Постанова

від 02.12.2024 по справі 138/2900/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 138/2900/24

Провадження № 22-ц/801/2387/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Холодова Т. Ю.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вітюка Андрія Івановича

на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року

у справі № 138/2900/24

за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Андрія Вітюка в інтересах держави в особі Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-Агрокряж» про витребування земельної ділянки,-

встановив:

Короткий зміст вимог

У жовтні 2024 року в інтересах держави в особі Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури звернувся з позовом в Могилів-Подільськийміськрайонний суд до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «МХП-Агрокряж» про витребування земельної ділянки.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2024 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк здня отриманнякопії ухвалидля усуненнязазначених вмотивувальній частиніухвали недоліків.

Підставами для залишення позовної заяви без руху стали відсутність викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 та незазначення ціни позову, визначеної шляхом переоцінки нерухомого майна на час звернення до суду (реальна вартість), доказом чого слугує звіт чи акт про оцінку майна.

На виконання вимог зазначеної ухвали позивачем подано суду позовну заяву у новій редакції у кількості для суду та учасників справи та довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості - земельної ділянки.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернено позивачеві.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

28 жовтня 2024 року керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вітюк А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що повертаючи заяву суд проявив надмірний формалізм. На думку апелянта ним виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху в повному обсязі, а довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості земельної ділянки, що додана до позовної заяви в одному примірнику, слугує як доказ ціни позову, необхідний для визначення розміру судового збору, а тому подана лише суду.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надійшли, проте їх відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 11 листопада 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без виклику сторін

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про визнання позовної заяви не поданої і її повернення, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не повністю виконано вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 04 жовтня 2024 року, що полягає у неподанні довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості земельної ділянки у відповідно до кількості відповідачів.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно частини статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як вбачається із матеріалів справи, керівник Могилів-Подільської прокуратури Вінницької області звернувся із позовом про витребування земельної ділянки, вважаючи, що спірна земельна ділянка вибула з власності держави внаслідок незаконного використання ОСОБА_3 , спадкоємцями якого були відповідачі (на момент звернення з позовом), а на даний час ОСОБА_1 .

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2024 року позовна заява прокурора залишена без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху суд вважав, що вона подана в порушення вимог статей 175 та 177 ЦПК України, вказавши на її недоліки, зокрема: позовна заява не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до ОСОБА_2 та зміст позовних вимог до неї, враховуючи, що наявність заповіту виключає спадкування за законом.

Крім того, зазначивши ціну позову, позивач на її підтвердження надав витяг з технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок. Разом з тим, на думку суду, вартість майна визначається за погодженням сторін або дійсною вартістю майна, на підтвердження якої повинна надаватись звіт чи акт про оцінку майна.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху прокурором, в межах наданого судом строку, подано заяву про усунення недоліків, до якої додано позовну заяву в новій редакції у кількості, необхідній для направлення сторонам та довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості земельної ділянки.

Водночас суд вважав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконаними не в повній мірі, а тому постановив ухвалу від 11 жовтня 2024 року про визнання позовної заяви неподаною та повернув її позивачеві.

Вирішуючи питання відповідності оскаржуваної ухвали вимогам закону, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до положень ч. ч. 1-6 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України).

Чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;

Предметом позову у цій справі є вимога про витребування земельної ділянки.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції виходив з того, що довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості земельної ділянки подана позивачем в одному примірнику (для суду) та не надано її копії для направлення відповідачеві.

Проте поза увагою суду першої інстанції залишилися вимоги процесуального закону про те, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду, тобто істотне значення для прийняття позовної заяви і відкриття провадження у справі має не надання копій документів, підтверджуючих ціну позову для потреб визначення розміру судового збору, що підлягає сплаті, а фактична сплата судового збору в установленому законом розмірі.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначив ціну позову у сумі 921,12 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Таким чином, нормами ЦПК України передбачена можливість попереднього визначення розміру судового збору самим судом у разі, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо.

Отже, процесуальним законом урегульовано правовий алгоритм дій суду для визначення розміру судового збору у випадку незгоди з визначеною позивачем ціною позову.

Водночас чинним цивільним процесуальним законодавством України не передбачено повноважень суду щодо залишення позовної заяви без руху з метою зобов`язання позивача надати суду докази, що підтверджують реальну вартість спірного майна на момент пред`явлення позову для визначення розміру судового збору.

Тому з огляду на положення частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 176 ЦПК України колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у випадку, якщо він вважав, що ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна,мав здійснити розгляд справи по суті та встановити ціну позовупри розгляді справи і розподілити судові витрати за результатами такого розгляду відповідно до статті 141 ЦПК України, а не повертати позовну заяву заявнику.

За таких підставі суд першої інстанції підійшов до вирішення цього питання з надмірним формалізмом, а підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції порушив порядок встановлений для вирішення питання, визнав неподаною та повернув заяву без надання належної оцінки всім зазначеним в позові обставинам, які мають значення для правильного вирішення питання на даній стадії та дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вітюка Андрія Івановича на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року, задовольнити.

Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року, скасувати, а справу №№ 138/2900/24 за позовом керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Андрія Вітюка в інтересах держави в особі Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МХП-Агрокряж» про витребування земельної ділянки,- направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.М.Стадник

Судді Ю.Б.Войтко

І.В.Міхасішин