Рішення

від 29.10.2024 по справі 643/11247/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/11247/20

Провадження № 2/643/1023/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Майстренко О.М., за участю секретаря судового засідання Нікітенко В.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Національної академії прокуратури України в особі Ліквідаційної комісії ,Тренінгового центру прокурорів України ,3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Офіс генерального прокурора про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національної академії прокуратури України в особі Ліквідаційної комісії ,Тренінгового центру прокурорів України ,3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Офіс генерального прокурора про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення ,поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 має тривалий стаж роботи в системі органів прокуратури України - понад 19 років, чотирирічний успішний стаж роботи у Національній академії прокуратури України (далі - НАПУ), неодноразово заохочувалась за сумлінне виконання службових обов`язків, про що є записи у трудовій книжці та у особовій справі, що знаходиться у Національній академії прокуратури України .

Наказом Голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02.06.2020 р. № 235-к від 17.06.2020 р. позивач була звільнена з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України 17.06.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (у зв`язку з ліквідацією установи).

Позивач вважає своє звільнення незаконним. Вказує, що для ліквідації Національної академії прокуратури України потрібно, щоб припинилися відносини, пов`язані з підвищенням кваліфікації прокурорів і здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора, та відпала потреба в управлінні у таких відносинах, чого не відбулося. Обидві установи мають однакові основні функції і завдання: підвищення кваліфікації прокурорів та здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора. Тренінговий центр прокурорів України, з огляду на свій правовий статус, основні функції і завдання, є по суті правонаступником Національної академії прокуратури України, знаходиться за адресою та користується засобами зв`язку Національної академії прокуратури України, все майно і майнові права якої перейшли до Тренінгового центру прокурорів України, що є однією з ознак реорганізації.

Позивач вважає, що відповідач порушив встановлений законом порядок звільнення, а саме - не виконав належним чином обов`язок щодо її подальшого працевлаштування, не встановив факту неможливості переведення на роботу до реорганізованої установи, чим порушив ч. 2ст. 40 КЗпП України, відповідно до якої звільнення працівника з підстав, визначених п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України, допускаєтся лише при неможливості перевести працівника на іншу роботу.

Немотивована відмова позивачу у прийнятті на роботу до Тренінгового центру прокурорів України, вибіркова процедура призначення на посади працівників НАПУ до Тренінгового центру прокурорів України, на думку позивача, свідчить про грубе порушення принципу недискримінації.

За таких підстав, позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02 червня 2020 року № 235-к про її звільнення з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України;

- поновити її на посаді старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України або на рівнозначній посаді в Тренінговому центрі прокурорів України (у разі проведення державної реєстрації припинення Національної академії прокуратури України (код ЄДРПОУ 26297233) шляхом ліквідації);

- стягнути з Національної академії прокуратури України або її правонаступника - Тренінгового центру прокурорів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2020 року до дня поновлення на роботі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник третьої особи -Офісу Генерального прокурора надав письмові пояснення у даній справі. Просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що Академію прокуратури України при Генеральній прокуратурі України утворено відповідно допостанови КМ України від 25.10.2002 р. № 1582.Указом Президента України від 25.10.2007 р. № 1013/2007Академії надано статус національної та іменовано її Національною академією прокуратури України. З набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, ст. 80 Закону України "Про прокуратуру" викладено в новій редакції та передбачено, що державною установою, яка здійснює підвищення кваліфікації прокурорів, є Тренінговий центр прокурорів України, який функціонує при Офісі Генерального прокурора. Генеральним прокурором видано наказ від 05.03.2020 р. № 129, яким припинено Академію шляхом ліквідації та утворено комісію з ліквідації Академії. Разом з тим, наказом Генерального прокурора від 05.03.2020 р. № 130 утворено Тренінговий центр прокурорів України на базі Академії, яка ліквідується. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 05.03.2020 р. № 131 державне майно Національної академії прокуратури України, яка ліквідується, закріплено за Тренінговим центром прокурорів України. Зазначає, що Тренінговий центр прокурорів України створений як окрема юридична особа, якій присвоєно новий код ЄДРПОУ 43556710, про що внесені відповідні записи до вказаного державного реєстру. Приймаючи рішення про ліквідацію Національної академії прокуратури України, Офіс Генерального прокурора та КМ України діяли в межах повноважень, встановлених ст.ст. 5, 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", а такожЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури.

Представник відповідача Національна академія прокуратури України подав відзив на дану позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що 06 квітня 2020 року Національна академія прокуратури України попередила старшу викладачку відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України ОСОБА_1 про вивільнення з 17.06.2020 року на підставі ч. 1 ст.40ч. 1 ст.49-2 КЗпП Україниу зв`язку з ліквідацією Академії. У порядку, передбаченому чинним законодавством України, Національна академія прокуратури України повідомила первинну профспілкову організацію та Центр зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників. Наказом голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02 червня 2020 року № 249-к позивач була звільнена з посади старшої викладачки відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України з 17 червня 2020 року у зв"язку з ліквідацією Академії. Вказує про надуманість доводів позивача, оскільки Тренінговий центр прокурорів України на відміну від Національної академії прокуратури України самостійно не здійснює функції зі спеціальної підготовки та підвищення кваліфікації прокурорів. Відповідно допостанови КМ України від 28 березня 2011 року № 329 "Деякі питання матеріального забезпечення працівників Національної школи суддів України та Тренінгового центру прокурорів України"для Тренінгового центру прокурорів України, на відміну від Національної академії прокуратури України, взагалі не передбачається можливість прийняття на роботу осіб, які б здійснювали наукову чи навчальну діяльність як науковий співробітник чи викладач, а може мати у своїй структурі тільки консультантів та експертів, які безпосередньо не повинні здійснювати спеціальну підготовку та підвищення кваліфікації прокурорів. Тому, на думку відповідача, до Тренінгового центру прокурорів України не перейшли функції і завдання Національної академії прокурорів, яка створювалась та функціонувала як навчальний заклад, тобто самостійно здійснювала спеціальну підготовку та підвищення кваліфікації прокурорів, оскільки на Тренінговий центр фактично покладено функції та завдання з організації підвищення кваліфікації прокурорів. Засновник Національної академії прокуратури України - КМ України відмовився від виконання функцій зі спеціальної підготовки та підвищення кваліфікації прокурорів і не утворив нову юридичну особу публічного права, якій би передав виконання таких функцій. Тренінговий центр прокурорів України не може ввадатись юридичним правонаступником Національної академії прокуратури України. Крім того, вказує про дотримання відповідачем процедури звільнення позивачки з роботи.

Представник відповідача Тренінгового центру прокурорів України подав відзив на позовну заяви та просить відмовити в задоволенні позову. Постановою КМ України № 175 від 03.03.2020 р. "Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"ліквідовано Національну академію прокуратури України. Зазначена постанова КМУ прийнята з метою реалізації положеньЗакону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 р., відповідно до якого система підвищення кваліфікації прокурорів мала бути істотно змінена і замість Національної академії прокуратури України передбачено створення Тренінгового центру прокурорів.

Приймаючи рішення про ліквідацію Національної академії прокуратури України, КМ України і Офіс Генерального прокурора діяли в межах повноважень, встановлених в ст.ст.5,6 Закону України "Про управління об"єктами державної власності", а також п. 25 Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури". Тренінговий центр прокурорів України був зареєстрований 10.03.2020 р. як новостворена установа, якій державне майно передане на праві оперативного управління. Правонаступництво прав і обов`язків Академії ні законом, ні постановами КМУ та наказами Офісу Генерального прокурора не передбачено. Обов`язок з працевлаштування може бути покладено на власника підприємства, установи, організації лише у випадку реорганізації юридичної особи, коли права та обов`язки юридичної особи переходять до іншої особи внаслідок правонаступницва. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог ч. 2 ст.40, ч. 3 ст.49-2 КЗпП Українине є обов`язком роботодавця.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працювала в Національній академії прокуратури України , 06 квітня 2020 року Національна академія прокуратури України попередила старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України ОСОБА_1 про вивільнення з 17.06.2020 року на підставі ч. 1 ст.40ч. 1 ст.49-2 КЗпП Україниу зв`язку з ліквідацією Академії.

Наказом Голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02.06.2020 р. № 235-к від 17.06.2020 р. ОСОБА_1 була звільнена з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з підтримання публічного обвинувачення у суді інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП України(у зв`язку з ліквідацією установи). (а.с. 19)

Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 вважає своє звільнення незаконним. Зазначає, що для ліквідації Національної академії прокуратури України потрібно, щоб припинилися відносини, пов`язані з підвищенням кваліфікації прокурорів і здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора, та відпала потреба в управлінні у таких відносинах, чого не відбулося. Обидві установи мають однакові основні функції і завдання: підвищення кваліфікації прокурорів та здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора. Тренінговий центр прокурорів України, з огляду на свій правовий статус, основні функції і завдання, є по суті правонаступником Національної академії прокуратури України, знаходиться за адресою та користується засобами зв`язку Національної академії прокуратури України, все майно і майнові права якої перейшли до Тренінгового центру прокурорів України, що є однією з ознак реорганізації.

Суд не погоджується з доводами позивача, з огляду на наступне.

Частина шостастатті 43 Конституції Українигарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Застаттею 104 ЦК Україниюридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно п. 19Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, дія трудового договору працівника продовжується (ч.3ст.36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1ст.40 КЗпПможе мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Частинами 1, 2статті 49-2 КЗпПвстановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Аналіз зазначеної нормиКЗпПнадає підстави для висновку про те, що чинне законодавство про працю встановлює обов`язок роботодавця запропонувати працівнику при вивільненні іншу посаду відповідно кваліфікації та досвіду працівника, а оцінку зазначених факторів залишає на розсуд роботодавця.

Згідностатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України "Про запобігання корупції"іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Разом із тим, згідно ізпостановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2020 року № 175 «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»постановлено ліквідувати Національну академію прокуратури України.

Згідно із наказом генерального прокурора від 05.03.2020 року № 129 було вирішено припинити Національну академію прокуратури України шляхом ліквідації.

Наказом генерального прокурора від 05.03.2020 року № 130 було утворено Тренінговий центр прокурорів України на базі Національної академії прокуратури України, що ліквідується.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів від 05 березня 2020 року № 123 "Про ліквідацію Національної академії прокуратури України", № 130 "Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України" та № 131 "Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів".

Із матеріалів справи вбачається, що Національною академією прокуратури України було повністю дотримано передбачену законом процедуру звільнення позивача з роботи, яка передбачена для ліквідації підприємства.

Відповідно до ч. 1ст. 104 ЦК Україниюридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Посилання позивача з приводу того, що Тренінговий центр прокурорів України є фактичним правонаступником Національної академії прокуратури України не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені жодним документом.

Саме по собі посилання позивача на висновки Верховного Суду в адміністративних справах щодо функціонального правонаступництва не може слугувати підтвердженням того, що і в даному випадку Тренінговий центр прокурорів України є правонаступником Національної академії прокуратури України, оскільки з огляду на положення статуту підприємства завданнями Тренінгового центру прокурорів є підвищення кваліфікації прокурорів; підготовка осіб, які успішно пройшли процедуру добору на посаду прокурора; підвищення кваліфікації державних службовців, у тому числі органів і прокуратури, з метою розвитку професійної компетентності, а також працівників інших органів правопорядку, державних органів, установ, організацій незалежно від форми власності; добір та навчання тренерів (викладачів) з метою виконання завдань, зазначених у підпунктах 1 - 3 цього пункту; координацію діяльності регіональних відділень з метою ефективного виконання завдань, зазначених у підпунктах 1 - 3 цього пункту; міжнародне співробітництво.

Тоді як завданнями Національної академії прокуратури України були: здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора з метою отримання та удосконалення ними знань та навичок практичної діяльності на посаді прокурора, складання процесуальних документів, вивчення правил прокурорської етики та засвоєння правил особистої безпеки прокурора. Підвищення кваліфікації працівників прокуратури, у тому числі і військових прокурорів. Впровадження в процес спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора та підвищення кваліфікації прокурорів позитивного досвіду прокурорської діяльності (у тому числі досвіду іноземних держав), інноваційних форм викладання. Організація та проведення наукових досліджень у галузі права з метою впровадження результатів наукової роботи та їх подальшого використання у прокурорській діяльності. Взаємодія з державними органами, навчальними та науковими установами, у тому числі міжнародними, для організації науково-методичного Убезпечення прокурорської діяльності та діяльності державних службовців і прокуратури. Сприяння у діяльності органів прокурорського самоврядування та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Налагодження міжнародних зв`язків і здійснення міжнародної діяльності Академії. За дорученням Генеральної прокуратури України та зверненнями інших уповноважених органів брати участь у підготовці нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання діяльності прокуратури.

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку, що процедуру звільнення позивача з роботи на підставі п. 1 ч. 1ст. 40 КЗпП Українибуло дотримано відповідачем.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для його задоволення, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову в частині скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведені позивачем, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Оскільки в частині позовних вимог щодо поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення судом відмовлено, суд вважає, що і у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також слід відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.4,11,12,81,89,90,264-268,293,315,317 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Національної академії прокуратури України в особі Ліквідаційної комісії ,Тренінгового центру прокурорів України ,3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -Офіс генерального прокурора про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення ,поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільно-процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м.Харкова.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подано апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Майстренко О.М.