Постанова

від 27.11.2024 по справі 918/226/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/226/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація»

на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (головуючий - Миханюк М.В., судді - Коломис В.В., Саврій В.А.) у справі

за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави

до: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, 2. Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація»

про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття

(за участю представників: прокурор - Цимбалістий Т.О., відповідача-2 - Зудінов О.О.)

Історія справи

1. Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Фонд), Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (далі - ТДВ «Рівнефармація», відповідач-2) про визнання незаконним та скасування наказу в частині та зобов`язання повернути протирадіаційне укриття.

2. Господарський суд Рівненської області рішенням від 29.04.2024 позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ Фонду № 334 від 30.04.1999 в частині передачі в складі будівлі аптеки № 70 по вул. Богдана Хмельницького, 3 в м. Рівне підвального приміщення площею 36 кв м, що являється протирадіаційним укриттям № 67793; зобов`язав ТДВ «Рівнефармація» повернути державі в особі ФДМУ протирадіаційне укриття № 67793.

3. Постановою від 30.07.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу ТДВ «Рівнефармація», скасував рішення Господарського суду Рівненської області від 29.04.2024, ухвалив нове рішення про відмову в позові.

4. 01.08.2024 відповідач-2 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з прокуратури 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

5. 06.08.2024 від прокурора надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, мотивовані тим, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

6. Додатковою постановою від 13.08.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву відповідача-2, стягнув з прокуратури на користь ТДВ «Рівнефармація» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.

7. Суд апеляційної інстанції установив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач-2 (Клієнт) надав укладений з Адвокатським бюро «Олег Зудінов та партнери» (Бюро) договір про надання професійної правничої допомоги №05/24/22572748 (далі - договір), відповідно до якого Бюро надає Клієнту професійну правничу допомогу у вигляді складання процесуальних документів та представництва в судах у справі №918/226/24.

8. У пунктах 4.1.,4.1.1. договору визначено, що з урахуванням складності справи, її значення для Клієнта, кваліфікації і досвіду адвокатів Бюро, часу, що може бути витрачений на надання допомоги, та інших істотних обставин, сторони погодили, що Клієнт сплачує Бюро гонорар у фіксованих розмірах, зокрема 25 000 грн за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

9. Послуги Бюро з правничої допомоги у справі №918/226/24 в суді апеляційної інстанції на суму 25 000 грн були сплачені ТДВ «Рівнефармація» в повному обсязі.

10. Відповідно до акта передачі-прийняття професійної правничої допомоги від 31.07.2024 №31-07 Бюро на виконання договору надало Клієнту, а Клієнт прийняв професійну правничу допомогу у справі №918/226/24 в суді апеляційної інстанції вартістю 25 000 грн. Клієнт підтверджує отримання вказаної у цьому акті правничої допомоги. Жодних претензій щодо обсягу, якості, строків надання такої допомоги та її вартості Клієнт до Бюро не має.

11. Дослідивши зміст та вартість заявлених до відшкодування витрат, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, не доведені доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач-2 та адвокат обумовили в договорі, а тому підлягають стягненню з прокуратури в сумі 5 000 грн.

12. Апеляційний суд зазначив, що враховуючи предмет спору, обсяг доказів, справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію; складання апеляційної скарги з огляду на її правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей; послуги адвоката з вивчення договору, аналізу договірних правовідносин, надання консультації, дослідження судової практики, отримання інформації щодо практики Верховного Суду є єдиним комплексом юридичних послуг та охоплюються послугою зі здійснення підготовки та подачі апеляційної скарги.

Касаційна скарга

13. Не погоджуючись із указаною додатковою постановою, відповідач-2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення повністю та стягнення з позивача на користь відповідача-2 25 000 грн втрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. Суд апеляційної інстанції порушив приписи частин 4, 5, 6 статті 126 ГПК України, не врахувавши висновки Верховного Суду в постановах від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 13.05.2020 у справі №922/2749/19, від 15.06.2023 у справі № 874/16/22, від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, від 13.02.2024 у справі №910/12155/22, внаслідок чого безпідставно зменшив суму витрат на правничу допомогу за відсутності доказів на підтвердження невідповідності витрат відповідача-2 критеріям співмірності фактично наданим послугам, а також принципу розумності у контексті висновку апеляційного суду про те, що справа не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката, зважаючи на його професійний рівень.

Позиція Верховного Суду

15. Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», далі - Закон).

17. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

18. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

19. При цьому розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

20. Разом із тим, господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

21. Частинами 2 - 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

22. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

23. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, на яку посилається скаржник). Вказані висновки щодо критеріїв, які мають бути дотримані при вирішенні питання про відшкодування судових витрат, є усталеними у судовій практиці Верховного Суду.

25. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

26. За усталеними висновками Верховного Суду у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат (постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17, а також від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, на які посилається заявник касаційної скарги).

27. Суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 5 статті 126 ГПК України, зокрема, зазначив, що заявлену суму витрат на надання правничої професійної допомоги відповідачу-2 у розмірі 25 000 грн слід зменшити до 5 000 грн, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, клопотання прокурора про зменшення витрат відповідача-2 на професійну правничу допомогу та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат.

28. Верховний Суд не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції з таких підстав.

29. Відповідно до частини 2 та 5 статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає, оскільки у постанові відсутнє належне обґрунтування висновку про зменшення розміру судових витрат. Суд апеляційної інстанції застосував загальні фрази без оцінки конкретних обставин справи, не надав достатні та чіткі пояснення, чому розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним, а також не зазначив, які з вимог, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України, не були дотримані при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката. Хоча закон прямо передбачає можливість зменшення розміру витрат лише у таких випадках.

31. Суд апеляційної інстанції зазначив, що понесені відповідачем-2 витрати на професійну правничу допомогу, окрім розміру документального обґрунтування та доведеності, мають відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Водночас, у постанові взагалі відсутнє обґрунтування, які з заявлених позивачем витрат не відповідають цьому критерію.

32. При цьому безпідставним є посилання апеляційного суду на те, що складання апеляційної скарги з огляду на її правовий зміст не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, оскільки за змістом частини 4 статті 126 ГПК України від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

33. При цьому за умовами договору сторони погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, особливістю якого є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта. Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

34. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

35. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд апеляційної інстанції мав виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

36. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 (на яку посилається заявник касаційної скарги) Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Подібний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21

37. За таких обставин справи Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи розмір судових витрат до 5 000 грн, порушив положення частин 4-6 статті 126 ГПК України, не враховував висновки щодо застосування цієї норми права, викладені у наведених вище постановах Верховного Суду, допустивши таким чином необгрунтоване втручання у договірні відносини між відповідачем-2 та Бюро у частині визначення розміру гонорару.

38. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування оскаржуваної додаткової постанови з цієї підстави.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

39. Враховуючи викладене та межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що додаткова постанова апеляційного господарського суду прийнята з порушенням норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження.

40. У зв`язку з чим Верховний Суд вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені статтею 311 ГПК України, скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви відповідача-2 про розподіл судових витрат повністю.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» задовольнити.

2. Додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 у справі № 918/226/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Рівненської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02910077) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Рівнефармація» (ідентифікаційний код 22572748) 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.