Постанова

від 21.11.2024 по справі 522/8594/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6940/24

Справа № 522/8594/23

Головуючий у першій інстанції Павлик І.А.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 51

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

03 травня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач вважає своє звільнення незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, та зазначає, що йому була запропонована лише одна вакантна посада «Провідний фахівець відділу юридичного забезпечення» з посадовим окладом 5265,00 грн, що не відповідає, на думку позивача, рівню його освіти, кваліфікації та набутому досвіду. Тому позивач вважає, що відповідач порушив вимоги щодо обов`язкового врахування кваліфікації, набутого досвіду щодо працевлаштування позивача. Крім того, як зазначає позивач, відповідач не погодив з Національним агентством зміну структури та штату організації, що призводить до реорганізації уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції, переміщення або звільнення його керівника або працівників відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2023 року №220 «Про затвердження Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки» (т. 1, а.с. 1-20).

02 червня 2023 року позивач надав до суду заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93888,66 грн (т. 1, а.с. 146-148).

20 червня 2024 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси вирішено позов ОСОБА_1 задовольнити;

визнати незаконним та скасувати наказ тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 31 березня 2023 року № 225-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Уповноваженого з антикорупційної діяльності»;

поновити ОСОБА_1 на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності Вищої школи публічного управління;

зобов`язати Вищу школу публічного управління внести запис в трудову книжку про поновлення ОСОБА_1 на посаді Уповноваженого з антикорупційної діяльності Вищої школи публічного управління із скасуванням попереднього запису про звільнення на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 31 березня 2023 року № 225-к;

стягнути з Вищої школи публічного управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2023 року по 21 червня 2023 року у розмірі 93 888,66 грн, а також стягнути з Вищої школи публічного управління в дохід держави 1 073,60 грн судового збору (т. 2, а.с. 74-78).

12 липня 2024 року позивач через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив достягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 424120,94 грн (т. 2, а.с. 81-82).

05 серпня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено (т. 2, а.с. 88-89).

20 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 направив до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваною ухвалою, вважає її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що у позовній заяві він зазначив обставини неможливості здійснення розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з чим було подано заяву про витребування доказів. Апелянт також повідомляє, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не надавав підтверджуючих документів щодо отримання позивачем заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню. Окрім того, апелянт наголошує, що у заяві про збільшення позовних вимог розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу було здійснено станом на 21 червня 2023 року (день першого судового засідання у справі). При цьому, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не врахував, що середній заробіток за час вимушеного прогулу стягується за весь час вимушеного прогулу по день ухвалення судом рішення. Тому, враховуючи, що кількість робочих днів за період з 31 березня 2023 року по 20 червня 2024 року становить 320 днів, апелянт вважає, що стягненню з відповідача підлягав середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 518009,6 грн, а з врахуванням стягнення 93888,66 грн (за результатами ухвалення рішення від 20 червня 2024) різниця, яка підлягає достягненню, на думку апелянта, становить 424120,94 грн. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, апелянт просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року та задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення, яким достягнути з Вищої школи публічного управління суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 424120,94 грн.

В судових засіданнях сторони підтримували апеляційні скарги. В процесі розгляду оголошувалась перерва, після якої учасники провадження подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судом ухвалено рішення в межах заявлених позовних вимог, а тому наведені заявником підстави для ухвалення додаткового рішення відсутні, у зв`язку з чим у задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення та просив суд достягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т. 2, а.с. 81-82).

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

За диспозицією вказаної статті додаткове рішення ухвалюється судом, зокрема, в разі, якщо суд не ухвалив рішення щодо якоїсь з заявлених позовних вимог.

За обставинами даної справи суд першої інстанції розглянув всі позовні вимоги та відповідно ухвалив рішення щодо кожної з них. Вимога позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення достягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своїм формулюванням та змістом фактично дублює позовну вимогу, щодо якої судом першої інстанції вже було ухвалене рішення по суті. Тому апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає без змін оскаржувану ухвалу.

Одночасно, апеляційний суд заважує, що відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Так, позивач реалізував надане йому законом право та оскаржив рішення суду першої інстанції в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції задовольнив апеляційну скаргу та змінив рішення суду першої інстанції в цій частині.

Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

Повний текст цієї постанови складений 02 грудня 2024 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І.Дришлюк