Постанова

від 29.10.2024 по справі 904/382/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/382/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.

представники учасників провадження:

від позивача: Вишневський А.Є. (в залі суду);

від відповідача: Биструшкін О.С. (в залі суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 (суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро, повний текст якої підписаний 19.06.2024)

та апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 (суддя Бажанова Ю.А., м. Дніпро, повний текст якої підписаний 02.07.2024) у справі №904/382/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп", селище Дослідне Дніпровського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз", місто Синельникове Дніпропетровської області

про стягнення 626 739,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" про стягнення збитків в сумі 626 739,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № Л118/271221-1 транспортного експедирування автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 27.12.2021 та заявки на перевезення №П-000000095564 від 30.06.2023 відповідачем (перевізником) завдано позивачу (експедитору) шкоду в розмірі 626 739,91 грн., яку на підставі претензії Представництва Дитячого Фонду ООН в Україні №2023/ОРS/VD-983 від 25.09.2023 сплачено позивачем за псування товару, перевезення якого здійснював відповідач.

13.03.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на свою користь збитки в сумі 626 739,91 грн та понесені додаткові судові витрати в загальному розмірі 27341,10грн.

В заяві від 05.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на свою користь збитки в сумі 626 739,91 грн та понесені додаткові судові витрати в загальному розмірі 33421,10грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" про стягнення 626 739,91 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" 168 540,37 грн. матеріальної шкоди, 2 528,11 грн. витрат по сплаті судового збору, 6 459,36 грн. інших судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду у задоволеній частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить в цій частині рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позову у повному обсязі.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що під час виконання заявки на перевезення №П-000000095564 від 30.06.2023, температурний режим в ізотермічному вантажному відсіку автомобіля (рефрижераторі) контролювався за допомогою пристрою, який є невід`ємною частиною вказаного автомобіля. Відповідно до даних Пристрою, під час Перевезення в рефрижераторі були зафіксовані істотно інші температури порівняно з тими, про які заявляв позивач. З наведеного випливає, що товар медичного призначення перевозився без порушення встановленого температурного режиму для його перевезення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2024 (суддя доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

19.07.2024 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 11.07.2024 надійшла заява про усунення недоліків скарги.

Також, не погодившись із зазначеним рішенням суду у відмовленій частині вимог, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, просить в цій частині рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що для відновленням становища, що існувало до порушення права позивачем здійснена повторна доставка до відповідних медичних закладів нових товарів медичного призначення Dialab, HIV 12 Ab cut-off ELISA kit/96 у кількості 107 одиниць замість тих, що стали непридатними для використання внаслідок винних дій відповідача.

Приймаючи до уваги положення пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України, керуючись статтями 225 Господарського кодексу України, 22 Цивільного кодексу України, в даній ситуації для відновлення становища, що існувало до порушення відповідачем своїх зобов`язань, є обґрунтованими додаткові витрати в загальній сумі 17392,05 доларів США щодо:

- закупівлі 107 нових тест-наборів Dialab, HIV 12 Ab cut-off ELISA kit/96 (за ціною 59,15 доларів США за одиницю) у виробника цих тест-наборів на загальну суму 6329,05 доларів США;

- міжнародного перевезення 107 нових тест-наборів Dialab, HIV 12 Ab cut-off ELISA kit/96 від виробника до України вартістю 2500,00 доларів США;

- відкликання та заміна пошкоджених тест-наборів в межах країни (ЮНІСЕФ/ кінцевий вантажоодержувач) на загальну суму 4592,00 долари США, а саме витрати на повторну доставку 107 нових тест-наборів до медичних закладів України, а також на відкликання та зворотну доставку непридатних для використання 107 тест-наборів Dialab, HIV 12 Ab cut-off ELISA kit/96;

- компенсації суми початкового внеску для здійснення первинного перевезення по медичним закладам України тест-наборів Dialab, HIV 12 Ab cut-off ELISA kit/96 в розмірі 3971,00 доларів США, сплаченого ТОВ «НЕОЛІТ-ГРУП» на користь Представництва Дитячого фонду ООН в Україні на виконання претензії №2023/OPS/VD-983 від 25 вересня 2023 року.

Зазначені обґрунтовані додаткові витрати в загальній сумі 17392,05 доларів США для відновлення становища, що існувало до порушення відповідачем своїх зобов`язань були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОЛІТ-ГРУП» на користь Представництва Дитячого фонду ООН в Україні шляхом перерахування гривневого еквіваленту вказаної суми - 626739,91 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2850381692 від 10.11.2023.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Неоліт-Груп» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17 червня 2024 року у справі №904/382/24.

При цьому посилається на те, що в кожному із пунктів призначення, в яких здійснювалось відвантаження товарів медичного призначення, які перевозив відповідач за заявкою позивача, цей товар був прийнятий без жодних зауважень ані щодо якості, ані щодо будь-яких інших характеристик; приховування позивачем фактичних обставин є його недобросовісною поведінкою.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/382/24; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.10.2024.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/382/24; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.10.2024; приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на рішення господарського суду від 17.06.2024 до скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на рішення суду від 17.06.2024 для розгляду в одному апеляційному провадженні.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" 10 966,50 грн. витрат на правничу допомогу.

Відмовлено у решті стягнення витрат на правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду у задоволеній частині, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп", в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм процесуального права, просить в цій частині рішення скасувати, відмовивши у задоволенні заяви у повному обсязі.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що даний спір виник виключно внаслідок неправильних дій відповідача, часткове задоволення позову обумовлене виключно переконанням суду щодо завдання шкоди в іншому розмірі, ніж зазначений в позовних вимогах, а тому є в наявності правові підстави та фактичні обставини для покладання на відповідача понесених ним судових витрат в повному обсязі незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідач у відзиві просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Неоліт-Груп» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2024 року у справі №904/382/24.

При цьому зазначає, що в кожному випадку, коли позовні вимоги задовольняються, суд обов`язково встановлює факт порушення відповідачем права позивача. Але оскільки у даній справі вони задоволені саме частково, то, відповідно, частина заявлених позовних вимог визнана судом необґрунтованими. Що, в свою чергу, має наслідком покладення частини судових витрат по справі на позивача. Адже фактично суд першої інстанції вирішив, що спір у сумі 168540,37 грн. виник з вини Відповідача, а в іншій частині (в частині стягнення 458 199,54 грн.) з вини Позивача. Який помилково вважав, що ця сума має бути стягнута з Відповідача. Таким чином, судом першої інстанції не було порушено норму процесуального права частину 9 статті 129 ГПК України.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі №904/382/24; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 29.10.2024; приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на додаткове рішення господарського суду від 02.07.2024 до скарги цієї ж особи на рішення суду від 17.06.2024 для розгляду в одному апеляційному провадженні.

Також, не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз", в якій, просить частково скасувати додаткове рішення від 02.07.2024 по справі №904/382/24 в частині відмови у решті (30 000,00 грн.) стягнення витрат на правничу допомогу; в скасованій частині постановити нове додаткове рішення, яким здійснити розподіл витрат товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕО ТРАНС ГРУЗ на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду справи №904/382/24 в Господарському суді Дніпропетровської області в розмірі 40 000,00 грн. шляхом покладення їх на позивача.

В апеляційній скарзі йдеться про те, що приймаючи до уваги фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, та враховуючи конкретні обставини справи, Відповідач вважає, що сума його витрат на професійну правничу допомогу, які підлягали розподілу, мали б бути не меншою за 40 000,00 грн.

Позивач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Іванов О.Г. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі №904/382/24; розгляд справи призначений у судовому засіданні на 29.10.2024; приєднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на додаткове рішення господарського суду від 02.07.2024 до скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на рішення суду від 17.06.2024 для розгляду в одному апеляційному провадженні.

В судовому засіданні 29.10.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

27.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" (перевізник) укладено договір № Л118/271221-1 транспортного експедирування автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, відповідно до пункту 1.1 якого перевізник зобов`язується доставити ввірений йому експедитором вантаж до пункту призначення в міжнародному або внутрішньому сполученні за заявками експедитора і видати його вантажоодержувачу у встановлений термін, передбачений договором або заявкою, а експедитор зобов`язується здійснювати за перевезення вантажів встановлену плату в розмірі та в строки, передбачені цим договором і заявкою.

Перевізник здійснює перевезення вантажів на підставі письмових заявок експедитора, які є невід`ємною частиною договору, яка подається експедитором за 24 години до моменту завантаження (пункт 2.1 договору).

За приписами пункту 2.2 договору заявка містить наступну інформацію: дата і час завантаження; маршрут; назва вантажу; вагу і об`єм вантажу (на один автомобіль); кількість автомобілів; адресу завантаження; контактну особу при завантаженні і його телефон; адресу вивантаження; контактну особу при вивантаженні і його телефон; терміни доставки; додаткові умови та інструкції.

Відповідно до пункту 4.2.26 перевізник зобов`язаний нести перед експедитором повну матеріальну відповідальність за всі негативні правові наслідки і збитки, пов`язані з порушенням цього договору.

Відповідно до пункту 11.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.12.2022. При цьому, закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором, а також відповідальності за їх порушення.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону письмово про його розірвання, то термін дії договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік.

30.06.2023 сторонами підписана заявка на перевезення № П-000000095564, згідно з якою сторони узгодили перевезення, в тому числі, з такими умовами:

- Адреса навантаження: Україна, Київська область, Велика Олександрівка, вул. Бориспільська, 9;

- Адреса розвантаження: Україна - Велика Олександрівка - Київ - Чернігів - Житомир - Рівне - Луцьк - Львів - Ужгород - Івано-Франківськ - Чернівці - Тернопіль - Хмельницький - Вінниця - Одеса - Миколаїв - Кропивницький - Черкаси - Полтава - Суми - Харків - Дніпро - Запоріжжя;

- Найменування вантажу: гуманітарна допомога;

- Маса: 0,2 тони;

- Об`єм: 5 м.куб;

- Тип транспорту/умови перевезення: Реф / +2 до +8;

- Дата, час прибуття на завантаження: 03.07.2023 09:00:00;

- Дата, час прибуття розвантаження: 07.07.2023 09:00:00;

- Марка і державні номера автомобілю: Mersedes-Benz АЕ 5575 НО;

- ПІБ водія: Сокирко Роман Андрійович ВВТ 720463.

03.07.2023 на виконання вказаної заяви водій ОСОБА_1 прибув до пункту навантаження, де постачальник товарів медичного призначення - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАСОФТ" завантажив в зазначений автомобіль о 15:15 годині цього ж дня товари медичного призначення Dialab, HIV 12 Ab cut-off Elisa kit/96 у кількості 176 одиниць.

Для забезпечення контролю температурного режиму (від +2 до +8 С) під час транспортування Товару, у кузов автомобілю разом із товаром Постачальник помістив датчик для транспортування медикаментів - Логгер №08182, що підтверджується супровідною формою до датчика для транспортування медикаментів (протокол відбору № 13213), що містить підпис представника Постачальника Товару та підпис водія перевізника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз") ОСОБА_1 .

В подальшому, у період з 04 липня 2023 року по 12 липня 2023 року Перевізником забезпечено доставку Товару до місць розвантаження, що підтверджується відповідними накладними UNICEF, а саме: №72416037 (дата розвантаження 04.07.2023) місто Київ у кількості 12 одиниць; №72416036 (дата розвантаження 04.07.2023) місто Київ у кількості 10 одиниць; №72416035 (дата розвантаження 04.07.2023) місто Київ у кількості 1 одиниця; №72416038 (дата розвантаження 04.07.2023) місто Чернігів у кількості 4 одиниць; №72416039 (дата розвантаження 05.07.2023) місто Житомир у кількості 3 одиниць; №72416040 (дата розвантаження 05.07.2023) місто Рівне у кількості 3 одиниць; №72416041 (дата розвантаження 05.07.2023) місто Луцьк у кількості 2 одиниць; №72416042 (дата розвантаження 05.07.2023) місто Львів у кількості 7 одиниць; №72416043 (дата розвантаження 06.07.2023) місто Ужгород у кількості 4 одиниць; №72416044 (дата розвантаження 06.07.2023) місто Івано-Франківськ у кількості 4 одиниць; №72416045 (дата розвантаження 06.07.2023) місто Чернівці у кількості 2 одиниць; №72416046 (дата розвантаження 07.07.2023) місто Тернопіль у кількості 2 одиниць; №72416047 (дата розвантаження 07.07.2023) місто Хмельницький у кількості 8 одиниць; №72416048 (дата розвантаження 07.07.2023) місто Вінниця у кількості 7 одиниць; №72416049 (дата розвантаження 10.07.2023) місто Одеса у кількості 44 одиниць; №72416050 (дата розвантаження 10.07.2023) місто Миколаїв у кількості 7 одиниць; №72416051 (дата розвантаження 10.07.2023) місто Кропивницький у кількості 10 одиниць; №72416052 (дата розвантаження 10.07.2023) місто Черкаси у кількості 5 одиниць; №72416053 (дата розвантаження 11.07.2023) місто Полтава у кількості 1 одиниці; №72416054 (дата розвантаження 11.07.2023) місто Суми у кількості 7 одиниць; №72416055 (дата розвантаження 11.07.2023) місто Харків у кількості 6 одиниць; №72416056 (дата розвантаження 12.07.2023) місто Дніпро у кількості 25 одиниць; №724160537 (дата розвантаження 12.07.2023) місто Запоріжжя у кількості 2 одиниць.

Після завершення доставки товару до місць розвантаження, водій Перевізника - Сокирко Роман Андрійович 12 липня 2023 року о 09:37 передав представнику Постачальника датчик для транспортування медикаментів - Логгер №08182, для перевірки додержання температурного режиму (від +2 до +8 С) під час транспортування товару, що підтверджується підписом водія перевізника на супровідній формі до датчика для транспортування медикаментів (протокол відбору №13213).

Згідно з даними звіту по Логгеру №08182 були виявлені наступні порушення температурного режиму, зокрема, 09.07.2023 о 07:25 год. датчиком для транспортування медикаментів (Логгер №08182) в кузові автомобіля Перевізника була зафіксована температура -12,8 С, що значно нижче норми.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" зазначає, що після перебування товару за такої низької температури товар медичного призначення, що перевозився Dialab, HIV 12 Ab cut-off Elisa kit/96 у кількості 107 шт. став непридатним для використання.

Так, 107 одиниць Dialab, HIV 12 Ab cut-off Elisa kit/96, перевезення яких здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" у період з 10.07.2023 по 12.07.2023 (м. Одеса - 44 одиниці, м. Миколаїв - 7 одиниць, м. Кропивницький - 10 одиниць, м. Черкаси - 5 одиниць, м. Полтава - 1 одиниця, м. Суми - 7 одиниць, м. Харків - 6 одиниць, м. Дніпро - 25 одиниць, м. Запоріжжя - 2 одиниці) стали не придатними для використання та були утилізовані їх одержувачами.

Представництво Дитячого Фонду ООН в Україні пред`явило Товариству з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" претензію №2023/ОРS/VD-983 від 25.09.2023 щодо відшкодування збитків в розмірі 17 392,05 доларів США.

10.11.2023 на виконання отриманої претензії Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" перерахувало на користь Представництва Дитячого Фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ) 626 739,91 грн, що на дату платежу було еквівалентом 17 392,05 доларів США, згідно платіжної інструкції № 2850381692 від 10.11.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" посилається на те, що внаслідок неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" умов договору № Л118/271221-1 транспортного експедирування автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 27.12.2021 та заявки на перевезення №П-000000095564 від 30.06.2023 відповідачем (перевізником) завдано позивачу (експедитору) шкоду в розмірі 626 739,91 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Частково задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що розміром збитку є вартість вантажу зазначена у накладних UNICEF ( №72416049, №72416050, №72416051, №72416052, №72416053, №72416054, №72416055, №72416056, №724160537) в розмірі 4677 доларів США (що у гривневому еквіваленті складає 168 540,37 грн. (за курсом станом на дату відшкодування позивачем Представництву Дитячого Фонду ООН в Україні).

Вина перевізника полягає у недотриманні умов договору в частині забезпечення температурного режиму, який був обумовлений у заявці на перевезення № П-000000095564 від 30.06.2023 (для дотримання якого розміщено датчик для транспортування медикаментів - Логгер №08182).

Причинний зв`язок між порушенням відповідачем зобов`язання, що випливає з договору та збитками полягає у тому, що за умови виконання відповідачем умов договору в частині дотримання температурного режиму, збитки позивачу не було б завдано; порушення відповідачем своїх зобов`язань, що спричинило псування вантажу (став непридатним для використання).

Мотивуючи додаткове рішення, суд врахував клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, здійснив аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем та відповідачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; кількість судових засідань та зазначив, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції є 15 000,00 грн.

Також, господарський суд врахував те, що оскільки позовна вимога у цій справі задоволена судом частково, на позивача покладаються витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 10 966,50 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: в разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; в разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Так, на момент прийняття товару в пункті навантаження, перевізником не висловлено вантажовідправнику будь-яких застережень (зауважень) щодо зовнішнього вигляду, якості товару, недоліків, пов`язаних з порушенням умов його завантаження тощо.

Виходячи з умов договору № Л118/271221-1 від 27.12.2021, перевізник зобов`язаний нести перед експедитором повну матеріальну відповідальність за всі негативні правові наслідки і збитки, пов`язані з порушенням цього договору.

Відповідно до пункту 7.5 договору у випадку пошкодження, втрати або загибелі вантажу перевізник несе повну матеріальну відповідальність перед власником вантажу в сумі пошкодженого вантажу за цінами, вказаними в інвойсі, ТТН чи виходячи із рахунку-фактури вантажовідправника, а якщо ціни відсутні то на підставі вартості, яка є стандартною для такого типу вантажу, або інших документах, що підтверджують вартість вантажу, супроводжуючих вантаж, а також вартість його митного очищення та інші витрати і збитки, понесені внаслідок втрати або загибелі вантажу з вини перевізника.

У разі якщо перевізником не будуть дотримані температурні режими, які відповідно із супровідними документами встановлені для отриманого до перевезення вантажу, перевізник сплачує на користь експедитора всі витрати понесені вантажоодержувачем або вантажовідправником, пов`язані з псуванням вантажу (вартість вказана в інвойсі або рахунку на вантаж) (пункт 7.6 договору).

У заявці на перевезення № П-000000095564 від 30.06.2023 сторонами узгоджено перевезення гуманітарної допомоги, в якій, зокрема, визначили тип транспорту/умови перевезення: Реф / +2 до +8.

При завантаженні товару для забезпечення контролю температурного режиму (від +2 до +8 С) під час транспортування Товару, у кузов автомобілю разом із товаром Постачальник помістив датчик для транспортування медикаментів - Логгер №08182, що підтверджується супровідною формою до датчика для транспортування медикаментів (протокол відбору № 13213), що містить підпис представника Постачальника Товару та підпис водія перевізника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз") ОСОБА_1 .

Як підтверджується матеріалами справи, після завершення доставки товару до місць розвантаження, водій Перевізника - Сокирко Роман Андрійович 12 липня 2023 року о 09:37 передав представнику Постачальника датчик для транспортування медикаментів - Логгер №08182, для перевірки додержання температурного режиму (від +2 до +8 С) під час транспортування товару, що підтверджується підписом водія перевізника на супровідній формі до датчика для транспортування медикаментів (протокол відбору №13213).

Згідно з даними звіту по Логгеру №08182 були виявлені наступні порушення температурного режиму, зокрема, 09.07.2023 о 07:25 год. датчиком для транспортування медикаментів (Логгер №08182) в кузові автомобіля Перевізника була зафіксована температура -12,8 С.

Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі №907/603/17 зазначає, що стаття 924 Цивільного кодексу України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу, при цьому, обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Однак, відповідач на підставі належних та допустимих доказів не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності за фактом пошкодження (псування) вантажу - товару медичного призначення, що перевозився Dialab, HIV 12 Ab cut-off Elisa kit/96.

Щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі стосовно того, що під час виконання заявки на перевезення №П-000000095564 від 30.06.2023, температурний режим в ізотермічному вантажному відсіку автомобіля (рефрижераторі) контролювався за допомогою пристрою, відповідно до даних якого, під час перевезення в рефрижераторі були зафіксовані істотно інші температури порівняно з тими, про які заявляв позивач, то апеляційний суд зазначає, що ставиться до них критично та погоджується з висновками господарського суду про те, що використання вказаного пристрою не узгоджувалось із позивачем, натомість, під час завантаження товару вантажовідправником у кузов автомобілю разом із товаром Постачальник помістив датчик для транспортування медикаментів - Логгер №08182, що підтверджується супровідною формою до датчика для транспортування медикаментів (протокол відбору № 13213), що містить підпис представника Постачальника Товару та підпис водія перевізника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз") ОСОБА_1 .

Порушення температурного режиму зафіксовано у період, коли відповідачем фактично здійснювалось перевезення вантажу, що підтверджується даними звіту по Логгеру №08182 та накладними UNICEF.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі.

За статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для застосування господарсько-правової відповідальності в вигляді відшкодування збитків є склад господарського порушення, складовими елементами якого є протиправна поведінка (порушення стороною зобов`язань), спричинення збитків, причинно-наслідковий зв`язок між порушенням зобов`язання та завданими збитками, вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Судом встановлено, що вартість втраченого (зіпсованого) вантажу складає 4 677 доларів США (що у гривневому еквіваленті складає 168 540,37 грн.).

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність складу цивільного правопорушення, зокрема, неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо забезпечення схоронності вантажу на час його перевезення (не дотримання температурного режиму), що спричинило позивачу збитки у вигляді вартості втраченого (зіпсованого, ) товару.

Відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності, зокрема, відсутність його вини за фактом втрати (пошкодження, псування) вантажу, перевезення якого мало бути вчинено ним з дотриманням відповідного температурного режиму, згідно з погодженими сторонами умовами.

Отже, висновки суду першої інстанції з цього приводу є правомірними.

Щодо доводів та вимог апеляційної скарги позивача, згідно яких розміром збитків в даному випадку є саме сума в розмірі 626739,91 грн тобто та сума, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОЛІТГРУП» на користь Представництва Дитячого фонду ООН в Україні.

У п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вже було зазначено, відносини між сторонами у справі виникли на підставі договору № Л118/271221-1 транспортного експедирування автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні від 27.12.2021. Відповідальність відповідач несе за невиконання/неналежне виконання умов саме за цим договором.

Компенсація ж на підставі претензії Представництва Дитячого Фонду ООН в Україні №2023/ОРS/VD-983 від 25.09.2023 здійснювалась з урахуванням відносин, що виникли між позивачем та Представництвом Дитячого Фонду ООН в Україні, в яких відповідач не є участником, про що правильно зазначено судом першої інстанції.

Отже, висновки суду першої інстанції з цього приводу є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо додаткового рішення.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн, заявником надані:

- договір про надання правової допомоги №15/24 від 16.02.2024 укладений між Адвокатський бюро "Олександра Биструшкіна" в особі учасника бюро Биструшкіна Олександра Сергійовича (адвокат) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз";

- додаткову угоду від 16.02.2024 до договору відповідно до якої сторони погодили "3. Якщо рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/382/24 буде відмовлено в задоволенні більш ніж 50 % заявлених позовних вимог, то клієнт додатково до розміру гонорару, зазначеного в пункті 2 даної додаткової угоди, протягом 5-ти днів з моменту ухвалення відповідного рішення сплачує клієнту гонорар успіху в розмірі 15 000,00грн.";

- Ордер Серії АЕ №1266820 від 26.02.2024;

- Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 17.06.2024 на суму 40 000,00 грн, щодо прийняття клієнтом правову допомогу за договором, а саме: - правовий аналіз ситуації; - кваліфікація правовідносин сторін; - правовий аналіз позовної заяви та додатків до неї; - вивчення матеріалів судової практики у подібних справах; - складання відзиву на позовну заяву; - підготовка додатків до відзиву на позовну заяву для подання до суду відзиву на позовну заяву з додатками; - відправка копії відзиву на позовну заяву з додатками позивачу; - подання до суду відзиву на позовну заяву з додатками; - складання заяви про застосування позовної давності; - відправка копії заяви про застосування позовної давності позивачу: - подання до суду заяви про застосування позовної давності;- підготовка до судового засідання, призначеного на 12.03.2024; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 12.03.2024; - складання заперечення проти задоволення клопотання про приєднання нових

доказів;- відправка копії заперечення проти задоволення клопотання про приєднання нових доказів позивачу; - подання до суду заперечення проти задоволення клопотання про приєднання нових доказів; - підготовка до судового засідання, призначеного на 10.04.2024; - представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні 10.04.2024; - складання відповіді на відзив;- підготовка копії відповіді на відзив для поштової відправки позивачу; - поштова відправка копії відповіді на відзив позивачу цінним листом з описом

вкладеного; - підготовка пакету документів (комплектування додатків до відповіді на відзив)для подання до суду відповіді на відзив з додатками; - подання до суду відповіді на відзив з додатками;- підготовка до судового засідання, призначеного на 24.04.2024; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 24.04.2024; - підготовка до судового засідання, призначеного на 07.05.2024; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 07.05.2024; - складання пояснення по суті спору;- відправка копії пояснення по суті спору позивачу ;- подання до суду пояснення по суті спору; - підготовка до судового засідання, призначеного на 21.05.2024; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 21.05.2024;- підготовка до судового засідання, призначеного на 04.06.2024; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 04.06.2024; - складання пояснення по суті спору від 12.06.2024; - відправка копії пояснення по суті спору позивачу від 12.06.2024; - подання до суду пояснення по суті спору від 12.06.2024; - підготовка до судового засідання, призначеного на 17.06.2024; - представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 17.06.2024; - усні консультації з питань захисту прав і законних інтересів клієнта у справі №904/382/24.

Всього вартість наданих послуг склала 40 000,00 грн.

Також на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу надані платіжні інструкції №1625 від 23.02.2024 про оплату за першу частину гонорару зг. дод.уг.№1 по дог. 15/24 від 16.02.2024 у сумі 12 500,00 грн. та №1 від 28.03.2024 про оплату другої частини гонорару зг. рах. №20 від 27.03.2024 у сумі 12 500,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), зважаючи на часткове задоволення позовних вимог та враховуючи заперечення позивача, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача на корить відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 966,50 грн.

При цьому апеляційний суд враховує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу, тощо. Сама лише незгода скаржниками з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.

Господарський суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, врахував доводи відповідача та керуючись зокрема, такими критеріями як обґрунтованість, пропорційність, співмірність та розумність їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов правомірного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, колегія зазначає, що відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі №904/382/24.

Звертаючись з апеляційними скаргами, сторони не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним додаткового рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення та додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/382/24 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/382/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2024 у справі №904/382/24 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі №904/382/24 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі №904/382/24 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 у справі №904/382/24 залишити без змін.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Неоліт-Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лео Транс Груз" за подання апеляційних скарг на рішення і додаткове рішення суду покласти на заявників апеляційних скарг.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддями Івановим О.Г., Верхогляд Т.А. 29.11.2024, суддею Парусніковим Ю.Б. 02.12.2024.

Головуючий суддяО.Г. Іванов

СуддяТ.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков