Рішення

від 02.12.2024 по справі 300/4941/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р.Справа № 300/4941/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/4941/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаун" до Конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів, склад якої утворено рішенням Виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради, Виконавчого комітету Підгайчиківської сільської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК" про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Представник третьої особи ОСОБА_1 20.11.2024 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаун", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК", судових витрат на правничу допомогу в розмірі 13190 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 в задоволенні позову ТОВ "Фаун" відмовлено.

Заява мотивована тим, що під час розгляду справи третя особа понесла витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 13190 грн, що підтверджується відповідними документами. Такий розмір витрат передбачений умовами договору, з якого між сторонами визначено, що якщо обсяг правничої допомоги не перевищує 10 годин на місяць, то вартість годин роботи працівника адвокатського об`єднання становить 1000 грн. Також, на думку представника, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотньому напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі № 300/4941/24 у судовому засіданні, яке призначене на 02.12.2024 о 10:30 год.

Учасники справи, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання 02.12.2024 не прибули.

Пунктом 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, з огляду на те, що відповідно до положень ч.3 ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 11 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

За змістом частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із пояснень від 19.08.2024 (а.с.240-242, т.2), представником третьої особи було заявлено, що у зв`язку розглядом справи третьою особою очікується понесення витрат на правничу допомогу.

Рішення суду у справі № 300/4941/24, що розглядалась за правилами загального позовного провадження, представником третьої особи отримано 18.11.2024. Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, 20.11.2024 представником третьої особи ОСОБА_1 до заяви про ухвалення додаткового рішення долучено докази щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про дотримання представником третьої особи ОСОБА_1 строку щодо подання заяви та доказів для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підставі ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Пунктом 1 частини 3 зазначеної статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням частин 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

02.12.2024 на адресу суд від представника ТОВ «ФАУН» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Заперечення мотивовані тим, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок позивача, є занадто завищеним та неспівмірним зі складністю і характером справи. Зазначає, що до розрахунку витрат представником третьої особи включено підготовку та подання трьох пояснень, при цьому не зазначено, яка необхідність в їх поданні, що безумовно збільшує кількість годин та витрати на професійну правову допомогу. На думку представника позивача, рахунки та оплата передбачає витрати в сумі 10000 грн., в той час як прохальна частина складає 13190 грн., тобто сума у 3190 грн. є позадоговірною та такою, що не передана та не прийнята. Крім того, представник позивача вказує, що фіктивність вимог про стягнення коштів на правничу правову допомогу підтверджується тим, що п. 5.1 Договору та рахунки передбачали місячну оплату послуг в сумі 10000 грн (За послуги згідно цього Договору Клієнт сплачує Виконавцю гонорар у розмірі 10000.00 (десять тисяч) грн за місяць за умови, що місячний обсяг робіт виконуваних за цим Договором не перевищить 10 годин.). Тобто у фіксованому розмірі, а розрахунок проведено відповідно до часу надання послуг. Відтак представник ТОВ "Фаун" вважає, що представником третьої особи не доведено заявленого розміру витрат на правничу правову допомогу.

Проаналізувавши подану заяву представника третьої особи та заперечення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлена вимога, дослідивши і оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до пункту 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відтак, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать також консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Під час визначення суми компенсації витрат необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 300/941/19.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу).

Серед матеріалів справи наявні: платіжні інструкції №4171, №4296, №4421 про оплату юридичних послуг на загальну суму 30000 грн, рахунок №004368 на суму 10000 грн, акт виконаних робіт №004368 від 26.08.2024, рахунок №004471, акт виконаних робіт №004471 від 27.09.2024, рахунок №004585, акт виконаних робіт №004585 від 31.10.2024, договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2024, детальний опис робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 19.11.2024, ордер №1138424 від 15.08.2024.

Судом встановлено, що відповідно до п. 5.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар у розмірі 10000 грн, якщо місячний обсяг робіт виконаних за таким договором не перевищує 10 годин. При цьому, у випадку перевищення вказаного обсягу додаткові години оплачуються у розмірі 1000 грн за одну годину роботи помічника адвоката, 1200 грн за одну годину роботи адвоката, 1500 грн за одну годину роботи партнера, 1800 грн за одну годину роботи старшого партнера.

За змістом детального опису робіт (послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 19.11.2024, виконаних адвокатом Ярославом Митровкою (а.с.154, т.3), зазначено такий обсяг наданих адвокатом послуг/виконаних робіт та час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) у справі №300/4941/24:

- підготовка проєкту заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справ 340 грн;

- підготовка пояснень щодо позову ТОВ «Фаун» 3800 грн;

- підготовка додаткових пояснень (у контексті розгляду конкурсних пропозицій та виставлення комісією оцінок) 3340 грн;

- подання додаткових пояснень 250 грн;

- представництво у судовому засіданні від 22.08.2024 - 400 грн (40хв);

- підготовка додаткових пояснень №2 (у контексті визнання позову, належності відповідача та ефективності визначеного способу захисту) 920 грн;

- подання додаткових пояснень №2,250 грн;

- представництво у судовому засіданні від 12.09.2024 470 грн (47 хв);

- представництво у судовому засіданні від 19.09.2024 1390 грн (1 год 39 хв);

- представництво у судовому засіданні від 03.10.2024 640 грн (64 хв);

- представництво у судовому засіданні від 17.10.2024 90 грн (9 хв);

- представництво у судовому засіданні від 24.10.2024 700 грн (70 хв);

- представництво у судовому засіданні від 31.10.2024 600 грн (60хв).

Так, загальна сума послуг складає 13190 грн.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У пункті 269 рішення в справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена, та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, або третій особі без самостійних вимог, інтересів якої стосується таке рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вважає, що витрачений час адвокатом на складання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції ( 0,34 год-340 грн), пояснень щодо позову (3,80 год 3800 грн), додаткових пояснень (3,34 год 3340 грн), додаткових пояснень (0,25 год 250 грн), додаткових пояснень №2 (0,92 год 920 грн), додаткових пояснень (0,25 год 250 грн) є завищеними та необґрунтованими, оскільки зазначені послуги не потребували значного часу та зусиль адвоката, більше того представник третьої особи був обізнаний з усіма деталями справи.

Варто зауважити, що розглядаючи питання відшкодування витрат на правову допомогу, у додатковій постанові від 18 січня 2024 у справі № 9901/459/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «…стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні. Велика Палата Верховного Суду погоджується із доводами представниці позивачки, що, обов`язок адвоката щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді передбачає не лише відповідальність за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а зобов`язує адвоката вчинити комплекс дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката».

Тобто Великою Палатою Верховного Суду сформульовано правову позицію про те, що до складу часу, витраченого на надання правової допомоги входить не тільки безпосередній час у судовому засіданні, але і час, необхідний адвокату для прибуття до суду, а також для підготовки до судового засідання.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що судові засідання у справі №300/4941/24 проводилися у режимі відеоконференції за участі адвоката Митровки Я.В., що виключило витрату його часу, необхідного для прибуття в суд.

Також суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу представником третьої особи не співрозмірна із обсягом наданих послуг, відтак, її відшкодування матиме надмірний характер для позивача.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги положення КАС України та правову позицію представника позивача, суд робить висновок, що розмір витрат, зазначений представником третьої особи, не є пропорційним, а тому сума гонорару, визначена ТОВ «АВЕ Івано-Франківськ» та його адвокатом, є завищеною щодо ТОВ «ФАУН» та повинна бути зменшеною.

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати ТОВ «АВЕ Івано-Франківськ» на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг.

Отже, з ТОВ «ФАУН» на користь ТОВ «АВЕ Івано-Франківськ» слід стягнути понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500 грн.

Керуючись статтями 241-246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення в адміністративній справі №300/4941/24.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаун" (код ЄДРПОУ 37621645, вул. Богуна, 42, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕ ІВАНО-ФРАНКІВСЬК» (код ЄДРПОУ 35889312, Вічевий майдан, буд. 6а, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78203) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500 грн (шість тисяч п`ятсот гривень).

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Гомельчук С.В.