Постанова

від 28.11.2024 по справі 924/403/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року Справа № 924/403/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 (повний текст рішення складено 22.08.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 (повний текст рішення складено 05.09.2024), ухвалені суддею Гладюком Ю.В. у м. Хмельницький у справі № 924/403/24

за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА"

про стягнення грошей

ВСТАНОВИВ:

Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького звернулася до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" 12387, 10 грн. штрафних санкції за договором № 673-234 від 10.11.2023 про надання послуг за державні кошти.

Обґрунтовуючи позовні вимоги академія послалась на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині порушення п. 4.2.1. щодо терміну надання послуг, за що передбачена відповідальність, яка визначена у п. 5.4 договору.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" на користь позивача 3378, 32 грн штрафних санкцій та 825, 82 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Окрім того, додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 у даній справі частково задоволено заяву ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/403/24. Стягнуто з позивача на користь відповідача 13090, 88 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 та додаткове рішення від 04.09.2024 по справі № 924/403/24 та прийняти нове, яким позовні вимоги Національної академії задоволити повністю та відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аргументуючи доводи скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було прийнято до уваги те, що відповідачем не надано належних доказів щодо наявності, причин виникнення та підтвердження форс-мажорних обставин (погані погодні умови), як цього вимагає чинне законодавство. Суд першої інстанції у своєму рішенні прийняв до уваги доводи відповідача про те, що роботи за договором № 673-23 від 10.11.2023 були виконані раніше, що підтверджується переданими листом вих. № 1/31с-1 від 07.12.2023 представнику позивача Олексію Дацюку документами, а саме: довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3 є та актом приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2В), про що свідчить відмітка на вказаному листі вих. №1/31с-1 від 07.12.2023 "Отримав", з підписом ОСОБА_1 та датою 07.12.2023. Однак, скаржник вважає, що твердження суду про належність таких підписів одній і тій же особі є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами, оскільки судова експертиза у вказаній справі не призначалась судом та не проводилась. У суду першої інстанції відсутні повноваження щодо порівняння таких підписів та відсутні підстави для ствердження належності цих підписів одній і тій ж особі. Також позивач вказує, що фактичною датою закінчення надання послуг, відповідно до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт, є 23.12.2023. Щодо додаткового рішення суду у даній справі, то позивач вважає, що судом першої інстанції не було враховано, що 20.06.2024 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, але попереднього розрахунку суми судових витрат, які очікується понести у зв`язку із розглядом справи, у ньому не зазначено. Окрім того позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що основним рішенням позовні вимоги академії задоволено частково. Відтак, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 у справі № 924/403/24; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого товариство просило суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

В силу ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2023 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 673-23 про надання послуг за державні кошти, згідно п. 1.1. якого виконавець зобов`язувався надати послуги з поточного ремонту будівлі в новоствореному окремому підрозділі Національної академії ВПС (санвузли 2 поверх) (код ДК 021:2015:50760000-0 "Ремонт і технічне обслуговування громадських вбиралень") в порядку та на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 3.1. договору, платником за цим договором є Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Оплата за фактично надані послуги здійснюється на підставі акту наданих послуг. Загальна вартість послуг, що підлягає наданню за цим договором, становить 563053, 15 грн. без ПДВ. Згідно п. 3.2. договору, ціна за послуги залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов`язань. Згідно п. 3.3. договору, будь-яка зміна цін за надання послуг, що підлягає виконанню за цим договором, можлива після попередньої письмової згоди сторін. Пунктом 4.2.1. визначено, що виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 2.1. договору. Термін надання послуг до 01.12.2023. Згідно п. 5.4. договору, у разі порушення строків надання послуги виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуги з якої допущено прострочення за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості та замовник має право на розірвання договору в односторонньому порядку з вказаних підстав. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023.

24.11.2023 відповідач звернувся до позивача із листом № 1/29с про продовження терміну виконання робіт за договором № 673-23 до 20.12.2023 у зв`язку з складним технологічним процесом та нестабільними погодними умовами. На відповідному листі наявний напис "Отримав", підпис та дата 24.11.2023.

Листом Вих. № 1/31с-1 від 07.12.2023 відповідачем направлено позивачу довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2В), де товариство просило здійснити прийняття фактично наданих послуг та провести їх оплату відповідно до умов договору № 673-23. На відповідному листі наявний напис "Отримав", підпис та дата 07.12.2023.

05.01.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 06.1.3/99-24-Вих, у якій замовник просив, на виконання п. 5.4. договору, сплатити штрафні санкції в сумі 12387, 10 грн. В підтвердження надіслання претензії позивачем додано фіскальний чек від 05.01.2024.

Позивачем додано до матеріалів справи: акт приймання виконаних будівельних робіт № 1 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року, підсумкові відомості ресурсів, розрахунок загально виробничих витрат до акту КБ-2в, акт № 1 виконання технічного нагляду до договору № 833-23 від 15.12.2023.

Також відповідачем долучено до матеріалів справи копію тендерної документації для процедури "Відкриті торги (з особливостями)" за предметом закупівлі "Поточний ремонт будівлі в новоствореному окремому підрозділі Національної академії ВПС (санвузли 2 поверх", відповідно до п. 2.3 якої особа відповідальна за предмет закупівлі - Олексій Дацюк.

Вказуючи, що відповідач виконав свої договірні зобов`язання з порушенням терміну, встановленого п. 4.2.1. договору № 673-23 від 10.11.2023 на двадцять два дні, позивач звернувся із відповідним позовом до господарського суду та просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 12387, 10 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

В силу ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтями 626, 627, 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначено вище, між сторонами даного господарського спору укладено договір № 673-23 про надання послуг за державні кошти, згідно умов якого ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" зобов`язувалось надати послуги з поточного ремонту будівлі в новоствореному окремому підрозділі Національної академії ВПС (санвузли 2 поверх) (код ДК 021:2015:50760000-0 "Ремонт і технічне обслуговування громадських вбиралень") в порядку та на умовах, визначених цим договором.

З огляду на правову природу правовідносини, що виникли між сторонами відповідного договору, апеляційний господарський суд відмічає, що такі відносини характеризуються ознаками договору підряду.

Згідно ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як зазначено вище, пунктом 4.2.1. договору сторони обумовили, що виконавець зобов`язаний своєчасно та якісно надавати послуги, зазначені в п. 2.1. договору. Термін надання послуг до 01.12.2023.

Згідно ст. ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Як вказував позивач, в ході виконання договору, відповідачем проведено роботи на загальну суму 453855, 61 грн., про що свідчить акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт. Зазначений акт був підписаний сторонами та вказані у акті роботи на загальну суму 453855, 61 грн. були оплачені позивачем.

Вищезазначене свідчить про те, що надані виконавцем за договором послуги (виконані роботи) були прийняті замовником без будь-яких зауважень (підписані сторонами довідка та акт доказів протилежного не містять), після чого були оплачені замовником 26.12.2023 в повному обсязі.

Однак, згідно з актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року, виконання визначених договором робіт було завершено 23.12.2023, що, на думку позивача, суперечить пункту 3.1. та 5.2.1. договору - термін надання послуг до 01.12.2023.

Позивач вважає, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання на 22 календарні дні, при цьому, позивач посилається на підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт, датований 23.12.2023.

Однак суд зауважує, що 23.12.2023 це фактично тільки дата підписання відповідних документів керівником позивача, а не дата завершення виконання цих робіт відповідачем.

Наявними у справі доказами підтверджується те, що передбачені договором № 673-23 роботи (послуги) фактично були завершені вже 07.12.2023 (тобто лише на 6 календарних днів пізніше обумовленого договором терміну).

Як встановлено судами та зазначено вище, листом від 07.12.2023 вих. № 1/31с-1 відповідачем було повідомлено позивача про завершення виконання робіт (послуг) та, у відповідності до умов договору № 673-23, товариство просило здійснити прийняття фактично наданих послуг та провести їх оплату. До цього відповідного листа були додані підписані відповідачем документи, а саме: довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма № КБ-3); акт приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2В).

Вказаний лист був отриманий позивачем 07.12.2023, про що свідчить відмітка на листі про його отримання, поставлена представником замовника - ОСОБА_2 .

Окремо суд констатує, що позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів того, що вищевказані документи були отримані замовником від виконавця у будь-який інший день, а не 07.12.2023.

Доводи позивача про те, що із відмітки на листі від 07.12.2023 "Отримав", з підписом ОСОБА_1 та датою 07.12.2023 нібито неможливо встановити кому саме належить ця відмітка з відповідним підписом, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими зважаючи на слідуюче.

Суд зауважує, що підпис фізичної особи на певному документі є відображенням формалізованої волі цієї особи та передбачає власноручне нанесення особистого підпису у відповідних реквізитах документів. Суд розуміє особистий підпис як власноручно виконаний зразок почерку, що дозволяє ідентифікувати особу, що його виконала, а також відображає певну презумпцію походження документу від конкретної особи. Підпис фізичної особи має індивідуальні та повторювані ознаки, що проявляються при кожному його відтворенні. Така наявність індивідуальних та повторюваних ознак є очевидною для сторонніх спостерігачів, що дозволяє щоразу проводити верифікацію особи та вчиненої нею відповідної дії (підпис на документі). Кожна особа, що проставляє особистий підпис на документі, таким чином підтверджує своє волевиявлення. При цьому, такий механізм "підтвердження особистим підписом" дає змогу використовувати особисті підписи у повсякденному житті без застосування спеціальних знань щодо належності певного підпису тій чи іншій особі.

З огляду на таку природу особистого підпису фізичної особи, суд констатує наявність спроможності самостійно оцінити транскрипційну спорідненість та схожість підписів ОСОБА_3 на відповідних документах.

Апеляційний господарський суд акцентує, що у матеріалах справи наявний цілий ряд документів, які містять підпис даної особи ( ОСОБА_4 ) ідентичний тому, що проставлений на згаданому вище листі відповідача від 07.12.2023. Порівнявши ці підписи, можна впевнено стверджувати, що вони належать одній і тій самій особі, а саме ОСОБА_5 . Окрім того, кожен аркуш укладеного між сторонами договору № 673-23 завізований власноручним підписом ОСОБА_6 , на штампі погодження договору, який розміщений на звороті його останньої сторінки, також наявний власноручно проставлений ним підпис біля прізвища " ОСОБА_7 " навпроти зазначеного друкованими літерами "Начальник відділення".

Крім того судом встановлено, що 13.10.2023 та 27.10.2023, тобто ще до початку здійснення робіт з поточного ремонту будівлі в новоствореному окремому підрозділі Національної академії ВПС (санвузли 2-й поверх), що передбачені, зокрема, договором № 673-23 від 10.11.2023, сторонами було проведено обстеження об`єкта будівництва та складено відповідні акти, які зі сторони позивача (замовника) були підписані ОСОБА_3 і підпис останнього ідентичний тим підписам, що проставлені на документах, про які згадано вище (копії актів обстеження від 13.10.2023 та від 27.10.2023 наявні у справі).

Також у справі наявна копія документації щодо проведення відкритих торгів № UA-2023-10-25-013429-а, яка містить, зокрема, Тендерну документацію для процедури "Відкриті торги (з особливостями)" за предметом закупівлі "Послуги з поточного ремонту будівлі в новоствореному окремому підрозділі Національної академії ВПС (санвузли 2-й поверх)", затверджену протоколом уповноваженої особи ОСОБА_8 від 25.10.2023, згідно з якою в розділі 2 "Інформація про замовника" вказана інформація про особу, відповідальну за предмет закупівлі (технічну специфікацію, додаток 4), а саме зазначено: "Олексій Дацюк, тел. моб. НОМЕР_1 ".

З огляду на викладене апеляційний господарський суд зауважує, що наведеним повністю спростовується твердження позивача про неможливість підтвердження факту отримання Національною академією зазначених вище листів відповідача, адже особою, яка отримала ці листи, є відповідна посадова особа позивача - начальник відділення, майор ОСОБА_3 , що підтверджується належними, допустимими і достатніми доказами.

Твердження скаржника про те, що питання про належність підписів одній і тій же самій особі відносяться до предмету почеркознавчої експертизи є необґрунтованим з огляду на те, що останнім не ініціювалось призначення такої експертизи у даній справі.

Колегія суддів зазначає, що факт можливого нездійснення реєстрації вищевказаного листа (з додатками) в системі документообігу Національної академії посадовою особою позивача знаходиться поза межами компетенції відповідача (тобто не залежить від його волі та не може ставитися йому в провину).

Згідно ч. 1 ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Проте, в даному випадку, після отримання 07.12.2023 вищезазначених документів (довідок та актів) позивачем (замовником) тривалий час відбувалася процедура їх внутрішнього погодження та візування посадовими особами Національної академії, що підтверджується відповідними відмітками (підписами цих осіб) на звороті цих документів.

Отже, та обставина, що датою підписання керівником (ректором) Національної академії документів щодо приймання виконаних за договором будівельних робіт стало 23.12.2023, не залежала від відповідача, який повністю виконав свої договірні зобов`язання станом на 07.12.2023.

З огляду на викладене цілком вмотивованою є позиція суду першої інстанції, який прийняв доводи відповідача у справі, як такі, що є обґрунтованими, а тому вирішив, що датою завершення виконання робіт за договором № 673-23 від 10.11.2023 є 07.12.2023, а затягування підписання актів приймання виконаних робіт до 23.12.2023 відбулося з вини позивача, чому сприяли внутрішні процедури погодження та візування, що не може ставитися в провину відповідачу.

За таких обставин, відповідачем прострочено термін надання послуг за договором № 673-23 від 10.11.2023 на шість днів.

В силу ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості

Відповідно до п. 5.4. договору, на який посилається позивач, у разі порушення строків надання послуги, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості послуги з якої допущено прострочення за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (двадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості та замовник має право на розірвання договору в односторонньому порядку з вказаних підстав.

З огляду на те, що матеріалами справи повністю підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо строків надання послуг (виконано роботи з простроченням на шість днів) та зважаючи, що пунктом 5.4 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевикладених обставин щодо періоду прострочення, правомірно задоволив пеню в розмірі 3378, 32 грн., решта суми пені, відповідно, заявлена не обґрунтовано.

Доводи скаржника про те, що відповідачем не було надано належних доказів щодо наявності та причин виникнення та підтвердження форс-мажорних обставин (погані погодні умови), як цього вимагає чинне законодавство, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки відповідач не посилався на наявність будь-яких форс-мажорних обставин в обґрунтування своєї правової позиції. Не містить висновків про наявність форс-мажорних обставин і оскаржуване рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а відтак відсутні правові підстави для його скасування.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача щодо неправомірності додаткового рішення у даній справі, колегія суддів зазначає слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем через систему "Електронний суд" було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у даній справі, у якій останній просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18000 грн.

Позивачем до суду першої інстанції було подано заперечення на вказану заяву, у якій останній просив відмовити у задоволенні заяви та зазначив, що відповідачем було подано відзив на позовну заяву, але попереднього розрахунку суми судових витрат (суми витрат на професійну правничу допомогу), які очікується понести у зв`язку із розглядом справи не було зазначено.

Як зазначено вище, додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 у даній справі частково задоволено заяву відповідача та тягнуто з позивача на користь товариства 13090, 88 грн витрат на професійну правничу допомогу. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу ст. ст. 15, 16 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Згідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Разом з тим, частиною 4 ст. 126 ГПК України обумовлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаної норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст.129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

З матеріалів справи вбачається, що 04.06.2024 року між ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" (замовником) та адвокатом Афадєєвим В.В. (виконавцем) було укладено договір про надання правової допомоги, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе надання замовнику правової допомоги - комплексу платних юридичних послуг, до складу яких входять: надання усних та письмових консультацій, складання відповідних процесуальних документів (позовних заяв, заяв, клопотань, скарг тощо), представництво інтересів замовника у правоохоронних органах, судах першої, апеляційної та інших інстанцій, а за необхідності - у інших органах, підприємствах, установах, організаціях, а також надання інших юридичних послуг, необхідних для виконання поставлених замовником завдань. Згідно з п. 3.1. договору, вартість послуг виконавця визначається у актах про надання правової допомоги, які підписуються сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги в безготівковому або готівковому порядку (п. 3.2. договору). Згідно п. 5.1. договору, останній набирає силу з моменту його підписання і діє безстроково - протягом строку, необхідного для виконання доручення (доручень) замовника виконавцем.

23.08.2024 сторонами договору підписано акт про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого виконавець згідно з умовами договору про надання правової допомоги від 04.06.2024 надав, а замовник прийняв надану йому правову допомогу - комплекс платних юридичних послуг, пов`язаних із захистом інтересів замовника у судовій справі № 924/403/24 за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького до ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" про стягнення 12387, 10 грн. штрафних санкцій за договором № 673-23 про надання послуг за державні кошти від 10.11.2023.

У п. 2 відповідного акту зазначено детальний опис послуг, що були надані виконавцем за вказаним договором, а саме: - попереднє консультування замовника щодо правового регулювання спірних відносин, ознайомлення із наданими ним документами, розробка правової позиції щодо захисту прав та інтересів замовника в суді, аналіз судової практики у аналогічних справах; - подання до Господарського суду Хмельницької області заяви про надання доступу до електронної справи № 924/403/24 та подальше здійснення ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді; - підготовка та подання до Господарського суду Хмельницької області відзиву на позовну заяву Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького про стягнення 12387, 10 грн. штрафних санкцій за договором № 673-23 про надання послуг за державні кошти від 10.11.2023 (разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву та на подання доказів на підтвердження заперечень відповідача проти позову); - підготовка та подання до суду заяви про перехід до розгляду справи № 924/403/24 за правилами загального позовного провадження; - підготовка та подання до суду заперечень на відповідь на відзив у справі № 924/403/24 (разом із клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження заперечень відповідача проти позову); - безпосередня участь як представника відповідача в судових засіданнях Господарського суду Хмельницької області по розгляду справи № 924/403/24, що відбулися 16.07.2024, 14.08.2024, 20.08.2024. Відповідно до п. 3. акту, загальна вартість перерахованої вище правової допомоги виконавця за домовленістю сторін становить 18000 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений відтиском їх печаток.

В матеріалах справи також наявний ордер на надання правничої (правової) допомоги ТзОВ "Будівельна компанія "АССА" на підставі договору № б/н від 04.06.2024 у Господарському суді Хмельницької області адвокатом Афадєєвим В.В. від 04.06.2024.

Вказані матеріали суд вважає належними доказами (належно оформлені) того, що відповідачу надано професійну правничу допомогу у даній справі адвокатом Афадєєвим В.В., згідно відповідного договору, що в силу ст. 126 ГПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви та необхідність відшкодування відповідачу понесених витрат на професійну правничу допомогу (враховуючи, що позов задоволений частково).

Водночас, проаналізувавши надані відповідачем в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів відповідача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 18000 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені витрати є не співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг (з огляду на часткове задоволення позовних вимог та зважаючи на обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору), не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи є 13090, 88 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін.

Аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції при розподілі судових витрат не враховано вимоги ч. 4 ст. 129 ГПК України, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що якраз-таки судом у додатковому рішенні було здійснено пропорційний розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідно до розміру задоволених вимог, а тому розмір стягнених судом з позивача судових витрат становить 13090, 88 грн. (із загальної суми 18000 грн.), тобто оскаржуване додаткове рішення ухвалене у суворій відповідності до вимог ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Доводи скаржника про те, що відповідачем не було зазначено попереднього розрахунку суми судових витрат (суми витрат на професійну правничу допомогу), які очікується понести у зв`язку із розглядом справи, колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на те, що поданий відповідачем у суді першої інстанції відзив на позовну заяву містив інформацію про те, що товариством у справі будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 12000 грн., а докази понесених витрат будуть надані суду додатково, але не пізніше 5 днів після ухвалення судом рішення. Подальше ж збільшення розміру понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу до 18000 грн., як вказав останній, пов`язане із переходом судом до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження (тоді як спочатку вона розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін), що потягнуло за собою, зокрема, необхідність участі представника відповідача в судових засіданнях.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Звертаючись із апеляційною скаргою позивач не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятих ним судових рішень.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на останнього в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20 серпня 2024 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року у справі № 924/403/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 924/403/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.