Рішення

від 02.12.2024 по справі 160/25480/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокуСправа №160/25480/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/25480/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІН ПРОФІТ (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 10, код ЄДРПОУ: 43340534) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІН ПРОФІТ (далі позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/22268/0242/ТД-ФС від 21 серпня 2024 року, винесену Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, відповідно до якої за порушення законодавства про працю на ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ВІН ПРОФІТ» накладено штраф у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень 00 коп.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанови відповідача від 21.08.2024 року. Позивач зазначає, що спірна постанова прийнята за результатами перевірки, проведеної у позивача в травні 2024 року. 10.05.2024 року з початком перевірки у позивача витребувано документи, при цьому позивач просив відкласти строк для їх надання. 13.05.2024 року документи витребувано повторно і такі документи надані позивачем, однак одночасно з їх поданням директору позивача вже було вручено акт перевірки, припис та складено протокол про адміністративне порушення, що свідчить про відсутність дослідження документів відповідачем. На підставі акту перевірки відповідачем складено припис, яким позивача зобов`язано усунути порушення: укласти трудові договори з працівниками. Листом від 07.06.2024 року позивач повідомив відповідача, що виконав вимоги припису, уклавши з усіма працівниками трудові договори наприкінці травня-початку червня 2024 року. В липні 2024 року відповідач перевіряв виконання позивачем припису шляхом витребування документів, які були надані, однак відповідач прийняв спірну постанову за допуск позивачем 6 осіб до роботи без оформлення трудового договору. Окрім цього, за результатом розгляду місцевим судом справи №199/4477/24 встановлено, що в діях керівника позивача відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Вказує, що відповідач притягнув позивача до відповідальності не з тих підстав, щодо яких в липні проводилась перевірка не в зв`язку з невиконанням припису, а в зв`язку з порушеннями, допущеними в травні. При цьому з 6 осіб, щодо яких відповідач в липні 2024 року констатував порушення вимог законодавства про працю, з 3 особами були укладені трудові договори, а ще 3 особи припинили працювати після закінчення строків дії цивільно-правових договорів. Стверджує, що припис відповідача від 13.05.2024 року виконав в повному обсязі, а відповідач за логікою притягнення позивача до відповідальності мав би працевлаштувати відповідних осіб заднім числом. Щодо наявності дозволів на виконання спеціальних робіт зауважує, що виконання таких робіт у позивача відповідачем не зафіксовано.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/25480/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ВІН ПРОФІТ» про забезпечення позову у справі №160/25480/24 відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/25480/24, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

11 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що 13.05.2024 року оригінали документів надані інспекторам зранку, а копії доставлені після обіду, в зв`язку з чим документи були досліджені та враховані. Щодо справи №199/4477/24 зазначає, що сам протокол про адміністративне правопорушення судом не скасовувався, в зв`язку з чим преюдиційного значення у відповідної постанови для розгляду даної справ не виникає, при цьому відповідач не брав участі у розгляді справи №199/4477/24. За результатом липневої перевірки стану виконання позивачем травневого припису складено акт від 10.07.2024 року, в якому вказано, що згідно відомостей державного реєстру у позивача рахується 19 осіб, при цьому позивач не подавав декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Вказує, що акт та припис за результатами повторної перевірки позивачем не оскаржено, що свідчить про згоду з ними. Щодо 6 працівників позивача зазначає, що відсутні документи на підтвердження їх офіційного працевлаштування за період з 14.05.2024 року по дати укладення трудових договорів або дати припинення праці. Щодо виконання робіт з підвищеною небезпекою зазначає, що такі порушення зафіксовані під час травневої перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено повністю.

17 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Повторює доводи позовної заяви, а також зазначає, що наданий відповідачем відеозапис травневої перевірки є неналежним доказом, оскільки спірна постанова прийнята за результатом липневої перевірки, яка завершена окремим актом.

23 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заперечення, яке надійшло від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Повторює, що оскаржувана постанова була винесена оскільки документів підтверджуючих факт офіційного працевлаштування ОСОБА_1 за період з 14.05.2024 по 28.05.2024, ОСОБА_2 з 14.05.2024 по 26.05.2024, ОСОБА_3 з 14.05.2024 по 04.06.2024, ОСОБА_4 з 14.05.2024 по фактичний час виконання робіт, ОСОБА_5 з 14.05.2024 по фактичний час виконання робіт керівництвом ТОВ «ТД ВІН ПРОФІТ» до перевірки не надано, що вважається за їх відсутність. Після винесення Припису про усунення виявлених порушень про працю №ПС/ДН/15979/0242/П від 13.05.2024 Позивач продовжив отримувати вигоду від протиправних дій, а саме допуску до робіт підвищеної небезпеки осіб, що надають послуги за цивільно-правовими договорами або договором підряду. Також відповідач повторює доводи відзиву. Щодо відеозапису травневої перевірки зазначає, що сам позивач висловлює твердження щодо її змісту, а тому наданий доказ є належним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

13 травня 2024 року відповідачем складено Акт №ПС/ДН/15979/0242 за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання законодавства у сфері праці. Перевірка проведено з питань виявлення неоформлених трудових відносин та з питань оплати праці в частині нарахування та виплати заробітної плати на умовах, визначених трудовим договором. Згідно додаткової інформації перевірка зумовлена зверненням фізичної особи від 13.04.2024 року про порушення її прав. Актом встановлено, що під час проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 працювало 16 осіб, які зазначили, що є працівниками позивача, з якими укладено трудові договори. Згідно опитування працівники здійснювали експлуатацію та обслуговування пакувальних, намотувальних та обрізних механізмів та устаткування. Згідно відомостей реєстру застрахованих осіб за 1 квартал 2024 року у позивача рахується 7 осіб. Згідно вимог законодавства до робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, належать, зокрема, фасувально-пакувальні, намотувальні та обрізні роботи, для їх виконання необхідно отримати дозвіл. Відповідні роботи можуть виконуватися лише працівниками за трудовими договорами, а не за цивільно-правовими угодами. На вимогу від 10.05.2024 року документи не надано, в цей же день складено повторну вимогу. 13.05.2024 року частково надано документи, при цьому первинні документи щодо укладення трудових договорів з працівниками, які працювали 10.05.2024 року під час проведення перевірки, не надано. Згідно переліку питань для проведення перевірки встановлено порушення вимог законодавства щодо оформлення трудового договору: трудовий договір укладено між працівником і роботодавцем ні; працівників допущено до роботи після укладення трудового договору ні. Як наслідок, встановлено порушення:

1) ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо 12 осіб;

2) ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України;

3) ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

13 травня 2024 року відповідачем складено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПС/ДН/15979/0242/П (далі Припис). Згідно Припису позивача зобов`язано усунути наступні порушення:

1) використання праці працівників без укладення трудових договорів порушення ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України усунути до 10.06.2024 року;

2) працівники допущені до роботи без укладення трудового договору порушення ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України усунути до 10.06.2024 року;

3) заробітна прала виплачується з порушеннями вимог законодавства порушення ч. 1 ст. 10 Закону України №2135 усунути до 10.06.2024 року.

Також 13 травня 2024 року щодо керівника позивача складено протокол про адміністративне порушення №ПС/ДН/15979/0242/П/ПТ, яким зафіксовано порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю щодо допуску працівників до виконання робіт без укладення трудового договору, також наявні порушення строків виплати заробітної плати, що є порушенням ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

10 липня 2024 року відповідачем складено Акт за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці №ПС/ДН/22268/042. Згідно даного акту його складено з питань виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 13.05.2024 року №ПС/ДН/15979/0242/П. Згідно додаткової інформації позивачу пред`явлено вимогу про надання документів від 09.07.2024 року. Далі відповідачем вказуються відомості про працевлаштування працівників у позивача за період з 01.04.2024 року. Відповідач зазначає, що стосовно наступних працівників не надано документи на підтвердження їх офіційного працевлаштування за відповідні періоди:

1) ОСОБА_1 з 10.05.2024 року по 28.05.2024 року;

2) ОСОБА_2 з 23.03.2023 року по 27.05.2024 року;

3) ОСОБА_3 з 10.05.2024 року по 05.06.2024 року;

4) ОСОБА_6 трудовий договір не надано, зі слів працює декілька місяців;

5) ОСОБА_7 трудовий договір не надано;

6) ОСОБА_5 трудовий договір не надано.

Як наслідок констатується невиконання припису від 13.05.2024 року №ПС/ДН/15979/0242/П, оскільки з вказаними 6 працівниками не укладено трудові договору з періоду їхнього фактичного допуску до виконання робіт у позивача, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України.

Також констатується, що ці ж дії є порушенням ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

24 липня 2024 року відповідачем прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПС/ДН/22268/0242/ТД/ІП, згідно якого прийнято рішення про накладення на позивача штрафу.

21 серпня 2024 року відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/22268/0242/ТД-ФС (далі Постанова). У Постанові вказано, що вона прийнята в зв`язку з порушенням позивачем законодавства про працю: 22.07.2024 року надійшов акт №ПС/ДН/22268/0242, складений за результатом заходу державного нагляду від 10.07.2024 року, проведеного з питань виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 13.05.2024 року №ПС/ДН/15979/0242/П. Встановлено, що згідно з даними веб-порталу Пенсійного фонду України за позивачем станом на 03.07.2024 року рахується 19 застрахованих осіб. При цьому позивачем не надано документів, що вважається їх відсутність, про офіційне працевлаштування наступних осіб у вказані періоди:

1) ОСОБА_1 з 10.05.2024 року по 28.05.2024 року;

2) ОСОБА_2 з 23.03.2023 року по 26.05.2024 року;

3) ОСОБА_3 з 10.05.2024 року по 04.06.2024 року;

4) ОСОБА_6 з 10.05.2024 року по фактичний час виконання робіт;

5) ОСОБА_7 протягом декількох місяців по фактичний час виконання робіт;

6) ОСОБА_5 з 10.05.2024 року по фактичний час виконання робіт.

Отже, вимоги припису від 13.05.2024 року не виконані. З цих підстав та за порушення ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України на позивача накладено штраф у розмірі 480000,00 грн., згідно постанови № ПС/ДН/22268/0242.

Вважаючи Постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, десятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, дев`ятим, одинадцятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон №877-V).

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону №877-V припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №877-V невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Водночас, згідно ст. 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 року №2136-IX (далі Закон №2136-IX) посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначає порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі Порядок).

За п. 2 Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Згідно з п. 4 Порядку під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Відповідно до п. 10 Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд вважає за необхідне наголосити на тому, що спірні правовідносини підпадають під дію ст. 16 Закону №2136-IX.

Так, 24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX, ст. 1 якого передбачено, що цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 16 вказаного Закону регулює здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та дії дотепер згідно Указу Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженого затверджено Законом України від 29.10.2024 року №4024-IX.

Отже, спірні відносини виникли та тривали в період дії воєнного стану.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються (ст. 16 Закону №2136-ІХ).

Згідно з пояснювальною запискою до вказаного Закону, метою законопроекту є врегулювання окремих питань трудових відносин між працівником та роботодавцем в умовах воєнного часу, враховуючи необхідність забезпечення збалансованості між скороченням видатків роботодавців на оплату відпусток, надурочних годин, годин роботи у святкові та вихідні дні тощо, та забезпеченням мінімально необхідних прав та гарантій працівників. Прийняття законопроекту створить умови для належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

Таким чином, на період воєнного стану законодавець, з метою забезпечення умов для належного функціонування підприємств, оперативного залучення працівників, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили скасував штрафи (відповідальність), передбачені ст. 265 КЗпП України за умови усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Вказане випливає із мети законопроекту, а саме забезпечення належного функціонування підприємств та установ в умовах воєнного часу, шляхом дерегуляції окремих умов трудових відносин, оперативного залучення працівників до виконання роботи, усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили.

В цій справі позивач висловив аргумент про належне виконання ним припису. Як наслідок, від підтвердження чи спростування цієї обставини справи залежатиме можливість застосування до позивача заходу відповідальності як такої з огляду на гарантії, встановлені ст. 16 Закон №2136-IX.

Приписом у п. 1 та п. 2 позивачу наказано до 10.06.2024 року усунути порушення:

1) використання праці працівників без укладення трудових договорів;

2) допуск працівників до роботи без укладення трудового договору та не повідомлення податкового органу.

Суд звертає увагу на те, що Припис датовано 13.05.2024 року і він встановив позивачу строк для усунення недоліків (фактично для оформлення працівників) до 10.06.2024 року.

З цих 6 осіб за вказаний час троє були працевлаштовані ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ), наданні трудові договори, а ще троє перестали працювати ( ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ). Щодо трьох останніх в матеріалах справи наявні цивільно-правові договори щодо надання послуг, акти про початок послуг та акти приймання-передачі послуг. Відповідні обставини відображені в Акті та Постанові.

Слід зазначити, що відповідач отримав вказані вище документи до прийняття оскаржуваної постанови.

Тобто, станом на дату розгляду Управлінням питання щодо накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, виявлене під час перевірки, порушення було повністю усунуто.

Суд зазначає, що відповідач, діючи в умовах воєнного стану, мав зважати на положення ст. 16 Закону №2136-IX та перевірити відповідність юридичної ситуації позивача цим положенням законодавства, оскільки від цього залежала можливість застосувати до позивача захід відповідальності як такий.

Як вже зазначав суд, виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень є підставою для ненакладення на позивача штрафу. Відповідно, відповідач мав обов`язок перевірити стан виконання позивачем припису в повному обсязі та у встановлений строк.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги припису в повному обсязі та у встановлений строк. На момент прийняття спірної постанови у розпорядженні відповідача були в наявності відповідні докази, що підтверджується липневим актом перевірки: усі 6 працівників, щодо яких відповідач первинно висунув зауваження, перестали перебувати у статусі неоформлених працівників, чим порушувалися вимоги законодавства згідно висновків відповідача. Так, трое з них припинили працювати, а з трьома іншими укладено трудові договори, при цьому такі припинення праці та укладення трудових договорів здійснені у строк, встановлений приписом.

Отже, відповідач не мав підстав накладати на позивача штраф згідно ст. 265 Кодексу законів про працю України, оскільки позивач відповідав умовам цього положення законодавства, яке унеможливлювало застосування до нього заходу відповідальності, а докази такої відповідності були у розпорядженні відповідача.

Щодо посилань позивача на справу №199/4477/24 суд зазначає наступне.

Відповідачем щодо керівника позивача складено протокол про адміністративне порушення від 13.05.2024 року №ПС/ДН/15979/0242/П/ПТ відповідальність за порушення ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)). Цей протокол для прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності передано до суду цей протокол і розглянуто постановою Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 20.06.2024 року у справі №199/4477/24. Постанова набрала законної сили 02.07.2024 року, а тому може бути врахована під час розгляду даної справи.

Так, за ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України відповідальність наступає для юридичної особи, зокрема, за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)». За ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність наступає для керівника юридичної особи за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)». Отже, йдеться про одне й теж правопорушення (в його об`єктивному прояві неоформлення працівників згідно законодавства), однак для різних суб`єктів для підприємства і для його посадової особи (в даній справі керівника).

Оскільки йдеться про одну й ту ж подію, відповідні висновки судів мають враховуватися, оскільки в зворотному випадку одна й та ж обставина могла б мати дві протилежні оцінки.

У постанові Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 20.06.2024 року по справі №199/4477/24 вказано, що «цивільно-правові договори, які були укладенні між підприємством та даними особами мають ознаки трудових функцій, так як трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Перевіряючи цивільно-правові договори, суд встановив, що їх предметом є виконання обумовленої договором роботи, результати якої передаються замовнику за актом приймання передачі, тобто, саме кінцевий результат, а не процес праці, оплата за роботи проводилася поетапно, на підставі актів приймання-передачі робіт. Цими ж актами приймання передачі виконаної роботи підтверджується, що роботи виконані у певний період та не мали системного характеру, тобто праця за цими договорами є юридично самостійною та не здійснювалась у межах господарської діяльності ТОВ «Торговий ДІМ ВІН ПРОФІТ» з систематичним виконанням трудових функцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявність укладених цивільно-правових договорів між ТОВ «Торговий ДІМВІН ПРОФІТ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , не може свідчити про те, що такими особами здійснювалися на користь підприємства роботи, які мали трудові функції».

Зважаючи на зміст інституту преюдиції суд вважає за можливе застосувати її для даної справи та справи №199/4477/24, оскільки йдеться про одну й ту ж обставину, встановлену щодо працівників позивача вони не виконували трудові функції, в зв`язку з чим укладення з ними трудового договору не було обов`язковим.

Ця обставина спростовує основний висновок відповідача, покладений ще в основу Припису про те, що трудові відносини взагалі мають бути оформлені.

Як наслідок, ця обставина є окремою підставою для задоволення позову, оскільки вимоги Припису були необґрунтованими, що не спростовує та не впливає на висновки суду про те, що такі вимоги Припису все рівно були позивачем виконані, а тому підстав для притягнення позивача до відповідальності не було.

Доводи позивача щодо неналежності підстав для притягнення позивача до відповідальності (щодо травневої перевірки, а не липневої) судом відхиляються, оскільки йдеться про єдиний процес та одну юридичну процедуру, в рамках якої перша перевірка встановлює порушення, а друга перевіряє стан його усунення, такою є система правового врегулювання спірних правовідносин, в той час як посилання позивача виключно на акт, що вказано у постанові, є формальним зауваженням, що не враховує суть процедури юридичної відповідальності, яка мала місце в цій справі.

Посилання обох сторін на відеозаписи судом враховано, зміст відеозаписів досліджено, їх вміст підтверджує правильність висновків суду в цій справі.

Щодо посилань відповідача на наявність у позивача дозволів суд зазначає, що ця обставина перебуває за межами процедури як притягнення позивача до відповідальності, так і предмету перевірки, адже як зазначав сам відповідач у відзиві «Відповідачем не було поставлено питання наявності декларації в ході перевірки, оскільки згідно направлення не було предметом здійснення заходу». Отже, висновки та доводи відповідача з питання, яке не було предметом перевірки та, як наслідок, не досліджувалося відповідним чином, юридичного значення в цій справі мати не можуть.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 5760,00 грн, що підтверджується платіжним документом від 23.09.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ВІН ПРОФІТ (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 10, код ЄДРПОУ: 43340534) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 44729283) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 21.08.2024 року №ПС/ДН/22268/0242/ТД-ФС.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ: 44729283) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ВІН ПРОФІТ» (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, буд. 10, код ЄДРПОУ: 43340534) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5760,00 гривень (п`ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Н.В. Боженко