Справа № 481/1678/23
Провадж.№ 2/481/50/2024
Р І Ш Е Н Н Я
іменем У К Р А Ї Н И
18.11.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Уманської О.В.,
за участі секретаря Кузьміної Н.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ФГ "Агро-1" Хлівицької О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро 1», ОСОБА_3 , про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,
Встановив:
20.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Фермерського господарства «Агро 1», у якому просила припинити дію договору оренди землі за №19/2013 площею 5,91 га. від 28.05.2013 року, укладений між її покійним батьком ОСОБА_4 та ФГ «Агро 1» в особі його директора ОСОБА_3 терміном до 31.12.2062 року шляхом його дострокового розірвання; стягнути з відповідача ФГ «Агро 1» на її користь орендну плату за договором оренди землі, судові витрати та витрати на правничу допомогу.
Свої вимоги позивач мотивував тим, покійний батько позивач ОСОБА_4 мав у своїй власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 . 09.04.2013 року покійний ОСОБА_4 склав на ім`я ОСОБА_3 довіреність, якою надав останньому право розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, і на підставі якої ОСОБА_3 28травня 2013року відімені батькапозивача уклавдоговір прооренду земельноїділянки за№19/2013площею 6,64га ізФГ «АГРО1»в особійого директора ОСОБА_3 терміном до31грудня 2062року.Під часрозгляду вНовобузькому районномусуді Миколаївськоїобласті справиза №481/368/22відповідач ОСОБА_3 пояснив судупро те,що вінуклав відімені батькапозивача договіроренди землі№19/2013та вінотримував відімені батькапозивача оренднуплату іїї віддававпомерлому. Такяк,відповідач ОСОБА_3 не надавкошти дляпридбання померлимжитлового будинкув містіНовому Бузі,останній скориставсязмістом ст..1233-1236,1248,1254ЦК Українита нотаріальнопосвідчив заповітна ім`япозивача відносноземельної ділянкиплощею 6,64газа кадастровим№482450400:03:000:0440.Після смерті ОСОБА_5 позивачка сталаспадкоємцем земельноїділянки площею6,64га закадастровим №482450400:03:000:0440згідно нотаріальнозавіреного заповітута подалазаяву провідкриття спадщини. Оскільки, позивач за весь час користування земельною ділянкою не сплачував покійному ОСОБА_4 , а після його смерті позивачці ОСОБА_1 , як спадкоємиці, орендну плату, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав, з даним позовом.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2023 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.
Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 29.09.2023 року провадження у справі відкрито та справу призначено в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
18.10.2023 року від представника відповідача ФГ «Агро1» Хлівницької О.В. надійшов відзив в якому вона зазначила про безпідставність позовних вимог. Зазначила, що 28 травня 2013 року особисто між ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) орендодавцем та Фермерським господарством «АГРО 1» в особі ОСОБА_3 орендарем, було укладено та підписано Договір оренди землі під номером 20/2013, а не № 19/2013 як зазначає позивачка. Відповідно до зазначеного договору, ОСОБА_4 , особисто, передає ФГ «АГРО 1» земельну ділянку загальною площею 6,64 га, яка належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 виданого відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області (п. 1.2 укладеного договору), кадастровий номер 4824580400:03:0000440 (п.1.3. укладеного договору). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 108354 (сто вісім тисяч триста п`ятдесят чотири) гривень (з урахуванням індексації станом на 01.01.2013 року), п.1.5 укладеного договору. Договір укладено 28 травня 2013 року на термін до 31 грудня 2062 року, п.2.1. укладеного договору. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі із каси господарства за видатковими документами, п.3.1. укладеного договору. Відповідно до п. 3.2 укладеного договору розмір орендної плати становить на рік 4000 (чотири тисячі) гривень. Орендна плата вноситься щорічно до 15 листопада кожного року, пункт 3.2. Пунктом 3.4. укладеного договору затверджується, що обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки здійснюються без урахування індексації. Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами: в інших випадках, передбачених законом. В вище зазначеному судовому засіданні, під час розгляду справи №481/368/22, відповідачем зазначалось, що на підставі довіреності ОСОБА_3 отримував від ФГ «АГРО 1» орендну плату та передавав грошові кошти особисто ОСОБА_4 .. Грошові кошти отримувались відповідачем з каси фермерського господарства на підставі видаткових документів, а далі ці ж гроші передавалися особисто ОСОБА_4 .. Тобто орендну плату за земельну ділянку під кадастровим номером 4824580400:03:0000440, відповідно до договору оренди землі №20/2013 від 28.05.2013 року, ОСОБА_4 отримував особисто від ОСОБА_3 .. Більш того, ОСОБА_6 , в свою чергу жодного разу не звертався до ФГ «Агро 1» з вимогою щодо сплати заборгованості за оренду земельної ділянки або до суду з позовною заявою щодо стягнення заборгованості за оренду землі. Відповідачем передавалися грошові кошти особисто батькові позивача до 2020 року включно, а саме: в термін з 2013 року по 2015 рік кожного року, відповідачем передавалися грошові кошти, тобто орендна плата,- особисто власнику земельної ділянки. У березні 2016 року за особистим проханням ОСОБА_4 , відповідач отримав орендну плату за 2016, 2017,2018,2019, 2020 роки. За особистим проханням ОСОБА_4 , відповідач отримав орендна плату за чотири роки вперед та передав її особисто ОСОБА_7 . Зазначене підтверджується видатковим документами, а саме: видатковим касовим ордером № 56 від 10.10.2013 року на суму 8 000 (вісім тисяч) гривень; видатковим касовим ордером № 89 від 03.11.2014 року на суму 8 000 (вісім тисяч) гривень; видатковим касовим ордером № 75 від 18. 09.2015 року на суму 8 000 (вісім тисяч) гривень; видатковим касовим ордером № 23 від 10.03.2016 року на суму 8 000 (вісім тисяч) гривень; видатковим касовим ордером № 28 від 25.03.2016 року на суму 32 000 (тридцять дві тисячі) гривень 00 копійок (додається).
На підставі довіреності відповідачем отримувалась орендна плата з каси фермерського господарства та в подальшому передавалась особисто батькові позивача до 2020 року, включно. А орендна плата за користування земельною ділянкою під кадастровим номером 4824580400:03:0000440 за період з 2021 року по теперішній час нараховується ФГ «Агро 1», але не здійснюється виплату у зв`язку з відсутністю звернення спадкоємця.
Ухвалою суду від 18.10.2023 року задоволено заяву представника відповідача про відвід судді Вжещ С.І.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року, матеріали цивільної справи передано судді ОСОБА_8 .
Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області Васильченко-Дриги Н.О. від 24.10.2023р. цивільну справу №481/1678/23 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро 1», про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати прийнято свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
23.11.2023р. представником позивача змінено редакцію позовної заяви шляхом зазначення відповідачем ОСОБА_3 та Фермерського господарства «Агро 1», з вимогою про дострокове розірвання договору оренди землі та солідарного стягнення з відповідачів орендної плати, судових витрат, та витрат на правничу допомогу.
29.01.2024р. головуючою суддею Васильченко-Дрига Н.О. заявлено самовідвід.
Ухвалою судувід 29.01.2024заяву просамовідвід суддіВасильченко-ДригиНаталі Олександрівни по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро 1» та ОСОБА_3 , про розірвання договору оренди землі та солідарне стягнення орендної плати задоволено та цивільну справу передано до канцелярії суду для вирішення питання про її повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.02.2024 року визначений новий головуючий суддя Уманська О.В.
Ухвалою судді Уманської О.В. від 08.02.2024 року цивільну справу №481/1678/23 прийнято свого провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року підготовче судове засідання закрите та призначене до судового розгляду.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовну.
Представник відповідача ОСОБА_10 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд заслухавши пояснення учасників процесу, всебічно, об`єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 7.12.2023 року, № 1159 після смерті батька ОСОБА_4 набула права приватної власності на земельну ділянку площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Софіївської сільської ради ради Баштанського району Миколаївської області. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2023 року № 52850372 (а.с.5,6 т.1 ; 6, 7 т.2).
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 288356368 від 03.1202021 року земельні ділянки площею 5,9135 га кадастровий номер 4824580400:03:000:0248 та площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , перебувають в оренді ФГ «Агро-1» на підставі договорів оренди землі № 19/2013 та № 20/2013, виданих 28.05.2013 року, термін дії договорів до 31.12.2062 року (а.с.10-11 т.1).
З часу відкриття спадщини на зазначену земельну ділянку позивач ОСОБА_1 набула статусу орендодавця за договором оренди землі, укладеним її попереднім власником, тобто набула усіх прав та обов`язків за договором оренди, в тому числі й право на отримання орендної плати.
Згідно з пунктом 13.5 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с.79 т.1).
Разом з тим, доказів повідомлення орендодавцем орендаря про перехід права власності на земельну ділянку та перехід прав і обов`язків за чинним договором оренди щодо даної земельної ділянки із зазначенням: кадастрового номера, місця розташування та площі земельної ділянки; прізвища, ім`я, по батькові нового власника; місця проживання нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів матеріали справи не містять.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 13.07.2023 року у справі № 481/368/22, яке набрало законної сили, було у задоволенніпозову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнанняправа власностіна земельніділянки, відмовлено. Даним рішенням встановлено, що 28.05.2013 року ОСОБА_4 склав заповіт згідно якого заповів ОСОБА_3 належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №035683, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,91 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0248, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії І-МК №008147, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області.
Пізніше, 27.02.2020 року ОСОБА_4 склав інший заповіт згідно якого заповів ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку, площею 6,6400 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
Згідно з частиною першою статті 6, статті 35 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Частина 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).
Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.
На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.
Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.
Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто неналежне виконання умов договору як і невиконання, також є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова в висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеному в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною першою статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Відповідно до наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати подати докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування.
Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.
Пунктом 3.1 спірного договору оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі із каси господарства за видатковим документом.
Отже сторонами в договорі визначено способи сплати орендної плати.
Відповідачем надано копії видаткових касових ордерів про виплату орендної плати: від 10.10.2013 року в сумі 8000,00 грн за 2013 рік; від 03.11.2014 року в сумі 8000,00 грн за 2014 рік; від 18.09.2015 року в сумі 8000,00 грн за 2015 рік; від 10.03.2016 року в сумі 8000,00 грн за 2016 рік; від 25.03.2016 року в сумі 32000,00 грн за 2017 рік.
У даній справі, позивачем ОСОБА_1 не доведено виконання нею вимог ч.3ст.148-1 ЗК Українита направлення орендарю інформації про нового власника орендованої земельної ділянки, зокрема: місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщозакономабо договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).
За таких обставин вина відповідача ФГ «Агро1» у простроченні зобов`язання є недоведеною.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст.129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з ч.3 ст.12, ч.1 ст.81ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Статтею 78ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які зазакономмають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно дост.80ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч.1-3ст.89 ЦПК України).
Відповідно до ч.1ст.8Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення іззаконом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6ст.3 ЦК України).
Тлумачення якст.3 ЦК Українизагалом, так і п.6ст.3ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Схожий по суті висновок зроблений в п.8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (п.6ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
З урахуванням встановленого, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 не надано беззаперечних доказів систематичного (два і більше разів) невиконання умов договору оренди землі щодо сплати орендної плати, відтак позовні вимоги про розірвання договору оренди землі є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, належить віднести на її рахунок.
Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК Українисуд
Ухвалив :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро 1», ОСОБА_3 , про дострокове розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , 30,03,1975 рку народження, адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Фермерське господарство «Агро 1», адреса місцезнаходження: 55636, Миколаївська область, Баштанський район, с. Майорівка, код ЄДРПОУ 24058599.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя
Суд | Новобузький районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 18.11.2024 |
Оприлюднено | 03.12.2024 |
Номер документу | 123423238 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди |
Цивільне
Новобузький районний суд Миколаївської області
Уманська О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні