Постанова

від 02.12.2024 по справі 726/372/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 726/372/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

02 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Садгірського районного суду м. Чернівці з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (далі відповідач або КЕВ м. Чернівці), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати за ОСОБА_1 права на приватизацію квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити усіх визначених законодавством України заходів для передачі зазначеної квартири у його приватну власність.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.03.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити заходів для її приватизації, з урахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.08.1982 року ОСОБА_1 розпочав службу у Збройних силах СССР, а в подальшому у Збройних силах України, що підтверджується витягом із особової справи.

01.08.1992 року ОСОБА_1 був взятий на загальну чергу осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, у контрольному списку черговиків Чернівецького гарнізону, а з 26.10.2010 року на позачергову чергу.

29.12.2005 року, начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці надав ОСОБА_1 доручення за № 356 щодо виконання всіх дій необхідних для переобладнання будівлі №1 - медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_2 , яка перебуває на балансі відповідача, для переобладнання її під житло безквартирним військовослужбовцям Чернівецького гарнізону.

14.02.2006 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №97/2 вказаній нежитловій будівлі № 1 (медична частина військового містечка № НОМЕР_1 ) присвоєно окрему поштову адресу АДРЕСА_3 ). У подальшому, АДРЕСА_4 .

21.02.2006 року начальник Західного територіального КЕУ звернувся до міського голови м. Чернівці із листом про можливість переобладнання зазначеної нежитлової будівлі під житлову будівлю для сімей безквартирних військовослужбовців Чернівецького гарнізону.

17.03.2006 року КЕВ м. Чернівці звернувся до Чернівецького гарнізону з листом № 546, у якому наголошено, що у відповідності до листа начальника Західного територіального КЕУ за №503/25/2/116/470 від 21.02.2006 року будівлю № 1 - медичну частину військового містечка АДРЕСА_5 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_6 , можна переобладнати під житло. Також, у листі зазначено прохання про видачу розпорядження житловій комісії закріпити за ОСОБА_1 та ще одним військовослужбовцем вказаного нежитлового приміщення для переобладнання під житло.

27.03.2006 року житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 постановила закріпити за ОСОБА_1 вказану нежитлову будівлю для переобладнання під житло за власні кошти.

12.09.2006 року рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №370/9 Чернівецькому КЕВ надано дозвіл на реконструкцію нежилого приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 площею 387,0 кв.м. на АДРЕСА_6 , який перебуває на його балансі, під триквартирний житловий будинок.

16.10.2006 року житлова комісія Чернівецького гарнізону постановила клопотати про переобладнання вказаної нежитлової будівлі під житло за власні кошти ОСОБА_1 .

У 2006 році за замовленням і кошти ОСОБА_1 був виготовлений робочий проект на переобладнання вказаного нежитлового приміщення під триквартирний житловий будинок.

31.07.2007 року, наказом №72 начальника КЕВ м. Чернівці, було затверджено вказану проектну документацію на реконструкцію нежитлової будівлі під триквартирний житловий будинок.

03.08.2007 року вказаний робочий проект погоджений начальником архітектурно- планувального відділу Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, що підтверджується печаткою і підписами на його титульному аркуші.

07.08.2007 року інспекція ДАБК видала дозвіл №263 на виконання будівельних робіт з реконструкції з переобладнанням під триквартирний житловий будинок нежитлового приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_6 .

Також за замовленням ОСОБА_1 була виготовлена інвентаризаційна справа на квартиру АДРЕСА_7 та підключено її до комунальних мереж (світло, газ, вода), про що свідчать договори, укладені із відповідними постачальниками.

03.03.2009 року житлова комісія Чернівецького гарнізону розглянувши вищевказані документи, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 за власні кошти здійснив реконструкцію будівлі, вирішила закріпити жиле приміщення АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 та членами його сім`ї.

23.03.2009 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас, за станом здоров`я, його стаж військової служби становить 26 років 9 місяців.

28.05.2010 року та 22.06.2012 року житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 постановила внести зміни у склад сім`ї позивача, включивши з 28.05.2010 його з дружиною та двох їхніх малолітніх дітей, а з 22.06.2012 трьох малолітніх дітей до списку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та мають право на позачергове отримання житла за рахунок Міністерства оборони України.

15.06.2010 року було складено акт про те, що вказане приміщення можливо використовувати як окрему двокімнатну квартиру площею 104,0 кв.м, а 27.10.2011 року рішенням 14 сесії 6 скликання Чернівецької міської ради №329 надано згоду на прийняття вказаної будівлі у комунальну власність територіальної громади м. Чернівці. Однак з 2012 року КЕВ м. Чернівці не вчинив будь-яких дій по реєстрації вказаного об`єкта нерухомості та передачі його до комунальної власності.

30.01.2012 року за замовленням ОСОБА_1 було проведено будівельно-експертне дослідження за №1199, згідно якого ринкова вартість спірної квартири станом на 29.01.2012 року становила 404662 грн.; вартість проведеної позивачем реконструкції становить 541302 грн.

24.12.2013 року інспекція ДАБК у Чернівецькій області зареєструвала декларацію №ЧВ 142133581520 про готовність об`єкта (реконструкцію під триквартирний житловий будинок нежитлового приміщення медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_6 ) до експлуатації.

16.07.2015 року житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішила порушити клопотання на начальника КЕВ м. Чернівці, щодо вирішення питання в наданні ОСОБА_1 ордеру на переобладнане жиле приміщення №3 житлового будинку по АДРЕСА_6 .

05.10.2015 року КЕВ м. Чернівці видав ОСОБА_1 ордер №30 на право зайняття ним та членами його сім`ї кімнати №3, житловою площею 38,1 кв.м у будинку АДРЕСА_6 .

02.12.2022 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Чернівці з заявою про приватизацію вищевказаної квартири.

Листами №576/2196 від 08.12.2022 року, №576/2197 від 08.12.2022 року та №576/47 від 09.01.2023 року КЕВ м. Чернівці відмовлено ОСОБА_1 у приватизації, оскільки КЕВ м. Чернівці не отримано дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 , тому документи не були подані до реєстраційної служби на реєстрацію даної будівлі. Також у листах наголошено, що при зверненні КЕВ м. Чернівці до ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно надання статуту житлового будинку будівлі медпункт за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 , було доведено рішення Міністра оборони України від 19.04.2016 року №7554/з щодо надання мешканцям медпункту (буд. За ГП №1 в/м №20) дозволу лише на тимчасове проживання без права на подальше заселення.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом також встановлено, що на підставі рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18.06.2009 року у справі №2-379/2009, за КЕВ м. Чернівці було визнано право власності (державної) на квартири АДРЕСА_6 та АДРЕСА_9 . Право власності було зареєстровано 24.09.2009 року, як це вбачається із копії витягу № 315144720 та 315145867 від 15.11.2022 року.

Вищезазначені обставини слугували підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Частинами 3, 5 статті 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України (Назва Кодексу в редакції Закону № 2215-IX від 21.04.2022 року) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами, , в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання, визначено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року №2482-XII (далі Закон №2482-XII) який передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Згідно частин 1, 2 статті 1 Закону №2482-XII приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону №2482-XII до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Частиною 5 статті 5 Закону №2482-XII передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Частиною 1 статті 8 Закону №2482-XII визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно частини 10 статті 8 Закону №2482-XII органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом

Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначено Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» від 21.09.1999 року №1075-XIV (далі Закон №1075-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону №1075-XIV військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1282 затверджено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України (далі - Порядок №1282), який визначає процедуру вилучення військового майна з оперативного управління військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил (далі - військові частини), та його безоплатної передачі до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), самоврядним установам і організаціям, які провадять свою діяльність в інтересах національної безпеки і оборони (далі - самоврядні установи і організації), та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність.

Згідно з пунктом 4 Порядку №1282 передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо об`єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1 цього Порядку; 2) Міноборони - щодо об`єктів, визначених у підпунктах 3 і 4 пункту 2-1 цього Порядку.

При цьому, як визначено пунктом 6 Порядку №1282 ініціювати передачу військового майна можуть Міноборони, органи, уповноважені управляти державним майном, самоврядні установи і організації, органи місцевого самоврядування.

Як визначено пунктом 8 Порядку №1282 пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджуються ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони.

Пунктом 4 наказу Міністра оборони України від 03 січня 1993 року №1 «Про приватизацію житлового фонду військовослужбовцями та іншими особами, які проживають у будинках Міністерства оборони України» передбачено, що обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України, покладені на квартирно-експлуатаційні частини районів, на обліку яких перебувають квартири (будинки).

Право особи на передачу у приватну власність житла органами приватизації може бути обмежено тільки на підставах, встановлених законом.

У свою чергу, суд також зазначає, що відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 717, та з метою приведення у відповідність до законодавства власних нормативно-правових актів, наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі Положення №396), яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації.

Так, згідно пункту 4 Положення №396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

Приватизація квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд (далі - орган приватизації) (пункт 13 Положення №396).

Пунктами 16-18 Положення №396 також передбачено, що передача квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках кімнат у комунальних квартирах у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» оформляється свідоцтвом про право власності, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Відповідно до пункту 20 Положення №396 орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Таким чином, Закон №2482-XII і вказане Положення №396 встановлюють порядок передачі квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво.

Отже, з аналізу вказаних норм матеріального права можна дійти висновку, що приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків) спрямована на створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Чернівці з заявою про приватизацію вищевказаної квартири. Однак, листами №576/2196 від 08.12.2022 року, №576/2197 від 08.12.2022 року та №576/47 від 09.01.2023 року КЕВ м. Чернівці відмовлено ОСОБА_1 у приватизації, оскільки КЕВ м. Чернівці не отримано дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 , тому документи не були подані до реєстраційної служби на реєстрацію даної будівлі. Також у листах наголошено, що при зверненні КЕВ м. Чернівці до ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно надання статуту житлового будинку будівлі медпункт за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 , було доведено рішення Міністра оборони України від 19.04.2016 року №7554/з щодо надання мешканцям медпункту (буд. за ГП №1 в/м №20) дозволу лише на тимчасове проживання без права на подальше заселення.

Слід зазначити, що аналіз наведених судом норм законодавства дає підстави висновувати про те, що саме на квартирно-експлуатаційні відділи Міністерства оборони України покладені обов`язки органів, які здійснюють приватизацію житлового фонду Міністерства оборони України.

Відтак, згідно положень Закону №2482-XII, Наказу Міністра оборони України від 03.01.1993 року №1, Положення №396, КЕВ м. Чернівці уповноважений розглядати заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що КЕВ м. Чернівці здійснює свою діяльність як суб`єкт владних повноважень, а отже його діяльність має характеризуватись певною послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.

Обраний відповідачем підхід у розгляді заяви ОСОБА_1 суперечить принципу належного урядування та в цілому верховенства права, однієї з чеснот якого є послідовність та прогнозованість, адже КЕВ м. Чернівці, який виступає органом приватизації у даному випадку, фактично констатує про свою бездіяльність у вирішенні даного питання з огляду на не отримання дозволу на зміну призначення вказаної будівлі медпункту за ГП №1 військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_8 .

Натомість, суд наголошує, що Порядок №1282 передбачає внутрішньовідомчу комунікацію Міноборони з органами, уповноваженими управляти державним майном, щодо питань, пов`язаних з приватизацією майна.

Судом встановлено, що ще 29.12.2005 року начальник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці надав ОСОБА_1 доручення за № 356 щодо виконання всіх дій необхідних для переобладнання будівлі №1 - медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_2 , яка перебуває на балансі відповідача, для переобладнання її під житло безквартирним військовослужбовцям Чернівецького гарнізону.

У відповідності до такого рішення, Чернівецька міська рада присвоїла будівлі відокремлену адресу та у подальшому, за відповідним поданням уповноваженого органу, надала згоду на прийняття будівлі у комунальну власність.

У свою чергу, ОСОБА_1 протягом 2005-2022 років вчинялися необхідні дії щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 . Зокрема, позивачем за власні кошти було замовлено виготовлення проектної документації, проведено необхідний обсяг робіт, за власні кошти здійснено реконструкцію нежитлової будівлі.

Також, уповноваженими органами та посадовими особами (інспекція ДАБК у Чернівецькій області, житлова комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 , житлова комісія Чернівецького гарнізону) неодноразово підтверджено право ОСОБА_1 на реконструкцію майна, відповідність майна ознакам житлового приміщення, надано ряд погоджень, наслідком чого стало реєстрація про готовність об`єкта до експлуатації, як триквартирного житлового будинку. Окрім того, державою було визнано право власності на дві із трьох квартир у реконструйованому приміщенні.

Більше того, 05.10.2015 року КЕВ м. Чернівці видав ОСОБА_1 ордер №30 на право зайняття ним та членами його сім`ї кімнати №3, житловою площею 38,1 кв.м у будинку АДРЕСА_6 . Тобто, відповідач фактично засвідчив те, що нежитлове приміщення, зокрема вказана квартира, реконструйоване та переобладнане під житло.

Відповідач, який спершу ініціював процес переобладнання будівлі №1 - медичної частини військового містечка № НОМЕР_1 , по АДРЕСА_2 , яка перебуває на балансі відповідача, для переобладнання її під житло, по спливу часу фактично не вчиняє дій щодо завершення процедури по зміні призначення вказаної будівлі. При цьому, безпосереднє переобладнання та реконструкція нежитлової будівлі здійснена за кошти ОСОБА_1 .

У таких діях КЕВ м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 , суд вбачає надмірний формалізм та дискримінаційний підтекст.

Зазначені дії відповідача обмежують права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Таким чином, суд вважає, що займане позивачем приміщення не належить до жодного із видів майна, яке не підлягає приватизації, позивач не використав своє право на безоплатну приватизацію, а відмова відповідача у приватизації майна не може вважатись правомірною, з підстав, на які посилається представник відповідача.

Відповідачами не доведено суду правомірність своїх дій щодо не вжиття заходів щодо приватизації ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці щодо відмови ОСОБА_1 у приватизації квартири АДРЕСА_1 є протиправними.

При цьому, щодо обраного позивачем способу захисту шляхом зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити усіх визначених законодавством України заходів для передачі зазначеної квартири у його приватну власність, то суд наголошує, що обов`язок по підготовці, оформленні документів та передання у власність громадян квартир (будинків) покладено саме на уповноважені на це органи приватизації, створені при КЕУ, КЕВ (КЕЧ) районів, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд, в порядку, передбаченому Законом України Про приватизацію державного житлового фонду.

Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці (уповноваженого органу приватизації, що створений при ньому) у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини. Враховуючи, що жодних дій по підготовці, оформленні документів та передання у власність спірної квартири Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці (уповноваженим органом приватизації, що створений при ньому) вчинено не було, то відповідно судом не може бути надана оцінка таким діям.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою повного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.12.2022 року щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та вжити заходів для її приватизації, з урахуванням висновків, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно-правовим обгрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.