатом» працює в кризових умовах та обмеженості ресурсів, на що вказує, зокрема, окупація Запорізької АЕС;

- дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» більше ніж на 90% складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами - атомними електростанціями, проте на теперішній час ним втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії;

- водночас АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан відповідача, яким за 2022 року отримано збиток у розмірі 6,75 млрд. грн.;ї

- вказане свідчить про відсутність вини відповідача у несвоєчасній оплаті наданих послуг, а отже і про відсутність підстав для покладання на відповідача відповідальності за таке прострочення.

У відповіді на відзив позивач зауважив на тому, що:

- будучи обізнаним про реальне фінансування та можливість виконання взятих на себе зобов`язань, відповідач не був позбавлений можливості зменшити обсяги закупівлі послуг у межах реальних видатків;

- настання фінансової кризи, важкий фінансовий стан у АТ «НАЕК «Енергоатом», непогашена заборгованість ДП «Гарантований Покупець» перед відповідачем, окупація ВП «ЗАЕС» не є в розумінні ст. 617 ЦК України обставинами для невиконання своїх грошових зобов`язань за спірним договором;

- у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, позивач також знаходиться у тяжкій фінансовій ситуації, отримує значну кількість претензій від заводів-виробників продукції, що поставляється, про погашення заборгованості, яка склалася через значні неоплати по договорам поставок та надання послуг, які були укладені з АТ «НАЕК «Енергоатом». Так, станом на дату формування відповіді на відзив, заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» становить вже понад 41 млн. грн., проте позивач і надалі забезпечує необхідною продукцією АЕС України для безперебійної роботи критично важливих об`єктів України та добросовісно виконує договірні зобов`язання, а у випадку невчасної поставки сплачує штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено борг у розмірі 3 035 215,80 грн., 3% річних у розмірі 49 557,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 73 534,31 грн. та судовий збір у розмірі 37 899,70 грн., в решті позовних вимог - відмовлено.

Розглядаючи спір сторін по суті, суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті виконаних позивачем за спірним договором робіт, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача як основного боргу, так і 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі «Ліга:Закон» з урахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування, керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 ГПК України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правомірним є стягнення 3% річних у розмірі 49 557,92 грн та інфляційних втрат у розмірі 73 534,31 грн., зазначивши, що відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою 3% річних та сумою 3% річних, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що позивачем не враховано, що 2024 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 днів.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 в частині стягнення 3 % річних у розмірі 49 557,92 грн. та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір стягнення 3% річних на 90 %.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що наявні підстави для зменшення присудженої до стягнення суми 3 % річних, аналогічні за змістом доводам відзиву на позов, зауваживши на тому, що згідно з висновком Верховного Суду про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024, справу № 910/5625/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5625/24, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/5625/24.

09.09.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 залишено без руху, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 2 890,23 грн.

27.09.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2024 о 10:30 год.

08.10.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що важке фінансове становище відповідача, описане у апеляційній скарзі, не є причиною для несплати 3% річних за порушення строків оплати за договором, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у період із 23.10.2024 по 26.10.2024 у відрядженні, а з 27.10.2024 по 22.11.2024 - відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4008/23 від 24.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5625/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Скрипка І.М., Станік С.Р..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Скрипка І.М., Станік С.Р., розгляд апеляційної скарги призначено на 26.11.2024 о 10:55 год.

Станом на 26.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач та відповідач представників в судове засідання не направили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

03.05.2024 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», правонаступником якого є відповідач, (замовник) та позивач (підрядник) уклали договір №1/2023/11-123-01-23-08176 на надання послуг з капітального ремонту стопорних клапанів САРЗ енергоблоків № 1, 2 (далі Договір), в п. 1.1 якого погодили, що підрядник, у межах договірної ціни, на свій ризик власними та залученими силами (субпідрядник ТОВ «ПБК «Дніпропромсервіс») і засобами, якісно і в установлений Договором термін зобов`язується надати послуги з капітального ремонту стопорних клапанів САРЗ енергоблоку №1, 2 (надалі - обладнання), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору код CPV 50510000-3 Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, металевих контейнерів згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015. Обсяги послуг за договором визначаються Відомістю обсягів послуг (Додаток №1).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що договірна ціна за предметом договору визначається кошторисом (Додаток №2) та згідно з Протоколом погодження договірної ціни (Додаток №3) складає 2 529 346,50 грн, окрім того ПДВ (20%) 505 869,30 грн. Всього: 3 035 215,80 грн.

Остаточна договірна ціна визначається, виходячи з фактично наданих фізичних обсягів послуг та статтями витрат, врахованими у договірній ціні, які уточнюються на підставі наданих підрядником підтверджуючих документів у порядку, визначеному умовами договору, але не може перевищувати первинної ціни, заявленої у договорі (п. 3.4 Договору).

У пункті 4.1 Договору вказано, що підставою для розрахунків сторін є двосторонній акт здачі-приймання наданих послуг, підписаний уповноваженими представниками замовника і підрядника.

У пункті 4.2 Договору сторонами погоджено, що розрахунки з підрядником за надані послуги здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 60 робочих днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг, оформленого у 4-х примірниках (один - підряднику, три - замовнику).

До акту здачі-приймання наданих послуг додається копія завіреного акту наданих послуг, рахунку, договору для відшкодування ціни послуг субпідрядної організації (п. 4.3 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору послуги за предметом Договору надаються у 2023 році, закінчення - до 15.12.2023 (період надання послуг - орієнтовно протягом 3 календарних місяців). Початком надання послуг є дата доставки обладнання підряднику. Закінчення - орієнтовно через 3 календарні місяці після отримання підрядником обладнання.

Відповідно п. 5.5 Договору по завершенню виконання ремонту підрядник передає замовнику наступні документи:

- акт прийому - передачі обладнання після виконаного ремонту;

- технічний акт про приймання обладнання після виконаного ремонту;

- акт здачі-приймання наданих послуг з наданням підтверджуючих документів, визначених договором.

Датою завершення надання послуг за Договором є дата підписання комісією технічного акту про приймання обладнання з ремонту (п. 5.7 Договору).

У пункті 5.8 Договору вказано, що разом з технічним актом підрядник надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг та інші документи, визначені договором. Надані документи свідчать про завершення надання послуг з боку підрядника та надаються замовнику не пізніше 10-ти робочих днів з дати підписання технічного акту.

У пункті 11.1 Договору зазначено, що всі спори і розбіжності, які можуть виникати за договором або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами у претензійному порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

За умовами п.п. 11.2, 11.3 Договору претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання. У разі незадоволення претензії або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печатками (за наявності) і діє до 30.03.2024 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач виконав роботи на загальну суму 3 035 215,80 грн. з ПДВ, що сторонами не заперечується та підтверджується підписаним сторонами актом № 1 від 28.07.2023.

Також сторонами 28.07.2023 складено технічний акт №16/01-172, в якому зафіксовано перелік виконаних позивачем робіт.

Листом вих. №24_035 від 21.02.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій просив сплатити за виконані, в тому числі і за Договором, роботи (надані послуги) кошти у розмірі 3 035 215,80 грн. з ПДВ, а також нараховані на вказану суму 3% річних та інфляційні втрати.

У відповіді на претензію (лист вих. №23-0033.02.04/6884-вих від 02.04.2024) відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед позивач, зокрема і за Договором, проте вказав, що дана заборгованість виникла в зв`язку зі введенням воєнного стану в Україні та значним зростанням простроченої заборгованості Державного підприємства «Гарантований Покупець» перед відповідачем. При цьому, відповідач повідомив, що керівництво відповідача прикладає всі зусилля для стабілізації фінансового положення в галузі та у разі поліпшення ситуації на ринку електроенергії, заборгованість перед позивачем буде негайно погашена.

З огляду вказані обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 3 035 215,80 грн., 3 % річних в сумі 49 644,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 73 534,31 грн.

Заперечення відповідача проти позову наведені вище.

При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем своїх обов`язків по оплаті виконаних за Договором робіт на заявлену до стягнення суму, з огляду на що позивач має право на стягнення вартості таких робіт, а також, нарахованих за прострочення виконання обов`язку по їх оплаті, інфляційних втрат та 3 % річних, проте, з огляду на те, що позивачем невірно проведено розрахунок 3 % річних, а саме при розрахунку не прийнято до уваги що 2004 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 днів, задовольнив вказані позовні вимоги за розрахунком суду в сумі 49 557,92 грн., а решту позовних вимог - за розрахунками позивача.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 49 557,92 грн., а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 3 035 215,80 грн. та інфляційних втрат в сумі 73 534,31 грн. апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 3 035 215,80 грн. та інфляційних втрат в сумі 73 534,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зауважує на тому, що відповідач фактично не заперечує проти факту виконання позивачем робіт на заявлену до стягнення суму.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо оплати виконаних позивачем за Договором робіт на загальну суму 3 035 215,80 грн., позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань, в тому числі і 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що позивачем невірно проведено розрахунок 3 % річних, а саме при розрахунку не прийнято до уваги що 2004 рік є високосним, а тому 3% річних повинні обраховуватись виходячи із 366 днів, а при перерахунку суду розмір 3 % річних становить 49 557,92 грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини у допущеному порушенні грошових зобов`язань, а відтак і відсутність підстав для нарахування йому 3% річних, слід зазнати таке.

За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14.

Отже правові підстави для звільнення відповідача від обов`язку щодо сплати 3 % річних відсутні.

Щодо наявності підстав для зменшення 3 % річних, слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у справі № 902/417/18 та справі № 910/5625/24 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі.

Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

При цьому, у цій справі № 910/5625/24 сторони в Договорі не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України.

В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20).

Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру 3 % річних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 49 557,92 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 у оскаржуваній частині, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 у справі № 910/5625/24 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріли справи № 910/5625/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Р. Станік

І.М. Скрипка