Постанова

від 29.01.2025 по справі 903/711/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Справа № 903/711/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Коломис В.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/711/24 (суддя Дем`як В.М., повний текст рішення складено 02.12.2024)

за позовом Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 177 608, 66 грн

за участю представників сторін:

прокурор - Рункевич І.В.;

позивача - не з`явився;

відповідача - Корнійчук І.М.;

ВСТАНОВИВ:

Ковельська окружна прокуратура (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (далі - позивач, Відділ) звернулась до Господарського суду Волинської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (далі - відповідач, ТОВ "Волиньелектрозбут"), в якому просить суд:

- визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 03.02.2021, № 3 від 20.07.2021 № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020;

- стягнути із ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради кошти у розмірі 177 608, 66 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор доводить, що збільшення вартості електричної енергії від початкової ціни договору у спірних додаткових угодах здійснено з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 позов задоволено частково. Визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020 укладеного між Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради та ТОВ "Волиньелектрозбут". Стягнуто з ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради 47 208,06 грн зайво сплачені кошти. В решті позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020 укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а сплачені кошти, на виконання визнаних недійсними судом додаткових угод, в розмірі 47 208, 06 грн за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару (електричної енергії), що становить предмет закупівлі, підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Відмовляючи в позові про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 03.02.2021, суд першої інстанції встановив, що сторони, підписавши дану додаткову угоду, змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 01.01.2021. Також за поставлену електроенергію у січні 2021 здійснено проплати згідно платіжних доручень від 03.02.2021 на загальну суму 146 940, 52 грн. Відтак, додаткова угода №1 від 03.02.2021 не суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання її недійсною. В позові в частині стягнення із відповідача 130 400, 60 грн надмірно сплачених коштів, то суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині у зв`язку з безпідставністю нарахування.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/711/24, в якій прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 03.02.2021 №1 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12 та стягнення на користь позивача із відповідача коштів в сумі 130 400, 60 грн, ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- ТОВ "Волиньелектрозбут" не обґрунтовано збільшення тарифу на електричну енергію та необхідність підписання 03.02.2021 додаткової угоди № 1, а відтак остання суперечить приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- укладення (03.02.2021) додаткової угоди №1 до договору № 23-21/12 про збільшення ціни на електричну енергію з 01.01.2021, у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), які є складовою частиною тарифу на електричну енергію, ініційоване відповідачем. Натомість, судом першої інстанції, при ухвалені оскаржуваного рішення не враховано твердження прокурора про те, що 03.02.2021 сторони підписали додаткову угоду № 1, якою змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана замовнику та спожита ним з 01.01. до 31.01.2021, що підтверджується актом приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за січень 2021 від 31.01.2021 № 105/532-0964000/1/1. З наведеного висновується, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22;

- вказані дії призвели до повного нівелювання результатів відкритих торгів. Таким чином, держава втратила можливість скористатися пропозиціями інших учасників відкритих торгів, але електроенергію по ціні, запропонованій переможцем тендеру, закупити так і не змогла, натомість змушена була оплачувати електричну енергію за ціною значно вищою, аніж встановлена договором, укладеним внаслідок відкритих торгів;

- враховуючи той факт, що додаткова угода від 03.02.2021 № 1 до договору від 22.12.2020 №23-21/12 про постачання електричної енергії розповсюджувала свою дію щонайменше з 15.02.2020 (не раніше ніж через 20 днів з дня повідомлення (інформування) споживача про зміну умов укладеного договору на постачання електричної енергії), тобто після фактичного постачання електричної енергії у січні 2021, остання суперечить нормам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", а отже підлягає визнанню недійсною;

- враховуючи наведене, сума коштів, яка підлягала стягненню з відповідача, у разі задоволення позову повністю складає 177 608, 66 грн. Проте, позов прокурора задоволено частково (визнано недійсними лише додаткові угоди № № 3, 4, 5, 6, 7 та стягнуто 47 208, 06 грн зайво сплачених коштів), то задоволенню підлягає і вимога про стягнення із відповідача бюджетних коштів у сумі 130 400, 60 грн (177 608, 66 - 47 208, 06 = 130 400, 60).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Коломис В.В., суддя Гудак А.В.

Листом від 24.12.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

31.12.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/711/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.01.2025 о 15:00 год.

ТОВ "Волиньелектрозбут" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- договір було укладено 22.12.2020 за цінами, визначеними станом на момент подання тендерної пропозиції 24.11.2020, що повністю відповідає положенням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі";

- на момент подання тендерної пропозиції ТОВ "Волиньелектрозбут" не могло передбачити прийняття НКРЕКП нових регульованих тарифів, а тому такі тарифи не могли бути враховані в ціну за одиницю. А отже, договір був укладений сторонами з дотриманням чинного законодавства України; разом з тим, договором чітко передбачено можливість вносити зміни до ціни електроенергії у випадку зміни тарифів на її постачання та розподіл;

- з системного аналізу положень законодавства та умов договору слідує, що внесення змін до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Такі ж висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 924/71/24;

- внесення змін до договору додатковою угодою № 1 від 03.02.2021 мотивовано набуттям з 01.01.2021 чинності постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 і встановленням тарифу на послуги з передачі електричної енергії в розмірі 0,29393 грн/кВт/год та постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2363 про встановлення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 1,02003 грн/кВт/год.

В судовому засіданні 29.01.2025 прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні прокурора та представника відповідача, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 09.11.2020 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro", Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради оприлюднено оголошення UA- 2020-11-09-009834-c про проведення відкритих торгів на закупівлю електричної енергії (постачання та розподіл) для закладів та установ відділу освіти на 2021 рік (ДК 021:2015:09310000-5) кількістю 385 720 кВт з терміном поставки товару (електричної енергії) до 31.12.2021 з очікуваною вартістю закупівлі 1 245 800 грн.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ "Волиньелектрозбут" з первинною та остаточною пропозицією 1 200 808,08 грн, яка відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій подана 24.11.2020; ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" з первинною та остаточною пропозицією 1 245 800 грн.

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ "Волиньелектрозбут" із ціновою пропозицією 1 200 808, 08 грн, з яким Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради 22.12.2020 укладено договір № 23-21/12 про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з п. 1.1. договору, цей договір укладено за результатами здійснення закупівлі згідно із Законом України "Про публічні закупівлі", а також положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

Умови цього договору розроблені та узгоджені сторонами відповідно до умов тендерної документації споживача та змісту тендерної пропозиції постачальника з урахуванням положень Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 1.4. даний договір укладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України з урахуванням абзацу третього пункту 3.1.7 ПРРЕЕ.

Згідно з п. 1.5. договору терміни, що використовуються в цьому договорі вживаються в значенні Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

В силу п. 2.1., 3.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" предметом закупівлі за цим договором є електрична енергія з визначеною кількістю 385 720 кВт з терміном поставки товару: з 01.01. по 31.12.2021.

В силу п. 5.1. договору ціна цього договору становить 1 200 808, 08 грн, зокрема і ПДВ.

Ціна за одиницю товару визначається у додатку № 2 до договору (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3 договору ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що оформлюються додатковою угодою, у порядку, визначеному у додатку 3 до цього договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі, у чинній його редакції. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору. У разі відмови споживача від зміни ціни або інших умов договору, що запропоновані постачальником, а також у разі відсутності відповіді споживача на таку пропозицію постачальника протягом 20 днів з дня її отримання, постачальник має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору.

Згідно з п. 13.7. договору усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до додатку № 2 до вказаного договору, ціна (тариф) електричної енергії для споживача з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ за одиницю товару становить 3,11316 грн/кВт. Остання (ціна) включає в себе: ціну електричної енергії як товару 1,6 грн/кВтгод (без ПДВ); величину регульованих тарифів 0,9943 грн/кВтгод (без ПДВ), зокрема тариф на послуги з передачі електричної енергії 0,24023 грн/кВтгод згідно з постановою НКРЕКП від 11.07.2020 № 1329 та тариф з послуги з розподілу електричної енергії 0,75407 грн/кВтгод згідно з постановою НКРЕКП від 11.07.2020 № 1332; ПДВ 0,51886 грн.

Згідно з п.п. 6-7 додатку № 3 до договору визначено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. п. 1-8 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

На момент підписання договору сторонами погоджені всі істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

У п. 8 додатку № 3 до договору передбачено, що істотні умови договору можуть змінюватися у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі, а саме: тарифу на послуги з передачі електричної енергії, тарифу на послуги з розподілу електричної енергії, інші тарифи, які встановлені НКРЕКП або можуть бути встановлені у майбутньому, і які враховані в структурі остаточної ціни електричної енергії, що постачається за договором.

Як вбачається із матеріалів справи, до Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради надійшли листи ТОВ "Волиньелектрозбут" від 26.01.2021 № 01/8-898, від 07.07.2021 № 01/8-2333, від 11.08.2021 № 01/8-2726/1, від 11.08.2021 № 01-8/2728, від 17.11.2021 № 01-8/3479 з пропозицією щодо укладення додаткових угод до договору, позаяк підвищилися закупівельні ціни на ринку електроенергії, у зв`язку з чим, та керуючись п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", постачальник змушений підвищити ціни на постачання електричної енергії.

Як встановлено апеляційним судом, до договору від 22.12.2020 № 23-21/12, на підставі додаткових угод, шість разів вносились зміни в частині підвищення ціни за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії, зокрема:

- додатковою угодою № 1 від 03.02.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ)з 01.01.2021 збільшено з 3,11316 грн/кВт/год до 3,496752 грн/кВт/год (на 12,32 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому величину регульованих тарифів (без ПДВ) збільшено з 0,9943 грн/кВт/год до 1,31396 грн/кВт/ год (на 32,15 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020);

- додатковою угодою № 2 від 25.06.2021 зменшено кількість товару (обсяги постачання електроенергії) до 340,519 тис. кВт/год. На підставі застосування п. 1, 2 цієї додаткової угоди пункт 5.1. договору викладено в такій редакції: "Загальна ціна (сума) цього договору становить: 1 190 710 грн, в т.ч. ПДВ - 198 451,67 грн;

- додатковою угодою № 3 від 20.07.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ)з 01.07.2021 збільшено з 3,496752 грн/кВт/год до 3,68856 грн/кВт/год(на 5,49 % або на 18,48 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 1,75984 грн/кВт/год (на 9,99 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020);

- додатковою угодою № 4 від 31.08.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ)з 01.09.2021 збільшено з 3,68856 грн/кВт/год до 3,900346 грн/кВт/год (на 5,74 % або на 25,29 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 1,935648 грн/кВт/год (на 9,99 % або на 20,98 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020);

- додатковою угодою № 5 від 22.11.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ)з 01.11.2021 збільшено з 3,900346 грн/кВт/год до 4,139391 грн/кВт/год (на 6,13 % або на 32,96 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 2,129019 грн/кВт (на 9,99% або на 33,06% від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020);

- додатковою угодою № 6 від 26.11.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ)з 11.11.2021 збільшено з 4,139391 грн/кВт/год до 4,387618 грн/кВт/год (на 6,00 % або на 40,94 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 2,341708 грн/кВт (на 9,99 % або на 46,36 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020);

- додатковою угодою № 7 від 26.11.2021 ціну за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ)з 12.11.2021 збільшено з 4,387618 грн/кВт/год до 4,668342 грн/кВт/год (на 6,40 % або на 49,96 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020), при цьому ціну електричної енергії як товару (без ПДВ) збільшено до 2,575645 грн/кВт (на 9,99 % або на 60,98 % від ціни, обумовленої у договорі закупівлі від 22.12.2020);

Тобто, внаслідок укладення додаткових угод № № 1, 3-7 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020, ціна за одиницю електроенергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) збільшилась на 49,96 % від первісної ціни, визначеної у договорі, а ціна електричної енергії як товару (без ПДВ) - на 60,98 %.

На виконання умов договору № 23-21/12 від 22.12.2020, в період з січня по листопад 2021 включно, ТОВ "Волиньелектрозбут" поставило для закладів та установ Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради згідно актів приймання - передачі 339 946 кВт електричної енергії на суму 1 235 914, 95 грн з ПДВ, зокрема:

- у січні 2021 поставлено 42 022 кВт електричної енергії для закладів та установ Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради згідно акту приймання-передачі електричної енергії на суму 146 940,52 грн по ціні 3,496752 грн/кВт (акт № 105/532-0964000/1/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за січень 2021 від 31.01.2021;

-у лютому 2021 поставлено 49532 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 173 201,14 грн (акт № 105/532-0964000/2/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за лютий 2021 від 28.02.2021);

- у березні 2021 поставлено 43028 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 150 458,24 грн (акт № 105/532-0964000/3/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за березень 2021 від 31.03.2021);

-у квітня 2021 поставлено 34340 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 120 078,48 грн (акт № 105/532-0964000/4/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за квітень 2021 від 30.04.2021);

-у травні 2021 поставлено 26211 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 91 653,37 грн (акт № 105/532-0964000/5/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за травень 2021 від 31.05.2021);

-у червні 2021 поставлено 13342 кВт за ціною 3,496752 грн/кВт на суму 46 653,67 грн (акт № 105/532-0964000/6/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за червень 2021 від 30.06.2021);

-у липні 2021 поставлено 5522 кВт за ціною 3,68856 грн/кВт на суму 20 368,24 грн (акт №105/532-0964000/7/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за липень 2021 від 31.07.2021);

-у серпні 2021 поставлено 5927 кВт за ціною 3,68856 грн/кВт на суму 21 862,10 грн (акт №105/532-0964000/8/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за серпень 2021 від 31.08.2021);

-у вересні 2021 поставлено 29131 кВт за ціною 3,900346 грн/кВт на суму 113 620,97 грн (акт № 105/532-0964000/9/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за вересень 2021 від 30.09.2021);

-у жовтні 2021 поставлено 35030 кВт за ціною 3,900346 грн/кВт на суму 150 628,96 грн (акт № 105/532-0964000/10/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за жовтень 2021 від 31.10.2021 (переплата згідно з актом на 13 999, 84 грн);

-у листопаді 2021 поставлено 55861 кВт за ціною 4,139391 грн/кВт, 4,387618 грн/ кВт, 4,668342 грн/кВт, на суму 200 449, 26 грн (акт № 105/532-0964000/11/1 приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за листопад 2021 від 30.11.2021).

Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради до ТОВ "Волиньелектрозбут" та доводить те, що додаткові угоди № 1 від 03.02.2021, № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020, укладені з порушенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ч. 1 ст. 215 ЦК України, а кошти, які сплачені позивачем за товар, який так і не був поставлений продавцем, підлягають стягненню із відповідача.

Так, рішенням Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 було частково задоволено позовні вимоги та визнано недійсними додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020 укладеного між Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради та ТОВ "Волиньелектрозбут", а також стягнуто із ТОВ "Волиньелектрозбут" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради 47 208,06 грн зайво сплачені кошти.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020 укладені з порушенням умов договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про державні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а сплачені кошти, на виконання визнаних недійсними судом додаткових угод, в розмірі 47 208, 06 грн за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару (електричної енергії), що становить предмет закупівлі, підлягають стягненню із відповідача на користь позивача із урахуванням вимог ст. ст. 216, 670 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується сторонами.

В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд вказує, що оскільки спірні додаткові угоди № 3 від 20.07.2021, № 4 від 31.08.2021, № 5 від 22.11.2021, № 6 від 26.11.2021, № 7 від 26.11.2021 до договору № 23-21/12 від 22.12.2020 визнані недійсними судом першої інстанції, відтак, підстава для оплати товару (електричної енергії) за такою ціною фактично відпала, а тому ТОВ "Волиньелектрозбут" повинне повернути Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради грошові кошти в розмірі 47 208, 06 грн за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару, що становить предмет закупівлі, як безпідставно набуте майно.

При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу, що суд першої інстанції застосував ч. 1 ст. 670 ЦК України замість ст. 1212 ЦК України. Однак помилкове застосування зазначеної норми не призвело до ухвалення неправильного по суті рішення. Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 927/189/22.

Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання додаткової угоди від 03.02.2021 №1 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12 недійсною та стягнення із відповідача на користь позивача коштів в сумі 130 400, 60 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги прокурора, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 15 ЦК України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За приписами статей 202, 204ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Із вимог апеляційної скарги слідує, що прокурор просить визнати недійсною додаткову угоду від 03.02.2021 №1 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12, укладеного між сторонами за результатами проведення процедури публічних закупівель та стягнути із відповідача на користь позивача кошти в сумі 130 400, 60 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

В силу вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Як встановлено апеляційним судом, 22.12.2020 за результатами проведення процедури закупівлі на підставі умов тендерної документації, яка подавалася 24.11.2020 та цінової пропозиції в сумі 1 200 808, 08 грн, поданих у процедурі закупівлі, між Відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради (споживачем) та ТОВ "Волиньелектрозбут" (постачальником) укладено договір № 23-21/12 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого постачальник продає споживачу із 01.01.2021 до 31.12.2021 електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

У пункті п. 5.1. договору сторони визначили ціну договору 1 200 808, 08 грн та у п. 5.2. договору встановили, що ціна за одиницю товару визначається у додатку № 2 до договору.

При цьому у додатку № 2 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12 сторони погодили сторони погодили ціну та кількість електричної енергії, розмір тарифу на послуги з передачі електричної енергії та розмір тарифу на послуги з розподілу електричної енергії.

Тобто, станом на момент підписання договору від 22.12.2020 № 23-21/12, сторонами погоджені істотні умови - предмет, кількість, ціна, строк виконання зобов`язань.

У подальшому сторони договору уклали до нього оспорювану прокурором у даній справі додаткову угоду від 03.02.2021 № 1, якою, за взаємною згодою, керуючись Законами України "Про ринок електричної енергії" та "Про публічні закупівлі", ч. 3 ст. 631 ЦК України, у зв`язку зі зміною регульованих цін (тарифів) та відповідно до постанови НКРЕКП № 2353 та № 2363 від 09.12.2020 сторони погодили кількість товару (обсяги постачання електричної енергії). Додаток № 2 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12 викладено в новій редакції. Всі інші умови договору, які не передбачені цією угодою, залишилися незмінними. Сторони установили, що ця додаткова угода набуває чинності з дня її підписання сторонами і застосовується до правовідносин між сторонами з 01.01.2021.

Тобто уклавши додаткову угоду від 03.02.2021 № 1 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12, сторони збільшили ціну електричної енергії (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ на 12,32 % (з 3,11316 грн/кВт до 3,496752 грн/кВт).

При цьому суд зазначає, що в обґрунтування підстав підписання додаткової угоди від 03.02.2021 № 1, якою збільшено ціну на одиницю товару і зменшено його кількість, відповідач посилається на лист від 26.01.2021 № 01/8-898 згідно якого ТОВ "Волиньелектрозбут" ініціювало укладення додаткової угоди № 1 до договору №23-21/12 на підставі якого запропоновано збільшити ціну на електричну енергію з 01.01.2021, у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів), які є складовою частиною тарифу на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 та № 2363, згідно яких регульований тариф з розподілу електричної енергії по ПрАТ "Волиньобленерго" з 01.01.2021 становитиме 1,31396 грн за 1 кВт/год без урахування ПДВ (до цього розмір такого тарифу становив 0,9943 грн/кВт) - ріст на 32,15%).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частин другої та третьої статті 632 цього кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно п.п. 1, 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", за приписами яких істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі, у тому числі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Відповідні положення знайшли своє відображення у п. 8 додатку № 3 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12, відповідно до якого зміна його умов допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів), нормативів, які є врахованими в структурі остаточної ціни електричної енергії, а саме у випадку зміни регульованих цін (тарифів) на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 33, ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, із системного аналізу вищевказаних положень законодавства та умов договору слідує, що внесення змін до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 по справі № 924/71/24.

Як встановлено судом вище, внесення змін до договору від 22.12.2020 № 23-21/12 додатковою угодою від 03.02.2021 № 1 мотивовано набуттям з 01.01.2021 чинності постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 і встановленням тарифу на послуги з передачі електричної енергії в розмірі 0,29393 грн/кВт/год та постановою НКРЕКП від 09.12.2020 № 2363 про встановлення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії в розмірі 1,02003 грн/кВт/год.

Постанова НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353 оприлюднена на вебсайті Регулятора 10.12.2020 та набрала чинності з 01.01.2021, а постанова НКРЕКП від 09.12.2020 № 2363 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "Волиньобленерго" оприлюднена на вебсайті Регулятора 10.12.2020 та набрала чинності з 01.01.2021.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що сторони підписавши додаткову угоду №1 від 03.02.2021, змінили ціну електричної енергії, яка вже була продана позивачу та спожита ним з 01.01.2021. В той же час, за поставлену електроенергію у січні 2021 здійснено проплати згідно платіжних доручень від 03.02.2021 на загальну суму 146 940, 52 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткова угода №1 від 03.02.2021 до договору від 22.12.2020 № 23-21/12 не суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому із урахуванням встановлених у справі обставин, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання спірної додаткової угоди недійсною.

Щодо вимоги прокурора про стягнення із відповідача на користь позивача коштів в сумі 130 400, 60 грн, суд зазначає, що під час дії договору відповідач поставив замовнику 339 946 кіловат-годин електричної енергії, за які позивач сплатив кошти на загальну суму 1 235 914,95 грн.

Тобто, виходячи із ціни у договорі № 23-21/12 від 22.12.2020 та з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.02.2021 за 1 кіловат-годину електричної енергії, яка становить 3,496752 грн та без урахування визнаних недійсними судом першої інстанції оспорюваних додаткових угод, відповідач за поставлений товар повинен був сплатити 1 188 706,89 грн (339 946 кіловат годин електричної енергії * 3,496752 грн.).

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично сплачено замовником за електричну енергію по ціні, згідно усіх додаткових угод, та сумою за товар по ціні, відповідно до договору №23-21/12 від 22.12.2020 та з врахуванням додаткової угоди №1 від 03.02.2021 становить 47208,06 грн з розрахунку:1 235 914,95 грн - 1 188 706, 89 грн = 47 208, 06 грн.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачу надмірно сплачено 47 208, 06 грн коштів за електроенергію, яку фактично не було поставлено, що зумовило істотне зменшення обсягу товару (електричної енергії), що становить предмет закупівлі, а тому позовні вимоги прокурора в частині стягнення коштів в сумі 47 208, 06 грн підлягають задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України. При цьому в позові в частині стягнення із відповідача 130 400, 60 грн надмірно сплачених коштів, то суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Із урахуванням викладеного, прокурором, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/711/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Волинської області від 27.11.2024 у справі № 903/711/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Гудак А.В.