Рішення

від 27.11.2024 по справі 902/1115/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2024 р. Cправа № 902/1115/22(902/871/24)

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Полотнянко Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" (код ЄДРПОУ 43158417)

до: Приватного підприємства "Яблуновиця" (код ЄДРПОУ 35387379)

про стягнення 518 293,20 грн

в межах справи № 902/1115/22

за заявою: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" (код ЄДРПОУ 43158417)

про банкрутство

за участю :

від Позивача: арбітражний керуючий (ліквідатор) Демчан О.І.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні суду перебуває справа № 902/1115/22 за заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Якимівський Граніт" про банкрутство.

Провадження у цій справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.

Постановою суду від 31.01.2024 року ТОВ "Якимівський Граніт" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Демчана О.І..

Разом з тим, 15.08.2024 року до суду від ТОВ "Якимівський Граніт" надійшла позовна заява № 02-116/110 від 13.08.2024 року (через систему "Електронний суд") до ПП "Яблуновиця" про стягнення 518 293,20 грн.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/1115/22(902/871/24), вказаний позов передано на розгляд судді Тісецькому С.С..

Ухвалою суду від 16.08.2024 року відкрито відкрито провадження у справі №902/1115/22(902/871/24) за позовом ТОВ "Якимівський Граніт" до ПП "Яблуновиця" про стягнення 518 293,20 грн, в межах справи № 902/1115/22 про банкрутство ТОВ "Якимівський Граніт". Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 08.10.2024 року. Ухвалено забезпечити участь представника позивача - арбітражного керуючого (ліквідатора) Демчана О.І. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 902/1115/22(902/871/24), яке призначено на 08.10.2024 року о 14:30 год. та всіх наступних судових засіданнях, в приміщенні Господарського суду Вінницької області з використання підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Водночас, ухвалою суду від 08.10.2024 року судове засідання у справі №902/1115/22(902/871/24) призначено на 27.11.2024 року.

На визначену дату - 27.11.2024 року в судове засідання, яке проведено в режимі відеоконференції, з`явився представник Позивача - арбітражний керуючий Демчан О.І..

Відповідач повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, відзиву щодо позову у цій справі до суду не надав.

В судовому засіданні арбітражний керуючий вказав про можливість розгляду справи у цьому судовому засіданні.

Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 08.10.2024 року надсилалася на електронну поштову адресу Відповідача, а саме - 35387379@ukr.net. Також, відповідна ухвала була надіслана до електронного кабінету ЄСІТС ПП "Яблуновиця" та згідно відомостей з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" була доставлена Відповідачу 09.10.2024 року.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами та за відсутності представника Відповідача.

В ході розгляду справи, представник Позивача просив суд задоволити позовну заяву та повідомив, що сума заборгованості була сформована виключно з підписаних накладних.

Суд, заслухавши представника Позивача, дослідивши матеріали позовної заяви, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, встановив наступне.

За змістом позовної заяви та наданих доказів, в ході здійснення ліквідаційної процедури ТОВ "Якимівський Граніт" арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано від колишнього керівника банкрута ОСОБА_1. оригінали накладних на відвантаження товарів (щебінь, камінь) ТОВ "Якимівський Граніт" на користь ПП "Яблуновиця" за період з 26.10.2020 по 14.06.2021, а саме : № 1720 від 26.10.2020 на суму 6 600,00 грн; № 1725 від 26.10.2020 на суму 6 600,00 грн; № 1727 від 26.10.2020 на суму 6 600,00 грн; № 1734 від 27.10.2020 на суму 6 600,00 грн; № 1731 від 27.10.2020 на суму 6 600,00 грн; № 1729 від 27.10.2020 на суму 6 600,00 грн; № 1744 від 28.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1742 від 28.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1739 від 28.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1736 від 28.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1749 від 29.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1747 від 29.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1745 від 29.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1753 від 30.10.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1756 від 02.11.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1754 від 02.11.2020 на суму 3 450,00 грн; № 1758 від 06.11.2020 на суму 3 967,50 грн; № 1768 від 07.11.2020 на суму 3 967,50 грн; № 1763 від 07.11.2020 на суму 3 967,50 грн; № 1806 від 18.11.2020 на суму 6 000,00 грн; № 1814 від 19.11.202 на суму 5 856,00 грн; № 1855 від 01.12.2020 на суму 6000,00 грн; № 258 від 29.04.2021 на суму 9 407,50 грн; № 254 від 29.04.2021 на суму 6 636,80 грн; № 251 від 29.04.2021 на суму 10 070,00 грн; № 277 від 30.04.2021 на суму 8 612,50 грн; № 271 від 30.04.2021 на суму 8 612,50 грн; № 262 від 30.04.2021 на суму 7 965,00 грн; № 280 від 05.05.2021 на суму 6 270,00 грн; № 281 від 05.05.2021 на суму 6 270,00 грн; № 286 від 05.05.2021 на суму 6 175,00 грн; № 298 від 05.05.2021 на суму 6 080,00 грн; № 295 від 05.05.2021 на суму 6 080,00 грн; № 294 від 05.05.2021 на суму 6 175,00 грн; № 287 від 05.05.2021 на суму 6 650,00 грн; № 318 від 06.05.2021 на суму 6 080,00 грн; № 316 від 06.05.2021 на суму 6 175,00 грн; № 309 від 06.05.2021 на суму 6 175,00 грн; № 308 від 06.05.2021 на суму 6 175,00 грн; № 302 від 06.05.2021 на суму 6 175,00 грн; № 330 від 07.05.2021 на суму 5 586,00 грн; № 335 від 07.05.2021 на суму 6 137,00 грн; № 322 від 07.05.2021 на суму 5 700,00 грн; № 321 від 07.05.2021 на суму 5 605,00 грн; № 337 від 11.05.2021 на суму 5 225,00 грн; № 355 від 11.05.2021 на суму 5 430,20 грн; № 346 від 11.05.2021 на суму 5 335,20 грн; № 369 від 12.05.2021 на суму 6 394,10 грн; № 415 від 13.05.2021 на суму 7 000,40 грн; № 428 від 14.05.2021 на суму 6 514,50 грн; № 416 від 14.05.2021 на суму 6 458,60 грн; № 434 від 15.05.2021 на суму 6 020,00 грн; № 433 від 15.05.2021 на суму 6 901,50 грн; № 444 від17.05.2021 на суму 5 045,00 грн; № 440 від 17.05.2021 на суму 5 852,30 грн; № 436 від 17.05.2021 на суму 6 583,30 грн; № 452 від 19.05.2021 на суму 6 359,70 грн; № 451 від 19.05.2021 на суму 6 041,50 грн; № 469 від 20.05.2021 на суму 6 140,40 грн; № 468 від 20.05.2021 на суму 6 192,00 грн; № 481 від 21.05.2021 на суму 5 934,00 грн; № 480 від 21.05.2021 на суму 5 839,40 грн; № 478 від 21.05.2021 на суму 5 723,30 грн; № 476/а від 21.05.2021 на суму 5 688,90 грн; № 484 від 22.05.2021 на суму 5 946,90 грн; № 483 від 22.05.2021 на суму 6 269,40 грн; № 493 від 25.05.2021 на суму 5 964,10 грн; № 490/а від 25.05.2021 на суму 5 882,40 грн; № 494 від 26.05.2021 на суму 5 221,20 грн; № 515 від 27.05.2021 на суму 5 213,60 грн; № 515 від 27.05.2021 на суму 4 976,10 грн; № 515 від 27.05.2021 на суму 237,50 грн; № 525 від 28.05.2021 на суму 6 467,60 грн; № 523 від 28.05.2021 на суму 5 740,50 грн; № 516 від 28.05.2021 на суму 6 131,80 грн; № 540/а від 31.05.2021 на суму 5 266,80 грн; № 549 від 01.06.2021 на суму 5 951,20 грн; № 561/а від 02.06.2021 на суму 6 171,20 грн; № 573/а від 03.06.2021 на суму 5 802,60 грн; № 576 від 03.06.2021 на суму 6 149,00 грн; № 590 від 04.06.2021 на суму 5 215,90 грн; № 578 від 04.06.2021 на суму 6 110,30 грн; № 624 від 07.06.2021 на суму 5 693,20 грн; № 615 від 07.06.2021 на суму 5 461,00 грн; № 641 від 08.06.2021 на суму 5 865,20 грн; № 631 від 08.06.2021 на суму 6 183,40 грн; № 645 від 09.06.2021 на суму 5 547,00 грн; № 652 від 09.06.2021 на суму 5 289,00 грн; № 667 від 10.06.2021 на суму 6 028,60 грн; № 683 від 14.06.2021 на суму 6 157,60 грн. Всього 518 293,20 грн.

При цьому, оскільки, в накладних № 1814 та № 254 не зазначено ціну одиниці товару, ліквідатором розраховано середню ціну товару на основі інших наявних накладних та визначено, що така ціна складає 195,20 грн/тону, та з огляду на те, що зазначені накладні підписані отримувачем (водій ОСОБА_2 ), використано відповідну ціну для розрахунку вартості поставленої продукції за двома накладними.

Також, як вбачається із виписки по рахунку ТОВ "Якимівський Граніт" в АТ КБ "Приватбанк" № 26000055357154 (єдиний поточний рахунок банкрута, по якому відбувався рух коштів), за період з 01.01.2020 по 17.09.2022 від ПП "Яблуновиця" будь-яких коштів в якості оплати за поставлену продукцію не надходило. За вказаний період на рахунок ТОВ "Якимівський граніт надійшло всього 25 000,00 грн з транзакційного рахунку із призначенням платежів "ПП Яблуновиця, ОСОБА_3 ", водночас відсутні будь-які докази, які дозволили б ідентифікувати зазначені платежі як оплату за відвантажений на користь Відповідача товар.

Крім того, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 1087 ЦК України, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148 (в редакції, чинній станом на дату здійснення відвантажень), суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно.

Як вбачається з накладних, що долучені до цієї позовної заяви, сума операцій з відвантаження товару за дні, в які відбувались поставки, здебільшого значно перевищує встановлений законодавством ліміт у розмірі 10 000,00 грн, відповідно такі розрахунки мали проводитись у безготівковій формі, а відсутність відповідних оплат у виписці по рахунку банкрута доводить несплату відповідачем коштів за відвантажений банкрутом товар.

Разом з тим, будь-яких документів, що підтверджували б оплату ПП "Яблуновиця" відвантаженого ТОВ "Якимівський Граніт" товару (прибуткових касових ордерів, касової книги тощо) готівкою, та внесення відповідних коштів у касу підприємства у встановленому чинним законодавством порядку ліквідатору попереднім керівником банкрута не передано, відомості щодо існування таких документів у ліквідатора відсутні.

Більше того, як встановлено у звіті про фактичні результати узгоджених процедур щодо перевірки окремих операцій на предмет відповідності їх здійснення вимогам чинного законодавства України ТОВ "Якимівський Граніт" за період діяльності з 01.03.2021 по 31.01.2021, здійснення операцій з відвантаження на користь ПП "Яблуновиця" товарів" не була відображена в бухгалтерському обліку ТОВ "Якимівський Граніт", попри те що, за висновками аудитора, поставка продукції на загальну суму 642 289,20 грн підтверджується наданими на дослідження накладними.

До того ж, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022020060000252, надані на дослідження видаткові накладні № 277 від 30.04.2021, № 280 від 05.05.2021, № 281 від 05.05.2021, № 286 від 05.05.2021, № 318 від 06.05.2021, № 320 від 07.05.2021, № 327 від 11.05.2021, № 652 від 09.06.2021, № 645 від 09.06.2021, № 667 від 10.06.2021 та від 14.06.2021 на загальну суму 67 540,70 грн належним чином підтверджують факт відвантаження відповідного товару на користь ПП "Яблуновиця", проведення відповідних господарських операцій поза бухгалтерським обліком товариства та нездійснення ПП "Яблуновиця" оплати за такий товар на користь ТОВ "Якимівський Граніт" у встановленому чинним законодавством порядку. При цьому, на дослідження експерту надавались лише вищезгадані накладні, у зв`язку із чим, висновок експерта щодо належного підтвердження здійснення відповідних поставок та неоплату товару відповідачем може бути поширений на всі інші накладні, що надаються ліквідатором, оскільки вони є однотипними та містять аналогічні реквізити.

З огляду на вказане, первинними документами, а саме - накладними, підписаними представниками ТОВ "Якимівський Граніт" (здебільшого - колишнім керівником Галасом М.М.) та представниками одержувача - ПП "Яблуновиця", підтверджується факт відвантаження банкрутом на користь Відповідача товарів на загальну суму 518 293,20 грн. Водночас, будь-які докази здійснення ПП "Яблуновиця" оплати за відвантажений товар на користь ТОВ "Якимівський Граніт" відсутні, у зв`язку із чим, у ПП "Яблуновиця" наявна заборгованість перед ТОВ "Якимівський Граніт" на відповідну суму.

Ліквідатором також встановлено, що ТОВ "Якимівський Граніт" зверталось до ПП "Яблуновиця" із вимогою про сплату відповідної заборгованості вих. № 2-2023 від 02.06.2023 року. З моменту направлення зазначеної вимоги пройшло більше року, водночас будь-якої відповіді на цю вимогу ТОВ "Якимівський Граніт" не надходило, заборгованість перед банкрутом Відповідачем станом на дату подання цієї позовної заяви не погашена.

На підставі викладеного, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Яблуновиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" 518 293,20 грн заборгованості за відвантажений товар.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.04.2020 року у справі № 910/8264/18, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 518 293, 20 грн заборгованості за відвантажений товар.

Підставами позовних вимог, серед іншого, зазначено те, що на підставі підписаних між представниками ТОВ "Якимівський Граніт" та ПП "Яблуновиця" накладних Позивачем було відвантажено на користь Відповідача товар на загальну суму 518 293,20 грн, який останнім не оплачено.

Як встановлено судом, ТОВ "Якимівський Граніт" було відвантажено на користь ПП "Яблуновиця" щебінь, камінь на загальну суму 518 293,20 грн, що підтверджується описаними вище накладними за період з 26.10.2020 р. по 14.06.2021 р. (копії наявні у справі).

Стаття 181 ГК України передбачає, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України, передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписи ч. 1, ч. 2 чи. 712 ЦК України передбачають, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами у цій справі був укладених договір щодо поставки товару у спрощений спосіб шляхом оформлення зазначених вище накладних за період з 26.10.2020 р. по 14.06.2021 р..

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, відповідно до наведеної норми первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

За змістом пунктів 2.1., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.10.2024 року у справі № 922/3921/21 (904/2267/20), системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Отже, саме первинними документами має підтверджуватись заборгованість, її розмір і саме ці докази мають подаватися позивачем для встановлення судом обставин невиконання такого зобов`язання відповідачем.

Суд звертає увагу на те, що долучені до позову копії накладених за період з 26.10.2020р. по 14.06.2021 р. містять такі відомості : відпущено - ТОВ "Якимівський Граніт"; одержано - ПП "Яблуновиця"; найменування - суміш 0-40, щебінь 40-70, щебінь 20-40, камінь бут; кількість; ціна без ПДВ.

Також, на вказаних накладних за період з 26.10.2020р. по 14.06.2021 р. міститься підпис у графі - одержав.

При цьому, Позивачем у позові повідомлено, що в накладних № 1814 та № 254 не зазначено ціну одиниці товару, а тому ліквідатором розраховано середню ціну товару на основі інших наявних накладних та визначено, що така ціна складає 195,20 грн/тону, та з огляду на те, що зазначені накладні підписані отримувачем (водій ОСОБА_2.), використано відповідну ціну для розрахунку вартості поставленої продукції за двома накладними.

Суд, надавши оцінку наведеним обставинам встановив, що зазначені вище накладні №1814 та № 254 не містять ціни одиниці товару, однак у цих накладних вказана кількість товару та його найменування, а також у матеріалах справи наявні інші накладні у яких наявні тотожні відомості щодо назви товару і його ціни.

Разом з цим, згідно наявної у справі копії звіту про фактичні результати узгоджених процедур щодо перевірки окремих фінансових операцій на предмет відповідності їх здійснення вимогам чинного законодавства України ТОВ "Якимівський Граніт" за період діяльності з 01 березня 2021 року по 31 жовтня 2021 року (дата складання звіту 21.10.2022р.), поставка продукції на загальну суму 642 289,20 грн підтверджується накладними за період з 26.10.2020 р. по 14.06.2021 р., однак здійснення операцій з відвантаження на користь ПП "Яблуновиця" товарів" не була відображена в бухгалтерському обліку ТОВ "Якимівський Граніт".

Водночас, судом встановлено, що ТОВ "Якимівський Граніт" зверталося до ПП "Яблуновиця" із вимогою про сплату боргу вих. № 2-2023 від 02.06.2023 (копія наявна у справі), в якій Позивач просив Відповідача перерахувати на поточний рахунок ТОВ "Якимівський Граніт" грошові кошти у розмірі 617 289,20 грн в якості погашення заборгованості з оплати поставленого ТОВ "Якимівський Граніт" на користь ПП "Яблуновиця" за період з 26.10.2020 р. по 14.06.2021 р. товару відповідно до підписаних отримувачем накладних.

Також, у цій вимозі повідомлено, що ПП "Яблуновиця" у період з 30.11.2020 по 08.06.2021 перерахувало на поточний рахунок Товариства грошові кошти за поставлену продукцію у розмірі 25 000,00 грн..

Слід зазначити, що перерахування Відповідачем на рахунок Позивача коштів в розмірі 25 000,00 грн, підтверджується долученою до позову банківською випискою за період з 01.01.2020 р. по 17.09.2022 р..

Так, із зазначеної банківської виписки вбачається, що 09.11.2021 року та 26.11.2021 р. на рахунок ТОВ "Якимівський Граніт" надійшли кошти в сумі 15 000,00 грн та в сумі 10000,00 грн відповідно із призначенням платежу : ПП "Яблуновиця", ОСОБА_3 .

Принагідно, суд зважає на те, що направлення вказаної вище вимоги про сплату боргу на адресу Відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист за штрихкодом 0101140601412 із відбитком поштового штампа від 02.06.2023 р. та поштовою накладною від 02.06.2023 р..

Однак, відповідна вимога залишена Відповідачем без реагування (доказів зборотнього матеріали справи не містять).

Отже, суд надавши оцінку долученим до позову документам, дійшов висновку, що Позивачем підтверджено належними доказами наявність заборгованості ПП "Яблуновиця" перед ТОВ "Якимівський Граніт" у загальному розмірі 518 293,20 грн, що складається із сум описаних вище накладних за період з 26.10.2020 р. по 14.06.2021 р..

Згідно приписів ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що доказів погашення заборгованості Відповідачем перед Позивачем в сумі 518 293,20 грн матеріали справи не містять.

Поряд з цим суд враховує позицію, викладену у постанові КГС ВС від 08.06.2022 у справі № 913/618/21, що доказувати факт здійснення Відповідачем оплати заборгованості, заявленої Позивачем до стягнення, має саме Відповідач, а не Позивач.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

Також, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 219,52 грн, підлягають покладенню на Відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Задоволити позов ТОВ "Якимівський Граніт" до ПП "Яблуновиця" про стягнення 518 293,20 грн у справі № 902/1115/22(902/871/24) в межах справи № 902/1115/22 про банкрутство ТОВ "Якимівський Граніт", повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Яблуновиця" (вул. Лісова, буд. 4, с.Яблуновиця, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22642; код ЄДРПОУ 35387379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" (вул. Театральна, буд.68А, с. Якимівка, Оратівський р-н, Вінницька обл., 22622; код ЄДРПОУ 43158417) 518 293,20 грн заборгованості за відвантажений товар та 6 219,52 грн - витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити до електронних кабінетів ЄСІТС та на відомі суду електронні адреси: арбітражному керуючому Демчану О.І. - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ПП "Яблуновиця" - 35387379@ukr.net.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 02 грудня 2024 р.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим. : 1 - до справи.