Рішення

від 27.11.2024 по справі 903/711/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2024 року справа № 903/711/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 177 608, 66 грн.

Представники сторін:

прокурор: Лопоха Оксана Сергіївна, службове посвідчення №071773 від 01.03.2023;

від позивача: не прибули;

від відповідача: Корнійчук Ірина Манаф-кизи

Встановив: Ковельська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» та просить суд:

1) визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 03.02.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020, додаткову угоду № 3 від 20.07.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020, додаткову угоду № 4 від 31.08.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020, додаткову угоду № 5 від 22.11.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020, додаткову угоду № 6 від 26.11.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020, додаткову угоду № 7 від 26.11.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради кошти у розмірі 177 608, 66 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що збільшення вартості електричної енергії від початкової ціни договору у спірних додаткових угодах здійснено з порушенням п. 2 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Ухвалою суду від 08.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2024.

26.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/5946/24 від 03.09.2024.

Ухвалою суду від 04.09.2024 відкладено підготовче засідання на 30.09.2024.

10.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшов відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/6109/24 від 11.09.2024.

11.09.2024 від Ковельської окружної прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/6109/24 від 11.09.2024.

30.09.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" через відділ документального забезпечення та контролю суду надійшли додаткові письмові пояснення за вх.№ 01-75/6475/24 від 30.09.2024.

Ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2024.

Через відділ документального забезпечення та контролю суду від прокуратури надійшла заява за вх.№ 01-75/6869/24 від 16.10.2024.

Ухвалою суду від 28.10.2024 відкладено судове засідання на 25.11.2024.

Ухвалою суду від 25.11.2024 оголошено в судовому засіданні перерву до 27.11.2024.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Присутня в судовому засідання прокурор з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив, а також на докази, долучені до справи, пред`явлені до відповідача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.

Присутня в засіданні суду представник відповідача посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях, щодо позову заперечила, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Так, у постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи вище наведене, а також з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі №906/240/18.

Верховним Судом у постанові від 10.06.2021 у справі №910/114/19 висловлено позицію про те, що визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18.

Закупівля проводиться не лише для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі, але й для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності (ст. 68 Конституції України).

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Прокурор доводить, що укладенням додаткових угод до договору поставки електроенергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради фактично отримано менше електроенергії, ніж планувалося, у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих економічних і соціальних наслідків.

Зменшення обсягу електроенергії одразу поставило під загрозу роботу закладів освіти територіальної громади.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства регулюються Бюджетним кодексом України.

Пунктами 6, 8 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України серед принципів, на яких ґрунтується бюджетна система, визначено принципи цільового та ефективного використання бюджетних коштів, дотримання яких забезпечується використанням бюджетних коштів тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями, задля досягнення якісного запланованого результату при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.

Пунктом 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається нецільове використання бюджетних коштів учасником бюджетного процесу.

Встановлення законності, достовірності, економічної ефективності діяльності учасників бюджетного процесу є завданням бюджетного контролю, що здійснюється як спеціальними органами державного фінансового контролю відповідно до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», так і учасниками бюджетного процесу в межах компетенції.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 БК України).

Враховуючи, що Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради є стороною оспорюваного правочину, та особою, за рахунок якої відповідачем набуто стягувані грошові кошти, саме останнє підлягає визнанню позивачем як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Окружною прокуратурою встановлено, що зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для повернення бюджетних коштів, зайво сплачених ТОВ «Волиньелектрозбут» за постачання електроенергії.

Крім того, відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-02-03-001104-a від 18.01.2022 джерелом фінансування вказаної закупівлі є місцевий бюджет.

Згідно з пунктом 1 Положення про відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради, затвердженого рішенням ради від 17.08.2023 №42/13, Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради є виконавчим органом з правом юридичної особи. Засновником відділу є Любомльська міська рада. Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державної казначейської служби України, рахунки в установах банків, круглу печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, фірмовий бланк зі своїми реквізитами (п. 5 Положення).

Метою Відділу є створення умов для реалізації державної політики у сфері освіти, що забезпечує інноваційний, соціальний, економічний і культурний розвиток, забезпечення якості дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти на території Любомльської міської територіальної громади Волинської області (п. 1, 2 Розділу 2 Положення).

Крім цього, Відділ є стороною спірного правочину, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, яка є розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно з законодавством України.

Отже, Відділ є головним розпорядником коштів та з його рахунків було виділено кошти на оплату за відповідних договором, а тому кошти у розмірі 177 608,66 грн підлягають поверненню на користь саме цього Відділу.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради оспорюваних додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Статтею 4 даного Закону закріплено основні принципи місцевого самоврядування, серед яких зокрема поєднання місцевих і державних інтересів.

Отже, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.

Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету, підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.

Водночас Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради до тепер не звертався до суду про стягнення вказаної суми коштів, чим завдається шкода інтересам держави в особі територіальної громади. Крім цього, саме Відділом допущено неналежне використання бюджетних коштів, визначених у місцевому бюджеті. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор, фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Крім цього, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження.

Згідно із ст. 7 Закону «Про публічні закупівлі» державне регулювання, контроль у сфері закупівель та громадський контроль здійснюють: уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; банки (під час оплати за договорами про закупівлю); центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю; Антимонопольний комітет України; Рахункова палата.

У п. 8 ч. 1 ст. 10 Закону «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

У преамбулі Закону України «Про публічні закупівлі» зазначено, що цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об`єднаних територіальних громад.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Водночас закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), зазначення саме Відділу, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Поряд з цим при наявності беззаперечних порушень інтересів держави Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до усунення порушень вимог законодавства у сфері публічних закупівель. Так, за наслідками розгляду листа окружної прокуратури від 01.03.2024 за № 52/1-372вих-24, яким поінформовано про виявлені факти порушення інтересів держави внаслідок незаконного підвищення ціни товару, визначеної в договорі про закупівлю, будь-які заходи Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради з метою повернення надміру сплачених коштів за товар, який, фактично, не поставлено, не вживались.

Згідно ст. 78 Закону України «Про освіту» фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Прокурор доводить, що виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Враховуючи обставини обізнаності позивача про наявні порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а також беручи до уваги відсутність будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави впродовж розумного строку, є виключний випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженими органами функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов`язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Ковельська окружна прокуратура повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду в їх інтересах із зазначеним позовом листом від 02.08.2024., а відтак судом досліджені обставини за яких прокурор має право подати позов до господарського суду та встановив їх наявність у даній справі.

Суд встановив, що між 09.11.2020 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель «Prozorro» (режим доступу: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-11-09-009834-c) Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради оприлюднено оголошення UA- 2020-11-09-009834-c про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (постачання та розподіл) для закладів та установ відділу освіти на 2021 рік (ДК 021:2015:09310000-5) кількістю 385 720 кВт з терміном поставки товару (електричної енергії) до 31.12.2021 з очікуваною вартістю закупівлі 1 245 800,00 гривень.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися:

- ТОВ «Волиньелектрозбут» з первинною та остаточною пропозицією 1 200 808,08 грн, яка відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій подана 24.11.2020;

- ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" з первинною та остаточною пропозицією 1 245 800,00 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» з ціновою пропозицією 1 200 808,08 грн, з яким Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради 22.12.2020 укладено договір № 23-21/12 про постачання електричної енергії споживачу.

Предметом договору є електрична енергія з визначеною кількістю 385 720 кВт з терміном поставки товару: з 01 січня по 31 грудня 2021 року.

Відповідно до Специфікації згідно додатку № 2 до вищевказаного Договору ціна (тариф) електричної енергії для споживача з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ за одиницю товару становить 3,11316 грн/кВт.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 6-7 Додатку №3 до договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.п. 1-8 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».

У подальшому в електронній системі закупівель за ідентифікатором закупівлі UA- 2020-11-09-009834-c помилково сформовано звіт про виконання договору по закупівлі, який, фактично, не виконаний та є діючим.

У зв`язку з вказаним 03.02.2021 через електронну систему публічних закупівель «Prozorro» (режим доступу: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-02-03-001104-a) оприлюднено Додаткову угоду № 1 від 03.02.2021 до Договору № 23-21/12 від 22.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, укладеного за проведеною процедурою: відкриті торги, ідентифікатор закупівлі UA-2020-11-09- 009834-c, зменшивши кількість товару (обсяги постачання електричної енергії) у зв`язку зі зміною ціни за одиницю товару. При цьому всі інші умови Договору, які не передбачені цією Угодою, залишилися незмінними.

В подальшому до Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради надійшли листи ТОВ «Волиньелектрозбут» від 26.01.2021 № 01/8-898, від 07.07.2021 № 01/8-2333, від 11.08.2021 № 01/8-2726/1, від 11.08.2021 № 01-8/2728, від 17.11.2021 № 01-8/3479 з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, позаяк підвищилися закупівельні ціни на ринку електроенергії, у зв`язку з чим, та керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Постачальник змушений підвищити ціни на постачання електричної енергії.

Положеннями частин першої, другої, третьої статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20- денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Згідно п. 5.3 договору від 22.12.2020 № 23-21/12 ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у Додатку 3 до цього Договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі, у чинній його редакції. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі відмови Споживача від зміни ціни або інших умов Договору, що запропоновані Постачальником, а також у разі відсутності відповіді Споживача на таку пропозицію Постачальника протягом 20 днів з дня її отримання, Постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору.

Аналогічні положення щодо завчасного інформування споживачів про зміну умов укладених договорів на постачання електричної енергії (не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування) містяться у ліцензійних умовах провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, які затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27.12.2017 №1469.

Прокурор доводить, що під час виконання вказаного договору до нього на підставі додаткових угод шість разів вносились зміни в частині підвищення ціни за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії, зокрема:

1) додатковою угодою № 1 від 03.02.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.01.2021 збільшено з 3,11316 грн/кВт/год до 3,496752 грн/кВт/год (на 12,32% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому величину регульованих тарифів (без ПДВ) збільшено з 0,9943 грн/кВт/год до 1,31396 грн/кВт/ год (на 32,15% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020);

2) додатковою угодою № 2 від 25.06.2021 зменшено кількість товару (обсяги постачання електроенергії) до 340,519 тис. кВт/год. На підставі застосування пунктів 1 та 2 цієї Додаткової угоди пункт 5.1. Договору викладено в такій редакції: «Загальна ціна (сума) цього Договору становить: 1 190 710,00 грн (один мільйон сто дев`яносто тисяч сімсот десять гривень), в т.ч. ПДВ - 198 451,67 грн (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня шістдесят копійок);

3) додатковою угодою № 3 від 20.07.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.07.2021 збільшено з 3,496752 грн/кВт/год до 3,68856 грн/кВт/год (на 5,49% або на 18,48% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 1,75984 грн/кВт/год (на 9,99 % від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020);

4) додатковою угодою № 4 від 31.08.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.09.2021 збільшено з 3,68856 грн/кВт/год до 3,900346 грн/кВт/год (на 5,74% або на 25,29% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 1,935648 грн/кВт/год (на 9,99% або на 20,98% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020);

5) додатковою угодою № 5 від 22.11.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 01.11.2021 збільшено з 3,900346 грн/кВт/год до 4,139391 грн/кВт/год (на 6,13% або на 32,96% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 2,129019 грн/кВт (на 9,99% або на 33,06% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020).

6) додатковою угодою № 6 від 26.11.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 11.11.2021 збільшено з 4,139391 грн/кВт/год до 4,387618 грн/кВт/год (на 6,00% або на 40,94% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 2,341708 грн/кВт (на 9,99% або на 46,36% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020).

7) додатковою угодою № 7 від 26.11.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) з 12.11.2021 збільшено з 4,387618 грн/кВт/год до 4,668342 грн/кВт/год (на 6,40% або на 49,96% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 2,575645 грн/кВт (на 9,99% або на 60,98% від ціни, обумовленої у Договорі закупівлі від 22.12.2020).

Загалом внаслідок укладення додаткових угод № № 1, 3-7 до договору ціна за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) збільшилась на 49,96% від первісної ціни, визначеної у договорі, а ціна електричної енергії як товару (без ПДВ) - на 60,98%.

При надісланні постачальником замовнику листів-пропозицій щодо зміни умов Договору в частині збільшення ціни за одиницю товару перед укладенням додаткових угод №№ 1, 3-7 до Договору порушено вимоги ч. 3 ст.188 Господарського кодексу України, а також Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, які затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1469, щодо завчасного інформування споживачів про зміну умов укладених договорів на постачання електричної енергії (не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування).

Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради, який мав беззаперечне право на отримання електроенергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо пропозицій ТОВ «Волиньелектрозбут» про збільшення ціни підписав додаткові угоди, внаслідок чого ціна за 1 кВт/год електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшилася (з 1,6 грн/кВт до 2,575645 грн/кВт) на 60,98% вище відносно первісної ціни на електричну енергію згідно Договору від 22.12.2020).

Відтак прокурор вважає, що додаткові угоди від 03.02.2021 № 1, від 20.07.2021 № 3, від 31.08.2021 № 4, від 22.11.2021 № 5, від 26.11.2021 № № 6,7 укладені з порушенням чинного законодавства та є недійсними.

Укладаючи договір, між Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради та ТОВ «Волиньелектрозбут» погоджено Порядок внесення змін до нього, який відображено у Додатку №3 до даного правочину.

Пунктами 6-7 Додатку № 3 до Договору про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2020 № 23-21/12 визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п.п. 1-8 ч. 5 ст. 41 Закону.

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

З урахуванням положень Додатку № 3 до Договору від 22.12.2020, зокрема вимог п.п. 7.2 та 7.3, при розрахунку нової (зміненої) ціни за одиницю товару, серед іншого, необхідно керуватися відомостями щодо середньозважених цін на РДН і ВДР за місяць, у якому укладено договір (останню додаткову угоду про зміну ціни) та за місяць, який передує зміні ціни за одиницю електричної енергії.

Відповідно до пункту 4 Порядку зміни умов Договору № 23-21/12 від 22.12.2020 зміна умов Договору оформляється сторонами шляхом підписання Додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 7.1. вищевказаного Порядку до Договору зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі ВДР) та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних передбачених цим підпунктом Сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з веб-сайту) Звітів про результати роботи РДН/ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua/index.php/main/get_by_id/500 (можуть наводити перелік інших підтверджуючих документів із зазначенням їх назви, а також вимог до форми та змісту тощо).

Таким чином, факт коливання цін на ринку підтверджується звітом за календарний місяць.

Прокурор зазначає, що додаткові угоди укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати та роздруківок з сайту ДП «Оператор ринку», які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію в період між 22.12.2020, 03.02.2021, 25.06.2021, 20.07.2021, 31.08.2021, 22.11.2021, 26.11.2021.

Вказані вище довідки та роздруківки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення Договору № 23-21/12 від 22.12.2020 та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов, передбачених Договором, на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, вказані листи за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру та, фактично, дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом, як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Крім цього, при ініціюванні питання щодо укладення додаткових угод № № 1, 3-7 відповідач не підтвердив та не обґрунтував замовнику, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, і не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Разом з цим ТОВ «Волиньелектрозбут» у тендерній пропозиції для участі у публічній закупівлі UA-2020-11-09-009834-c 22.12.2020 визначено ціну електричної енергії у розмірі 3,11316 грн/кВт/год (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ), в подальшому на час укладення Договору і до 01.01.2021 така ціна залишалася незмінною.

Суд встановив, що в період з січня по листопад 2021 року включно ТОВ «Волиньелектрозбут» поставило для закладів та установ Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради згідно актів приймання-передачі 339 946 кВт електричної енергії на суму 1 235 914,95 грн з ПДВ, зокрема:

- у січні 2021 року ТОВ «Волиньелектрозбут» поставило 42 022 кВт електричної енергії для закладів та установ Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради згідно акту приймання-передачі електричної енергії на суму 146 940,52 грн. по ціні 3,496752 грн/кВт (акт № 105/532-0964000/1/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за січень 2021 року від 31.01.2021);

- у лютому 2021 року 49532 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 173 201,14 грн. (акт № 105/532-0964000/2/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за лютий 2021 року від 28.02.2021);

- у березні 2021 року 43028 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 150 458,24 грн. (акт № 105/532-0964000/3/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за березень 2021 року від 31.03.2021);

- у квітня 2021 року 34340 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 120 078,48 грн. (акт № 105/532-0964000/4/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за квітень 2021 року від 30.04.2021);

- у травні 2021 року 26211 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 91 653,37 грн. (акт № 105/532-0964000/5/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за травень 2021 року від 31.05.2021);

- у червні 2021 року 13342 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 46 653,67 грн. (акт № 105/532-0964000/6/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за червень 2021 року від 30.06.2021);

- у липні 2021 року 5522 кВт за ціною 3,68856 грн/кВт на суму 20 368,24 грн. (акт № 105/532-0964000/7/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за липень 2021 року від 31.07.2021);

- у серпні 2021 року 5927 кВт за ціною 3,68856 грн/кВт на суму 21 862,10 грн. (акт № 105/532-0964000/8/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за серпень 2021 року від 31.08.2021);

- у вересні 2021 року 29131 кВт за ціною 3,900346 грн/кВт на суму 113 620,97 грн. (акт № 105/532-0964000/9/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за вересень 2021 року від 30.09.2021);

- у жовтні 2021 року 35030 кВт за ціною 3,900346 грн/кВт на суму 150 628,96 грн (акт № 105/532-0964000/10/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за жовтень 2021 року від 31.10.2021, (переплата згідно з актом на 13 999,84 грн);

- у листопаді 2021 року 55861 кВт за ціною 4,139391 грн/кВт, 4,387618 грн/ кВт, 4,668342 грн/кВт, на суму 200 449,26 грн (акт № 105/532-0964000/11/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за листопад 2021 року від 30.11.2021).

Прокурор доводить, що надані ТОВ «Волиньелектрозбут» цінові довідки та роздруківки не підтверджують коливання ціни на електроенергію упродовж періоду з 22.12.2020, 01.01.2021, 03.02.2021, 01.07.2021, 20.07.2021, 31.08.2021, 01.09.2021, 01.11.2021, 11.11.2021, 12.11.2021, 22.11.2021, 26.11.2021 і не містять доказів реального відсотку здорожчання такого товару з дати укладення основного Договору та додаткових угод, позаяк вказані довідки торгово-промислової палати констатують лише рівень цін на електроенергію.

Листи-пропозиції ТОВ «Волиньелектрозбут» щодо внесення змін до договору поставки електроенергії також не містять доказів коливання ціни товару на ринку щодо «електричної енергії» у відсотковому співвідношенні до ринкової вартості на момент укладення первісного Договору та додаткових угод №№1, 3-7, а тому у сторін договору не було підстав для збільшення ціни договору відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Відтак, усі зміни, внесені вищевказаними додатковими угодами до Договору від 22.12.2020 № 23-21/12, якими безпідставно змінено істотні умови договору, суперечать вимогам ст. ст. 5, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та є наслідком їх недійсності.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Таким чином, при укладенні додаткових угод № № 1, 3-7 до Договору порушено вимоги ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

Прокурор вивчивши вказані додаткові угоди та документи на підставі яких вони укладені, встановив, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.

Враховуючи вище викладене, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради та доводить, що додаткові угоди №1 від 03.02.2021, №3 від 20.07.2021, №4 від 31.08.2021, №5 від 22.11.2021, №6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №23-21/12 від 22.12.2020, укладені з порушенням чинного законодавства, та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1, ст. 215 ЦК України, а також кошти, які сплачені позивачем за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам суд виходив із такого:

У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Сторони у випадку коливання, а саме збільшення ціни товару на ринку, наділені правом вносити зміни до істотних умов правочину (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). При цьому, кожна така зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку, повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, а також у постановах від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18 та від 12.09.2019 у справі №915/1868/18.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 525, ст. 526, ч. 1 ст. 651 ЦК України, 188 ГК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов (подібний висновок наведений Верховним Судому у постанові від 07.12.2022 у справі №927/189/22): відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше, ніж на 10 відсотків; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Електрична енергія є товаром у розумінні п. 34 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі». Так, переглядаючи справу №903/383/22, Верховний Суд (постанова Верховного Суду від 16.02.2023) зазначив про необґрунтованість доводів скаржника, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, оскільки згідно з вказаною нормою не застосовуються в частині строків зміни ціни, а не в частині обмежень більш ніж на 10 відсотків збільшення ціни за одиницю товару.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові № 927/491/19 від 18.06.2021 зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Відтак, обов`язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, чинній на момент укладення договору від 10.12.2021 №07/12), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Таким чином, законодавець не лише встановив обов`язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10 відсотків).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару. При цьому, Верховний Суд зазначим, що обмеження 10 відсотків застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни - кількість підписаних додаткових угод (як приклад, постанови від 16.02.2023 у справах №903/366/22 та №903/383/22, де досліджувалося питання щодо правовірності внесення змін до договорів про постачання електричної енергії споживачам).

Як встановлено судом вище, замовником розміщувалося оголошення про проведення відкритих торгів на закупівлю електроенергії, за результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» з ціновою пропозицією 1 200 808,08 грн, з яким Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради 22.12.2020 укладено договір № 23-21/12 про постачання електричної енергії споживачу. Предметом договору є електрична енергія з визначеною кількістю 385 720 кВт з терміном поставки товару: з 01 січня по 31 грудня 2021 року.

03.02.2021 між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №23-21/12, якою збільшено ціну електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ на 12,32 % (з 3,11316 грн/кВт до 3,496752 грн/кВт).

Листом від 26.01.2021 №01/8-898 ТОВ «Волиньелектрозбут» ініціював укладення додаткової угоди №1 до договору №23-21/12 на підставі якого запропоновано збільшити ціну на електричну енергію з 01.01.2021, у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), які є складовою частиною тарифу на електричну енергію відповідно до Постанови НКРЕКП від 09.12.2020 №2353 та №2363, згідно яких регульований тариф з розподілу електричної енергії по ПрАТ «Волиньобленерго» з 01.01.2021 становитиме 1,31396 грн за 1 кВт/год без урахування ПДВ (до цього розмір такого тарифу становив 0,9943 грн/кВт) - ріст на 32,15%).

Суд дослідивши додаткову угоду №1 до договору №23-21/12 встановив, що постачальник довів підвищення тарифу належними документами та в порядку який визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і згідно усталеної практики Верховного Суду, викладеної вище.

Додаткова угода №1 від 03.02.2021 року була укладена сторонами, керуючись пунктами 1, 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", за приписами яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, у тому числі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідні положення знайшли своє відображення у пункті 8 Додатку №3 до Договору, відповідно до якого зміна його умов допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, які є врахованими в структурі остаточної ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої, статті 7, частини п`ятої статті 33, частини четвертої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже з системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов Договору слідує, що внесення змін до Договору на підставі пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Такі висновки містяться у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.09.2024р. у справі № 924/71/24.

Суд встановив, що сторони підписавши додаткову угоду №1 від 03.02.2021, якою змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради та спожита ним з 01.01.2021. Зокрема, за поставлену електроенергію у січні 2021 року здійснено проплати згідно платіжних доручень від 03.02.2021 № 16 на суму 412,62 грн; № 17 на суму 576,96 грн; № 18 на суму 4510,81 грн; № 52 на суму 85911,70 грн; № 67 на суму 55528,43 грн. Всього на суму 146 940,52 грн.

Відтак, додаткова угода №1 від 03.02.2021 не суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання додаткової угоди №1 від 03.02.2021 недійсною.

Водночас, як слідує із матеріалів справи, сторонами 20.07.2021 підписано додаткову угоду №3 до Договору № 23-21/12, якою збільшено ціну електричної енергії як товару на 9,99% (з 1,60 грн/кВт до 1,75984 грн/кВт).

По угоді № 3 від 20.07.2021 ТОВ «Волиньелектрозбут» на адресу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради надіслало лист від 07.07.2021 № 01/8-2333 про збільшення ціни на електричну енергію з 01.07.2021 на 9,99%, у якому зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» коливання ціни в бік збільшення на ринку «на добу наперед» у червні 2021 року в порівнянні з травнем 2021 року становить 32,57%, роздруківка з сайту ДП «Оператор ринку», у якій зазначено, що на внутрішньодобовому ринку середньозважені ціни за червень 2021 року становили 1354,96 грн/МВт. Середньозважені ціни ринку «на добу наперед» за червень 2021 року становили 1456,15 грн/МВт.

31.08.2021 підписано додаткову угоду № 4 до Договору № 23-21/12, якою збільшено ціну електричної енергії як товару на 9,99 % (з 1,75984 грн/кВт до 1,935648 грн/кВт).

По угоді №4 від 31.08.2021 ТОВ «Волиньелектрозбут» на адресу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради надіслало листи від 11.08.2021 № 01/8-2726/1 (про збільшення ціни на електричну енергію з 01.09.2021, у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), які є складовою частиною тарифу на електричну енергію, відповідно до Постанови НКРЕКП від 06.08.2021 № 1243, згідно якої регульований тариф з розподілу електричної енергії по ПрАТ «Волиньобленерго» з 01.09.2021 становитиме 1,02071 грн за 1 кВт/год без урахування ПДВ (до цього розмір такого тарифу становив 1,02003 грн/кВт) - ріст лише на 0,07%), від 11.08.2021 № 01/8-2728 (про збільшення ціни на електричну енергію з 01.09.2021, у зв`язку із прийняттям Постанови НКРЕКП від 30.07.2021 № 1227 «Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766», якою підвищено максимально граничні ціни на «ринку на добу на перед» (РДН) і на «внутрішньодобовому ринку» (ВДР), роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку», у якій зазначено, що на внутрішньодобовому ринку середньозважені ціни за 10 днів серпня 2021 року становили 3301,30 грн/МВт, за липень 2021 року - 1745,43 грн/МВт. Середньозважені ціни ринку «на добу наперед» становили за 10 днів серпня 2021 року - 2079,35 грн/ МВт, за липень 2021 року - 1474,49 грн/МВт, та цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 1869/21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України станом на липень (01.07-31.07) 2021 року становили - 1444,05 грн/МВт та станом на 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2021 року - 2127,10 грн/МВт (відсоток коливання ціни +47,30 %). Водночас у довідці вказується, що довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер та відображає коливання ціни лише між вказаними періодами.

22.11.2021 між сторонами підписано додаткову угоду № 5 до Договору № 23-21/12, якою збільшено ціну електричної енергії як товару з 01.11.2021 на 9,99 % (з 1,935648 грн/кВт до 2,129019 грн/кВт).

26.11.2021 - додаткову угоду № 6, якою збільшено ціну електричної енергії як товару з 11.11.2021 на 9,99 % (з 2,129019 грн/кВт до 2,341708 грн/кВт).

26.11.2021 - додаткову угоду № 7, якою збільшено ціну електричної енергії як товару з 12.11.2021 на 9,99 % (з 2,341708 грн/кВт до 2,575645 грн/кВт).

По угодах № 5 від 22.11.2021, №№ 6 та 7 від 26.11.2021 ТОВ «Волиньелектрозбут» надіслано на адресу Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради лист від 17.11.2021 №01-8/3479 (про внесення змін до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу в частині підвищення ціни електричної енергії як товарної продукції в листопаді 2021 року, у зв`язку із збільшенням середньозважених цін на РДН у торговій зоні ОЕС на електричну енергію за даними сайту ДП «Оператор ринку» за три місяці (серпень-жовтень 2021 року), а станом на 01.11.2021 стрімкого росту ціни до 3,49175 грн/мВт/год, а також зазначено, що вказаний лист є офіційним повідомленням про розірвання Договору з 13.12.2021), цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 28.10.2021 № 2697/21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року становили - 2568,15 грн/МВт та 2 декаду жовня (11.10-20.10) 2021 року - 2841,96 грн/ МВт, (відсоток коливання ціни + 10,66%). Водночас у довідці вказується, що довідка носить виключно фактографічно-інформаційний характер та відображає коливання ціни лише між вказаними періодами та цінову довідку Харківської торгово- промислової палати від 18.11.2021 № 2939/21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС України за жовтень (01.10-31.10) 2021 року становили - 2793,44 грн/МВт та за 1 листопада 2021 року - 3491,75 грн/МВт, (відсоток коливання ціни + 25%).

Як встановлено судом, вищевказані додаткові угоди укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати та роздруківок з сайту ДП «Оператор ринку», які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію.

Вказані довідки та роздруківки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни на дату укладення договору № 23-21/12 від 22.12.2020 та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електроенергії на ринку, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов, передбачених Договором, на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, вказані листи є документами довідково-інформаційного характеру та, фактично, дублюють дані із сайту ДП «Оператор ринку», в яких не міститься точної інформації про коливання цін на електроенергію станом, як на момент звернення товариства про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод.

Крім цього, при ініціюванні питання щодо укладення додаткових угод № № 2-7 Відповідач не підтвердив та не обґрунтував Замовнику, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій під час участі в тендері, і не навів причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним.

Отже, завдяки тому, що постачальник у тендерній пропозиції запропонував найнижчу ціну товару, це дозволило йому перемогти у тендері. Відповідач, будучи обізнаним про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради за цінами згідно з Договором.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 викладена правова позиція суду, на підставі якої вже сформована усталена практика, яка підлягає врахуванню при розгляді й даної справи, а саме, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного за результатами проведення закупівлі за державні кошти та містить обмеження щодо заборони збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

За таких обставин вказані дії призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість змушена була оплачувати електричну енергію за ціною значно вищою, аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що ТОВ «Волиньелектрозбут» під час участі у відкритих торгах, ігноруючи принцип добросовісної конкуренції, умисно занизило ціни на продукцію - електроенергію, з метою отримання перемоги у торгах, а в подальшому, безпідставно збільшило ціну, використовуючи «каскадний» спосіб укладенням додаткових угод.

Таким чином, при укладенні додаткових угод № №3-7 до Договору порушено вимоги ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі межі такого збільшення та безпідставно зменшено обсяги закупівлі, причиною якого не було урахування фактичного обсягу видатків.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 наголосив, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення майже у тричі шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною практикою з боку продавця.

Системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 11.05.2023 №910/17520/21).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави встановлює Закон України "Про публічні закупівлі (далі - Закон).

Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Статтями 1, 8 Конституції України також визначено, що зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За приписами частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Матеріалами справи підтверджено, що оспорювані додаткові угоди до договору були укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі".

З цих підстав позовні вимоги в частині визнання додаткових угод №3 від 20.07.2021, №4 від 31.08.2021, №5 від 22.11.2021, №6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору №23-21/12 від 22.12.2020 недійсними підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" 177 608,66 грн. суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правовий не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Визнання недійсною будь-якої додаткової угоди тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 41 Закону, у порівнянні із основним договором.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений,- вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором, тому постачання електричної енергії споживачу і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору № 23-21/12 про постачання електроенергії від 22.12.2020 з врахуванням додаткової угоди №1 від 03.02.2021, а саме за 3,496752 грн. за 1 кВ/год (ціна за одиницю (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ).

Суд встановив, що під час дії договору відповідач поставив Замовнику 339 946 кіловат-годин електричної енергії, за які Відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради сплатив виділені із бюджету кошти на загальну суму 1 235 914,95 грн. (з ПДВ).

Відтак, виходячи з ціни у договорі № 23-21/12 від 22.12.2020 та з врахуванням додаткової угоди №1 від 03.02.2021 за 1 кіловат-годину електричної енергії, яка становить 3,496752 грн. та без урахування указаних вище оспорюваних додаткових угод, відповідач за поставлений товар повинен був сплатити 1 188 706,89 грн. (339 946 кіловат годин електричної енергії*3,496752 грн.).

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за електричну енергію по ціні, згідно усіх додаткових угод, та сумою за товар по ціні, відповідно до договору № 23-21/12 від 22.12.2020 та з врахуванням додаткової угоди №1 від 03.02.2021 становить 47 208,06 грн. з розрахунку:1 235 914,95 грн.-1 188 706,89 грн.= 47 208,06 грн.

Судом досліджено та встановлено, що відповідачу надмірно сплачено 47 208,06 грн. коштів за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару (електричної енергії), що становить предмет закупівлі, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 47 208,06 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

В позові в частині стягнення з відповідача 130 400,60 грн. надмірно сплачених коштів відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору понесені при поданні позовної заяви до суду у розмірі 12 678,50 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №3 від 20.07.2021, №4 від 31.08.2021, №5 від 22.11.2021, №6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору №23-21/12 від 22.12.2020 укладеного між Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (м. Любомль, Ковельський район, Волинська область, вул. Незалежності, 23, код ЄДРПОУ 42025698) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (м. Любомль, Ковельський район, Волинська область, вул. Незалежності, 23, код ЄДРПОУ 42025698) 47 208,06 грн. зайво сплачених коштів.

4. В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (місто Луцьк, вулиця Яремчука Назарія, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 12 678,50 грн.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 02.12.2024.

Суддя В. М. Дем`як