Повістка

від 26.11.2024 по справі 567/1094/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 567/1094/21

Провадження № 22-з/4815/83/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Гордійчук С. О., Шимківа С. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю

«Дорожньо-будівельний комбінат «Україна»,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Сістемс»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» адвоката Полюхович Альони Василівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 березня 2024 року у складі судді Назарука В. А., постановлене в м. Острог Рівненської області о 09 годині 37 хвилин, повний текст рішення складено 25 березня 2024 року,

в с т а н о в и в :

В провадженні Рівненського апеляційного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл Сістемс» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 березня 2024 року залишено без зміни.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» адвокат Полюхович Альона Василівна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Заявницею на її обґрунтування зазначено, що при ухваленні постанови Рівненським апеляційним судом не було вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу, що їх поніс її довіритель при розгляді справи апеляційним судом в розмірі 10 000,00 грн., та додано необхідні підтверджуючі документи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-другастатті 133 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

На підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» витрат на правничу допомогу заявником додано: копію Договору №31від 08 жовтня 2021 року про надання правничої (правової) допомоги, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» та Адвокатським бюро «Альона Полюхович» в особі керуючої адвоката Полюхович Альони Василівни; копію Додаткової угоди від 15 червня 2024 року до Договору №31від 08 жовтня 2021 року про надання правничої (правової) допомоги; копію Акта здавання-приймання наданих послуг від 17 вересня 2024 року, де вказана вартість правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн..

Заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана до Рівненського апеляційного суду 20 вересня 2024 року, тобто у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, заявлений розмір витрат на правничу допомогу підтверджений належними і достовірними доказами.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини основними критеріями судових витрат, що підлягають відшкодуванню, називає їх (а) фактичність, тобто їх реальне підтверджене здійснення, (б) неминучість, тобто відсутність альтернативних шляхів забезпечення такого ж захисту/представництва, і (в) обґрунтованість, тобто пропорційність вчинених дій до наявних завдань та отриманого результату й адекватність оголошеної ціни за виконану роботу. Такий погляд сформовано, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України».

Об`єднана Палата Верховного Суду у справі № 922/445/19, серед іншого наголосила, що:

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;

- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Оцінюючи неминучість та необхідність понесення заявником витрат на правничу допомогу апеляційний суд бере до уваги копію Акта здавання-приймання наданих послуг від 17 вересня 2024 року, де вказана вартість правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн., надання якої охоплює період з 15 червня 2024 року до 17 вересня 2024 року та яка включає один пункт представництво інтересів у суді апеляційної інстанції. Затрачений час на ці послуги 8 годин, вартість у фіксованій сумі в розмірі 10000,00 грн..

Як вбачається із матеріалів справи, в суді апеляційної інстанції в межах розгляду цієї справи було проведено два судових засідання: 20 червня 2024 року та 17 вересня 2024 року, в яких брала участь адвокат Полюхович Альона Василівна, представляючи інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна».

Окрім цього, 25 червня 2024 року адвокатом подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх..№ 1-3509/24).

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв`язку з нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги те, що постановою Рівненського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 07 березня 2024 року без зміни, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн..

У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. 141, 270, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» адвоката Полюхович Альони Василівни про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорожньо-будівельний комбінат «Україна» відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 листопада 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Гордійчук С. О.

Шимків С. С.