Постанова

від 02.12.2024 по справі 447/2594/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/2594/24 Головуючий у 1 інстанції: Друзюк М.М.

Провадження № 22-ц/811/2996/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 10 вересня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2024 року ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області про скасування постанови в.о. начальника Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області Комарницької О.В. від 29.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 60040674 та відновлення виконавчого провадження.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , як правонаступниці ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області на постанову в.о. начальника Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області Комарницької О.В. від 29.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 60040674 та відновлення виконавчого провадження.

Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує,що суд першоїінстанції безпідставновідмовив увідкритті провадження,оскільки постановав.о. начальника Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у Стрийському районі Львівської області Комарницької О.В. від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № 60040674 підлягає скасуванню, враховуючи те, що рішення суду не виконано.Крім того,зважаючи наневиконання рішеннясуду,у вищезазначенійпостанові від 29 грудня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № 60040674 безпідставно знято арешт з майна боржника. Зазначає, що посилаючись на те, що у боржника відсутні транспортні засоби, земельні ділянки, нерухоме майно, банківські рахунки, відповідачі прикривають невиконання боржником рішення суду, а своєю бездіяльністю завдають моральну шкоду, що полягає у погіршенні здоров`я через постійні судові процеси та переживання, душевних стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, приниженні честі та гідності. Вказує, що у зв`язку з невиконанням рішення суду неодноразово зверталася до правоохоронних органів, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для організації свого життя. Вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу відшкодування боргу, за своєю природою є грошовим зобов`язанням, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Звертає увагу, що відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції погіршив стан виконання судового рішення щодо повернення боргу боржником. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд.

15 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, долучивши до клопотання направлення на стаціонарне лікування загального напрямку в КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги».

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

З огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення, судом апеляційної інстанції переглядається законність ухвали, постановленої з процесуального питання, доводи позивача викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4ст.268ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 02 грудня 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 25 листопада 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 02 грудня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 вважає, що її права порушуються рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, то вона має право звернутися до суду із відповідною скаргою в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, а відтак подана нею позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №447/2497/16-ц, виданого 05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 12000,00 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом 31.10.2017 року становить 321951,60 грн.

Постановою в.о. начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2023 року виконавче провадження № 60040674 з виконання виконавчого листа № 447/2497/16-ц, виданого 05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області, закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника, накладених в межах даного виконавчого провадження постановами ВП 60040674 від 27 січня 2020 року ВП 60040674 від 12 лютого 2020 року ВП №60040674 від 12 лютого 2020 року та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Зі змісту постанови в.о. начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2023 року, вбачається, що боржником у виконавчому провадженні № 60040674 зазначений ОСОБА_3 , а стягувачем зазначена ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 , будучи правонаступником ОСОБА_2 , залучена як стягувач у виконавчому провадженні № 60040674, тобто є стороною цього виконавчого провадження.

Оскаржуючи постанову в.о. начальника Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження від 29 грудня 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами в даній справі, в яких просила:

-поновити строк на оскарження постанови в.о. начальника Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області Комарницької О.В. від 29.12.2023 року у виконавчому провадженні № 60040674, отриману нею 29 серпня 2024 року;

-зобов`язати скасувати постанову в.о. начальника Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області Комарницької О.В. від 29.12.2023 року у виконавчому провадженні № 60040674;

-зобов`язати уповноважених осіб Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області відновити виконавче проваження № 60040674;

-зобов`язати уповноважених осіб Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у Стрийському районі Львівської області накласти арешт на майно боржника ОСОБА_3 до повного погашення боргу за результатами розгляду судових справ № 447/2497/16-ц та №447/1306/22.

З огляду на те, що ОСОБА_1 зазначена стягувачем у виконавчому провадженні, вона не вправі пред`являти позов про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження стягувачем рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , будучи стягувачем у виконавчому провадженні, вважаючи що оскаржуваною постановою про закінчення виконавочого провадження порушено її права, звернулася до суду з позовними вимогами, а не як стягувач зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для відкриття позовного провадження у даній справі, що не перешкоджає стягувачу реалізувати належне їй право на оскарження незаконної, на її думку, постанови про закінчення виконавчого провадження шляхом звернення до суду з відповідною скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївськогорайонного судуЛьвівської областівід 10вересня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 02.12.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк