Постанова

від 29.11.2024 по справі 580/2171/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2171/24 Головуючий у І інстанції - Трофімова Л.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Начальника Управління поліції охорони в Черкаській області Курятника В.І. щодо не надання інформації на заяви ОСОБА_1 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023;

- зобов`язати Управління поліції охорони в Черкаській області надати відповідь на заяви ОСОБА_1 та копії відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 22.09.2023.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року, яке набрало законної сили, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Черкаській області під час розгляду заяв ОСОБА_1 від 22.09.2023 (зареєстрована вх. 28.09.2023 № 61/Г); 09.10.2023 (зареєстрована вх. 09.10.2023 № 64/Г); 24.10.2023 (вх. № 1774 від 24.10.2023) .

Зобов`язано Управління поліції охорони в Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 22.09.2023, 09.10.2023, 24.10.2023 з урахуванням оцінки, наданої судом у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

26 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою у порядку ст. 254 КАС України, яку зареєстровано 27.08.2024 за Вхідним № 40775/24, в які він просив роз`яснити виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року відносно розширення повноваження чиновників поліції охорони.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року заяву про роз`яснення рішення суду - повернуто без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що не може бути і мови про не надання додатків його Заяви виконавчій службі, оскільки це його право, як Стягувача ділитись питаннями та ходом виконання судового рішення.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для повернення заяви про роз`яснення рішення суду на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України.

Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву про роз`яснення рішення суду без розгляду виходив з того, що Позивачем не додано до поданої заяви про роз`яснення судового рішення, доказів надіслання (надання) копії такої заяви іншим учасникам справи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції посилався на положення ч. 2 ст. 167 КАС України, згідно з якими якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи, Сторонами є Позивач ( ОСОБА_1 ) та Відповідач (Управління поліції охорони в Черкаській області), який зареєстрований в системі «Електронний суд».

Колегія суддів звертає увагу, що в базі «Діловодство спеціалізованого суду» в розділі реплікація (доступ до матеріалів справи в суді першої інстанції) міститься інформація про статус доставки в системі «Електронний суд», з якої вбачається, що Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року було доставлено Управлінню поліції охорони в Черкаській області в його електронний кабінет 27.08.2024 о 17:10 год.

Також в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції було зазначено, що Позивачем повідомлено про направлення заяви роз`яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року на info_prim@ck.dvs.gov.ua, без надання доказу на підтвердження та без окреслення номеру виконавчого провадження, що перебуває (не перебуває) на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки заяв/клопотань від державного виконавця щодо незрозумілості резолютивної частини рішення суду у справі № 580/2171/24 не надходило.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Таким чином, вищенаведеною нормою КАС України передбачено право звернення із заявою про роз`яснення судового рішення учаснику справи та/або державному виконавцю, і не зобов`язує саме учасника справи (Заявника) вказувати номер виконавчого провадження та або надсилати таку заяву виконавцю.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення Заяви Позивача про роз`яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року без розгляду на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України, оскільки станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, наведені в ній недоліки вказаної Заяви не були такими, що не давали можливості розглянути її по суті.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 380/8841/20 зазначено, що відповідно до статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (див. mutatis mutandis рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року («Bellet v. France», заява № 23805/94, § 36)).

Крім того, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

У рішенні від 26 липня 2007 року у справі «Walchli v. France» (заява № 35787/03) ЄСПЛ звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Також ЄСПЛ зазначив, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява № 48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

На підставі вищенаведеного, колегія суддів у даній адміністративній справі вважає неправомірним висновок суду першої інстанції про необхідність повернення Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України, оскільки оскаржувана ухвала постановлена внаслідок порушення норм процесуального права та надмірного формалізму.

Згідно з частиною 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За сукупністю наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розглянувши доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до Черкаського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року - скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк