Ухвала

від 29.11.2024 по справі 240/9169/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про залишення заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності без задоволення)

29 листопада 2024 року м. Житомир справа № 240/9169/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнати протиправними дії,

встановив:

До суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, надійшла заява в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області щодо не виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від П грудня 2019 року в справі № 240\9І69\19 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги;

Зобов`язати Головного управління ДПС у Житомирській області здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1 ) шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 22917,32 грн. за наслідкалги оскарження та скасування судом вимоги Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 19.04.2019 №Ф- 115618-54 на суму 15419,78 грн.

В обґрунтування заяви вказує, що рішення суду було виконано частково, а саме: внесено відомості про скасування вимоги від 19.04.2019 №Ф-115618-54 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині суми 15419,78 грн. Однак, на виконання вказаного рішення відповідачем в інтегрованій картці платника податків не виключені відомості щодо наявної заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Відповідно до норм частини 5 статті 383 КАС України розгляд заяви здійснюється судом в порядку письмового провадження.

Надаючи оцінку діям відповідача при виконанні рішення суду, суд враховує наступне.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 було задоволено адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Визнано протиправною та скасувано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 19 квітня 2019 року № Ф-115618-54 про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15419 грн.78коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Житомирській області на користь ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З системного аналізу вище зазначених норм права можна зробити висновок, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Так, згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст.382 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зі змісту наведених норм вбачається, що відповідач зобов`язаний виконати судове рішення, яке набрало законної сили, в межах покладених на нього цим рішенням зобов`язань.

В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції.

Таким чином, Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Відтак, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення, який здійснюється в тому числі й в порядку ст. 383 КАС України.

Відповідно до статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Вирішуючи подану заяву суд зазначає, що обов`язкове виконання судових рішень забезпечується, в першу чергу, через примусове їх виконання відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження"). При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до ч.6 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за ст. 382 Кримінального кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, виконання рішення суду, у випадку відмови відповідача виконати його в добровільному порядку, забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зауважує, зі змісту статті 383 КАС України випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 09.12.2021 по справі №9901/235/20.

Жодних доказів, які свідчать про використання всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів для забезпечення примусового виконання рішення суду від 12.12.2019 у справі №240/9169/19до матеріалів справи не надано.

Крім того, при розгляді адміністративної справи судом не вирішувалося питання щодо коригування відомостей у картці особового рахунку платника податків.

За таких обставин, суд вважає, що підстави для визнання протиправними дій вчинених на виконання судового рішення та постановлення, у зв`язку з цим окремої ухвали, відсутні.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача в порядку ст.383 КАС України.

Керуючись статтями 243, 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Залишити без задоволення заяву фізичної особи - підприємець ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.12.19 в адміністративній справі № 240/9169/19 за позовом фізичної особи - підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнати протиправними дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя М.С. Токарева