Постанова

від 28.11.2024 по справі 917/602/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 917/602/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

Акціонерного товариства «Полтаваобленерго»- не з'явився,

Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії - не з'явився,

Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об`єднання» - Кондрик Н.Г., адвокат (ордер від 25.11.2024), Бортник Т.В., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 (головуючий суддя: Терещенко О.І., судді: Тихий П.В., Плахов О.В.)

у справі № 917/602/21

за первісним позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії (далі - АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії)

до Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» (далі - ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання»),

про стягнення 1 114 952,71 грн

та за зустрічним позовом ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання»

до АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії

про визнання недійсним акта.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії звернулося до суду з позовом до ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» про стягнення 1 114 952,71 грн.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), а саме: пошкодження лічильника електричної енергії, яке виявлено уповноваженими представниками позивача на об'єкті відповідача при технічній перевірці засобів обліку електричної енергії.

ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» звернулося до суду із зустрічним позовом до АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії про визнання недійсним акта, оформленим протоколом засідання комісії постачальника про донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії на загальну суму 1 114 952,71 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано відсутністю підстав для нарахування та стягнення постачальником за актом, оформленим протоколом засідання комісії постачальника по розгляду акта про порушення споживачем Правил від 11.02.2021 та донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії на загальну суму 1 114 952,71 грн. за обставин відсутності доказів втручання його в роботу лічильника електричної енергії та розміщення приладу обліку в цілісній опломбованій залізній шафі, яка разом із пломбами на ній не пошкоджена.

Короткий зміст судових рішень

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.12.2022 у справі № 917/602/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023, первісний позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» на користь АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії вартість недооблікованої електричної енергії на загальну суму 1 114 952,71 грн, а саме: вартість активної електроенергії у сумі 1 091 244,30 грн; вартість перетікання реактивної електричної енергії у сумі 23 708,41 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04.07.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 12.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 у справі № 917/602/21 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.06.2024 (суддя Тимощенко А.В.) відмовлено у задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним рішення АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії, оформлене протоколом засідання комісії постачальника по розгляду акта про порушення споживачем Правил від 11.02.2021 та донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії на загальну суму 1 114 952,71 грн.

Судовий акт місцевого господарського суду про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову мотивований тим, що факт пошкодження засобів вимірювальної техніки та факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки повинен бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі - експертиза) (пункт 8.4.4. Правил). Постачальник свідомо позбавив споживача права, як власника лічильника, самостійно направити його на експертизу, обрати експертну організацію; жодна експертиза на час ухвалення рішення комісією постачальника при первісному засіданні оператора системи по розгляду акта про порушення від 06.02.2020 проведена не була; законних підстав для проведення експертизи лічильника Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» (далі - ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз») не було, оскільки матеріали справи не містять доказів, про те, що зазначене підприємство є спеціалізованою організацією, яка має право на проведення відповідних трасологічних експертиз, а тому висновки експертів цієї установи від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 9635 є недопустимими доказами та не можуть бути взятими до уваги при вирішенні цього спору. Поза тим висновки експертних організацій, які мають право на проведення відповідних досліджень, долучені до матеріалів справи після ухвалення комісією постачальника рішення про донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії, є також недопустимими доказами в силу зазначеного, а тому суд не може встановити, наявність чи відсутність порушення на підставі таких висновків.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 рішення суду першої інстанції скасовано повністю. Ухвалено нове рішення. Первісний позов задоволено повністю; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Судовий акт апеляційного господарського суду мотивований тим, що матеріали справи містять допустимі докази на підтвердження факту пошкодження засобу вимірювальної техніки на об'єкті споживача та втручання останнього в роботу електролічильника, а саме: висновки експертів ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635, які відповідають вимогам законодавства (пункт 8.4.4 Правил), які складені відповідно до вимог законодавства у сфері експертної діяльності (Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 - далі Інструкція № 53/5).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання», з посиланням на порушення судом попередньої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить Суд постанову апеляційного господарського суду скасувати в повному обсязі, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про застосування судом апеляційної інстанції норм права, а саме: статей 7, 71, 9, частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» пункту 1.1., підпунктів 1.2.1, 1.2.13. пункту 1.2., пункту 1.7., пункту 1.12., пункту 2.3. I, пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Інструкції № 53/5, пункту 8.4.4. Правил, частини першої статті 104, статті 106 ГПК України, - без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 917/602/21 (тобто у цій справі при її направленні на новий розгляд).

Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування: - статей 7, 71, 9, частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» пункту 1.1., підпунктів 1.2.1, 1.2.13. пункту 1.2., пункту 1.7., пункту 1.12., пункту 2.3., пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Інструкції № 53/5, пункту 8.4.4. Правил, частини першої статті 104, статті 106 ГПК України у подібних правовідносинах стосовно надання оцінки висновку експерта, підготовленого за результатами проведення комплексної експертизи з різних галузей знань «електротехнічної» «трасологічної» суб'єктами, які не відносяться до судово-експертної діяльності, пов'язаної з проведенням криміналістичних видів експертиз; - статей 310, 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов'язкових висновків касаційної інстанції, у зв'язку з якими судові рішення скасовані та зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення.

Скаржник вказав як підставу для касаційного оскарження пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши, що суд апеляційної інстанції всупереч статтям 86, 236 ГПК України, на відміну від суду першої інстанції, не надав оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, зокрема: - не надав відповідь на питання суду касаційної інстанції (у зв'язку з чим судові акти були скасовані, а справа направлялася на новий розгляд до місцевого господарського суду) до якого виду експертиз відносяться висновки експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635; - не дослідив обставин відповідності акта оператора системи вимогам законодавства (пунктам 8.2.6., 8.4.2., 8.4.4. ПРРЕЕ); - не перевірив порядку розрахунків обсягів та вартості необлікованої електроенергії (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме: висновків експертів ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635, які не є атестованими судовими експертами та не є працівниками державної експертної установи (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судового рішення попередньої інстанції.

Розгляд клопотань учасників справи

Через підсистему «Електронний Суд» ЄСІКС від АТ «Полтаваобленерго» 07.11.2024 надійшло клопотання про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 917/602/21, в т.ч. призначеного на 28.11.2024, у режимі конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до ухвали Суду від 11.11.2024 зі справи № 917/602/21 задоволено клопотання АТ «Полтаваобленерго» про участь у судових засіданнях касаційного провадження у справі № 917/602/21, в т.ч. призначеного на 28.11.2024, у режимі конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Через підсистему «Електронний Суд» ЄСІКС 27.11.2024 надійшло клопотання АТ «Полтаваобленерго» про відкладення судового засідання у справі та неможливість забезпечення стороною участь свого представника у судове засідання, у зв'язку перебуванням адвоката АТ «Полтаваобленерго» Юхно С.П. з 27.11.2024 на лікарняному, на підтвердження чого до клопотання долучено консультаційний висновок лікаря.

У судовому засіданні 28.11.2024 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання АТ «Полтаваобленерго» про відкладення судового засідання, оскільки участь у судовому засіданні представників сторін не визнавалася Судом обов'язковою. Судом повідомлено АТ «Полтаваобленерго» про відкриття касаційного провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024 (надійшла до Електронного Суду АТ «Полтаваобленерго» в той же день, про що наявна відповідна довідка Верховного Суду).

Отже, АТ «Полтаваобленерго» завчасно було повідомлено про призначення судового засідання на 28.11.2024 належним чином.

Поза тим АТ «Полтаваобленерго» не обмежено у праві визначити будь-якого представника, або здійснювати участь в судовому засіданні в порядку самопредставництва, зокрема, через свого керівника - Стройного Р.В., який уповноважений вчиняти юридичні від імені юридичної особи без окремого доручення. Про наявність поважних причин неучасті якого в судовому засіданні, Суд не повідомлений.

Водночас Ухвалою Суду від 11.11.2024 задоволено клопотання представника АТ «Полтаваобленерго» - адвоката Юхно С.П. про участь у судових засіданнях у справі № 917/602/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. А тому зазначений представник також не був позбавлений права приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте вказаним правом не скористався та будь-яких пояснень з цього приводу Суду не надав.

Судом також враховано наявну в матеріалах справи довіреність на від 23.07.2024, яка видана на Юхно С.П. на представництво інтересів АТ «Полтаваобленерго» в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) в порядку передоручення Дроздовим Дмитром Анатолійовичем.

Отже, права АТ «Полтаваобленерго», яке не забезпечило участь товариства у судовому засіданні касаційного провадження по розгляду справи № 917/602/21 щодо якого йому було повідомлено в належній формі та заздалегідь, не порушуються його права на доступ до суду. АТ «Полтаваобленерго» несе негативні наслідки незабезпечення своєї участі у судовому засіданні. Ці наслідки прямо передбачені ГПК України, вони є збалансованими та пропорційними, тобто не порушують основоположні принципи господарського процесу, такі як верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом та судом, диспозитивність, гласність та відкритість судового процесу, змагальність сторін, пропорційність, зокрема, забезпечення розумного балансу між інтересами сторін (враховуючи, водночас, забезпечення іншою стороною участі представників у судовому засіданні, попри складності, викликані загальновідомими обставинами воєнного стану в Україні).

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:

- між АТ «Полтаваобленерго» (постачальник, оператор системи) та ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» (споживач) 28.12.2018 шляхом підписання заяви-приєднання укладено договір № 21500314 про надання послуг з розподілу електричної енергії;

- споживач зобов'язується: забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та електроприладів; забезпечувати збереження і цілісність установлених на його території та/або об'єкті розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії та пломб (відбитків їх тавр) відповідно до акта про пломбування; забезпечувати доступ представникам оператора системи, які пред'явили свої службові посвідчення, до свого об'єкта для обстеження вузла вимірювання, електроустановок та електропроводки; не допускати безоблікового користування електричною енергією, а також відшкодовувати збитки завдані оператору системи (пункт 6.2 договору та пункт 5.5.5. Правил);

- оператор системи має право: контролювати додержання споживачем умов договору та вимог Правил; проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза засобами вимірювання та інших порушень, що викликають неправильне вимірювання обсягів споживання електричної енергії; складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці (пункт 7.1 договору та пункт 5.1.1 Правил);

- уповноваженими представниками АТ «Полтаваобленерго» 26.12.2019 проведено технічну перевірку засобів обліку електричної енергії на об'єкті відповідача за адресою: м. Кременчук, вул. лікаря О. Богаєвського, 2/7 та виявлено порушення, передбачені пунктами 2.3.4, 5.5.5.8, 5.5.5.9, 5.5.5.19, 5.5.5.25, 8.2.4 Правил та пунктами 11.9.1, 11.9.2 Кодексу систем розподілу, а саме: пошкодження лічильника електричної енергії № 242056; виявлені явні ознаки втручання в параметри розрахункового засобу обліку, що призвело до не обліку електричної енергії; на корпусі електролічильника в районі лічильного механізму мали місце характерні пошкодження корпусу лічильника (отвір в кожусі лічильника); аналогічні пошкодження мали: шафа обліку; під час проведення контрольного огляду виявити дане порушення не мали можливості;

- за фактом виявленого порушення у присутності представника споживача енергетика Ішкова В.І. у той же день складений акт № 00002019 про порушення Правил, від підпису якого він відмовився, що зафіксовано та підтверджується додатками до акту у вигляді фото та відеоматеріалів. У зв'язку з відмовою від підпису в акті про порушення представником споживача, зазначений акт направлено на адресу споживача рекомендованим листом, що підтверджується копією квитанції та опису вкладення;

- виявлене порушення ліквідоване шляхом заміни засобу обліку на інший, придатний до експлуатації, що підтверджується актом технічної перевірки та актом про пломбування від 26.12.2019, а лічильник № 242056 вилучено, як речовий доказ, запаковано в окремий пакет та опломбовано пломбою оператора системи № С56148578. Зазначений факт підтверджується актом тимчасового збереження речового доказу від 26.12.2019, який підписаний представником споживача енергетиком Ішковим В.І.;

- у присутності представника споживача - в.о. голови правління ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» Бортник Т.В. 06.02.2020 проведено засідання комісії по розгляду акту, про що зазначено в протоколі № 000002019 та розраховано вартість безоблікового споживання електричної енергії на підставі пункту 8.4.10. Правил;

- протокол підписаний представником відповідача за первісним позовом та другий примірник вручено їй особисто; на комісії в.о. голови правління ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» Бортник Т.В. наполягала на проведенні експертизи (про що зазначено представником споживача в самому протоколі);

- вилучений прилад обліку типу САЗУ-И670М № 242056 направлено позивачем за первісним позовом у відповідності до п 8.4.4. Правил до ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» для проведення експертного дослідження;

- за результатами електротехнічного дослідження, проведеного ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз», складено висновки експерта від 11.06.2020 № 9325 та від 26.01.2021 № 9635 встановлено, що лічильник електричної енергії типу САЗУ-И670М № 242056 має пошкодження у вигляді наскрізного отвору; при огляді на поверхні облікового диску виявлено численні подряпини; виявлені пошкодження на обліковому диску однозначно свідчать про сторонній вплив на нього через виявлений отвір в верхній частині корпусу наданого лічильника електричної енергії; таке втручання могло привести до зменшення кількості облікованої електричної енергії лічильником електричної енергії типу САЗУ И670М № 242056 через виявлений отвір в його корпусі;

- відповідно до висновків комісії по розгляду актів про порушення Правил, ухвалено рішення, оформлене протоколом від 11.02.2021 про те, що акт про порушення від 26.12.2019 № 00002019 підлягає розрахунку відповідно до пункту 8.4.10 Правил через що оператором системи нараховано споживачу 1 114 952,71 грн вартості недооблікованої електричної енергії;

- копія протоколу та рахунки за недообліковану електричну енергію по акту про порушення від 26.12.2019 № 000002019 вручені представнику відповідача за первісним позовом особисто під підпис 11.02.2021;

- вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду, в якому останній просив стягнути з відповідача за первісним позовом 1 091 244,30 грн вартості необлікованої електричної енергії та 23 708,41 грн вартості плати за перетікання реактивної енергії, а всього 1 114 952,71 грн;

Поза тим ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» до матеріалів справи надано також висновки: експерта Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28.02.2020 МВС 3/Кр Яблуновського О.І. та експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Лушникової Т.М. від 28.09.2021 № 4071, які узагальнено зводяться до того, що на зовнішній та внутрішній поверхнях металевої шафи для монтажу електричних лічильників, встановленої в будівлі ремонтно-меxaнічнoго цеха ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» по вул. лікаря О. Богаєвського, 2/7 у м. Кременчуці, пошкоджень, характерних для несанкціонованого доступу до внутрішньої частини шафи, не виявлено; з технічної точки зору здійснення механічної дії на роботу приладу обліку електроенергії САЗУ-4670М № 242056 через отвір діаметром 1,3 мм на верхній частині корпусу приладу обліку через верхню кришку металевого ящика із зачиненими дверцятами опломбованої металевої шафи для монтажу електричних лічильників не надається за можливе.

Однак висновки експертних організацій, які мають право на проведення відповідних досліджень, долучені до матеріалів справи після ухвалення комісією постачальника рішення про донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії, є недопустимими доказами в силу зазначеного, а тому до уваги попередніми інстанціями не бралися.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» на користь АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії 1 114 952,71 грн заборгованості за недообліковану електричну енергію.

Причиною виникнення спору зі справи за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення комісії АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії, яке оформлено протоколом за актом про порушення від 26.12.2019 № 000002019 про нарахування 1 114 952,71 грн заборгованості за недообліковану електричну енергію.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Суд зауважує, що ГПК України та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду.

З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.

Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. При цьому неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі. Між тим неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Щодо посилань скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2023 у справі № 917/602/21 (якою було скасовано судові рішення та направлено справу на новий розгляд), стосовно застосування статей 7, 71, 9, частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» пункту 1.1., підпунктів 1.2.1, 1.2.13. пункту 1.2., пункту 1.7., пункту 1.12., пункту 2.3., пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Інструкції № 53/5, пункту 8.4.4. ПРРЕЕ, частини першої статті 104, статті 106 ГПК України, то колегія суддів зауважує на такому.

Норми частини четвертої статті 236 та статті 315 ГПК України розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду. В свою чергу норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17).

За змістом постанови від 04.07.2023 у справі № 917/602/21 (якою направлено цю справу на новий розгляд та на неврахування якої посилається скаржник) Верховний Суд сформував висновки про те, що факт пошкодження засобів вимірювальної техніки та факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки повинен бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (абзац 1 пункту 8.4.4. Правил).

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд вказав, що під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідач за первісним позовом зазначав, що висновки експерта від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021№ 9635, які покладено в основу оскаржуваних судових рішень, є саме трасологічними експертизами, тобто експертизами, що могли бути проведені виключно державною спеціалізованою установою, а оскільки ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» такою установою не є, отже, і висновки експерта є недопустимими доказами і не можуть братися до уваги.

Розглядаючи цю справу суди попередніх інстанцій не вирішили головного питання даного провадження, а саме не встановили, яку ж саме експертизу було проведено експертами ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» при наданні висновків експерта від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635 та до якого виду експертиз вони належать.

Верховний Суд також зазначив, що відповідно до пункту 1.2.1 Інструкції № 53/5 «трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов'язаних з одночасним спричиненням тілесних ушкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) експертиза» є підвидом «криміналістичної експертизи».

Згідно зі частиною третьою статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина другої статті 7 Закону України «Про судову експертизу»).

Отже, трасологічна експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, а тому може проводитися виключно державними спеціалізованими установами.

Так, відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні здійснюють державні спеціалізовані установи, а в інших випадках - також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Тобто, вибір експерта залежить саме від того, який вид експертизи буде проводитись, оскільки як вже зазначалося, для певних видів експертних досліджень законодавцем імперативно визначено експертів, для інших - право обирати належить замовникові.

Місцевий господарський суд розглядаючи цю справу, після направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції, з урахуванням такого висновку, встановив, що законних підстав для проведення експертизи лічильника ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не було. Матеріали справи не містять доказів, про те, що зазначене підприємство є спеціалізованою організацією, яке має право на проведення відповідних трасологічних експертиз, а тому висновки експертів цієї установи від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635 є недопустимими доказами та не можуть бути взяті до уваги при вирішенні цього спору. Поза тим висновки експертних організацій, які мають право на проведення відповідних досліджень, долучені до матеріалів справи після ухвалення комісією постачальника рішення про донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії, є також не допустимими доказами в силу зазначеного, а тому суд не може встановити, наявність чи відсутність порушення на підставі таких висновків. До моменту встановлення факту втручання споживачів в роботу приладів обліку енергопостачальника не має підстав для здійснення нарахувань відповідно до Методики без наявності відповідних висновків спеціалізованих організацій.

Водночас апеляційний господарський суд, переглянув судове рішення місцевого господарського суду без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2023 у справі № 917/602/21 та скасував судовий акт першої інстанції, в якому встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, стосовно здійснення експертних висновків ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635, яке не має права на проведення відповідних досліджень, через що такі висновки відхилені судом першої інстанції.

Отже, визначена скаржником підстава касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: не застосування апеляційною інстанцією висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2023 у справі № 917/602/21, якою справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, є належною для розгляду касаційної скарги ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання», оскільки з огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (зокрема статей 7, 71, 9, частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» пункту 1.1., підпунктів 1.2.1, 1.2.13. пункту 1.2., пункту 1.7., пункту 1.12., пункту 2.3., пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Інструкції № 53/5, пункту 8.4.4. Правил), викладені у постанові від 04.07.2023 у справі № 917/602/21, якою було направлено справу на новий розгляд, підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів, а також цього спору.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги в цій частині визнаються Судом обґрунтованими, оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження спірної постанови апеляційного господарського, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, отримала своє підтвердження.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» посилається також на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду стосовно: - статей 7, 71, 9, частин першої, третьої статті 10 Закону України «Про судову експертизу» пункту 1.1., підпунктів 1.2.1, 1.2.13. пункту 1.2., пункту 1.7., пункту 1.12., пункту 2.3., пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Інструкції № 53/5, пункту 8.4.4. Правил, частини першої статті 104, статті 106 ГПК України у подібних правовідносинах стосовно надання оцінки висновку експерта, підготовленого за результатами проведення комплексної експертизи з різних галузей знань «електротехнічної» «трасологічної» суб'єктами, які не відносяться до судово-експертної діяльності, пов'язаної з проведенням криміналістичних видів експертиз; - статей 310, 316 ГПК України щодо необхідності врахування під час нового розгляду справи обов'язкових висновків касаційної інстанції, у зв'язку з якими судові рішення скасовані та зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення.

Водночас у постанові від 30.04.2024 року по справі № 918/775/2, в контексті вирішення питання щодо висновку експерта, підготовленого за результатами проведення комплексної експертизи з різних галузей знань суб'єктами, які не відносяться до судово-експертної діяльності, пов'язаної з проведенням криміналістичних видів експертиз, Верховний Суд виснував про те, що трасологічна експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, а тому може проводитися виключно державними спеціалізованими установами. І така позиція врахована місцевим господарським судом під час нового розгляду справи № 917/602/21, водночас проігнорована судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про наявність сталої та послідовної правової позиції Верховного Суду стосовно здійснення трасологічної експертизи виключно суб'єктом судово-експертної діяльності, який відноситься до сфери управління Міністерства юстиції України у розумінні вимог статті 7 Закону України «Про судову експертизу» та пункту 1.2.1 Інструкції № 53/5 та викладеної, зокрема у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 926/838/18, від 01.07.2020 у справі № 914/2285/17, від 16.06.2021 у справі № 911/26/20, від 05.12.2023 у справі № 916/3826/21.

Стосовно посилань скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо статей 310, 316 ГПК України про необхідність врахування під час нового розгляду справи обов'язкових висновків касаційної інстанції, у зв'язку з якими судові рішення скасовані та зазначення про це в мотивувальній частині судового рішення, Суд зазначає про таке. У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 907/399/18 міститься висновок Верховного Суду щодо наведених скаржником підстав (статей 310, 316 ГПК України), в якій, зокрема є посилання на зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17, за змістом яких кожна постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів. І рішення місцевого господарського суду у справі № 917/602/21, після направлення її на новий розгляд, ухвалено враховуючи вимоги норм права (статей 310, 316 ГПК України) та не суперечить висновкам касаційної інстанції, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/22858/17 та у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 907/399/18.

Таким чином, як наслідок, відсутні підстави для формування висновку з питань, про які зазначає ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання», а тому підстава касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження, зокрема й стосовно пункту 8.4.4. Правил, відповідно до якого факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства.

Щодо посилань скаржника як підставу для касаційного оскарження на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, в контексті перегляду судом апеляційної інстанції судового акта місцевого суду з порушенням вимог статей 86, 236 ГПК України та не надання судом апеляційної інстанції оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, зокрема не надання відповіді на питання суду касаційної інстанції (у зв'язку з чим судові акти були скасовані, а справа направлялася на новий розгляд до місцевого господарського суду) до якого виду експертиз відносяться висновки експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635, то колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено місцевим судом (після направлення справи на новий розгляд) законних підстав для проведення експертизи лічильника ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» не було, оскільки трасологічна експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, а тому може проводитися виключно державними спеціалізованими установами, відповідно до вимог статей 7, 10 Закону України «Про судову експертизу» пункту 1.1., підпунктів 1.2.1, 1.2.13. пункту 1.2., пункту 1.7., пункту 1.12., пункту 2.3., пунктів 3.3., 3.4., 3.6. Інструкції № 53/5 та абзацу 1 пункту 8.4.4. Правил. Поза тим рішення засідання комісії постачальника по розгляду акта про порушення споживачем Правил та донарахування споживачу вартості недооблікованої електричної енергії на загальну суму 1 114 952,71 грн, прийнято з порушенням пункту 8.4.4. Правил (факт втручання споживача в роботу засобу вимірювання техніки не підтверджений спеціалізованою експертизою), а, отже, є недійсним та не може бути підставою для нарахування споживачу вартості необлікованої електричної енергії за порушення, зафіксоване таким актом (через що суд першої інстанції дійшов відповідних висновків про відмову у задоволенні первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог).

Водночас судом апеляційної інстанції, скасовуючи зазначене рішення місцевого суду, в контексті вимог статей 86, 236 ГПК України стосовно необхідності надання судом оцінки зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, на відміну від суду першої інстанції, не враховано зазначених вимог законодавства щодо обов'язкового статусу суб'єкта судово-експертної діяльності у розумінні статті 7 Закону України «Про судову експертизу» та віднесення такого до сфери управління Міністерства юстиції України у питаннях правомочності на здійснення трасологічних експертних досліджень.

А тому висновки експерта ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635 покладені в основу спірної постанови апеляційного господарського суду є недопустимими доказами, оскільки не є висновками державної експертної установи у розумінні статті 7 Закону України «Про судову експертизу» (зазначене за своїм змістом відповідає пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, проігнорував сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо застосування приписів статті 86 ГПК України. Зазначене, у свою чергу, призвело до безпідставного скасування судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про відмову в у задоволенні первісної позовної заяви та задоволення зустрічної позовної заяви, яке відповідає закону, зокрема, й приписам статей 86, 237-238 ГПК України.

Верховий Суд зазначає, що в силу приписів частин першої та другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення «Вергельський проти України» ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Водночас знайшли своє підтвердження доводи скаржника про не врахування апеляційною інстанцією висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2023 у справі № 917/602/21 про те, що трасологічна експертиза є підвидом криміналістичної експертизи, а тому може проводитися виключно державними спеціалізованими установами, при тому що в основу спірної постанови апеляційного господарського суду покладено недопустимі докази (висновки суб'єкта судово-експертної діяльності, який всупереч вимогам статті 7 Закону України «Про судову експертизу» не віднесений до сфери управління Міністерства юстиції України, а тому не наділений повноваженнями здійснювати трасологічні експертизи). Крім того, Суд вважає слушними доводи ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» у касаційній скарзі стосовно ухвалення судом апеляційної інстанції рішення, в основу якого покладені недопустимі докази - експерті висновки ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» від 11.06.2020 № 9521 та від 26.01.2021 № 9635, у ході яких проводилися трасологічні дослідження і які не є висновками державної експертної установи у розумінні статті 7 Закону України «Про судову експертизу». Натомість місцевим господарським судом, встановлено всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з урахуванням відхилення висновків експертної установи, що не уповноважена здійснювати трасологічні дослідження, а також надано правильну правову оцінку спірним правовідносинам, перевірено зазначені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у цій справі обставини, в контексті доводів та доказів й вагомих (визначальних) аргументів сторін у справі.

Так, відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи міркування, означені в цій постанові, та зважаючи на відсутність необхідності встановлення додаткових обставин, які можуть істотно вплинути на правильність вирішення спору, з метою дотримання принципів стабільності, остаточності судових рішень і розумних строків судового провадження, Суд вважає за необхідне використати свої повноваження, передбачені пунктом 4 частини першої статті 308 ГПК України, і задовольнити касаційну скаргу частково (оскільки скаржник просить скасувати судовий акт апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд в суд апеляційної інстанції) та скасувати постанову апеляційного господарського суду про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову й залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, яке відповідає закону.

Суд вважає, що доводи АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії, викладені у відзиві на касаційну скаргу стосовно законності та обґрунтованості судового рішення апеляційного господарського суду висновків наведених Судом у цій постанові не спростовують та відповідно відхиляються ним як безпідставні. При цьому Суд відхиляє доводи, викладені у відзиві щодо відсутності підстав касаційного оскарження з огляду на підтвердження підстави касаційного оскарження зокрема, за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Верховний Суд, ураховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

Таким чином, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції від 26.09.2024 зі справи слід скасувати, а рішення суду першої інстанції від 10.06.2024 залишити в силі.

Судові витрати

Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, з огляду на те, що суд частково задовольняє касаційну скаргу ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання», судовий збір, понесений скаржником у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на АТ «Полтаваобленерго» в/о Кременчуцької філії.

Щодо повороту виконання

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання», що не позбавляє права скаржника, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 зі справи № 917/602/21 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Полтавської області від 10.06.2024 зі справи № 917/602/21 залишити в силі.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької філії на користь Приватного акціонерного товариства «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання» 66 900 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова