Постанова

від 09.01.2025 по справі 924/403/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року Справа № 924/403/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

без повідомлення (виклику) сторін

розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст складено 22.08.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст складено 05.09.2024) у справі № 924/403/24

за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА"

про стягнення грошей

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького залишено без задоволення; рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 у справі № 924/403/24 залишено без змін.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Будівельна компанія "АССА" про ухвалення додаткового рішення (сформована в системі "Електронний суд" 06.12.2024), відповідно до якої товариство просило суд поновити останньому процесуальний строк на подання у справі № 924/403/24 доказів на підтвердження понесених судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) в зв`язку з наявністю поважної причини його пропуску; ухвалити у даній справі додаткове судове рішення, за яким включити до складу судових витрат у справі витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн., понесені під час апеляційного провадження та стягнути зазначені витрати з позивача на користь відповідача.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 поновлено заявнику пропущений строк на подання доказів фактично понесених витрат на правничу допомогу у справі № 924/403/24; прийнято заяву ТОВ "Будівельна компанія "АССА" про ухвалення додаткового рішення у справі № 924/403/24 до розгляду; розгляд заяви постановлено здійснити без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; запропоновано позивачу у строк до 20.12.2024 надіслати письмові заперечення з приводу поданої заяви про розподіл судових витрат та докази надсилання копії таких заперечень відповідачу.

Від позивача 20.12.2024 надійшли заперечення, в яких зазначає, що представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу попереднього розрахунку суми судових витрат (суми витрат на професійну правничу допомогу), які очікується понести у зв`язку із розглядом справи не зазначено. Водночас вказує, що дана справа є справою незначної складності, а сума витрат на професійну правову допомогу, яка зазначена у акті про надання правової допомоги є неспівмірною із послугами наданими адвокатом.

Розглянувши заяву ТОВ "Будівельна компанія "АССА" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Метою впровадження принципу є відшкодування судових витрат є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Нормою ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін .

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020)

В силу ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Судом констатується, що у відзиві на апеляційну скаргу заявник зазначав про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 7 000,00 грн, а докази понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду додатково, але не пізніше 5 днів після ухвалення судом рішення у справі.

На підтвердження наданої правничої допомоги до заяви долучено копію Договору про надання правничої допомоги від 04.06.202, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" (Замовником) та адвокатом Афадєєвим В.В. (Виконавцем).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе надання Замовнику правової допомоги комплексу платних юридичних послуг, до складу яких входять: надання усних та письмових консультацій, складання відповідних процесуальних документів (позовних заяв, заяв, клопотань, скарг тощо), представництво інтересів Замовника у правоохоронних органах, судах першої, апеляційної та інших інстанцій, а за необхідності - у інших органах, підприємствах, установах, організаціях, а також надання інших юридичних послуг, необхідних для виконання поставлених Замовником завдань.

Згідно з п. 3.1., 3.2. даного договору вартість послуг Виконавця визначається у актах про надання правової допомоги, які підписуються Сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється Замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги в безготівковому або готівковому порядку.

До заяви додано також акт від 05.12.2024 про надання правової допомоги, згідно з яким вартість правової (правничої) допомоги Виконавця, пов`язаної із захистом інтересів Замовника під час апеляційного провадження у справі № 924/403/24 за позовом Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА про стягнення 12 387,10 грн штрафних санкцій за договором № 673-23 про надання послуг за державні кошти від 10.11.2023 становить 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Також в п. 2 даного Акту міститься детальний опис послуг, наданих Виконавцем Замовнику на підставі вищезазначеного Договору в межах апеляційного провадження у справі № 924/403/24, із зазначенням їх вартості, а саме: - подання до Північно-західного апеляційного господарського суду заяви про надання доступу до електронної справи № 924/403/24 та подальше здійснення ознайомлення з матеріалами даної справи в електронному вигляді (в тому числі з апеляційною скаргою, поданою позивачем) - 1000 грн; - підготовка та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Хмельницького на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.08.2024 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2024 (разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву) - 6000 грн.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Подібна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20, від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.

Отже, аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити суму судових витрат встановивши їх не співрозмірність характеру спору, ступеню її складності, наявність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, витраченого адвокатами часу на надання правової допомоги, та іншим обставинам, які мають істотне значення, незалежно від того, чи подавалося таке клопотання відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18 та від 06.03.2019 по справі № 910/15357/17.

У своїй постанові від 20.11.2020 № 910/13071/19 Верховний Суд зауважив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн у даній справі не є співмірним із складністю справи та з обсягом наданих робіт у даній справі.

Так, вивчивши надані заявником документи, колегія суддів зазначає, що витрати, пов`язані з вивченням (аналізом) апеляційної скарги, відповідних документів та підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу, про які зазначено в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.12.2024, апеляційний господарський суд вважає єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування правової позиції клієнта, що знаходить своє відображення у відзиві на апеляційну скаргу, а тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзиву на апеляційну скаргу.

Схожа правова позиція викладена у додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2321/20 від 08.04.2021.

Окрім того, шаблон заяви про надання доступу до електронних матеріалів судової справи наявний у системі ЄСІТС.

Суд також вважає надмірною заявлену суму з огляду на розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, подані відповідачем відзиви на позовну заяву та на апеляційну скаргу фактично дублюються. Їх підготовка, з урахуванням складності цієї справи (штрафних санкцій за договором № 673-23) та обсягу наданих послуг не потребувала аналізу значної кількості нормативно-правових актів та затрат часу, оскільки правова позиція відповідача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не змінювалася.

Суд акцентує, що в процесі розподілу правничих витрат наявні в матеріалах справи докази понесення судових витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі за рахунок іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Адвокат та клієнт, керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, вправі погодити між собою розмір та вартість такої допомоги. Клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження. Однак, інший учасник у справі, на якого просить клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв пов`язаності витрат з розглядом справи, обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, апеляційний господарський суд вважає за можливе застосувати положення ч. 5 ст. 129 ГПК України. Судова колегія виснувала, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про частковіе задовллення заяви відповідача та покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Саврія В.А. у відпустці (з 23.12.2024 по 03.01.2025) та втратою працездатності з 06.01.2025 по 08.01.2025, додаткове рішення прийнято поза межами визначеного ч. 3 ст. 244 ГПК України строку з огляду на встановлену ч. 1 цієї статті вимогу про незмінність складу суду при розгляді таких заяв.

Керуючись статтями 123, 126-129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 924/403/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького (29000, вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 14321481) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АССА" (29000, вул. Кам`янецька, буд. 38, кв. 21, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 34769471) 3 000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу № 924/403/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.