Рішення

від 21.11.2024 по справі 947/3689/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/3689/22

Провадження № 2/947/159/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

розглянувши за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про витребування майна та відшкодування шкоди, завданої діями державного виконавця -

ВСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад вимог і заперечень (аргументів) учасників справи

Позивач просить суд витребувати на користь ОСОБА_1 з володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №67262710 від 19.04.2023 року, стосовно об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1909886751101 та припинити речові права на вказаний об`єкт нерухомості ОСОБА_2 ; виселити ОСОБА_2 із особами яки проживають з її дозволу або дозволу ТОВ «Фінансової компанії « Дніпрофінансгруп» у квартирі АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріальну шкоду у розмірі 228000 грн та моральну шкоду у розмірі 55000 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішенням суду було визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_1 , що є власністю позивача внаслідок успадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», що є правовою підставою для витребування даного майна від чужого володіння із скасуванням державної реєстрації права власності яке було здійснено без правових підстав, виселенням осіб як всилились і користуються квартирою без правових підстав і вселення позивача.

Крім того незаконними діями державних виконавців в частині виселення позивача останньому було завдано матеріальну шкоду у розмірі витрат які вин поніс при наймі іншого житла та моральну шкоду.

Згідно відзивів поданому представниками відповідача - Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковальчук А.С. та ОСОБА_4 - заявлені вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди не визнаються із посиланням на законність дій державних виконавців яки виконували рішення суду що було чинним на момент виконання.

Від представника відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Подорожнього А.С. подано письмовий відзив згідно якого заперечується проти задоволення позовних вимог із посиланням на законність дій відповідача щодо здійснення право вимоги за іпотечним договором

2. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Одеси 26.01.2022 року ( а/с 5) та оплачена судовим збором у загальному розмірі 5458,20 грн.(а/с 1-4 ).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022 року головуючим визначено Луняченко В.О. (а/с 68).

Ухвалою суду від 04.02.2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження з викликом учасників справи до судового засідання ( а/с 69 ).

Від представника Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Ковальчук А.С. 18.01.2022 надійшов письмовий відзив в якому містилась заява про розгляд справи без присутності представників відповідача (а/с 72).

22.03.2022 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Подорожнього А.С. наданий письмовий відзив (а/с 89).

Ухвалою суду від 16.05.2022 провадження по справі зупинено до розгляду апеляційним судом цивільної справи №947/35581/20 (а/с 117).

15.02.2024 представником позивача адвокатом Глазовим О.В. подана заява про поновлення провадження, уточнена позовна заява із збільшеними вимогами , пов`язаними із залученням нового співвідповідача ОСОБА_2 (а/с 120, 126,130).

Суд, ухвалою від 04.03.2024 , поновив провадження у справі ( а/с 142).

Від представника позивача, адвоката Глазова О.В., 17.04.2024 надійшла заява про зміну підстав позову ( а/с 154) зі сплатою додаткового судового збору у загальному розмірі 2422,40 грн.(а/с 153,154).

Ухвалою суду було частково задоволено клопотання представника позивача та забезпечено позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державними реєстраторам у тому числі і нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (а/с 185).

25.04.2024 від представника відповідача Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Саламахи В.В. подано відзив на уточнену позовну заяву (а/с 188).

Ухвалою суду від 25.04.2024 ( з виправленням помилки ухвалою від 25.04.2024) було прийнято нову редакцію позовної заяви із залученням співвідповідача ОСОБА_2 та переходу до розгляду справи у порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого провадження (а/с 198).

07.05.2024 представником позивача подано відповідь на відзив виконавчої служби ( а/с 204).

Заперечення від представника Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Фішер В.В. подано до суду 08.05.2024 (а/с 209).

10.06.2024 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Подорожнього А.С. подано клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду касаційної скарги на постанову апеляційного суду по справі №947/35581/20 (а/с 218) та суд , ухвалою від 11.06.2024, відмовив у задоволенні клопотання ( а/с 230).

11.06.2024 від представника ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» адвоката Подорожнього А.С. подано відзив на уточнену редакцію позовної заяви ( а/с 222).

Ухвалою суду від 11.06.2024 закрите підготовче засідання із призначенням справи до судового розгляду по суті (а/с 229).

За клопотанням представника ОСОБА_2 адвоката Нікітіної Г.Е. 09.10.2024 було відкладено судове засідання та надано строк для ознайомлення із матеріалами справи та подачі відзиву і судом разом з представниками позивача, відповідача ТОВ ФК Дніпрофінансгруп та відповідача ОСОБА_2 узгоджена дата наступного судового засідання 21.11.2024 року о 11:00 годину (а/с 241).

До судового засідання 21.11.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Нікітіної Г.Е. подане клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю адвоката в іншої справі. Заяв по суті справи, клопотань про продовження строку на подання відзиву і доказів або про витребування/забезпечення доказів не надходило.

Представник відповідача ТОВ ФК Дніпрофінансгруп до судового засідання не з`явився, о 13:07 годині, у день судового засідання ( після розгляду справи ), від нього на електрону пошту суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із хворобою.

Від представника позивача 14.11.2024 подано клопотання про розгляд справи у режимі відеоконференції а у подальшому у телефонному режимі повідомлено про неможливість присутності у судовому засідання та заявлено клопотання про розгляд справи у його відсутність.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та оцінка доказів

Як встановлено у судовому засіданні 22 січня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11286756000, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 15000 доларів США з терміном повернення кредиту 17.01.2017.

В забезпечення виконання умов вказаного договору, 22.01.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., зареєстрований в реєстрі за №64, за умовами якого ОСОБА_3 було передано банку в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , яку сторони оцінили в сумі 450965,00 грн.

Право вимоги за вказаним кредитним договором та забезпечувальним до нього іпотечним договором, перейшло від АКІБ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк» та в подальшому до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, що не спростовувалось сторонами по справі.

20.02.2018 державним реєстратором Одеської обласної Філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскровим Олегом Вікторовичем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.02.2018 року №39877858, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна у вигляді квартири за адресою АДРЕСА_2 , запис №25022594.

11 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (справа №520/4401/18).

За наслідком розгляду вказаної справи, Київським районним судом міста Одеси 10.12.2018 ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора Одеської обласної Філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.02.2018 № 39877858. Скасовано запис №25022594 в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп». Рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Спадкоємцем ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №60168476 від 13.05.2020.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 233807421 від 24.11.2020 09 вересня 2019 року державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 48583540 від 09.09.2019, на підставі якого за ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» зареєстровано право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.01.2008 за №731 - квартиру АДРЕСА_1 , запис про державну реєстрацію №33134949 від 05.09.2019 року.

Вказані обставини встановлені рішенням суду , яке набрало законної сили , постановою Одеського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у справі №947/35581/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюта Сергій Васильович, Юридичний департамент Одеської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності та відновлення становища, и у відповідності до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують додаткового доказування.

Зазначеною постановою Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та скасовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 червня 2021 року; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 48583540 від 09.09.2019 14:19:26, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою Сергієм Васильовичем про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 62,4 кв.м., житлова площа 36,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ 40696815); скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 33134949 від 05.09.2019 року 18:14:35, стосовно об`єкту нерухомого майна квартира за АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, 1909886751101 та припинені речові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (ідентифікаційний код юридичної особи 40696815); відновлене становище, яке існувало до порушення, шляхом внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 за померлою ОСОБА_3 .

Заочним рішенням від 23.04.2020 по справі №947/27523/19 ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселено його з вказаної квартири.

22 вересня 2020 року Київським районним судом було видано виконавчий лист , на підставі якого виконавчою службою 25.11.2020 ОСОБА_1 було виселено із вказаної квартири.

Ухвалою суду від 01.10.2021 по справі №947/27523/19 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано незаконним дії державного виконавця щодо виселення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2020 по справі №947/27523/ 19 у звязку із тим, що обставини на які посилається рішення від 08.02.2024 у іншої справи про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК « Дніпрофінансгруп» було винесено вже після рішення по даної справі, таким чином рішення від 23.04.2020 залишено без змін.

На підставі договору купівлі-продажу , серії та номер:602 , виданого 19.04.2023 , приватними нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В.І. була здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 .

4. Норми права , якими врегульовані спірні правовідносини

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема,Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).

На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Правовідносини пов`язані із захистом права власності а також стягненням матеріальної та моральної шкоди врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ).

Відповідно достатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені також ст.383 ЦК іст.150 Житлового кодексу України, заякими власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб, розпоряджатися своїм житлом навласний розсуд.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтями 23, 1167 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої статті 23 моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

5. Обґрунтування мотивів рішення суду с оцінкою аргументів сторін

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20 для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)».

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У справі, що розглядається:

Позивач , який вважає що як спадкоємець після смерті своєї матері ОСОБА_3 має відповідне право власності на спадкове майно квартиру АДРЕСА_1 захищаючи свої права , які порушені фактом реєстрації права власності на вказану квартиру на ОСОБА_2 та фактом проживання у квартири третіх осіб за згодою ОСОБА_2 та ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» а також виселення самого позивача, заявляє вимоги про витребування вказаного майна, скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ОСОБА_2 з припиненням речових прав, виселення з квартири ОСОБА_2 із особами яки проживають з її дозволу або дозволу ТОВ «ФК « Дніпрофінансгруп» та вселення самого позивача..

Також позивачем , у звязку із фактом його виселення з спірної квартири заявлені вимоги до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи наявні позовні вимоги суд визначає мотив свого рішення по окремим вимогам окремими пунктами рішення:

5.1 Розгляд вимог про витребування майна

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року в справі № 522/14900/19 (провадження № 61-10361св22) вказано, що: «можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17).

У даному випадку рішенням суду, яке набрало законної сили постановою Одеського апеляційного суду від 08.02.2024 року у справі №947/35581/20 було визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 62,4 кв.м., житлова площа 36,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», та визначено, що на момент даної реєстрації у ТОВ « ФК « Дніпрофінансгруп» було відсутнє право на підставі якого можливо було бути здійснена відповідна державна реєстрація.

Згідно зістаттею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі N 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі N 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі N 916/675/15.

При цьому вказаними рішення суду також було відновлене становище, яке існувало до порушення, шляхом внесення запису про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 за померлою ОСОБА_3 .

Таким чином у ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» були відсутні право на відповідне право відчужувати вказане майно, при цьому ТОВ «ФК « Дніпрофінансгруп» якому було відомо на час здійснення відповідного відчуження 19.04.2023 про існування у суді спору стосовно вказаного об`єкта нерухомості.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2020 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та вчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини ( а/с 22).

Відповідно до вимог ст. 1216, 1218,1220 ЦК України з моменту відкриття спадщини ( смерті спадкодавця) все майно, яке належало йому на праві власності на момент смерті , переходить у власність спадкоємців.

За рішенням суду від 08.02.2024 року по справі №947/35581/20 майно спадкодавця ОСОБА_3 повернуто до її власності.

Таким чином суд з урахуванням того що позивач як спадкоємець отримав у власність все майно спадкоємця ОСОБА_3 в тому числі квартиру АДРЕСА_1 він отримав і право на витребування даного майна.

При розгляді даного питання судом враховується і право ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на відповідні вимоги по кредитному договору та іпотечному договору, які вони мають право пред`явити або застосувати у відповідності до вимог законодавства до спадкоємців боржників або шляхом звернення стягнення на іпотечне майно ( статус якого не залежить від зміни власника).

У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що: «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням.

Як вже встановлено судом на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2023 спірну квартиру придбала ОСОБА_2 зі сплатою 295000,00 грн (а/с 128).

При розгляді питання щодо втручання у мірне володіння власністю ОСОБА_2 судом враховується6 1) вказане втручання основане на законі порушення право власника, яке підтверджено рішенням суду що набрало законної сили; 2) втручання має законну мету поновлення порушеного права шляхом витребування майна як спосіб передбачений законом та усталеною практикою Верховного суду який визнає такий спосіб ефективним ; 3) втручання є пропорційним - відчуження майна відбулось під час розгляду апеляційним судом справи предметом якої було оспорювання право власності сторони правочину про що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» достеменно знала але не повідомила покупця про вказані обставини фактично переклавши на неї ризик можливого рішення , в свою чергу покупець майна ОСОБА_2 при звичайної обачливості мала можливість перевірити у відкритих джерелах наявність судових справ стосовно даного майна та приймати рішення щодо придбання виходячи з отриманої інформації.

Судом також враховується що у випадку неповідомлення покупця про суттєві обставини правочину, до яких відноситься і наявність судових спорів стосовно правомочності отримання права власності продавцем є підставою покупця для вимоги про повернення коштів сплачених за майно особі яка не мала право на відчуження майна, а якщо покупець була обізнана щодо існування відповідних ризиків але свідомо погодилась їх нести то це є безумовною підставою для витребування майна.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку що витребування майна квартири квартиру АДРЕСА_1 на користь позивача як ефективний спосіб захисту порушеного право підтверджено належними та допустимими доказами є доведеним і підлягає задоволенню.

5.2 Розгляд вимог про виселення та вселення

При розгляді даного питання судом враховується що питання виселення та вселення як спосіб фізичного повернення майна охоплюється єдиною вимогою про витребування майна, тому оцінку можливості такого способу захисту права позивача суд надає окрему оцінку.

Згідно зп.6 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність ірозумність.

Тлумачення як ст.3 ЦК загалом, так іп.6 ст.3 ЦК свідчить, щозагальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер таінші джерела правового регулювання, впершу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється втому, щозагальні засади (принципи) єза своєю суттю нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, щохарактеризується чесністю, відкритістю іповагою інтересів іншої сторони договору абовідповідного правовідношення.

«Житло» має самостійне поняття, яке незалежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається п.1 ст.8 Конвенції, залежатиме відфактичних обставин, асаме існування достатнього ітривалого зв`язку зпевним місцем. Заст.8 Конвенції лише захищає право особи наповагу доїї існуючого житла (Globa v. Ukraine, №15729/07, § 37, ЄСПЛ, від05.07.2012).

Втрата житла єнайбільш крайньою формою втручання управо наповагу дожитла. Концепція «житла» має першочергове значення дляособистості людини, самовизначення, фізичної таморальної цілісності, підтримки взаємовідносин зіншими, усталеного ібезпечного місця всуспільстві. Ураховуючи, щовиселення єсерйозним втручанням управо особи наповагу доїї житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі упроцесі ухвалення рішення. Зокрема, навіть якщо законне право назайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом усвітлі відповідних принципів ст.8 Конвенції. Відсутність обґрунтування всудовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися доуваги при вирішенні питання, чивстановлено справедливий баланс заходом, який оскаржується (Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine, №30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від02.12.2010).

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання длявласного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб (ч.1 ст.383 ЦК).

Згідно зч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право назахист свого цивільного права уразі його порушення, невизнання чиоспорювання. Кожна особа має право звернутися досуду зазахистом свого особистого немайнового абомайнового права таінтересу.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися досуду звимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, абоз вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ст.386 ЦК).

Суд може захистити цивільне право чиінтерес іншим способом, щовстановлений договором, законом абосудом увизначених законом випадках (абз.12 ч.2 ст.16 ЦК).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи таінтереси фізичних осіб, права таінтереси юридичних осіб, державні тасуспільні інтереси успосіб, визначений законом абодоговором. Увипадку, якщо закон абодоговір невизначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного чиоспореного права, свободи абоінтересу особи, яка звернулася досуду, суд відповідно довикладеної впозові вимоги такої особи може визначити усвоєму рішенні такий спосіб захисту, який несуперечить закону (частин1, 2 ст.5 Цивільного процесуального кодексу України).

Порушення права пов`язане зпозбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю абочастково.

Длязастосування того чиіншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) власника порушені, невизнані абооспорені таза захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся досуду.

Велика Палата Верховного Судунеодноразово звертала увагу нате, щозастосування конкретного способу захисту цивільного права абоінтересу залежить як відзмісту права чиінтересу, зазахистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання абооспорення. Такі право чиінтерес мають бути захищені судом успосіб, який єефективним, тобто таким, щовідповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення і спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, упостановах Великої Палати Верховного Суду від05.06.2018 усправі№ 338/180/17, від 11.09.2018 усправі№905/1926/16, від30.01.2019 усправі№569/17272/15- ц, від 01.10.2019 усправі№ 910/3907/18, від22.09.2020 усправі№910/3009/18, від06.04.2021 усправі№910/10011/19.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало доїх порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК).

Як раніше зазначалось заочним рішенням від 23.04.2020 по справі №947/27523/19 ОСОБА_1 було визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 та виселено його з вказаної квартири.

22 вересня 2020 року Київським районним судом було видано виконавчий лист , на підставі якого виконавчою службою 25.11.2020 ОСОБА_1 було виселено із вказаної квартири.

Ухвалою суду від 01.10.2021 по справі №947/27523/19 було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано незаконним дії державного виконавця щодо виселення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 10.10.2024 було відмовлено ОСОБА_1 у перегляді за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2020 по справі №947/27523/ 19 у звязку із тим, що обставини на які посилається рішення від 08.02.2024 у іншої справи про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК « Дніпрофінансгруп» було винесено вже після рішення по даної справі, таким чином рішення від 23.04.2020 залишено без змін.

Водночас при розгляді даної справи судом приймається до уваги, що будь-яка правова оцінка, яка надана судом у іншої справі не є обов`язковою для суду при розгляді іншої справи по іншим правовідносинам ( ч 7 ст. 82 ЦПК України).

На момент винесення відповідного рішення суду судом встановлювалось відсутність правових підстав для користування квартирою ОСОБА_1 , так як отримане на той час свідоцтво на право спадкування після смерті ОСОБА_3 не стосувалось квартири та наявність права власності на вказану квартиру у ТОВ «ФК « Дніпрофінансгруп» яке на той час ще не було визнано неправомірним іншім рішенням суду та не було предметом дослідження у цієї справі.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.2020 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та вчасно звернувся із заявою про прийняття спадщини ( а/с 22).

Відповідно до вимог ст. 1216, 1218,1220 ЦК України з моменту відкриття спадщини ( смерті спадкодавця) все майно, яке належало йому на праві власності на момент смерті , переходить у власність спадкоємців.

За рішенням суду від 08.02.2024 року по справі №947/35581/20 майно спадкодавця ОСОБА_3 повернуто до її власності.

Таким чином суд з урахуванням того що позивач як спадкоємець отримав у власність все майно спадкоємця ОСОБА_3 в тому числі квартиру АДРЕСА_1 він отримав і право на користування вказаною квартирою а також право на захист свого право шляхом вселення.

Крім того вселення у вказану квартиру ОСОБА_2 із особами яки проживають з її дозволу або дозволу ТОВ «Фінансової компанії « Дніпрофінансгруп» відбулось внаслідок правочину який не мав право здійснювати фінансова компанія так як рішенням суду, яке набрало законної сили було встановлено відсутність у установи відповідного право на підставі якого могла бути здійснена державна реєстрація такого права.

Аналізуючи баланс інтересів між позивачем який незаконно був виселений з успадкованої їм квартири чим було порушене як його право на житло так і право власності , суд вважає що єдиним належним способом поновлення його права є його вселення у квартиру, а у свою чергу при визначені факту втручання у право на житло і мирне володіння власністю відповідача ОСОБА_2 суд враховує що таке втручання основане на законі право власності і право на житло позивача було порушено раніше , таке втручання має легітимну мету поновлення порушеного права власника на володіння та користування майном, та таке втручання є пропорційним встановленим обставинам відчуження майна відбулось під час розгляду апеляційним судом справи предметом якої було оспорювання право власності сторони правочину про що Фінансова компанія достеменно знала але не повідомила покупця про вказані обставини фактично переклавши на неї ризик можливого рішення , в свою чергу покупець майна ОСОБА_2 при звичайної обачливості мала можливість перевірити у відкритих джерелах наявність судових справ стосовно даного майна та приймати рішення щодо придбання виходячи з отриманої інформації.

Приймаючи до уваги викладене вище суд приходить до висновку що є правові підстави як для вселення позивача у спірну квартиру так і про виселення з даної квартири відповідача ОСОБА_2 із особами яки проживають з її дозволу або дозволу ТОВ «Фінансової компанії « Дніпрофінансгруп».

5.3 Питання визначення порядку виконання рішення суду про витребування майна

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)».

У постанови Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 755/8062/13-ц зазначено, що « згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину на конкретне майно не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК).

Колегія суддів у вказаному випадку прийшла до правового висновку , що апеляційний суд правильно застосував положення статті 388 ЦК України про витребування майна від добросовісного набувача шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК, оскільки позивач успадкував право пред`явлення вимоги до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні, виселення та зняття з реєстрації з огляду на судове рішення, яким встановлено, що спірна квартира вибула з володіння спадкодавця поза її волею».

Таким чином ефективним способом захисту права позивача ОСОБА_1 , права якого як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 порушені фактом вибуття без правових підстав спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , поза волею її власника , що встановлено рішенням постановою Одеського апеляційного суду, є витребування вказаного майна на користь позивача.

Водночас належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі №922/2589/19.

Згідно вимог ч.1 ст. 267 ЦПК суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У даному випадку з урахуванням предмету спору та суті рішення суду, належним виконання якого, як і належним і ефективним захистом порушеного права позивача буде встановлення порядку виконання даного рішення визначивши що витребування майна здійснюється шляхом: - скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №67262710 від 19.04.2023 року, стосовно об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1909886751101 та припинення речових прав на вказаний об`єкт нерухомості ОСОБА_2 ; виселення ОСОБА_2 із особами яки проживають з її дозволу або дозволу ТОВ «Фінансової компанії « Дніпрофінансгруп» у квартирі АДРЕСА_1 ; вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

5.4 Розгляд вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди з Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заподіяної в наслідок неправомірного виселення позивача при виконанні рішення суду

Позовні вимоги обгрунтовані діями співробітників виконавчої служби по виселенню позивача на виконання рішення суду, які ухвалою від 01.10.2021 року у справі №947/27523/19 були визнані незаконними та якими, на думку позивача, йому були завдані матеріальні та моральні збитки.

Відповідно до частини четвертої статті 13, частини першої статті 55, частини п`ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, який був чинним на час видачі виконавчого листа, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таку ж саме норму закріплено і в частині другій статті 13Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від2 червня 2016 року № 1402-VIII (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У частині першій статті 1174 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази.

Відповідно до частини другої статті 2, частини першої статті 170 ЦК України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною другою статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини другої статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на час пред`явлення позову) позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Тлумачення частини другої статті 30 ЦПК України (в редакції, чинній на час пред`явлення позову) дозволяє зробити висновок, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин. При цьому держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяну шкоду.

Таким чином належними відповідачем по вказаної категорії справ є саме Держава України а ні виконавча служба як орган державної влади.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 904/1039/20 була підтверджена усталена судова практика про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі№ 570/3439/16-ц(пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц(пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Таким чином суд, враховуючи що заявлені позивачем вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дій державних виконавців , заявлені до неналежного відповідача безпосередньо Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) замість Держави Україна, а здійснити заміну відповідача самостійно судом не можливо , в свою чергу від представника позивача надходять клопотання про розгляд справи за його відсутністю, суд вважає що у задоволені позовних вимог слід відмовити з підстав заявлення позовних вимог до неналежного відповідача.

6.Розподіл судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 259,263,268 ,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (код ЄДРПОУ 40696815, місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд 2, офіс 205) Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, місцезнаходження6 65065, м. Одеса, вул Генерала Петров, буд 1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) про витребування майна та відшкодування шкоди, завданої діями державного виконавця.

Витребувати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з володіння ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) квартиру АДРЕСА_1 .

Встановити порядок виконання даного рішення визначивши що витребування майна здійснюється шляхом: - скасування в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №67262710 від 19.04.2023 року, стосовно об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1909886751101 та припинення речових прав на вказаний об`єкт нерухомості ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ); виселення ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) із особами яки проживають з її дозволу або дозволу ТОВ «Фінансової компанії « Дніпрофінансгруп» у квартирі АДРЕСА_1 ; вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; реєстрації права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення матеріальної та моральної шкоди з Київського відділу державної виконавчої служби м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330).

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 02.12.24.

Суддя В. О. Луняченко