Ухвала від 14.04.2025 по справі 902/1115/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"14" квітня 2025 р. Справа № 902/1115/22(902/871/24)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

суддя Миханюк М.В.

суддя Крейбух О.Г.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Яблуновиця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 (суддя Тісецький С.С., повний текст складено 02.12.2024) у справі № 902/871/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт"

до Приватного підприємства "Яблуновиця"

про стягнення 518 293,20 грн

(в межах справи № 902/1115/22 про банкрутство ТОВ "Якимівський Граніт")

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Яблуновиця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Якимівський Граніт" 518 293,20 грн заборгованості за відвантажений товар та 6 219,52 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Розглянути та задоволити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Вирішити питання розподілу судових витрат.

Одночасно скаржник просить поновити строк на оскарження судового рішення.

Апеляційна скарга подана засобами поштового зв`язку 26.02.2025 (згідно штрих кодового ідентифікатора служби поштового зв`язку на конверті) та надійшла до суду апеляційної інстанції 04.03.2025.

Ухвалою суду від 04.03.2025 справу № 902/1115/22(902/871/24) витребувано із Господарського суду Вінницької області.

Матеріали справи № 902/1115/22(902/871/24) надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду 18.03.2025.

Ухвалою суду від 21.03.2025 апеляційну скаргу ПП "Яблуновиця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/1115/22(902/871/24) залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в розмірі 11 661,60 грн та клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав (за наявності таких) протягом десяти днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.

До суду 01.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги та докази сплати судового збору у зазначеній в судовій ухвалі сумі.

За розпорядженням керівника апарату суду від 08.04.2025, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі Юрчука М.І., призначено автоматизовану заміну судді-члена колегії у справі № 902/1115/22(902/871/24); для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги судовою колегією зазначається наступне.

В силу статей 55, 129 Конституції, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами ст. 119 ГПК України, згідно з ч. 1 якої суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

У розумінні ст. 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Як зазначено вище, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.08.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, зокрема, на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, у зв`язку із визнанням судом неповажними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Скаржнику запропоновано подати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги із зазначенням інших підстав (за наявності таких).

Судом було встановлено, що доводи скаржника про необізнаність з розглядом даної справи та не направленням судом прийнятого рішення спростовуються наявними в матеріалах справи доказами належного повідомлення ПП "Яблуновиця" про хід даної справи у суді першої інстанції через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС, а також доказами належного повідомлення про ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до поданого на виконання ухвали суду від 21.03.2025 клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень апелянт підтверджує наявність у нього електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС, однак зазначає, що у сторони відповідача не було об`єктивної змоги та доступу для здійснення моніторингу електронного кабінету підсистеми "Електронний суд" ЄСІКС та реєстру судових рішень. Такий обов`язок також не передбачений чинним законодавством. Відтак повторно вказує про необізнаність щодо надходження до електронного кабінету судової процесуальної кореспонденції у справі № 902/1115/22(902/871/24), зокрема, рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024.

Разом з цим зауважує, що хоча і формально відповідач дійсно був зареєстрований у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС, як того вимагає чинне законодавство України, проте фактично, в силу того, що в штаті відсутній юрист, користування цією системою не відбувалося жодним чином, а в паперовому вигляді відповідач не отримував жодних документів. Одразу, коли була виявлене оскаржуване судове рішення в реєстрі судових рішень, а саме 07.02.2025, сторона відповідача й подала апеляційну скаргу, яка датована 25.02.2025.

З даного приводу колегія суддів зазначає таке.

05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Згідно з ч. 4-5 ст. 6 ГПК України, єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Частиною сьомою статті 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Сам факт ненадіслання судом скаржникові копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що скаржник не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відтак, відповідач вважається таким, що був обізнаний про оскаржуване ним судове рішення і не був позбавлений об`єктивної можливості звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/1115/22(902/871/24) в межах строку на апеляційне оскарження, який розпочався 03.12.2024 та сплинув 23.12.2024, разом з тим звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою тільки 26.02.2025, тобто, з пропуском встановленого строку на апеляційне оскарження.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Вказані ПП "Яблуновиця" причини неотримання оскаржуваного судового рішення та інші обставини неможливості вчасного звернення до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою залежали виключно від волевиявлення скаржника, тобто мають суб`єктивний характер та є наслідком його непослідовних дій. Вказане стверджується і самим заявником, який повідомляє про наявність зареєстрованого електронного кабінету, однак власне ним не користується і не контролює отримані в такому кабінеті документи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Необґрунтоване поновлення строку на апеляційне оскарження порушує права іншої сторони, його сподівання на забезпечення належного здійснення правосуддя.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними. Поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Оцінивши вищевказані доводи клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначені скаржником в якості інших підстав для поновлення строку, суд апеляційної інстанції відмічає, що вони не є беззаперечними та абсолютними свідченнями поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, відтак колегія суддів визнає наведені скаржником підстави неповажними та відмовляє у задоволенні цього клопотання.

Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду та ЄСПЛ у питаннях поновлення строків на апеляційне оскарження рішень, суд вважає нерелевантним до обставин даної справи, оскільки у наведених скаржником практичних випадках звернуто увагу на неврахування об`єктивних чинників (несвоєчасне надіслання рішення судом першої інстанції, проведення розгляду справи в особливому режимі (обмежений доступ) тощо). Натомість в даному випадку судом першої інстанції вчинено процесуальні дії з дотриманням встановлених строків та порядку повідомлення учасників справи, а відтак негативні наслідки власної бездіяльності скаржника не можуть розцінюватися в якості об"єктивних та непереборних обставин, що перешкоджади останньому своєчасно реалізувати процесуальні права та обов"язки.

Згідно ст. 2 ГПК України завданнями господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями. 234, 256, 258, 260, 261 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені Приватним підприємством "Яблуновиця" у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/1115/22(902/871/24).

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Яблуновиця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.11.2024 у справі № 902/1115/22(902/871/24).

3. Повернути скаржнику апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до ст. 287-291 ГПК України.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.